18 січня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 688/83/22
Провадження № 22-ц/4820/98/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Цугель А.О.
за участю прокурора Коломий О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №688/83/22 за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Аграрник - К» про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2022 року (суддя Цідик А.Ю.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У січні 2022 року Шепетівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Судилківської сільської ради Шепетівського районну Хмельницької області звернулась до суду з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.
В обґрунтування позову зазначалось, що прокуратурою при вивченні питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.09.2017 № 22-18345-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, що знаходиться за межами населених пунктів на території Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.09.2017 № 22-18345-СГ зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
В подальшому, згідно з договором купівлі-продажу від 13.03.2018 №376 ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .
Разом з тим, як зазначав прокурор, попередньо згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.05.2017 №22-8661-СГ ОСОБА_1 вже надавалась безоплатно у власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 6825081800:02:014:0088, що знаходиться на території Гелетинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Отже, ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки кадастровий номер 6825581800:03:006:0067 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (попередньо отримавши у власність земельну ділянку кадастровий номер 6825081800:02:014:0088.
Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 6825581800:03:006:0067 вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання понад норму встановлену законом, а тому підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладене, прокурор просив суд визнати недійсним наказ Головного управління держгеокадастру у Хмельницькій області Мо22-18345-СГ від 04.09.2017, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, що знаходиться за межами населених пунктів на території Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства; витребувати у ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Аграрник-К» у комунальну власність територіальної громади Судилківської сільської ради земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, та державну реєстрацію права оренди, припинивши право оренди Фермерського господарства «Аграрник-К» на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1413649468255).
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-18345-СГ від 04.09.2017, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, що знаходиться за межами населених пунктів на території Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства. Витребувано в ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Аграрник-К» у комунальну власність територіальної громади Судилківської сільської ради земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825581800:03:006:0067, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, та державну реєстрацію права оренди, припинивши право оренди Фермерського господарства «Аграрник-К» на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1413649468255). Стягнуто з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь Хмельницької обласної прокуратури 7945 грн судових витрат - по 3972,50 грн з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки її запереченням у справі та не застосував наслідки спливу позовної давності.
Зазначає, що земельна ділянка не вибула із власності ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області поза його волею, тому не підлягає витребуванню з законного, добросовісного, відплатного володіння відповідача, оскільки до повноважень саме цього державного органу належить погодження та подальше збереження всіх проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрація державних актів про право власності на земельні ділянки а також ведення Держаного земельного кадастру, який і містить усю інформацію щодо виділення земельних ділянок. Крім того, вказує, що в будь-якому випадку позовна давність у вказаній справі беззаперечно сплинула, ОСОБА_1 відкрито отримав таку ділянку, а відповідач її відкрито придбала, все це зареєстровано та загальнодоступно, подача позовної заяви через 4 роки і 3 місяці не може бути виправданою, строки не можуть бути поновлені, причини поновлення строків позовної давності відсутні, держава не використала передбачену законодавством позовну давність для вирішення спірних питань.
Шепетівська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає, що про наявність порушень вимог чинного законодавства, а саме про факт передачі всупереч положенням ст. 121 Земельного кодексу України ОСОБА_1 земельної ділянки, прокурору стало відомо 30.05.2021, під час опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 258996171 від 30.05.2021 (копію долучено до позовної заяви). Водночас про порушення інтересів держави органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Судилківській сільській раді стало відомо після надходження листа прокуратури № 54-6393 вих-21 від 12.10.2021, а можливість здійснювати захист інтересів держави у вказаній сфері виникла у Судилківської сільської ради лише після набрання чинності 27.05.2021 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, яким розширено права органів місцевого самоврядування, районних обласних державних адміністрацій, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями сільськогосподарського призначення.
В судовому засіданні прокурор Коломий О.Є. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законлодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління ДГК у Хмельницькій області №22-18345-СГ від 04.09.2017 та про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельну ділянку, припинивши право власності та право оренди та не відповідає вищевказаним вимогам закону.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним наказу та про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельну ділянку, припинивши право власності та право оренди, суд першої інстанції виходив з того, що на час отримання у власність земельної ділянки кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів за межами населених пунктів на території Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за таким видом використання, тому оскаржуваний наказ суперечить вимогам ст. ст. 116, 121 ЗК України, що є підставою для визнання його недійсним.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-8661-СГ від 10.05.2017 ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825081800:02:014:0088, що знаходиться за межами населених пунктів Гелетинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Разом з тим, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-18345-СГ від 04.09.2017 ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825581800:03:006:0067, що знаходиться за межами населених пунктів Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи таким, що вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по виду - для ведення особистого селянського господарства в порушення приписів ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, де вказано, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, вдруге на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-18345-СГ від 04.09.2017 отримав у власність земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 6825581800:03:006:0067 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Судилківської (колишньої Вовківецької) сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, право власності на яку зареєстрував 16.11.2017.
На підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2018 №376 ОСОБА_1 вказану земельну ділянку кадастровий номер 6825581800:03:006:0067 продав відповідачці ОСОБА_2 , яка спірну земельну ділянку передала в користування на праві оренди відповідачу Фермерському господарству «Аграрник-К» на підставі договору оренди землі.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.
У пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.
У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
У даній справі, задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру від №22-18345-СГ від 04.09.2017 та про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельну ділянку, припинивши право власності та право оренди не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.
Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача є вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, які і були заявлені разом з даними позовними вимогами.
Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування державної реєстрації речового права на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.
З огляду на викладене, обрання прокурором неефективного способу захисту прав в частині визнання недійсним наказу ГУ ДГК у Хмельницькій області №22-18345-СГ від 04.09.2017 та про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельну ділянку, припинивши право власності та право оренди є самостійною підставою для відмови у позову в цій частині.
За таких обставин, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління ДГК у Хмельницькій області №22-18345-СГ від 04.09.2017 та про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельну ділянку, припинивши право власності та право оренди на неї підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.
За змістом статей 116, 118 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації.
Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки кадастровий номер 6825581800:03:006:0067 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 6825081800:02:014:0088, що знаходиться за межами населених пунктів Гелетинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Таким чином, ОСОБА_1 двічі скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбаченим ст. 116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Отже, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право ОСОБА_1 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити йому у передачі спірної земельної ділянки у власність. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.
В силу ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. І для такого витребування оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред'явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку кадастровий номер 6825581800:03:006:0067 в порядку приватизації неправомірно і не мав права відчужувати її ОСОБА_2 , тому ця ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування від добросовісного набувача та орендаря є обґрунтованими та доведеними.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування на користь держави земельної ділянки ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині спливу позовної давності до вимог про витребування земельної ділянки з огляду на таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб'єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, може певний її орган.
На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування поширюється загальна позовна давність. Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.
Неодноразово Велика Палата Верховного Суду висловлювала правову позицію щодо застосування строків позовної давності при вирішенні спорів про витребування майна із незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України, та зазначала, що до таких спорів застосовується загальна позовна давність у три роки. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
Як зазначає прокурор, про наявність порушень державних інтересів саме у зв'язку з отриманням у приватну власність земельної ділянки на підставі наказу ГУ ДГК, прокурору стало відомо у ході здійснення перевірки дотримання законності безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок та опрацювання даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В свою чергу Судилківській сільській раді про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів стало відомо 12.10.2021 (з моменту отриманні запиту прокурора).
За таких підстав, суд першої інстанції правильно виходив з того, що строк позовної давності в даній справі не пропущений, а тому підстав для його поновлення немає.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Аграрник-К» на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір по 1135 грн з кожного, та з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 10215 грн судового збору, пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.
При цьому, питання щодо повернення ОСОБА_2 надміру сплаченого судового збір в сумі 1266 грн може бути вирішено в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління ДГК у Хмельницькій області №22-18345-СГ від 04.09.2017 та про скасування державної реєстрації права власності та права оренди на земельну ділянку, припинивши право власності та право оренди на неї, в частині вирішення питання про розподіл судового збору скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Аграрник-К» на користь Хмельницької обласної прокуратури по 1135 грн судового збору з кожного.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 10215 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 січня 2023 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай