Справа № 128/2817/22
Провадження №11-кп/801/146/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 січня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20.12.2022, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , який відбуває покарання у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№81)», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
За участю прокурора ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 на даний час відбув більше 2/3 строку покарання, за час відбування покарання має заохочення, працевлаштований, повністю визнав свою вину.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали особової справи, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 18.06.2020, яким його визнано винним за ст. 395 КК України та з урахуванням ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Початок строку - 17.09.2020; кінець строку - 17.10.2023.
Також ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за умисні злочини, він уже звільнявся умовно-достроково, але на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин.
Хоч і засуджений ОСОБА_7 має два заохочення, але це не свідчить про сталість виправлення та його сумлінну поведінку під час всього строку відбуття покарання.
Враховуючи те, що процес виправлення і виховання має бути стабільним та послідовним, суд вирішив, що підстав для умовно-дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_7 немає, оскільки останній хоч і відбув більше 2/3 строку покарання, однак своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, не проявив готовності до самокерованої і правослухняної поведінки, не досяг ступеня виправлення, визначеного вимогами статті 81 КК України.
Під час відбування покарання в місцях позбавлення волі ОСОБА_7 для себе належних висновків не зробив, що може вказувати на повторність вчинення ним нового кримінального правопорушення після звільнення, позитивних змін, що створюють готовність для повернення його до самостійного загальноприйнятого суспільно нормативного життя в суспільстві, не проявляє.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовільнити клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, оскільки за час відбування покарання в ДУ «Стрижавська ВК (№81)» ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має 2 заохочення, позитивно характеризується, віруючий, виконує роботи по благоустрою колонії, визнав вину в скоєному злочині, матеріальної заборгованості по виконавчим листам не має та відбув 2/3 частини строку покарання.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_7 з мотивів, наведених в ній та просить застосувати щодо засудженого ст. 81 КК України, так як ОСОБА_7 має 2 заохочення та відсутні стягнення, а попередні порушення режиму мали місце в інший колонії, засуджений ОСОБА_7 також підтримав апеляційну скаргу захисника та просить застосувати умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, так як довів своє виправлення, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки засуджений ОСОБА_7 відбуваючи покарання 5 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності та лише 2 рази мав заохочення у 2021 і 2022 році по 1 разу, а тому погоджується з доводами суду щодо відмови у задоволенні клопотання, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та доводами апеляційної скарги, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Суд першої інстанції при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону та зробив правильний висновок про відсутність достатніх підстав для його задоволення.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Зі змісту ч. 2 ст. 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Як вбачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 був раніше неодноразово засуджений, до нього двічі застосовувалась ст. 75 КК України, а тому він звільнявся від відбування покарання з іспитовим строком, а також застосовувалось умовно-дострокове звільнення під час відбування покарання, однак це не сприяло виправленню ОСОБА_7 , оскільки він продовжив вчиняти нові злочини.
Тому посилання в клопотанні засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 про достатність відбуття засудженим певного строку покарання за останнім вироком суду, визнання своєї вини, відсутність стягнень та наявність у ОСОБА_7 2 заохочень у ДУ «Стрижавська ВК (№81)» не є достатніми для їх задоволення, так як такі доводи свідчать лише про бажання засудженого стати на шлях виправлення, однак не доводять виправлення ОСОБА_7 для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що хоча засуджений ОСОБА_7 відбув 2/3 строку покарання, однак, ще не довів своє виправлення, так як він має кримінальну направленість, за весь час відбування покарання по даній справі має лише 2 заохочення та 5 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності у ДУ «Софіївська ВК (№55)», хоча стягнення погашені, згідно характеристики, на виробництві установи не працевлаштований, намагається виконувати роботи по благоустрою колонії, проте корисної ініціативи не проявляє, а тому умовно-дострокове звільнення засудженого буде суперечити меті покарання.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 405, 407, 419, 537 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20.12.2022 щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4