Дата документу 25.01.2023 Справа № 336/7890/19
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 336/7890/19 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.
Провадження №22-ц/807/425/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
25 січня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловіко С.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2022 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягувач ОСОБА_2 , -
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягувач: ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі за ЄУН № 336/7890/19 провадження № 2/336/1025/2020 від 22 січня 2020 року, яке постановою Запорізького апеляційного суду у справі за ЄУН № 336/7890/19 провадження № 22-ц/807/1237/20 від 15 квітня 2020 року залишено без змін, було стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 грудня 2019 року, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Після набуття законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі за ЄУН № 336/7890/19 від 22 січня 2020 року було видано виконавчий лист № 336/7890/19 від 12 травня 2020 року.
На підставі виконавчого листа № 336/7890/19 від 12 травня 2020 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження за № 62185805 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох малолітніх дітей.
На підставі постанови Відділу державної виконавчої служби про звернення стягнення на заробітну плату за АСВП № 62185808 від 05 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 утримувалися аліменти із заробітної плати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі за ЄУН № 336/4839/20 від 18 березня 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі за ЄУН № 336/1473/22 від 05 вересня 2022 року визначено місце проживання двох малолітніх дітей - доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , якого також визнано батьком, який самостійно їх утримує.
Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі ЄУН 336/4985/22 від 06 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника (платника аліментів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 ересня 2022 року, і до повноліття дітей. Допущено негайне виконання за один місяць, вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Оскільки, на цей час, малолітні діти проживають з ОСОБА_1 і знаходяться на його утриманні, однак аліменти на цей час продовжують нараховувати до стягнення з нього на користь ОСОБА_3 та він є платником аліментів по АСВП № 62185805 в Шевченківському ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) і в нього накипується борг, просив визнати виконавчий лист № 336/7890/19 від 12 травня 2020 року виданий за рішенням Шевченківським районним судом м. Запоріжжя від 22 січня 2020 року таким, що не підлягає виконанню з 06 жовтня 2022 року, з часу набрання сили Судового наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі ЄУН № 336/4985/22 від 06 жовтня 2022 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення про визнання Виконавчого листа № 336/7890/19 від 12 травня 2020 року, виданого за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2020 року таким, що не підлягає виконанню з 06 жовтня 2022 року. Зупинити нарахування аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за виконавчим провадженням АСВП № 62185805 від 27 травня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 грудня 2019 року, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, яке відкрито Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Схдідного міжрегіонального УМЮ (м.Дніпро), так як обоє малолітніх дітей проживають разом зі ОСОБА_1 та знаходяться а його утриманні.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, не взяв до уваги, що у ОСОБА_8 відсутній обов'язок, як боржника зі сплати аліменитів у зв'язку з припиненням зобов'язання, оскільки судовим рішенням визначено місце проживання дітей з ним. Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2022 року призначено стягнення аліментів з ОСОБА_3 на двої малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , тому не можуть стягуватися аліменти одночасно з двох батьків.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явилися, На адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі ( т. 2 а.с. 22).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що відсутні підстави, передбачені статтею 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2011 року, про що зроблено актовий запис № 453 в книзі реєстрації шлюбів Шевченківським відділом державної реєсрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції та видано свідоцтво про шлюб від 01 жовтня 2011 року ( а.с. 7).
Під час перебування у шлюбі в сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилися дві доньки: донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 24 липня 2012 року та свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 03 вересня 2015 року. ( т. 1 а.с. 8-9).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі за № 336/7890/19 провадження № 2/336/1025/2020 від 22 січня 2020 року, яке постановою Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2020 року залишено без змін, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 17 грудня 2019 року, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (т. 1 а.с.43-45, 87-92).
Після набуття законної сили рішенням Шевченківського райсуду м. Запоріжжя у справі за № 336/7890/19 від 22 січня 2020 року, за заявою ОСОБА_3 12 травня 2020 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було видано Виконавчий лист № 336/7890/19 від 12 травня 2020 року у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох малолітніх дітей, який відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення отримано ОСОБА_3 22 травня 2022 року, яке повернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 27 вересня 2022 року ( т. 1 а.с. 98, 99, 114).
Відповідно до Постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сапа А.Д. ВП № 62185805 від 27 травня 2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 336/7890/19 виданий 12 травня 2020 року Шевченківським районнм судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 щомісячно, починаючи з 17 грудня 2019 року і до досягненя найстаршою дитиною повноліття ( т. 1 а.с.115).
На підставі постанови Відділу державної виконавчої служби про звернення стягнення на заробітну плату за АСВП № 62185808 від 05 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 утримувалися аліменти із заробітної плати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі за ЄУН № 336/4839/20 від 18 березня 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 20 квітня 2021 року (т. 1 а.с.116-117).
Рішенням Шевченківського районного суду м Запоріжжя від 01 липня 2022 року визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення набрало законної сили 02 серпня 2022 року (т. 1 а.с.118-119).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі за ЄУН № 336/1473/22 від 05 вересня 2022 року визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_1 батьком, який самостійно утримує двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 13 жовтня 2022 року (т. 1 а.с.120-128).
Відповідно до Судового наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі ЄУН 336/4985/22 виданий 06 жовтня 2022 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника (платника аліментів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 ересня 2022 року, і до повноліття дітей. Допущено негайне виконання за один місяць, вирішено питання щодо стягнення судового збору ( т. 1 а.с.129).
Відповідно до Постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лащенко О.О. ВП № 70267050 від 07 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 336/4985/22 виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя від 18 жовтня 2022 року (т. 1 а.с.147).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Вказане дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №2-3558/2010 дійшов висновку про те, що на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
У той же час, обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Відповідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України).
Як на підставу визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 посилається на те, що після ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2020 року, яке постановою Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2020 року залишено без змін, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було ухвалено рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2022 року, яким визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2022 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника (платника аліментів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 ересня 2022 року, і до повноліття дітей, тому вважає, що саме з цих підстав треба визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 336/7890/19 від 12 травня 2020 року, виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя від 22 січня 2020 року.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначені заявником обставини не є підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України.
Згідно з ч.1ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства"кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч.2ст.141 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно дост.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч.1ст.182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно доч.ч. 2-3 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Отже, за змістом наведених норм закону право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов'язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.
За змістом ч. 2ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини. Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину та в інших випадках, передбаченимх цим Кодексом.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що після набрання рішення суду законної сили, яким стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінилися обставини, що впливають на розмір аліментів чи їх припининення, ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом з вимогою зміни розміру аліменитів або звільнення від них.
Проте, з таким позовом до суду ОСОБА_1 не звернувся, а відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки заявлена заявником підстава, за якою він просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, не є ні матеріально-правовою, ні процесуально-правовою підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин справи є необґрунтованими.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з ухвалою суду, та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2022 року залишити без змін.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 26 січня 2023 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.