Дата документу 25.01.2023 Справа № 335/8851/21
Єдиний унікальний № 335/8851/21
Провадження №22-ц/807/378/23
Провадження №22-ц/807/378/23-2
Головуючий в 1-й інстанції - Соболєва І.П.
25 січня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,
секретарКниш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами:
- Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 07 жовтня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,
- Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2021 позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. У провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12020080000000380 від 19.10.2020 за ч.3 ст.307 КК України. 22.03.2021 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було проведено обшук її автомобіля «BMW», д.н. НОМЕР_1 , та вилучені її речі. В той же день був проведений обшук за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 та були вилучені її речі й грошові кошти, а саме: 7 купюр номіналом 50 євро, 19 купюр номіналом 200 євро, 34 купюри номіналом по 100 євро, 25 купюр номіналом 100 доларів США. Також 6 купюр номіналом 100 доларів США, 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом 200 грн. 25.03.2021 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на все вилучене майно під час обшуку. В подальшому, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2021 було знято накладений арешт. Вона та її адвокат неодноразово просили слідчого Снопка Р.І. повернути вилучене майно, проте останній заходив якісь причини, щоб не віддавати її майно. Врешті, слідчий Снопко Р.І. майже через місяць після винесення ухвали про зняття арешту повернув всі її вилучені речі та частину грошей. Проте, 2200 євро, 3100 доларів США та 19600 гривень слідчий так і не повернув. Після чого, вона подала до ДБР заяву про злочин, вчинений слідчим Снопком Р.І. та заяву до ГУНА в Запорізькій області заяву про проведення службового розслідування. 25.06.2021 слідчий ОСОБА_2 звільнився з поліції за власним бажанням. За результатами службового розслідування було встановлено порушення старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області Снопком Р.І. вимог статей 9, 28, 40, 98, 100, п.4 ст169 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012. 30.06.2021 до ЄРДР за №62021080020000120 внесені відомості про злочин за ч.1 ст.365 КК України. В результаті протиправних дій слідчого ОСОБА_2 їй завдано матеріальної шкоди у розмірі 2200 євро, 3100 доларів США та 19600 гривень, що в еквіваленті на національну грошову одиницю на час подачі позову становить 171708,86 грн. Також їй було завдано і моральну шкоду, яка виразилася в тому, що внаслідок тривалого неповернення їй грошових коштів вона зазнала значних моральних переживань та душевного болю. Постійні думки про те, як виживати далі тривають і на теперішній час. Вона не може відчувати себе захищеною, оскільки не має віри в авторитет держави, зникла надія на посадових осіб органу державної влади, який повинен забезпечувати її захист від протиправних посягань інших осіб, в наслідок того, що вони самі посягають на її майно, права та інтереси. Тому, посилаючись на ст. ст. 1166, 1167, 1173- 1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», вона просить стягнути на свою користь за рахунок коштів Державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку 171708,86 грн. матеріальної шкоди та 120 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 171 708 гривень.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
03 жовтня 2022 представник позивача адвокат Борисенков В.С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 171708 гривень матеріальних збитків та 5000 гривень моральної шкоди. На виконання умов договору про надання правничої допомоги від 06.07.2021 позивачу були надані послуги за загальну суму 14000,00 гривень. Всі надані послуги були сплачені позивачем в повному обсязі. 10.06.2022 у розмірі 10000,00, що підтверджується квитанцією №ПН49627 від 10.06.2022 та 28.09.2022 у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН87379 від 28.09.2022. Тому представник позивача просив винести додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_3 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2440,00 грн.
В решті вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нові про відмову у задоволенні вимог.
Узагальненими доводами апеляційних скарг є те, що майнова шкода, завдана ОСОБА_1 слідчим ГУНП в Запорізькій області, враховуючи статті 1162 та 1172 ЦК України, у разі наявності підстав для їх відшкодування має відшкодовуватись саме ГУНП в Запорізькій області, а не за рахунок коштів Державного бюджету України. Доказів завдання позивачці моральної шкоди матеріали справи не містять, а у разі доведення завдання такої шкоди, відшкодування повинно бути покладено на ГУНП в Запорізькій області. Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то покладання таких витрат на Державний бюджет України не передбачено процесуальним законодавством, враховуючи також відсутність вини скаржника у заподіянні позивачці шкоди.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича подала апеляційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди та витрат на правничу допомогу до розміру заявлених позовних вимог.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди, порушив принципи справедливості та пропорційності, не врахувавши ступень шкоди заподіяний позивачці, а також факт того, що відновлення порушених прав в повному обсязі не відбулося. При визначені розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував, що підставою для стягнення таких витрат є наявність доказів надання такої допомоги, а не факт її сплати.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Запорізькій області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення за безпідставністю, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що кримінальне провадження щодо розтрати грошових коштів, які належали ОСОБА_1 наразі розглядається в суді, а тому у зв'язку із відсутності встановленої на даний час винної особи у вчиненні злочину, подання позову у справі є передчасним. Завдання позивачці моральної шкоди не доведено належними та допустимими доказами, а тому часткове задоволення вказаних вимог є необґрунтованим.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
При ухваленні судом першої інстанції рішення від 27 вересня 2022 року встановлено, що згідно витягу з ЄРДР №12020080000000380 від 19.10.2020 СУ ГУНП в Запорізькій області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311 КК України. 30.07.2021 обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню направлено до суду.
Відповідно до протоколу обшуку від 22.03.2021 по кримінальному провадженню №12020080000000380 22 березня 2021 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , були вилучені речі позивача та грошові кошти, а саме: 7 купюр номіналом 50 євро, 19 купюр номіналом 200 євро, 34 купюри номіналом по 100 євро, 25 купюр номіналом 100 доларів США. Також 6 купюр номіналом 100 доларів США, 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом 200 грн.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2021 накладено арешт на всі речі вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і на грошові кошти, а саме: 7 купюр номіналом 50 євро, 19 купюр номіналом 200 євро, 34 купюри номіналом по 100 євро, 25 купюр номіналом 100 доларів США. Також 6 купюр номіналом 100 доларів США, 5 купюр номіналом 100 грн., 37 купюр номіналом 500 грн., 3 купюри номіналом 200 грн.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2022 скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2021, в тому числі і з грошових коштів.
Листом ГУНП в Запорізькій області №6099/6-2021 від 25.06.2021 адвоката Зелінську О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомлено, що грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , зберігалися у сейфі слідчого СУ ГУНП Снопка Р.І. в службовому кабінеті №610 у приміщенні ГУНП.
Відповідно до висновку про результати службового розслідування від 29 червня 2021 року дисциплінарна комісія ГУНП установила, що факти, викладені у заяві ОСОБА_1 та рапорті т.в.о. заступника начальника ГУНП - начальника СУ Кулініча А.В. вважати такими, що знайшли своє підтвердження в частині неповернення слідчим грошових коштів у повному обсязі, вилучених 22.03.2021 під час обшуку за місцем мешкання останньої.
Факт можливої втрати чи привласнення старшим слідчим СУ ГУНП Снопком Р.І. грошових коштів, вилучених 22.03.2021 під час обшуку за місцем мешканням ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 , підтвердити чи спростувати не надалось можливим.
За порушення вимог ст.ст. 9, 28, 40, 98, 100, п. 4 ст. 169 КПК України, «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. №1104, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12020080000000380, внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповідального ставлення до обов'язку дотримуватись вимог КПК України, старший слідчий відділу розслідування з особливо тяжких злочинів СУ ГУНП капітан поліції ОСОБА_2 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак, враховуючи те, що останнього з 25.06.2021 наказом ГУНП №288о/с від 24.06.2021, звільнений з органів Національної поліції України, обмежитись цим.
Відповідно до витягу з ЄРДР за №62021080020000120 від 30.06.2021 внесені відомості за ч.1 ст.365 КК України про те, що працівники СУ ГУНП в Запорізькій області, перевищуючи службові повноваження, всупереч встановленому КПК України порядку розтратили грошові кошти в сумі 2200 євро, 3100 доларів США, 19600 грн., які належали ОСОБА_1 та за рішенням суду мали бути повернуті власникові.
Таким чином, завдання матеріальної шкоди позивачці в розмірі 171 708,86 гривень протиправними діями старшого слідчого відділу розслідування з особливо тяжких злочинів СУ ГУНП капітан поліції ОСОБА_2 підтверджується висновком про результати службового розслідування від 29 червня 2021 року в частині неповернення слідчим грошових коштів у повному обсязі, вилучених 22.03.2021 під час обшуку за місцем мешкання позивачки, що і не заперечується відповідачами.
Отже, з наведеного, суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода посадовою особою органу, що здійснює досудове розслідування, внаслідок протиправних дій, тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що у спірній по справі ситуації відсутні підстави для застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» відносно визначення розміру моральної шкоди. Між тим, позивачка ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів, і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Враховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, зокрема, характер немайнових втрат, зміни у її життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд першої інстанції вважав справедливим визначити суму компенсації у розмірі 5 000 грн., а ні у розмірі 120 000 грн., який, на думку суду, достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Як вірно встановив суд першої інстанції, завдання матеріальної шкоди позивачці в розмірі 171 708,86 гривень протиправними діями старшого слідчого відділу розслідування з особливо тяжких злочинів СУ ГУНП капітан поліції ОСОБА_2 підтверджується висновком про результати службового розслідування від 29 червня 2021 року в частині неповернення слідчим грошових коштів у повному обсязі, вилучених 22.03.2021 під час обшуку за місцем мешкання позивачки, що і не заперечується відповідачами.
При цьому встановлення вини старшого слідчого в рамках кримінальної справи щодо розтрати вказаних грошових коштів не впливає на правовідносини і відповідальність у цій справі, оскільки факт протиправних дій, які виразились у неповерненні вилучених грошових коштів, доведений і є підставою для відповідного відшкодування, що спростовує доводи апеляційних скарг в цій частині.
Таким чином, ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода посадовою особою органу, що здійснює досудове розслідування, внаслідок протиправних дій, тому вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовано задоволені у повному обсязі.
