Дата документу 25.01.2023 Справа № 331/5199/21
Єдиний унікальний № 331/5199/21 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/508/23-2 Жукова О.Є.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
25 січня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кухаря С.В.
Онищенка Е.А.
За участю секретаря:Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шаповалова А.М. звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки від спільних сумісних корпоративних прав в статутному капіталі Науково-виробничого приватного підприємства «Олєкс», визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину від частки спільних сумісних корпоративних прав, належних відповідачу, в статутному капіталі ТОВ «Медичний центр «ПРОФМЕД», визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки від спільної сумісної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на рухоме майно, яке знаходиться в квартирі, загальною площею 70,1 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: Стіл - 1 шт.; Дерев'яна шафа для мінібару - 1 шт.; Крісло - 4 шт.; Маленький круглий стіл - 1 шт.; Шафа для одягу - 1 шт.; Двоспальне ліжко -1 шт.; Лампа - 1 шт.; Вмонтовані кухонні меблі з вмонтованою кухонною технікою; Пральна машина; Люстри; Картини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя в частині позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частки від спільної сумісної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання за ОСОБА_1 права власності на рухоме майно, яке знаходиться в квартирі, загальною площею 70,1 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: Стіл - 1 шт.; Дерев'яна шафа для мінібару - 1 шт.; Крісло - 4 шт.; Маленький круглий стіл - 1 шт.; Шафа для одягу - 1 шт.; Двоспальне ліжко -1 шт.; Лампа - 1 шт.; Вмонтовані кухонні меблі з вмонтованою кухонною технікою; Пральна машина; Люстри; Картини, - закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А.М. зазначає, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повному обсязі досліджені обставини, які мають значення для справи. Твердження суду про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України є суперечливим та таким, що перешкоджає подальшому розгляду справи в даній частині. Суд дійшов помилкового висновку про те, що частина позовних вимог справа є справою з іноземним елементом, а компетентним судом є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно. Просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, керуючись пунктом 1 частиною 1 статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що частина заявлених позовних вимог є майновим спором між колишнім подружжям щодо права власності на майно, придбане подружжям в іншій державі, в зв'язку з чим на цей спір розповсюджуються правила виключної міжнародної підсудності, а саме, компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір, в тому числі з приводу поділу нерухомого майна, квартри, що знаходиться на території АДРЕСА_1 , що, за твердженням позивача, було набуто подружжям за час перебування сторонами у шлюбі.
При цьому сторони є громадянами України.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що іноземний елемент це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, а саме: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (стаття 4 наведеного Закону).
Згідно із ч.ч. 1,2, ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано (ч. 1 ст. 40 вказаного Закону).
Частиною другою статті 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-954/2004 (провадження № 61-19125св18) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його підсудності. Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх договорах України. Статтею 22 Брюссельської постанови № 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. Таким чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно".
Таким чином, поділ нерухомого майна, яке знаходиться на території Латвійської Республіки, повинен здійснюватися за законодавством Латвійської Республіки, а не України.
Відповідно до п.1 ч.ч.1,2 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Встановивши, що спір у цій справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного нерухомого майна подружжя, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території Латвійської Республіки, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що за законодавством України ця справа в частині поділу вказаного майна є справою з іноземним елементом, а компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно, обґрунтовано закривши в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ вказаних об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за межами України.
Постановлена судом ухвала відповідає вимогам норм процесуального права й не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторони проживають на території України, тому даний спір підсудний судам України, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать правовій позиції щодо правил визначення міжнародної підсудності спорів про поділ нерухомого майна.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року по цій справі залишити без змін.
Дата складання повної постанови 30 січня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко