Кіровоградської області
07.09.06 р. № 02-12/35
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коротченко Л.С.
розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів
за позовом: Долинської міжрайонної державної податкової інспекції,
м. Долинська
до відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства "Долинський цукровий завод", мсмт. Молодіжне, Долинський район
до відповідача 2 : Закритого акціонерного товариства "АгроПродГрупа",
с. Бережинка, Кіровоградський район
до відповідача 3 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікон", м. Кіровоград
про визнання угод недійсними
Встановив: Долинська міжрайонна державна податкова інспекція керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України звернулася із позовною заявою до суду про визнання недійсними угоди по передачі майна, вчинених відповідачами згідно актів прийому-передачі майна від 29.09.1998 р. та 20.02.2003 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їхніх посадових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
В позовній заяві Долинська міжрайонна державна податкова інспекція посилається на статті 104-106, 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин. Суб"єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Отже, до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, в яких позивачами є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб"єкта владних повноважень щодо оскарження будь-яких його рішень, дій чи бездіяльності.
Проте, як випливає з приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено не усі спори, де позивачами є суб"єкти владних повноважень.
Так, статтею 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб"єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб"єктів владних повноважень. У приписі частини 4 статті 50 Кодексу визначено:
"Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об"єднання, юридичні особи, які не є суб"єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб"єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об"єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об"єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом".
За станом на момент подачі даного позову чинним законодавством не передбачено випадків подання суб"єктами владних повноважень адміністративних позовів щодо визнання недійсними угод, укладених між суб"єктами господарювання.
Отже, спори за позовами суб"єктів владних повноважень до суб"єктів господарської діяльності щодо визнання недійсними угод, укладених між суб"єктами господарювання не віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 2, пункту 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Враховуючи те, що стосовно вирішення господарських спорів встановлено інший порядок судового провадження, а саме: шляхом звернення до відповідного господарського суду із позовною заявою, поданою за правилами Господарського процесуального кодексу України, про визання угоди недійсною), дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п. 1 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 17, ст.ст. 50, 104, п. 1 ч. 2 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Відмовити у прийнятті позовної заяви.
Суддя Коротченко Л.С.