27 січня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 670/729/22
Провадження № 22-ц/4820/488/23
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Талалай О.І.,
розглянув в порядку частини 2 статті 369 ЦПК України цивільну справу №670/729/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2022 року, суддя Мамаєв В.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просила зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внести зміни в приватизаційні документи, таким чином повернути захоплену частину ділянки на АДРЕСА_1 , користувачами якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розміром 0,0234 га, яка була у користуванні до самозахоплення відповідачами, на якій розміщена частина захопленої будівлі кухні-сараю, спільної криниці, тобто відновити попередній стан майна, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В обґрунтування позовної заяви зазначила, що через неправомірні дії відповідачів, останні незаконно заволоділи частиною приміщення кухні-сараю та криницею, які знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та частиною земельної ділянки за зазначеною адресою, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Таким чином, позивач не може реалізувати надані їй права, зокрема, щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 подана не в її інтересах, а в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які відповідно до долучених до матеріалів справи копій довіреностей уповноважили ОСОБА_1 бути їх представником. Разом з тим, суд зазначив, що згідно із статтею 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних справах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Оскільки у даній справі відсутні винятки, передбачені статтею 131-2 Конституції України для представництва в суді іншою особою, окрім адвоката, а в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що ОСОБА_1 є адвокатом, то позовна заява підлягає поверненню на підставі п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив наявні в матеріалах справи доручення, згідно яких ОСОБА_1 надані права звертатись до суду в якості позивача.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 09 січня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку ч.2 ст. 369 ЦПК України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що в грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внести зміни в приватизаційні документи, таким чином повернути захоплену частину ділянки на АДРЕСА_1 , користувачами якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розміром 0,0234 га, яка була у користуванні до самозахоплення відповідачами, на якій розміщена частина захопленої будівлі кухні-сараю, спільної криниці, тобто відновити попередній стан майна, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вона подана не в її інтересах, а в інтересах інших осіб. При цьому, заявник не надала належних та допустимих доказів на представництво інтересів інших осіб, зокрема, підписання та подання від їх імені позовної заяви до суду. Отже, позов підписано особою, яка не має права його підписувати.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно з частинами 1, 3 статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Разом з тим, вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
У п.п. 2, 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за наявності або номер або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із частиною 2 статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 ЦПК України заява повертається позивачеві, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Суд першої інстанції повернув позовну заяву ОСОБА_1 , зазначивши при цьому про порушення нею пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України, оскільки відсутні повноваження щодо представництва інтересів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Проте у поданому до суду першої інстанції позові зазначено позивачем ОСОБА_1 та в ухвалі про повернення позовної заяви судом також зазначено позивачем лише ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції мав процесуальну можливість встановити належність сторін спору або наявність в особи повноважень на представництво інтересів інших осіб, зокрема, шляхом залишення позовної заяви без руху та надання строку для подання уточненої позовної заяви або відповідних доказів, які б підтверджували повноваження Дурач Л.Є. на підписання та подання позовної заяви до суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позовну заяву підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку та про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Згідно із частиною 1 статі 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до вищевикладеного, при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви на підставі статті 185 ЦПК України суд першої інстанції не врахував всіх обставин, відтак передчасно та за відсутності законних підстав постановив ухвалу про повернення позовної заяви.
Отже, ухвала Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2022 року про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до частини 1 статі 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, відтак її слід скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а апелянт звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому відсутні правові підстави, передбачені статтею 141 ЦПК України, для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2022 року скасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 січня 2023 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
А.М. Костенко
О.І. Талалай