Справа № 308/4917/21
Іменем України
16 січня 2023 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Джуга С.Д., Готра Т.Ю.,
з участю секретаря: Зубашкова М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 308/4917/21 (Головуючий: Вінер Е.А.), -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2021 року трьох відсотків річних з 26 лютого 2013 року по 17 квітня 2021 року.
Позивач зазначає, що 10 липня 2020 року між ОСОБА_4 (первісний кредитор та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір відступлення вимоги, за яким первісний кредитор передав новому кредитору права вимоги первісного кредитора до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за вимогами, які випливають з рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 січня 2013 року.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17 серпня 2020 року замінено сторону сторону виконавчого провадження за вимогами, які випливають з вищезгаданого рішення суду від 25 січня 2013 року з ОСОБА_4 (первісного кредитора) на його користь.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на свою користь позивача 14 060 грн. інфляційних втрат за невиконання зобов'язання за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2021 року та 1838 грн. трьох відсотків річних за період з 26.02.2013 року по 17.04.2021 року.
Рішенням Свалявського районного суду від 01 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інфляційні витрати за прострочення грошового зобов'язання за період з 17.04.2018 по 17.04.2021 року у розмірі 5653 грн. 40 коп., та три проценти річних за період з 17.04.2018 року по 17.04.2021 року у розмірі 414,00 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 283,29 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 283,29 грн..
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством у відмові у стягненні інфляційних витрат та процентів за період з 01.03.2013 року по 16.04.2018 року відстуні, так як суд керувався ст. 257 ЦК України, згідно якої до вимог передбачених ст. 625 ЦК України застосовується позовна давність тривалістю у три роки. Однак, при цьому суд не врахував вимоги ст. 267 ЦК України, згідно якої суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до ухвалення судового рішення. Оскільки, відповідачі не з'явилися до суду під час розгляду даної справи, заяв про застосування позовної давності не подавали, то у суду не було жодних підстав для її застосування. Також судом першої інстанції безпідставно не враховано при розрахунку інфляційних витрат та процентів частини боргу, а саме штраф та судові витрати, які повинні були сплатити відповідачі згідно рішення суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання суду апеляційної інстанції на неодноразові виклики не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені згідно оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 25 січня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено і стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на його користь 500 грн. заборгованості за несплату передбачених договором платежів.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 4100 грн. заборгованості за несплату передбачених договором платежів.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2730 грн. штрафу за невиконання умов договору.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 193 грн. сплачених ним судових витрат.
На підставі даного рішення 08 травня 2013 року виданий виконавчий лист і 12 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. відкрито виконавче провадження.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17 серпня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК україни зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК україни в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК україни нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентіві річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Спір виник внаслідок несвоєчасної сплати відповідачами стягнутих на підставі рішення суду про стягнення договором коштів.
Правовий аналіз положень статтей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за невиконання боржником грошового зобов'язання, яке ним не виконано, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Главою 19 ЦК України визначено строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу тобто позовна давність.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починаються від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача не заявлялося.
Так, у даній справі позивач ОСОБА_1 пред'явив позов 19.04.2021 року і просив стягнути три проценти річних за період із 26.02.2013 року по 17.04.2021 року та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов'язання з 01.03.2013 року по 31.03.2021 року.
Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу з урахуванням штрафу за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 7330,00 грн. без врахування судових витрат.
Згідно розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних індекс інфляції за період з 01.03.2013 року по 31.03.2021 року становить 13 070 грн. та 3 % річних за період з 26.02.2013 року по 17.04.2021 року становлять 1785,00 грн. і загальний розмір боргу складає 14 855 грн., які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково із вищезазначених підстав.
Судові витрати у відповідності до ст.ст. 133, 141 ЦПК україни підлягають стягненню із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави у розмірі по 663 грн. 74 коп. із кожного.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 267, 526, 599, 611, 625 ЦК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду від 01 вересня 2021 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 14 885 грн. що становить індекс інфляції за період з 01.03.2013 року по 31.03.2021 року становить 13 070 грн. та 3 % річних за період з 26.02.2013 року по 17.04.2021 року становить 1 785,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі по 663 грн. 74 коп. із кожного.
У решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного текста судового рішення
Повний текст постанови складено 26 січня 2023 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой