Справа № 761/1262/23
Провадження №1-кп/761/2382/2023
іменем України
27 січня 2023 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, із застосуванням відеоконференцзв'язку, судовий розгляд у кримінальному провадженні № 22022000000000624 від 21.11.2022, щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Петрівка Станично-Луганського району Луганської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-14.12.2009 районним судом міста Луганськ за ч.1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, звільнений 29.03.2012 на підставі ст. 81 КК України, на даний час перебуває в ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід1»,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VІІІ від 08 квітня 2014 року, № 1689-VII від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3 КК України та ч.2 ст. 260 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України. Російська Федерація (далі російська федерація) чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 27 квітня 2014 року оголошено «Декларацію про суверенітет Луганської народної республіки» та 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Верховною Радою України визнано російську федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а «ЛНР» і «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР») терористичними організаціями.
Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.
Визнання Верховною Радою України так званої самопроголошеної організації «ЛНР» терористичною, а численні злочини вичинені її представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VIІ, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного російською федерацією міжнародного тероризму», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 № 1597-VIІ, Зверненні Верховної Ради України до Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховною Ради України від 14 січня 2015 року № 106- VIІІ, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської федерації та подолання її наслідків», схваленій Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337- VIІІ.
Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ЛНР» до терористичної організації, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Вказана терористична організація «ЛНР» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність й дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронним органам України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ЛНР», 07 жовтня 2014 року її самопроголошеним головою видано указ відповідно до якого, для захисту інтересів «ЛНР» та її громадян, створено воєнну структуру «Народна міліція «ЛНР» (далі - «НМ «ЛНР»), яка дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та має загальну координацію та кураторів російської федерації.
Встановлено, що до складу «НМ «ЛНР» входить структурний підрозділ - «народної поліції «ЛНР» , який має у своєму складі батальйони, які у свою чергу поділяються на роти та окремі взводи, в тому числі 2 батальйон 4 рота 2 взвод військової частини НОМЕР_1 народної міліції "ЛНР".
Так, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
Крім того, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив дії спрямовані на участь у терористичній організації «ЛНР».
ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений проти національної безпеки України та громадської безпеки, у період з 08 вересня 2015 року по 25 травня 2016 року, та в період з 24 лютого 2022 року по 23 жовтня 2022 року, забезпечував виконання обов'язків військової служби у незаконному збройному формуванні «НМ «ЛНР» окупаційної адміністрації російської федерації.
Крім того, у порушення вищенаведених актів національного та міжнародного законодавства, громадянин України ОСОБА_3 , приймав участь у складі терористичної організації «Луганська народна республіка».
ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений проти національної безпеки України та громадської безпеки, у період з 08 вересня 2015 року по 25 травня 2016 року, та в період з 24 лютого 2022 року по 23 жовтня 2022 року, забезпечував виконання обов'язків військової служби у незаконному збройному формуванні «НМ «ЛНР» окупаційної адміністрації російської федерації
У період з 24.02.2022 по 23.10.2022, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях Луганської та Харківської областей, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, з закріпленою зброєю - АК-74 та боєкомплектом у кількості 120 патронів калібру 5,45 мм, здійснював забезпечення «202 стрілецького полку, 2 армійського корпусу» терористичної організації «Луганська народна республіка», у складі 4 батальйону, 3 роти народної міліції «ЛНР», пізніше приблизно з кінці травня у складі 202 стрілецького полку, 2 батальйону, 2 роти народної міліції «ЛНР», а саме здійснював контроль підпорядкованого персоналу, який займався облаштуванням позицій та бліндажів на територіях, які захоплені збройними силами російської федерації під час повномасштабного вторгнення та протидію Збройним Силам України.
Злочинну діяльність ОСОБА_3 припинено 23.10.2022 військовослужбовцями Збройних Сил України у населеному пункті Нова Миколаївка, Харківської області шляхом взяття в полон.
Крім того, ОСОБА_3 , за вказаних вище обставин приймав участь у діяльності не передбачених законом збройних формуваннях.
Так, 08 вересня 2015 року ОСОБА_3 , будучи достовірно обізнаним про злочинну діяльність «ЛНР», прибув до розташування в/ч НОМЕР_1 «НМ «ЛНР», яка знаходиться у АДРЕСА_3, де з метою вступу до лав незаконного збройного формування «НМ «ЛНР» добровільно надав свої паспортні данні.
Після чого, ОСОБА_3 , 11 вересня 2015 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області - у м. Луганськ, добровільно підписав контракт на проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу непередбаченого законом збройного формування - 2 батальйону 4 роти 2 взводу військової частини НОМЕР_1 народної міліції «ЛНР» та був призначений на посаду заступника командира 2 взводу 4 роти 2 батальйону в/ч НОМЕР_1 народної міліції «ЛНР». До його службових обов'язків входило керування та контроль за особовим складом 2 взводу 4 роти 2 батальйону в/ч НОМЕР_1 народної міліції «ЛНР». Вказаний підрозділ виконував завдання на 2 лінії оборони в населеному пункті Лобачево Луганської області щодо облаштування позицій, охорони військових складів.
Пізніше, в середині січня, біль точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 було переведено на посаду помічника заступника командира батальйону по озброєнню в/ч НОМЕР_1 . До його службових обов'язків входило постійний контроль за справністю військової техніки, заправка техніки, контроль за зброєю. На вказаній посаді ОСОБА_3 знаходився до 25 травня 2016 року, після чого був звільнений з військової служби.
Президент російської федерації (далі - президент рф) 22.02.2022 направив до Ради Федерації (далі - ради федерації) звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
24.02.2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
24.02.2022 ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, з метою доведення його до кінця, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області України - у місті Луганськ, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, добровільно вступив та був зарахований до складу не передбаченого законом збройного формування - «202 стрілецького полку, 2 армійського корпусу, 4 батальйону, 3 роти народної міліції «ЛНР»», на посаду заступника командира роти. Приблизно в кінці травня був переведений до «202 стрілецького полку, 2 батальйону, 2 роти народної міліції «ЛНР»», де проходив службу до 23.10.2022 року.
Так, громадянин України ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі «202 стрілецького полку, 2 армійського корпусу» терористичної організації «Луганська народна республіка», у складі 4 батальйону, 3 роти народної міліції «ЛНР», пізніше приблизно з кінця травня у складі «202 стрілецького полку, 2 батальйону, 2 роти народної міліції «ЛНР»», у період з 24.02.2022 по 23.10.2022, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях Луганської та Харківської областей, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, з закріпленою зброєю - АК-74 та боєкомплектом у кількості 120 патронів калібру 5,45 мм, здійснював контроль підпорядкованого персоналу, який займався облаштуванням позицій та бліндажів на територіях, які захоплені збройними силами російської федерації під час повномасштабного вторгнення та протидію Збройним Силам України.
Злочинну діяльність ОСОБА_3 припинено 23.10.2022 військовослужбовцями Збройних Сил України у населеному пункті АДРЕСА_2 шляхом взяття в полон.
Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 та ч.2 ст. 260 КК України, визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив дані кримінально карані діяння. Однак обвинувачений запевняв, що участі у бойових зіткненнях із збройними силами України та її добровольчими формуваннями, не приймав.
Слід зазначити, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі викладеного, пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення, визнане судом повністю доведеним, воно ніким не оспорюється.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VII від08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014).
Крім того, своїми умисними протиправними діями, які виразились в участі у терористичній організації, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
А також ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України.
Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які віднесені до особливо тяжких та тяжких злочинів, обставини їх вчинення, характер діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Також судом взято до уваги, що внаслідок бойових дій з 2014 року, зокрема, незаконними збройними формуваннями, у тому числі тим, у діяльності якого брав участь ОСОБА_3 , спричинено смерті багатьох тисяч громадян України, фактично знищено значну частину населених пунктів на території України, заподіяно непоправну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадян, суспільним та громадським інтересам, національним цінностям, та державі Україна в цілому.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, одружений, відсутність утриманців на утриманні, висловлює каяття щодо вчинених інкримінованих кримінальних правопорушень.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_3 є сприяння досудовому розслідуванню та судовому розгляду. До висловлювання ОСОБА_3 про його щире каяття, суд відноситься критично у зв'язку з тим, що в ході судового розгляду та досудового розслідування не здобуто свідчень та доказів, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, а саме те що ОСОБА_3 маючи правовий зв'язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов'язках, будучи зобов'язаним здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в порушення зазначених зобов'язань здійснив державну зраду та брав участь в діяльності терористичної організації, особу обвинуваченого, який раніше судимий, неодружений, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, у виді позбавлення волі.
При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України та у сфері злочинів проти громадської безпеки, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирати.
Даних щодо наявності речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні прокурором не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VІІ від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014) та призначити йому покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 27 січня 2023.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирати.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1