Що стосується вимог щодо стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно вказаної норми Кодексу моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Аналізуючи наведене у сукупності з дослідженими судом першої інстанції доказами, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, зокрема, характер немайнових втрат, зміни у життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та визначив суму компенсації у розмірі 5 000 грн., яка на думку колегії суддів апеляційного суду є достатньою, відповідає засадам розумності і справедливості. Будь-яких доказів і обставин, які б свідчили, про необґрунтованість встановлення компенсації у зазначеному розмірі матеріали апеляційної скарги не містять і під час апеляційного розгляду не встановлені.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Тому, стягнення встановленого розміру шкоди на користь ОСОБА_1 має бути з Державного бюджету України, що спростовую доводи апеляційних скарг у цій частині.
Враховуючи наведене, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 рок у цій справі ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином апеляційні скарги в частині оскарження вказаного рішення залишаються без задоволення, а рішення без змін.
При ухваленні додаткового рішення від 10 листопада 2022 року у цій справі судом першої інстанції встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 171708 гривень матеріальних збитків та 5000 гривень моральної шкоди.
На підтвердження сплати наданих послуг правничої допомоги заявником надано квитанцію №ПН49627 від 10.06.2022 про сплату 10000,00 грн. та квитанцією №ПН87379 від 28.09.2022 про сплату 4000,00 грн.
Як убачається з квитанції №ПН49627 про сплату 10000,00 грн., у графі платник зазначено: « ОСОБА_1 , ОСОБА_5 », код платника: « НОМЕР_3 », призначення платежу: « ОСОБА_1 3077817095 ч/з ОСОБА_5 , за надання правових послуг зг.рах.№05/01 від 17.01.2022».
Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договором про надання правової допомоги (розділ 3) не передбачено права адвокатського об'єднання на сплату наданих ним же послуг від ОСОБА_1 до АО «ЛЕГЕС». При цьому, до заяви не надано будь-якого підтвердження, що ОСОБА_1 надавала доручення адвокатському об'єднанню сплатити 10000,00 грн. за надання правових послуг згідно рахунку №05/01 від 17.01.2022. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не прийняв квитанцію №ПН49627 як доказ сплати ОСОБА_1 наданих правових послуг на суму 10000,00 грн. і вважав, що заявником підтверджені судові витрати на правничу допомогу лише в розмірі 4000,00 грн., а з огляду на те, що рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково на 61%, то судові витрати підлягають стягненню в розмірі 2440,00 грн.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За роз'ясненнями п. 20 постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК (нова редакція 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
03 жовтня 2022 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Борисенковим В.С. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн.
На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001202 Борисенкова Віталія Сергійовича; ордер на надання правничої допомоги серія АР №1058685; договір про надання правничої допомоги б/н від 06.07.2021 року укладений між ОСОБА_1 та АО «Легес»; акт приймання передачі послуг від 17.01.2022 року на загальну суму 10000,00 грн. складений між АО «Легес» та ОСОБА_1 ; рахунок №05/01 від 17.01.2022 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 10000,00 грн.; квитанцію №ПН49627 від 10.06.2022 про сплату на користь АО «Легес» 10000,00 грн.; акт приймання-передачі послуг від 27.09.2022 року на загальну суму 4000,00 грн. складений між АО «Легес» та ОСОБА_1 ;рахунок №15/09 від 27.09.2022 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 4000,00 грн.; квитанція №ПН87379 від 28.09.2022 року про сплату на користь АО «Легес» 4000,00 грн.; договір про надання послуг від 06 липня 2021 року укладений між АО «Легес» та адвокатом Борисенковим В.С.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, між тим зважуючи на невідповідність реквізитів зазначених у квитанції №ПН49627 від 10.06.2022 про сплату на користь АО «Легес» 10000,00 грн., помилково вважав недоведеними обставини, щодо надання послуг на вказану суму, виходячи із наступного.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, доказами наданими позивачем, а саме свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001202 Борисенкова Віталія Сергійовича; ордером на надання правничої допомоги серія АР №1058685; договором про надання правничої допомоги б/н від 06.07.2021 року укладеним між ОСОБА_1 та АО «Легес»; актом приймання передачі послуг від 17.01.2022 року на загальну суму 10000,00 грн. складеним між АО «Легес» та ОСОБА_1 ; рахунком №05/01 від 17.01.2022 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 10000,00 грн.; договором про надання послуг від 06 липня 2021 року укладеним між АО «Легес» та адвокатом Борисенковим В.С., а також матеріалами справи підтверджується надання послуг з правничої допомоги позивачу на суму 10000,00 грн.
При цьому відповідно до висновків викладених у постанові Верховного суду від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Отже, розподілу підлягає сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн., яка враховуюче часткове задоволення позову, пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню з Державної казначейської служби України у розмірі 8481,20 грн.
За таких обставин додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2022 року у цій справі підлягає зміні, шляхом збільшення розміру витрат на професійну справничу допомогу, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з 2440,00 грн. до 8481,20 грн.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційні скарги Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2022 року у цій справі змінити збільшивши розмір витрат на професійну справничу допомогу, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) з 2440,00 грн. до 8481,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 27 січня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко