27.01.23
33/812/43/23
Справа № 487/341/22 Головуючий у першій інстанції Гаврасієнко В.О.
Провадження № 33/812/43/23 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
27 січня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Лівінського І.В.,
з секретарем судового засідання Лівшенко О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 та його захисника Швець Тамари Андріївни
на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працює є у ТОВ «Вен Бесм», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн,
Згідно з постановою суду, 03 січня 2022 року о 20 годині 35 хвилин, в м. Миколаєві по вул. Генерала Карпенка, 2д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO Lanos», номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням «Drager Alcotest 6810», результат 0,42 проміле, тест № 585, прилад № ARBL 0891, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто 496,20 грн судового збору.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та його захисник Швець Т.А. подали апеляційну скаргу, в якій просять постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянти вважають, що постанова є необґрунтованою, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, винесена з порушенням норм процесуального права.
Вважають, що судом не надана правова оцінка законності зупинки ОСОБА_1 . Працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 пункту 3.21 глави «Дорожні знаки» ПДР України, які б давали право працівнику поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . А тому всі наступні вимоги працівників поліції стосовно ОСОБА_1 були незаконними, а всі складені процесуальні документи відносно нього, а саме, акт огляду, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП тощо, не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Зазначають також, що судом не надана оцінка діям поліцейських, які не роз'яснили ОСОБА_1 приписи статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП відразу після зупинки, що тягне за собою незаконність проведення усіх подальших процесуальних дій, не роз'яснили йому його право на правову допомогу.
Посилаються на те, що жодних із зазначених ознак (шатка хода, тремтіння кінцівок, нечітка мова, неадекватна поведінка тощо) не зафіксовано на відеозаписі. ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чемно та відповідав на усі запитання поліцейського та виконував усі його вимоги. Акт огляду є неналежним та недопустимим доказом у справі, який став підставою для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Зупинення ОСОБА_1 та оформлення усіх документів стосовно нього відбувались неповноважною особою, що тягне за собою визнання оформлених акту огляду та протоколу про адміністративне правопорушення неналежними та недопустимими доказами.
Зазначають, що працівниками поліції вчинені процесуальні порушення, оскільки акт огляду водієм не підписаний, другий екземпляр акту водію не виданий.
Крім того, завищені дані про погодні умови на «Алкотестері Драгер 6810» під час огляду ОСОБА_1 ставить під сумнів об'єктивність показників приладу в цілому. Суду не надано доказів проведення повірки даного приладу, як то Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора Алкотест 6810 та Сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, що доводило б справність прибору, про правильність та відповідність його показників. А посилання суду в оскаржуваній постанові на копію повідомлення в.о. заступника генерального директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 04 квітня 2017 року на ім'я Президента ТОВ АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешейл» стосовно повірки Drager Safery FG & CO є незаконним, оскільки це повідомлення адресоване не суду на його вимогу і не стосується конкретно «Алкотестера Драгер 6810», а адресоване іншій особі, яка не має відношення до цієї справи. Цей доказ є неналежним та недопустимим щодо проведення повірки даного прибору у встановлені строки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник Швець Т.А. вказують на приписи пункту 5 статті 8 Віденської Конвенції «Про дорожній рух», з якого вбачається, що максимальний рівень вмісту алкоголю у крові, у відповідності з національним законодавством, не має перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Згідно таблиці перерахунку одиниць виміру алкоголю у повітрі, що видихається, 0,25 мг становить 0,5 проміле. За результатом проведеного тестування ОСОБА_1 вмісткість алкоголю у видихаємому повітрі від останнього становила 0,42 проміле (разом з допустимою нормою 0,2 проміле), тобто в межах норми передбаченою Віденською конвенцією, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. На думку апелянтів, суд, не обґрунтовуючи свою позицію, не сприйняв приписи Віденської Конвенції як підставу для скасування протоколу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зазначають, що встановлений у ОСОБА_1 рівень алкоголю в крові під час його огляду зафіксовано 0,42 проміле в крові разом із допустимою дозою в 0,2 проміле, що відноситься до незначного (легкого) ступеня алкогольного сп'яніння навіть за національними показниками. Окрім цього, на їх думку, суд не врахував позитивну характеристику на ОСОБА_1 з місця роботи та той факт, що за 19 років управління автотранспортом на законних підставах не мав зауважень з боку правоохоронних органів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 301815, 03 січня 2022 року о 20 годині 35 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO Lanos», номерний знак НОМЕР_2 по вул. Генерала Карпенка, 2д в м. Миколаєві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням «Drager Alcotest 6810», прилад № ARBL 0891. Результат огляду 0,42 проміле, тест № 585, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився під підпис. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив, що надасть у суді.
Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Роздруківкою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», прилад № ARBL 0891, принтер № ARBM 5361, тест № 585, в якому зазначений результат огляду на стан сп'яніння, а саме показник 0,42%о (проміле), підтверджується перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом (а.с.1).
До протоколу додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Показник результату огляду на стан сп'яніння становив 0,42 %о. З цим в акті ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його власний підпис (а.с. 3).
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності зазначених ознак алкогольного сп'яніння на відеозаписі, а тому акт огляду на стан алкогольного сп'яніння є неналежним та недопустимим доказом, спростовуються актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, у якому перелічені виявлені ознаки: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нейстійка хода, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення та акту огляду на стан сп'яніння, ці документи складались у присутності ОСОБА_1 , підписувались ним, заперечень щодо складання цих документів ОСОБА_1 , ставлячи свій підпис, не зазначав.
Як вбачається із відеозапису із нагрудної камери поліцейського, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, оглянутого в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення пункту 3.21 глави «Дорожні знаки» ПДР України. Почувши запах алкоголю від водія, на запитання поліцейського про те, коли в останнє ОСОБА_1 вживав алкоголь, він відповів, що вжив приблизно 100 грам коньяку десь півтори години тому. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою «Алкотестер Драгер», на що він погодився. Результат огляду склав - 0,42 проміле. Водію також було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Водій погодився з оглядом та його результатом, який проводився поліцейським на місці. Працівником поліції після складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання акту, було зачитано ОСОБА_1 зміст вказаних документів, роз'яснено положення статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України.
Отже, ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольних напоїв в невеликій кількості незадовго до того, як його автомобіль зупинили працівники поліції.
За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, здійсненому працівником поліції під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп'яніння, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 Інструкції №1452).
Відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС (пункт 5 Порядку № 1103).
Отже, із системного аналізу положень статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452 та Порядку № 1103 вбачається, що акт огляду водія на стан алкогольного сп'яніння оформлюється працівником поліції в разі погодження водія на такий огляд.
Відповідно до пункту 6 розділу 1 Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.
За умовами пункту 7 розділу 2 Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (розділ 2 пункт 5 Інструкції № 1452/735).
За такого, Інструкцією передбачено надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки лише на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння. Стаття 266 КУпАП не містить застережень щодо надання особі, яка проходить огляд на стан сп'яніння, зазначених документів.
З огляду на матеріали справи та наявного у справі відеозапису вбачається, що водій під час проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не вимагав надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейським проінформовано особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, згідно з відеозаписом, у ОСОБА_1 перед тестуванням не виникало питань або заперечень щодо порядку застосування спеціального технічного засобу. А більш того, він вказав на те, що йому відома процедура «продуття» у газоаналізатор «Драгер», бо сам використовує його у своїй роботі.
А тому, посилання апелянтів стосовно не надання доказів проведення повірки даного приладу щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та не надання працівниками поліції, в свою чергу, вищевказаного сертифікату відповідності, є безпідставними та нічим не підтвердженні.
До того ж, згідно з наказом "Про державну реєстрацію медичних виробів" Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529 затверджений перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Під № 43 зазначеного переліку вказано газоаналізатори Drager Alcotest, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежена. Тому, жодних обмежень щодо використання газоаналізатору Drager не передбачено, що свідчить про правомірність використання приладу Drager Alcotest 6810 працівниками поліції під час виконання своїх обов'язків.
Пунктом 13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями" міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається" становить 1 рік.
Як вбачається з роздрукованого результату приладу Драгер «Алкотест 6810» (а.с.1), з використанням якого ОСОБА_1 проходив огляд, останнє калібрування приладу проводилось 18 жовтня 2021 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння 03 січня 2022 року.
