Справа № 750/7765/22
Провадження № 2/750/169/23
30 січня 2023 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Карапута Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про відновлення залишку коштів на рахунку, зупинення нарахування штрафних санкцій та зобов'язання вчинити певні дії,
16.11.2022 позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», в якому просила:
-зобов'язати АТ КБ “ПРИВАТБАНК” припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) та всіма додатковими рахунками за угодою № SAMDN56000023306273 від 04.09.2008 року по Договору № б/н від 03.09.2008 року укладеному між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою “Миттєва розстрочка” та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) року;
- зобов'язати АТ КБ “ПРИВАТБАНК” скасувати нараховані з 23.06.2022 року по 14.11.2022 року за картковим рахунком № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) та всіма додатковими рахунками за угодою № SAMDN56000023306273 від 04.09.2008 року по Договору № б/н від 03.09.2008 року укладеному між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПРИВАТБАНК" - відсотки, пеню, щомісячні платежі за послугою “Миттєва розстрочка" та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 23.06.2022 року;
- зобов'язати АТ КБ “ПРИВАТБАНК” відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) та всіма додатковими рахунками за угодою № SAMDN56000023306273 від 04.09.2008 року по Договору № б/н від 03.09.2008 року укладеному між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 23.06.2022 року, тобто станом на 22.06.2022 року.
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 починаючи з 04.09.2008 року користується відновлювальною кредитною лінією відкритою в Акціонерному товаристві комерційний банк “ПриватБанк” шляхом оформлення карткового рахунку “Універсальна” на підставі укладеному між сторонами кредитного договору № б/н від 04.09.2008 року. Станом на 23.06.2022 року загальний кредитний ліміт позивача за вищевказаною кредитною лінією складав 75000 грн 00 коп, з яких 14768 грн 19 коп були вже запозичені у відповідача кошти. 23.06.2022 року з карткового рахунку позивача невстановленою особою, шляхом незаконного заволодіння персональними даними, було викрадено 60203 грн 00 коп, в зв'язку з цим вона одразу звернулась до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області з заявою про крадіжку. За результатами даної заяви позивача 25.06.2022 року було відкрито кримінальне провадження за частиною 4 статті 185 КК України. Також позивач одразу ж звернулась до відповідача з вимогою заблокувати її картку і 24.06.2022 року картку було заблоковано. 27.06.2022 року позивач звернулась з заявою до Відповідача з повідомленням про крадіжку кредитних коштів з її картки та проханням призупинити нарахування відсотків за її кредитом. Відповідач листом від 28.06.2022 року відмовив в задоволенні заяви позивача посилаючись, що змінити умови договору для неї неможливо, оскільки зобов'язана сплачувати кошти за кредитом на підставі умов укладеного між ними договору, статей 11, 629 ЦК України та Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Відповідач продовжує нарахування відсотків за користування коштами, станом на 28.10.2022 року загальна заборгованість за кредитом (враховуючи відсотки за користування кредитом, вже запозичену суму (14768 грн 19 коп) та безпосередньо викрадені кошти (60203 грн 00 коп) складає 84539 грн 78 коп. Позивач своїми діями жодним чином не сприяв втраті грошових коштів зі свого карткового рахунку в розмірі 60203 грн 00 коп, які мали місце 23.06.2022 року. Вищевказані дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки Відповідач зобов'язує її повертати вкрадені невстановленими особами кошти та нараховує відсотки за користування даними коштами.
Ухвалою суду від 17.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
08.12.2022 представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ОСОБА_1 (попереднє прізвище ОСОБА_2 ) звернулася до АБ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 03.09.2008 року, згідно якої уклала договір про надання банківських послуг. В подальшому 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписала актуалізовану Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в якій підтвердила укладення договору про надання банківських послуг відповідно до ст. 634 ЦК України. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному банківському сайті https://privatbank.ua/terms. складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. На підставі договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 отримала
платіжну картку № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом. Як свідчить аналіз виписки по картці № НОМЕР_1 , дійсно, з неї 23 червня 2022 року було здійснено декілька переказів коштів з призначенням платежу «Переказ зі своєї картки». Вказані перекази коштів були здійснені з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів банку Приват24 з правильним введенням логіну та паролю та належною ідентифікацією та верифікацією ініціатора переказу - ОСОБА_1 . Спірні транзакції по рахунку були вчинені до моменту повідомлення у
банк позивачем про неналежність переказів, а отже банк не повинен нести відповідальність за фінансові операції, що були вчинені до такого повідомлення. З урахуванням вищезазначеного, саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, адже спірні платіжні операції були вчинені з ідентифікацією електронного платіжного засобу та користувача - ініціатора переказу ОСОБА_1 , а повідомлення до банку про втрату доступу до електронного платіжного засобу від позивача взагалі не надходило. Всупереч вимогам п.14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» позивач взагалі не повідомила банк про втрату самого електронного платіжного засобу або доступу до нього та необхідність блокування рахунку з метою запобігання здійснення неналежних переказів. Перекази коштів були проведені 23.06.2022 року і в заяві до банку від 27.06.2022 року (через чотири дні) позивач не оспорювала їх, не вказувала про блокування рахунку через неналежність переказів, а тільки просила банк вирішити питання щодо призупинення чи відтермінування сплати відсотків за користування кредитними коштами. При цьому блокування картки позивач здійснила 24.06.2022 року самостійно через відповідну опцію в мобільному додатку “Приват24” без відповідного повідомлення до банку про заперечення нею здійснених переказів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (попереднє прізвище ОСОБА_2 ) звернулася до АБ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 03.09.2008 року, згідно якої уклала договір про надання банківських послуг.
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписала актуалізовану Анкету- заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в якій підтвердила укладення договору про надання банківських послуг відповідно до ст. 634 ЦК України.
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному банківському сайті https://privatbank.ua/terms. складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Договір про надання банківських послуг за своїм змістом є ширшим, ніж кредитний договір, оскільки передбачає можливість клієнта в подальшому скористатись тими послугами банку, які визначені в Умовах та правилах банківських послуг, шляхом прийняття пропозиції банку у спосіб, визначений такими Умовами. До такого висновку дійшов Верховний Суд у судовій справі №739/119/17-ц провадження № 61-3321св18, що викладена у постанові від 09.12.2019 року.
На підставі договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом.
З виписки по картці № НОМЕР_1 , вбачається, що 23 червня 2022 року було здійснено декілька переказів коштів з призначенням платежу «Переказ зі своєї картки».
Вказані перекази коштів були здійснені з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів банку Приват24 з правильним введенням логіну та паролю та ідентифікацією та верифікацією ініціатора переказу - Дрозденко Н.М.
Пунктами 2, 5 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний
ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Пунктом 7 розділу X даного Положення - контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувача використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений
договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Спірні транзакції по рахунку були вчинені до моменту повідомлення у банк позивачем про неналежність переказів, а отже банк не повинен нести відповідальність за фінансові операції, що були вчинені до такого повідомлення.
Згідно із статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошовий коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на
рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу; за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).
Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій використанням електронних платіжних засобів».
Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів.
Згідно п.п.5-9 Положення користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Пунктами 2,5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15.
З урахуванням вищезазначеного, саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, адже спірні платіжні операції були вчинені з ідентифікацією електронного платіжного засобу та користувача - ініціатора переказу Дрозденко Н.М., а повідомлення до банку про втрату доступу до електронного платіжного засобу від позивача взагалі не надходило.
Всупереч вимогам п.14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» позивач взагалі не повідомила банк про втрату самого електронного платіжного засобу або доступу до нього та необхідність блокування рахунку з метою запобігання здійснення неналежних переказів.
Перекази коштів були проведені 23.06.2022 року і в заяві до банку від 27.06.2022 року (через чотири дні) позивач не оспорювала їх, не вказувала про блокування рахунку через неналежність переказів, а тільки просила банк вирішити питання щодо призупинення чи відтермінування сплати відсотків за користування кредитними коштами.
При цьому блокування картки позивач здійснила 24.06.2022 року самостійно через відповідну опцію в мобільному додатку “Приват24” без відповідного повідомлення до банку про заперечення нею здійснених переказів.
Відповідно до п. 1.6, 1.7 постанови НБУ N 22 від 21 січня 2004 року банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішній правил здійснення безготівкових розрахунків. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Згідно п. 1.15. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року доручення платників про списання у коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснювать у термін, установлений законодавством України.
Відповідно до п. 1.19. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України.
Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до законодавства України.
Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.
Відповідно до п. 2.35 постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 роки кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність
згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
Аналогічне обґрунтування закріплено в ст. 1212 ЦК України а саме: - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, постановою НБУ № 22 від 21 січня 2004 року та ст. 1212 ЦК України, чітко визначено, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа яка обслуговує їх рахунки.
Відповідно до ст. 5.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.
Враховуючи вище викладене, в даному випадку, АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності перед позивачем, та не може повертати грошові кошти позивачу за власний рахунок замість фактичного отримувача.
Суд дійшов висновку, що проведення фінансових операцій на карткових рахунках позивача можливе лише у разі коректного використання всіх необхідних реквізитів платіжної картки, з правильним введенням логіну та паролю доступу до системи дистанційного обслуговування Приват24, ПІН-кодів до карток, підтверджуючих паролів та іншої конфіденційної інформації, яка відома тільки позивачу, та/або у разі розголошення позивачем
ОСОБА_1 персональних даних третім особам, що дали змогу третім особам ініціювати платіжні операції.
Оскільки спірні транзакції були проведені до повідомлення позивача про блокування рахунків, тому АТ КБ «ПриватБанк» провів фінансові операції належним чином з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому не повинен нести відповідальність за дії/бездіяльність позивача та третіх осіб, і за власний кошт банку відновлювати стан рахунків позивача.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням положення умов договору між сторонами, вимоги Положення № 705 «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійсненій операцій з їх використанням», АТ КБ «ПриватБанк» не порушив права позивача, а виконував свої обов'язки з урахуванням норм чинного законодавства та укладеного між
сторонами договору.
Крім того, ОСОБА_1 заявлена вимога про зобов'язання банку відновити залишок коштів на картковому рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 23.06.2022 року, тобто станом на 22.06.2022 року, також не підлягає задоволенню, оскільки, випискою про рух грошових коштів по картці № НОМЕР_1 , з вказаної картки 23.06.2022р. також був здійснений переказ коштів на суму 155,00 грн., зарахування коштів на суму 130,00 грн. та 24.06.2022р. зарахування коштів на суму 1000,00 грн., а також здійснювалися оплати товарів та послуг на суми 124,20 грн. та 1024,35 грн. які не оспорюються позивачем.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги».
Таким чином, задоволення таких позовних вимог жодним чином не захищає/не відновлює право позивача оскільки нарахування відсотків та інших платежів здійснюється банком на виконання вимог закону щодо обліку банківських операцій і жодним чином не впливає на права позивача.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони досилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вище викладене в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав заявлених позивачем, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про відновлення залишку коштів на рахунку, зупинення нарахування штрафних санкцій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В. Карапута