Справа № 604/1075/22Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.
Провадження № 33/817/56/23 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП
26 січня 2023 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М. , за участю представника ОСОБА_1 адвоката Майки М., потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката Федчишина Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 496,20 грн судового збору.
Згідно з постановою суду, 31 жовтня 2022 року о 12 год. 10 хв. громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме обзивав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, виганяв з домогосподарства, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психологічному здоров'ю потерпілої. Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, 31 жовтня 2022 року близько 12 год. 10 хв. громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке виражалося в образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, виганяв з господарства в присутності її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що могло заподіяти шкоду психологічному здоров'ю малолітньої ОСОБА_3 . Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить строк на апеляційне оскарження поновити, постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження в справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Обгрунтовує поважність причин строку на апеляційне оскарження постанови тим, що в судовому засіданні він не був присутній, а копію судового рішення отримав 12 грудня 2022 року засобами поштового зв'язку, 21 грудня 2022 року звернувся до центру БВПД щодо надання правової допомоги та отримав її 28 грудня 2022 року, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи посилаючись на те, що між ним та його дружиною виникли непорозуміння через різні погляди на виконання сімейних обов'язків, під час яких він не застосовував до неї фізичну силу, не вживав нецензурну лексику, не кричав, не вчиняв будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, не погрожував, не ображав, не переслідував, не позбавляв житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які будь-хто має передбачене законом право, жодної шкоди її фізичному або психічному здоров'ю та здоров"ю її доньки не заподіював.
Вважає що в протоколах про адміністративні правопорушення не вказано, в чому полягає шкода заподіяна психологічному здоров'ю потерпілої та не зазначено суть адміністративного правопорушення та обов'язкових наслідків, зазначених у відповідній частині ст. 173-2 КУпАП, а додатки до протоколів не містять доказів, що сторони по справі є членами сім'ї.
Звертає увагу на те, що з об"єктивної сторони адміністративним правопорушенням є не будь-яке домашнє насильство, а лише те, що потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або могло спричинити таку шкоду, зокрема, фізична шкода, емоційна невпевненість, нездатність захистити себе .
Вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства стягнув із нього судовий збір, однак він є учасником бойових дій, тому на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Абрамовича Л.М., який просив задовольнити скаргу з наведених у ній підстав, потерпілу ОСОБА_2 та її представника, які просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була винесена судом першої інстанції 01 грудня 2022 року у відсутності ОСОБА_1 . Повний текст рішення отримано ним 12 грудня 2022 року, а апеляційна скарга подана - 02 січня 2023 року у зв'язку із зверненням до центру БВПД щодо надання правової допомоги та отримання 28 грудня 2022 року консультації адвоката. За таких обставин апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки він пропущений із поважних причин.
Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обставинам, зазначеним в протоколам про адміністративні правопорушення, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів суддя місцевого суду дав об'єктивну та належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, згідно з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно із п.п. 14, 17 ч. 1 статті 1 даного Закону психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Пунктами 2, 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишє подружжя; діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 даного Закону дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Відповідно до вимог ст. 22 вказаного закону, постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров'я, інтелектуального та фізичного розвитку.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, погоджується з висновком місцевого суд про те, що вона повністю підтверджується даними, які містяться у нижченаведених документах:
- протоколах про адміністративні правопорушення серії ВАВ №057700 від 01 листопада 2022 року та серії ВАВ №119870 від 11 листопада 2022 року, з яких вбачається, що 31 жовтня 2022 року близько 12 год 10 хв громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке виражалося в образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, виганяв з господарства. Вказані дію ОСОБА_1 вчинено в присутності її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що могло заподіяти шкоду психологічному здоров'ю малолітньої ОСОБА_3 ;
- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01 листопада 2022 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомляє, що 31 жовтня 2022 року о 12 год. 19 хв. ОСОБА_1 обзивав її нецензурною лайкою в АДРЕСА_1 виганяв її разом із донькою, ОСОБА_3 , з будинку;
- письмових поясненнях ОСОБА_2 від 01 листопада 2022 року, згідно яких 31 жовтня 2022 року близько 12 години вона зі своєю донькою, ОСОБА_3 , прийшла в будинок, що по АДРЕСА_1 , який належить їй, однак проживає там її колишній чоловік ОСОБА_1 , щоб забрати дитячі ляльки. Коли вони зайшли в будинок, ОСОБА_1 вийшов з кімнати ї почав їх із донькою виганяти з будинку, однак вона відмовилася йти. Після цього ОСОБА_1 почав погрожувати фізичною розправо і бігти за нею до брами та на дорогу. Таким чином їй було заподіяно шкоду психологічного та економічного характеру;
- компакт-диску, на якому міститься два відеозаписи. На одному із відеозаписів ОСОБА_1 відмовляється підписувати протокол про вчинення адміністративного правопорушення, спілкується із працівниками поліції на підвищених тонах та виражається нецензурними словами. З іншого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 виганяє ОСОБА_2 та інших осіб із території будинковолодіння, кричить, виражається нецензурними словами та, погрожуючи фізичною розправою, біжить за ОСОБА_2 ;
- письмових поясненнях ОСОБА_3 від 02 листопада 2022 року, в яких остання повідомляє, що 31 жовтня 2022 року близько 12 год 30 хв в АДРЕСА_1 , її вітчим, ОСОБА_1 , ображав її матір, ОСОБА_2 , нецензурною лайкою, виганяв її з будинку, погрожував фізичною розправою, говорив, що вдарить її та розмахував руками в неї перед обличчям. При цьому, ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння;
- рапорті інспектора ДОП ВП №5 смт. Підволочиськ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Рака Н., згідно якого 01 листопада 2022 року о 10 год 10 хв на його особистий телефон звернулася громадянка ОСОБА_2 та повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 вчиняє щодо неї домашнє насильство;
- копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 ;
- копії рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 березня 2022 року щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- витязі з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 ;
- копії рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2022 року, згідно якого шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано;
- рапорті Інспектора сектору ЮП ВП патрульної поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гаджієвої Т., згідно якого під час розгляду матеріалів ЄО №3822 від 01 листопада 2022 року, про те, що 31 жовтня 2022 року близько 12 год. 19 хв. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 в присутності її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що могло завдати шкоди психологічному здоров'ю дитини.
На думку судді апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним вказаних адміністративних правопорушень є обґрунтованими та узгоджуються як з поясненнями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так і з іншими матеріалами справи.
В суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що внаслідок його дій вона та її донька відчуває емоційну невпевненість, нездатність захистити себе протягом тривалого часу, у зв"язку з чим вони змушені були звернутись до лікаря- невропатолога.
Тому доводи апелянта з приводу відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не заслуговують на увагу оскільки вищенаведеними доказами підтверджено наявність умислу у діях ОСОБА_1 на вчинення насилля в сім"ї, яке потягло за собою завдання псилогічної шкоди потерпілим, що не було простим побутом конфліктом, який одразу ж вичерпав себе, як про це стверджує апелянт.
При накладенні адміністративного стягнення судом належним чином виконані вимоги ст. 33 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим заслуговують на увагу доводи апелянта щодо стягнення з нього судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у проваджені по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення. Розмір та порядок плати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
На ОСОБА_1 як учасника бойових дій учасником бойових дій, розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту, хоча вищезазначена норма Закону не містить уточнення характеру такого права та підстав його порушення, проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких звернень.
З огляду на вищенаведене, вважаю, що ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові № 2-3901/08-ц від 21 березня 2018 року, виключивши вимогу про його сплату з постанови місцевого суду.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - без змін.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Строк на апеляційне оскарження поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.
Виключити з резолютивної частини постанови рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 (двадцяти) коп. в дохід держави, звільнивши ОСОБА_1 від його сплати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя