Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/3488/14-к
27.01.2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів
судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 жовтня 2013 року за №12013110070007535 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, громадянина України, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
за участю прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
потерпілого, якому відповідно до вимог ч. 2 ст. 340 КПК України
надано право підтримувати обвинувачення в суді - ОСОБА_13 ,
та його представника - адвоката ОСОБА_14 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
його захисників - адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 29.09.2013 року, приблизно о 16 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Костянтинівської зі сторони вулиці Щекавицької в напрямку вулиці Введенської в м.Києві.
В цей час назустріч вказаному автомобілю в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «SUZUKI GRAND VITARA», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час руху ОСОБА_6 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 Правил дорожнього руху України:
-п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 2.3(б): для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;
-п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6 виявились в тому, що він керував технічно-справним автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким рухався по проїзній частині вулиці Костянтинівської зі сторони вулиці Щекавицької в напрямку вулиці Введенської в м. Києві, на даній ділянці проїзної частини, під'їжджаючи до будинку № 37 по вулиці Костянтинівській, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, під час руху не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, і стану транспортного засобу щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху.
При виникненні небезпеки для руху, чим для ОСОБА_17 при виїзді на смугу зустрічного руху являвся автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , останній не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, а продовжив рух далі, і навпроти будинку № 37 по вулиці Костянтинівській скоїв зіткнення з вказаним автомобілем.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «SUZUKI GRAND VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_13 спричинені тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1898/е від 17.12.2013 року, ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді:
-«закрита травма шийного відділу хребта: розриви надостних, міжостних зв'язок на рівні 3-5 шийних хребців; струс спинного мозку на рівні шийного відділу хребта».
Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригодою та її наслідками.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_18 дане кримінальне провадження 28.04.2021 року було розподілено судді ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 319 КПК України розгляд справи було розпочато спочатку.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав та пояснив, що 29.03.2013 року, близько 16 год., рухався по вул. Костянтинівська на автомобілі «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , в напрямку кінотеатру «Жовтень», станція метро Т. Шевченка. Після дощу була мокра дорога, по вул. Костянтинівська був припаркований бус, для того щоб його об'їхати змушений був виїхати на трамвайні колії. Рухався не більше ніж 40 км/год., оскільки рухався з вул. Введенська, тобто виїхав з-за повороту, не став розганяти авто. Була мокра дорога після дощу, виїхав на колії і задню ось автомобіля занесло. Не впорався з керуванням та потрапив у ДТП, оскільки автомобіль понесло на трамвайні колії. Його занесло і частина автомобіля пересікла трамвайні колії. Надавив на гальма і швидкість автомобіля зменшилась до 10 км/год. Їхав з батьком, вийшов з автомобіля та пішов до автомобіля «Сузукі», з яким трапилось ДТП, з'ясувати чи є потерпілі, чи потрібна якась допомога. Вийшов потерпілий ОСОБА_13 з дівчиною, яка теж вийшла з автомобіля, потерпілий кричав. Викликали ДАІ, оформили ДТП, його відвезли в наркодиспансер для здачі аналізів на алкоголь та наркотичні речовини в крові, яких не виявили. Швидку допомогу викликали саме для дівчини, потерпілий ОСОБА_13 залишився на місці, а потім він та ОСОБА_13 вдвох були в наркодиспансері, потерпілого привезли родичі. У ОСОБА_13 ссадин не бачив. В подальшому десь через 1-2 дні він з батьком зустрічались із сестрою потерпілого, яка запропонувала компенсувати 50 000 доларів, таких коштів в нього не було, на той момент міг компенсувати 5000 доларів, однак це не влаштувало потерпілого. В подальшому потерпілий на зв'язок не виходив.
Чи оспорює порушення ним Правил дорожнього руху як водієм відповідь надати не може, не правий що не оцінив дорожню обстановку і виїхав на мокрі трамвайні колії. Вважає вірними його дії намагання уникнути зіткнення.
Цивільний позов не визнав.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 показав, що 29.09.2013 року, приблизно о 16 год. 05 хв. - 16 год. 10 хв. їхав з дівчиною по АДРЕСА_2 . За відповідними Правилами дорожнього руху зліва від нього були трамвайні колії і зустрічна відповідно була зліва від трамвайних колій. Їхав по своїй правій стороні із швидкістю приблизно 40 км/год. Під'їжджаючи до перехрестя машин взагалі не було майже ніяких. Автомобілів, трамваїв на той час не було. Просто з неймовірною швидкістю вилетів автомобіль, який дрифтував і пересікаючи трамвайні колії переїхав на його сторону і «лоб в лоб» врізався в його автомобіль марки «SUZUKI GRAND VITARA», д.н.з. НОМЕР_2 . Він з дівчиною дуже сильно вдарились і в ту секунду він підняв від керма голову, в нього був страшний шум у вухах, було потемніння в очах, гул. Перше що він зробив, подивився направо на свою дівчину, яка була в крові, в неї був переламаний ніс. Дівчина на запитання як вона себе почуває мовчала, він почав її розбурхувати, побачив що вона прийшла трохи до тями. Він хотів відчинити двері автомобіля, щоб витягти дівчину, свій шоковий стан притамовував, тому що мета була витягти дівчину з крісла. Двері з потугою, але відчинились, витягнув дівчину. Потім побачив, як автомобіль «Шевроле Авео» водія ОСОБА_37 почав розвертатись в іншу сторону. Він почав кричати на всю вулицю, що той водій втікає з місця пригоди, зупиніть. Люди які там були зупинялись, щось говорили, і автомобіль зупинився. В цей час приїхали трамваї і зупинились перед ними, тому що автомобіль «Авео» був відкинутий на колію і рух транспорту був зупинений. Він зателефонував в поліцію і викликав швидку допомогу. Також подзвонив сестрі, яка є власником автомобіля і попросив приїхати відвести в лікарню. По приїзді швидкої допомоги від госпіталізації відмовився, боявся що обвинувачений втече. Дівчину забрала швидка допомога. Коли приїхали працівники патрульної поліції склали схему ДТП, зафіксували відповідні правопорушення. На схемі місця ДТП він та обвинувачений розписались, тим самим визнавши пошкодження та підтвердивши відповідну ситуацію. Обвинувачений їхав в наркодиспансер в машині патрульної служби, а він їхав позаду із сестрою. В нього не підтвердились ці факти, на скільки йому відомо, ці факти не підтвердились і в обвинуваченого. Стверджувати яким чином проводились дані дослідження не може сказати, оскільки був зосереджений на собі. В той же день, після того як з'їздили в наркодиспансер, його було доставлено в Солом'янську лікарню №4, поклали на стаціонар. 28-30 днів знаходився на стаціонарі в лікарні. Йому було призначено лікування, дуже багато уколів, дуже різних процедур. Йому виписали відповідний фіксатор на шиї, тому що було встановлено діагноз: Розрив третіх, п'ятих шийних відділів хребта. Протягом даного лікування ніхто з ним не зв'язувався. Сестра в прокуратурі писала відповідні скарги та заяви, дійсно зустрічалась з обвинуваченим, озвучивши всі діагнози які були йому встановлені і зазначивши шкоду. Після лікування в нього протягом довгого періоду продовжувалась реабілітація. Він професійно займався футболом, йому потім було протипоказано ним займатись. Автомобіль відповідно до експертизи ТОВ «Сальвадор» визнано таким, що не підлягає ремонту. Відповідно до даної експертизи та швидкість, з якою рухався обвинувачений, та пошкодження, зафіксовані в експертизі, перевищують 40 км/год. Він дотримувався ПДР, їхав по своїй правій стороні з відповідною швидкістю, десь 40 км/год. Автомобіль механіка, тому завжди розраховує і дистанцію, і швидкість, однак в даному випадку справа асфальт, дерева, люди, зліва - трамвайні колії, жодної можливості уникнути зіткнення не було. Вважає порушення ПДР обвинуваченим, який виїхав на зустрічну смугу.
Після ДТП був шоковий стан, біль і хвилювання за дівчину пасажира. Після того як виписали з лікування через місяць він два чи три тижні ходив у фіксаторі. Після ДТП до лікаря звернувся із скаргами болю, все тіло боліло, плече, рука, шию не міг повернути, відняло мізинець, потемніння в очах, гул у вухах. Всі больові синдроми почали з'являтись під час лікування. Після стаціонарного лікування його було направлено в дві клініки, одна біля метро «Лук'янівка» по лікуванню шиї та хребта, інша - «Медбуд». Діагностовано розрив шийних зв'язок, струс мозку. До ДТП був абсолютно здоровий та шийний відділ хребта не лікував.
Потерпілим ОСОБА_13 подано позовну заяву, згодом уточнену, згідно якої просить стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Омега» матеріальну шкоду в сумі 47 277 грн. 70 коп. за витрати на лікування, 50 000 грн. збитків за пошкоджений автомобіль, стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду, яка не покривається страховим відшкодуванням в сумі 637 422 грн. 84 коп., 100 000 грн. моральної шкоди та 15 150 грн. витрат на правову допомогу.
Так, попереднім складом суду суддею ОСОБА_19 були допитані свідки сторони обвинувачення ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .
Від прокурора надійшло клопотання про дослідження аудіозапису допиту свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 під головуванням судді ОСОБА_18 .
Як вбачається із постанови Верховного Суду у справі № 750/5745/15-к від 19 листопада 2019 року суд дійшов таких висновків: суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи. Що стосується судових свідчень особи під час минулого розгляду, то навіть за умови наявності таких свідчень, сторона має право вимагати допиту такої особи під час нового судового розгляду, і в такому випадку суд має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення такого права. У той же час, якщо попри всі необхідні заходи забезпечити явку такої особи виявилося неможливим, сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та давала під час минулого судового розгляду, і сам факт відсутності такої особи під час нового розгляду не може бути підставою для визнання таких її показань недопустимим доказом. Водночас, дослідивши ці показання, суд повинен дати їм оцінку з погляду допустимості, належності та достовірності, враховуючи, у тому числі, наскільки були забезпечені права сторони під час допиту особи в минулому розгляді. Факт неможливості допиту цієї особи під час нового судового розгляду має враховуватися судом при оцінці достовірності цього доказу у сукупності з іншими доказами у справі.
Окрім того, як вбачається із постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №127-19452-16-к від 02.02.2022 року, показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час іншого судового розгляду.
Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває тривалий час на розгляду у суді, у зв'язку із зміною складу суду 28.04.2021 року дане провадження було розподілено судді ОСОБА_1 та відповідно до вимог ст. 319 КПК України розгляд справи було розпочато спочатку, свідок ОСОБА_20 неодноразово викликалась в судові засідання та не з'являється, свідок ОСОБА_21 перебуває за кордоном, враховуючи думку учасників процесу, які проти задоволення клопотання прокурора не заперечували, суд ухвалив дослідити аудіозаписи допиту вказаних свідків під час минулого судового засідання 29.05.2014 року за головуванням судді ОСОБА_18 .
Так, свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що 29 вересня їхала із своїм хлопцем потерпілим ОСОБА_13 по вул. Костянтинівська в центр, а саме в торговий центр «Глобус» на Хрещатику. Погода була суха, їхали вони не швидко, оскільки там трамвайні колії, швидко їхати нереально, окрім того погана дорога. В руках тримала новий телефон, який придбали в подарунок, час від часу дивилась на дорогу, і коли відволіклась на 2-3 секунди, побачила автомобіль, який їхав їм назустріч, це було лобове зіткнення, автомобіль в них в'їхав, він виїхав на зустрічну смугу, в нього швидкість була немаленька. Уникнути зіткнення було неможливо. Їх автомобіль був ближче до тротуару, а ОСОБА_37 їхав по центру, його автомобіль їхав на них. Погано пам'ятає, бо сильно вдарилась, був сильний удар, втратила свідомість. Вона та потерпілий були пристебнуті паском безпеки, можливо трохи нахилилась вперед, бо дивилась в телефон. ОСОБА_13 почав приводити її до тями, в неї були розбиті окуляри, кров на одязі. ОСОБА_13 викликав швидку допомогу та допоміг їй вийти з машини. Її забрали в лікарню, ОСОБА_13 залишився на місці ДТП. Водій, який в них в'їхав, намагався зробити щось із своєю машиною, чи відштовхнути назад від їхньої машини, точніше сказати не може. Після удару вона втратила свідомість, прийшла до тями до того як приїхала швидка допомога. Був розбитий телефон. В лікарні була близько місяця, в подальшому погано себе почувала, були головні болі, після лікарні лікувалась вдома амбулаторно. Обвинувачений ОСОБА_6 в подальшому шкоду не відшкодував, не допоміг. ОСОБА_13 лікувався в декількох лікарнях, він погано себе почував, щось з шиєю, але який діагноз йому встановили не знає.