Вказане свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Драгер «Алкотест 6810» та правомірність використання приладу Драгер «Алкотест 6810» працівниками поліції, відтак підстави для визнання його результатів недійними відсутні.
Твердження про завищені дані про температуру повітря на Алкотестері Драгер 6810 під час огляду не спростовують правомірність використання приладу та проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Отримані дані та результати фіксуються приладом автоматично та поліцейський позбавлений можливості самостійно вносити чи корегувати будь-які дані.
Доказів того, що температурні показники на Алкотестері Драгер 6810 істотно вплинули на результат вимірювання, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування Віденської Конвенції щодо показника алкоголю, його перерахунку не можуть бути прийняти до уваги, оскільки за результатами огляду у ОСОБА_1 виявлено 0,42 ‰, а пунктом 7 розділу 2 зазначеної Інструкції № 1452/735 визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У статті 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Водій транспортного засобу повинен уникати будь-яких дій, що не пов'язані з водінням.
Вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень. При цьому, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, що й має місце в Україні, де встановлено дозволений показник рівня алкоголю у крові - 0,2 проміле.
В апеляційній скарзі стверджується, що суд в оскаржуваній постанові не урахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини.
Так, у справі № 686/11314/17, Верховний Суд підтвердив висновки апеляційного суду про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів, в тому числі, реєстраційного документу на транспортний засіб. При цьому, у вказаній справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що працівник поліції з метою проведення профілактичної бесіди та роз'яснення водієві про порушення останнім ПДР України підійшов до водія та представився. При цьому зазначив, що оскільки позивач порушив ПДР України то поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про національну поліцію" та п. 2.4 ПДР України мав підставу вимагати у водія пред'явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України. Водночас, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.
В даній же справі факт порушення ОСОБА_1 пункту 3.21 глави «Дорожні знаки» ПДР України, підтверджується відеозаписом, зробленим працівниками поліції під час зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 .
З вказаного відеозапису видно, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 яке порушення ПДР України він допустив та показали в якому місті встановлено відповідний дорожній знак. При цьому ОСОБА_1 погодився з тим, що проїхав на забороняючий дорожній знак «В'їзд заборонено».
Водночас, з урахуванням вказаних обставин, апеляційний суд вважає релевантними висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17.
Зокрема, у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 Верховний Суд зауважив, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
У вказаній справі на думку скаржника, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.
Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про недотримання судом практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування доктрини «плодів отруйного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними.
Так, у рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від їх доказової сили; того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Проте, у інших рішеннях, наприклад, у справі «Хан проти Сполученого Королівства», ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то навіть отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними.
Отже, враховуючи, що відеозапис проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а також застосування під час такого огляду «Drager Alcotest 6810» відповідає нормам національного законодавства України, отримані результати огляду є єдиним доказом проти ОСОБА_1 , підстав піддавати сумніву достовірність цих результатів у суду не має, а отже, зменшується потреба підкріплювати цей доказ ще й іншими, усвідомлюючи небезпеку, яку може становити необґрунтоване визнання неприйнятними вказаних доказів, апеляційний суд вважає, що використання в судовому процесі як доказу результатів зазначеного огляду ОСОБА_1 , не суперечить вимогам, які висуваються ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини щодо справедливого судового розгляду.
З цих підстав, не можуть вважатись достатніми для визнання неприйнятним доказом результатів огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП відразу після зупинки транспортного засобу, а також посилання апеляційної скарги на відсутність повноважень у поліцейського на зупинення автомобіля ОСОБА_1 , з огляду на проведення таких дій за 25 хвилин до початку патрулювання, встановленого відповідним графіком.
До того ж, хоча ОСОБА_1 в апеляційній скарзі і не погоджується із вказаними діями працівників поліції, однак у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження їх дій, відповідно до вимог статті 267 КУпАП.
Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Істотних порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, які б стали підставою для скасування оскаржуваної постанови, апеляційним судом не виявлено.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.9а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1статті 130 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 301815 від 03 січня 2022 року, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, роздруківкою результатів тестування на алкоголь, відеозапису з нагрудної камери поліцейського, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Швець Тамари Андріївни залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський