Справа №:755/4654/22
Провадження №: 1-кп/755/962/22
"25" листопада 2022 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12022100040000878 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич Львівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого вантажником у ФОП ОСОБА_4 , не одруженого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження №12022100040000878 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
Ухвалою суду від 29.09.2022 року обвинуваченому ОСОБА_3 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строк дії якого закінчується 27.11.2022 року.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в даному судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні подане ним клопотання підтримав та просив суд продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки він вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України, є наявними, будь-які дані про їх зменшення відсутні, обставини, які слугували підставою для застосування зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати. Зокрема, на думку прокурора, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заперечував щодо клопотання прокурора та просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби, оскільки обвинувачений має бажання працювати та допомагати родині, а також має незадовільний стан здоров'я та потребує відвідування лікаря, а також, на думку захисника, ризики, зазначені прокурором під час обрання запобіжного заходу є необґрунтованими.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, та просив суд змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт у нічний час доби за місцем проживання.
Обговоривши у судовому засіданні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів кримінального провадження №12022100040000878 вбачається, що ухвалою суду від 29.09.2022 року обвинуваченому ОСОБА_3 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з перебуванням останнього за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , строк дії якого закінчується 27.11.2022 року.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 суд оцінює в сукупності такі обставини: міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці проживання - має постійне місце проживання, не одружений, працює вантажником за договором у ФОП ОСОБА_4 , раніше не судимий.
Кримінальні правопорушення, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_3 , відносяться згідно ст.12 КК України у тому числі до категорії особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
На думку суду, дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення злочину, його підвищена суспільна небезпечність, свідчать про існування з боку обвинуваченого наступних ризиків: вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, на думку суду, відсутні.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені, і на думку суду, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри (обвинувачення).
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Крім того, суд також враховує, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, обсягом доказів, кількістю свідків, обставинами справи тощо.
Суд наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачений у якій тримається під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.176-177, 181, 194, 331, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з перебуванням останнього за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 23 січня 2023 року включно, із застосуванням електронних засобів контролю.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду цілодобово, за виключенням випадків необхідності надання медичної допомоги.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом цілодобово, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати засоби контролю.
Виконання ухвали в частині застосування запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_3 .
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Дніпровську окружну прокуратуру м.Києва.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику та направити для виконання до Дніпровського УП ГУ НП в м.Києві за місцем проживання обвинуваченого.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17-30 годині 29 листопада 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1