Свідок ОСОБА_21 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_37 є його син. 29.09.2013 року їхав з сином, йшов дощ, який ще не закінчився. Їхали вул. Межигірська, Щекавицька і повернули на вул. Костянтинівська, якраз вийшло сонце. Перед ними проїхав трамвай. Коли повернули на вул. Костянтинівська, був припаркований автобус невеликого розміру типу «Форд транзит», він ще подумав, що автобус стоїть доволі далеко від бровки, якби був пасажир, то вступив би в калюжу, син почав його об'їжджати. Перед ними їхав трамвай, він встиг повернути і проїхав. « ОСОБА_22 » при повороті було видно. Повідомив, що він особисто є водієм зі стажем з 1976 року, швидкість в них була не вище 40 км год., на коліях машину розвернуло, син почав пригальмовувати і вивертати кермо. Автомобіль почало розвертати, син хотів уникнути зіткнення. По зустрічній полосі їхав автомобіль потерпілого зі швидкістю близько 60 км/год. Коли автомобіль сина розвернуло на мокрих коліях, автомобіль потерпілого пересік вул. Оболонська, вважає, що уникнути зіткнення не можливо було, два колеса лягли на мокрі колії, впевнений що причиною зіткнення були саме вони. Відбулось зіткнення. Автомобіль сина опинився на зустрічній смузі сантиметрів 70 лівою частиною. Автомобіль сина рухався із швидкістю близько 40 км-год, це сталось метрів через 30 після повороту, набрати більшу швидкість там не можливо. З потерпілим сиділа в машині свідок в півобороту, на ній були окуляри і вона спілкувалась з потерпілим, обоє були непристебнуті. В момент удару свідка викинуло вперед. Після зіткнення син та потерпілий вийшли майже одночасно, потерпілий почав кричати. Син автомобіль не рухав, відкрили капот бо потекла охолоджуюча речовина. Син підійшов до дівчини і спитав, чи не потрібна допомога і почав вибачатись. Коли дівчина вийшла з машин, в неї ішла кров, ОСОБА_13 викликав швидку, яка приїхала через 20-30 хв, її забрала, син казав що в неї був розбитий ніс. Викликали працівників поліції, як приїхали десь протягом години, зробили заміри. ОСОБА_13 взяв в нього номер телефону, але вони не спілкувались. Він поїхав з місця ДТП близько 18-19 год. Син з потерпілим обмінялися номерами, син говорив з потерпілим в понеділок, який сказав, що шукає лікарню, потім перестав відповідати на дзвінки. Він через соціальні мережі зв'язувався з батьком потерпілого, але на зв'язок з ним ніхто не вийшов.
Також, на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення, посилалася на наступні докази, досліджені судом, а саме:
-дані рапорту заступника начальника СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_23 від 14.10.2013 року, згідно якого доповідає про те, що в нього на виконанні знаходиться матеріал про ДТП, зареєстрований до журналу єдиного обліку Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві за №23331 від 29.09.2013 року. Під час проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_20 отримали значні тілесні ушкодження та тривалий час перебувають на лікуванні. Просить дозвіл внести відомості по вказаному ДТП в ЖЕО Подільського РУ ГУ МВС з метою подальшого внесення відомостей в ЄРДР (а.с.8, т.2);
-дані рапорту ІСОМ ДТП ВДАІ Подільського РУ ОСОБА_24 про те, що було отримано виклик від чергового про автопригоду на АДРЕСА_2 Прибувши на місце було виявлено два автомобілі «Сузукі гранд Вітара», н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_13 та автомобіль марки «Шевроле Авео», н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_6 . На місце ДТП до їхнього приїзду прибула швидка медична допомога, було госпіталізовано ОСОБА_20 з діагнозом забій носа ( а.с.9, т.2);
- дані протоколу огляду місця ДТП від 29.09.2013 року зі схемою ДТП (а.с.10-16, т.2);
- дані довідки, виданої ОСОБА_13 про те, що 29.09.2013 року о 16 год. по вул. Костянтинівська,32 в м. Києві автомобіль державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження: переднє ліве крило, передній бампер, капот, передня ліва фара, передня ліва «протитуманка», переднє ліве колесо, диск переднього лівого колеса, переднє ліве дзеркало та фото зі місця події (а.с. 71-73, т.2);
- дані Висновку експерта №1898/е від 20.11.2013-17.12.2013 року експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_25 ..
Для проведення експертизи надані: медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_13 , виписка з медичної карти стаціонарного хворого, медична довідка, амбулаторна історія хвороби №513483, щоденник хворого, консультативна довідка, консультативне заключення, електрофотокопія медичної карти з ДП «Медбуд», 8 рентген знімків, 3 КТ знімки, електрофотокопії 2 листків непрацездатності.
Так, під час звернення ОСОБА_13 за медичною допомогою 30.09.2013 року о 10 год. 57 хв. у нього мали місце такі ушкодження:
-закрита травма шийного відділу хребта: розриви надостних, міжостних зв'язок на рівні 3-5 шийних хребців; струс спинного мозку на рівні шийного відділу хребта.
Характер та локалізація, морфологія вищевказаного ушкодження, враховуючи відомі обставини справи та часові дані, свідчать про те, що виявлене тілесне ушкодження спричинено за рахунок дії тупих предметів, в строк, вказаний у описовій частині постанови, тобто 29.09.2013, внаслідок автомобільної травми - травма водія в салоні автомобіля, що рухався при зіткненні його з перешкодою.
Виявлені тілесні ушкодження не є небезпечними для життя.
Дані інструментальних досліджень, клінічна симптоматика, свідчить про наявність ушкодження (розривів) зв'язок шийного відділу хребта, що дозволяє стверджувати, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення анатомічної цілісності (з урахуванням функціонального навантаження даної анатомічної ділянки) та функції травмованої ділянки потребує строк над 21 добу, який і віддзеркалює тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому відносити виявлене тілесне ушкодження до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, відповідно до п.п.2.2.1/в та 4.6 «Правил» (а.с.149-157, т.2);
-дані висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_26 від 28.11.2013 року №539/ат, згідно якого висновки експерта при проведенні автотехнічної експертизи про наступне:
1. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 повинен був керуватися вимогами п.12.3 ПДР України.
2. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами п.12.1 ПДР України.
3,5. На запитання : Чи мав в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ? Чи відповідають дії водія автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 ПДР України? Відповісти на поставлені питання не представляється можливим по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку.
4. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п. 12.1 ПДР України.
6. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 ПДР України.
7. Невідповідності дій водія автомобіля «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимогам п. 12.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Відповісти на питання щодо причинного зв'язку між діями водія автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 та настанням даної дорожньо-транспортної пригоди не представляється можливим по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку (а.с.59-64, т.3);
- дані висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_27 від 27.02.2014 року №1148А, згідно якого висновки експерта при проведенні автотехнічної експертизи про наступне:
1. В даній дорожньо-транспортній ситуації при заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.
2. В заданій дорожньо-транспортній обстановці та відповідно до заданого комплексу вихідних даних з технічної точки зору безпосередньо перед ДТП водій автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 ПДР України.
3. Встановити чи мав в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 не надається можливим по причині викладеній в дослідницькій частині висновку.
4. В заданій дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 шляхом виконання вимог п.12.1 ПДР України, на що у нього не було перешкод технічного характеру.
5. Встановити чи відповідали дії водія автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 вимогам п.12.3 ПДР України не надається можливим по причині викладеній в дослідницькій частині висновку.
6. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР України.
7. Невідповідність дій водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимогам п.12.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Відповісти на питання щодо причинного зв'язку між діями водія автомобіля «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 та настанням даної ДТП не надається можливим по причинам вказаним в дослідницькій частині даного висновку.
Згідно клопотання ОСОБА_13 та його адвоката ОСОБА_28 задані питання в постанові.
8. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР України.
10. Зіткнення автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 з автомобілем «Suzuki Grand Vitara», д.н.з. НОМЕР_2 відбулося по вул. Костянтинівська на смузі для руху в бік вул. Щекавицька, тобто на смузі руху автомобіля «Suzuki Grand Vitara». Таке твердження є категоричним лише при умові, що після зіткнення положення транспортних засобів не змінювалося.
12. З технічної точки зору та відповідно до вимог ПДР, водій автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 при виїзді з вул. Щекавицька на вул. Костянтинівська, повинен був діяти відповідно до розділу 16. Проїзд перехресть, в залежності до дорожньо-транспортної обстановки, яка була на той момент.
13. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР( а.с.77-82, т.3);
- даними висновку експерта Київського міського бюро судово-медичних експертиз №1899/Е ОСОБА_29 , проведеної 20.11.2013-25.11.2013 року, згідно якої у ОСОБА_20 встановлено ОСОБА_30 тілесні ушкодження (а.с.179-183, т.2).
У зв'язку з невизнанням вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України судом було призначено ряд судово-медичних експертиз, висновки яких вказують на наступне.
Так, в процесі розгляду справи судом постановлено ухвалу суду від 19.03.2015 року про призначення комісійної судово-медичної експертизи.
Згідно із Висновком експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_31 №659/е, проведеної з 02.04.2015-08.06.2015 року встановлено наступне:
«Для проведення експертизи надано : медичну карту стаціонарного хворого, амбулаторну історію хвороби, медичну карту амбулаторного хворого, кримінальне провадження в 3 томах, 2 CD-диски.
Підсумки: з урахуванням вивченої медичної документації на ім'я ОСОБА_13 є підстави зробити наступні висновки:
У пункті 1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ №6 від 17.01.1995, «з медичної точки зору тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних».
У п. 4.6 «Правил», «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів».
Тривалість лікування ніколи не була та не є критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, так як апріорі не перебуває ні у якому кореляційному зв'язку із загальноприйнятим судово-медичним критерієм визначення ступеню тяжкості - критерієм тривалості розладу здоров'я. Тому строки лікування (байдуже, амбулаторного чи стаціонарного) не приймаються до уваги при визначенні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
У п. 4.7 «Правил» «Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обумовлені не власне характером цього ушкодження, а випадковими обставинами (наприклад, алкогольним сп'янінням, правцем), індивідуальними особливостями організму (наприклад, гемофілією), дефектами надання медичної допомоги тощо не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості. В таких випадках експерт зобов'язаний вказувати характер причинно-наслідкових зв'язків між ушкодженням і такими наслідками».
У судово-медичному розумінні, між терміном «діагноз» та «ушкодження» не завжди існує кореляційний зв'язок. Тобто, за відсутності складових, зазначених у п.1.2 «Правил», наявність встановленого діагнозу не обов'язково імперативно передбачає наявність «тілесного ушкодження».
У п.4.13 «Правил» визначено наступне «Судово-медичному експерту належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках :
4.13.1. Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого.
4.13.2 Невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя.
4.13.3 Відмови обстежуваного від додаткового огляду чи явки його на повторне обстеження, якщо це позбавляє експерта можливості правильно оцінити характер ушкодження, його клінічний перебіг і кінець.
4.13.4. Відсутність медичних документів, у тому числі результаті додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.
У таких випадках судово-медичний експерт у своїх підсумках викладає причини, що не дозволяють визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень і зазначає, які дані необхідні для вирішення цього питання (медичні документи, результати додаткових досліджень тощо), а також визначає термін повторного огляду.
На час звернення ОСОБА_13 по медичну допомогу 30.09.2013 о 10 год. 57 хв. у нього клінічними лікарями не було відображено повноцінного об'єктивного обсягу клінічних даних, які дозволяють стверджувати про наявність у нього тілесних ушкоджень.
Одночасно слід зазначити, що під час проведення окремих інструментальних досліджень та обстежень у ОСОБА_13 були виявлені певні зміни на рівні шийного відділу хребта, зокрема, ознаки дегенеративних змін. Виявлені зміни у певній мірі сприяли тривалому його лікуванню у стаціонарі та утриманню певної неврологічної симптоматики. Проте зазначені зміни, які у тому числі відображають перебіг обмінно-дистрофічного захворювання, об'єднуюча назва якого «остеохондроз», яке має тривалий клінічний перебіг, що спостерігається задовго до подій 29.09.2013, а тому виявлені зміни не підлягають судово-медичній оцінці (у розумінні ступеню тяжкості).
Виявлені під час проведених досліджень (томографії) «ознаки полісинуситу у вигляді фронтиту, субмукозних кист у лівій верхнє-щелеповій пазусі та клиновидній пазусі» віддзеркалюють перебіг хронічних соматичних захворювань, які не підлягають судово-медичній оцінці ( у розумінні визначення ступеню тяжкості).
Аналіз вивченої медичної документації на ім'я ОСОБА_13 не дає можливість стверджувати про обґрунтованість та доведеність діагнозів, які були йому встановлені під час звернення по медичну допомогу після подій 29.09.2013, а саме «закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку», «струс шийного відділу спинного мозку; забій шийного відділу хребта; ушкодження зв'язкового апарату шийного відділу хребта.
Діагнози, які були встановлені ОСОБА_13 за час стаціонарного лікування з 30.09.2013 - «цефалгічний і церебростенічний синдром: цервікалгія» є віддзеркаленням та обумовлені звичайним клінічним перебігом описаної аномалії шийного відділу хребта, а тому окремій судово-медичній оцінці не підлягають ( а.с.229-245, т.1).
Так, експерт ОСОБА_31 був обізнаний з правами та обов'язками, передбаченими ст. 69,70 КПК України, а також попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, про що зазначено на першій сторінці вказаного Висновку №659/е.
В подальшому в процесі розгляду справи на підставі ухвали судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_18 від 12.03.2019 року у справі була призначена повторна комплексна судово-медична експертиза.
Згідно Висновку експерта №325/19, проведеного з 04.08.2020 по 12.03.2021 року, експертами Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи», голови ОСОБА_32 , членів : ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , вивчивши матеріали кримінальної справи №758/3488/14-к та медичну документацію ОСОБА_13 у відповідності до поставлених питань, комісія експертів дійшла висновку:
1-5. Із медичної карти стаціонарного хворого №12978 КМКЛ №4 слідує, що гр. ОСОБА_13 було госпіталізовано з діагнозом «ЗЧМТ, струс головного мозку». В подальшому йому було встановлено заключний клінічний діагноз: «Политравма: ЗЧМТ. Сотрясение головного мозга и шейного отдела спинного мозга. Ушиб шейного отд. позвоночника. Повреждение связочного апарата шейного отдела позвоночника. Цефалгический и церебростенический синдром. Цервикалгии.».
При вивченні результатів променевого дослідження членом експертної комісії, спеціалістом із променевої діагностики: «СКТ-даних за наявність видимих вогнищ паталогічної щільності в речовині головного мозку на момент обстеження не виявлено… СКТ-картина начальних дегенаративних змін. СКТ-даних за наявність видимих паталогічних змін шийного відділу хребта на момент обстеження не виявлено».
Слід зазначити, що струс спинного мозку характеризується наявністю в'ялих парезів та паралічів, порушенням чутливості у вигляді переважно парастезій, які виникають одразу після травми і швидко регресують, що в даному випадку не мало місце.
Таким чином, враховуючи наявність загальномозкової та легкої вогнищевої симптоматики, субкортикальних симптомів та стато-координаторних порушень, у гр. ОСОБА_13 мала місце закрита черепно- мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, що утворилася від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди 29.09.2013 року. Струс головного мозку є найбільш легкою формою черепно-мозкової травми - не є небезпечним для життя, зазвичай викликає розлад здоров'я на строк понад 6 днів, але не більше як три тижні 21 день і за цією ознакою відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, зареєстрованих МЮУ 26.07.1995 за №255/791, узгоджений з Верховним судом України, Генеральною прокуратурою України, СБУ, МВС України, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Станом на 30.09.2013 року згідно результатів променевої діагностики (СКТ), у ОСОБА_13 мали місце ознаки початкових дегенеративних змін шийного відділу хребта, що не знаходиться в причинному зв'язку з подіями 29.09.2013 року.
Згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.04.1995, погоджених з МВС України, Генеральною прокуратурою України, ВСУ, СБУ - «судово-медичний експерт оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканини і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів». Тобто, у даному випадку перебування ОСОБА_13 на лікуванні понад 21 добу не враховується при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.151-201, т.4).
Так, експерти з правами та обов'язками, передбаченими ст. 69,70 КПК України були обізнані, а також попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, про що зазначено на першій сторінці вказаного Висновку №325/19.
На стадії судових дебатів від прокурора ОСОБА_12 надійшла постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення.
Вказує, що кримінальна відповідальність за ст. 286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Просить врахувати комплексну комісійну судово-медичну експертизу і зазначає, що заподіяння в результаті порушення Правил дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286 КК України.
Так, за результатами судового розгляду встановлено, що відповідно до повторної комплексної комісійної судово-медичної експертизи № 325/19 від 12.03.2021 року, проведеної на підставі ухвали судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_18 від 12.03.2019 року в приміщенні ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України», тілесні ушкодження, які виявлено у потерпілого ОСОБА_13 відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, що виключає об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно вимог ст. 340 КПК України суд роз'яснив потерпілому ОСОБА_13 його право підтримувати обвинувачення в суді, на що останній висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді та його право користуватися всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_13 просив поставитись до Висновків експертів № 659/е та №325/19 критично. Так, висновок експерта №325/19 є неповним, оскільки відповідно до ухвали суду на вирішення експертизи було поставлено 5 запитань, проте експертиза не надала відповіді на жодне поставлене питання. Експерти фактично ставлять під сумнів клінічні діагнози та тривале лікування ОСОБА_13 внаслідок тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок ДТП 29.09.2013 року. Експерти грубо ігнорують діагнози та результати інструментальних досліджень, внаслідок чого підсумки експертизи не відповідають дослідженням, зазначеним в описовій частині. Так, ОСОБА_13 був поставлений заключний клінічний діагноз: «Політравма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку і шийного відділу спинного мозку. Забій шийного відділу хребта. Цефагічний і церебростенічний синдром. Цервікалгія. Розриви надостних, міжостних зв'язок на рівні 3-5 шийних хребці». Все це детально розписано в описовій частині експертизи, проте взагалі не знаходить свого відображення в підсумках. Експертами не враховано прямий зв'язок між аварією та ушкодженнями, які ОСОБА_13 отримав внаслідок аварії, а вбачають при цьому зв'язок лікування з неіснуючими захворюваннями, які ніким не діагностовані. Експертами неправильно застосовано положення Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Враховуючи приписи та критерії п. 2.2.1 Правил та тривалість лікування у стаціонарі, також є очевидним наявність у нього тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що мало бути відображено у висновку експерта.
Так, суд при розгляді справи в межах оголошеної ОСОБА_6 підозри, допитавши обвинуваченого, потерпілого, заслухавши покази свідків, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов переконання, що дані досудового розслідування не підтверджують оголошеної обвинуваченому підозри, виходячи з наступного.
Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов висновку.
Так, дослідженими під час судового слідства доказами стверджується те, що 29.09.2013 року ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив порушення, зазначені в обвинуваченні, пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, однак такі порушення Правил дорожнього руху не спричинили отримання потерпілим ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що підтверджується вищезазначеними висновками комісійної та повторної комплексної судово-медичної експертизи, що не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
За ч.1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частинами 2, 3, 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
З ч.1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію
та практику Суду як джерело права.
Суд враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 pоку, «Бочаров проти України», Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_6 стороною обвинувачення після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд надано не було, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на його користь.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необхідність постановлення відносно ОСОБА_6 виправдувального вироку, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Цивільний позов, заявлений ОСОБА_13 підлягає до залишення без розгляду на підставі ст. 129 КПК України.
Питання розподілу процесуальних витрат за проведення експертизи в сумі 2193,46 грн., судом не вирішується, оскільки ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено стягнення тільки з обвинуваченого витрат на залучення експерта у разі ухвалення саме обвинувального вироку.
Речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 2, 17, 22, 91, 92, 94, 369-371, 373, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
Цивільний позов, заявлений ОСОБА_13 підлягає залишенню без розгляду, на підставі ст. 129 КПК України.
Судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз, віднести на рахунок держави.
Речові докази:
-копії всієї медичної документації, наданої для проведення комісійних судово-медичних експертиз спричинених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 та свідку ОСОБА_20 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - повернути власникам після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1