Рішення від 17.01.2023 по справі 753/2080/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2080/22

провадження № 2/753/1105/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Іващенко Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Кувшинової В.П. (бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

01.02.2022 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (далі - Банк, Відповідач) про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, у якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти на відшкодування завданої йому протиправними діями відповідача моральної шкоди у розмірі 76 606,20 грн.

Відповідно до протокола автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.02.2022 для розгляду справи визначено суд у складі головуючої судді Курічової В.М. (прізвище судді змінено на « Маркєлову »).

Ухвалою від 18.02.2022 суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, установив строки для подання сторонами заяв по суті справи.

Позов обґрунтовано наступним.

15.02.2019 між Позивачем та Відповідачем у відділенні № 26- 01 Регіонального центру в м. Київ Акціонерного банку «Південний» за адресою 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 13/5 було укладено заяву-договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу № 26209800723370/980.

Метою підписання зазначеної заяви і укладення договору було відкриття поточного рахунку у валюті UAH в рамках пакету «Зарплатні карти 2625» для отримання єдиного джерела доходу Позивача - заробітної плати за основним місцем роботи від ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1». Позивач очікував надання послуги належної якості з дотриманням прав, передбачених у тому числі Законом України «Про захист прав споживачів».

05.02.2021 листом № 193-193-4932-2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку-фізичної особи» Відповідач безпідставно звинуватив Позивача у належності до публічних осіб: «було встановлено Вашу належність до публічних осіб (політично значущих осіб, членів сім 'ї політично значущих осіб або пов'язаних з ними осіб)». У зв'язку з чим Відповідач вимагав з'ясування джерел походження статків Позивача та погрожував припинити обслуговування Позивача. 17.02.2021 Позивачем було надано відповідь на лист від 05.02.2021 № 193-193-4932- 2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку-фізичної соби». Відповідачу було ще раз нагадано, що він обслуговує зарплатний проект Позивача і єдиним джерелом походження статків Позивача є заробітна плата за основним і єдиним місцем роботи - на посаді старшого юрисконсульта ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1». Жодних інших платежів, окрім заробітної плати, на картковий рахунок Позивача, відкритий у ПАТ АБ «Південний», ніколи не надходило. Також Позивачем було окремо зазначено: «ні я, ні члени моєї сім'ї не є публічними, політично значущими або пов'язаними з ними особами».

17.03.2021 листом № 6-001-11328БТ-2021 Відповідач зазначив, що не зважаючи на численні пояснення Позивача, переконаний у його належності до членів сім'ї національних публічних діячів: «Банком було виявлено факт Вашої належності до членів сім'ї національних публічних діячів як чоловік керівника центрального органу виконавчої влади: (https://pep.ors.ua/uk/person/35178)». Також ПАТ АБ «Південний», посилаючись на п. 37 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ, зазначив, що цим Законом «не передбачено жодних виключень щодо не віднесення до публічних діячів осіб, які працювали на відповідних посадах до набрання чинності цим Законом».

23.03.2021 Позивачем у зв'язку з численними погрозами працівників банку щодо блокування зарплатної картки з єдиним джерелом доходу Позивача було надано копію Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит в електронному вигляді від 23.03.2021, а також поставлено підпис на роздрукованому працівниками банку Опитувальному листі клієнта-фізичної особи. Зазначені документи були прийняті працівником відділення № 26-01 Регіонального центру в м. Київ акціонерного банку «Південний», в якому було відкрито рахунок, і яке обслуговує працівників ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» в м. Києві.

01.04.2021 для уникнення непорозумінь у майбутній співпраці з банком Позивачем було направлено на адресу Відповідача відповідь на лист від 17.03.2021 № 6-001-11328БТ- 2021 з проханням дотримуватися вимог ст. 58 Конституції України щодо дії закону в часі та припинити вважати Позивача членом сім'ї національного публічного діяча.

06.05.2021 Позивач отримав лист Відповідача від 30.04.2021 № 6-001 -20036БТ-2021 про розірвання в односторонньому порядку з ініціативи банку договірних відносин з обслуговування зарплатного проекту.

На момент розірвання договірних відносин на картковому рахунку Позивача залишалось 7 660 грн. 62 коп. заробітної плати.

11.05.2021, після завершення вихідних та травневих свят Позивач спробував отримати залишки належної йому заробітної плати у банкоматі Відповідача, однак також не зміг отримати грошові кошти.

11.05.2021 листом № 193-193-20890-2021 Відповідач зазначив, що ним прийнято рішення не тільки припинити ділові відносини станом на сьогоднішній день, а й обмежити Позивача у правах і в майбутньому: «Банком 30.04.2021р. прийнято рішення про відмову від підтримання з Вами, ОСОБА_1 , ділових відносин з подальшим обмеженням на ділові відносини в майбутньому».

14.05.2021 Позивач звернувся до відділення № 26-01 Регіонального центру в м. Київ Акціонерного банку «Південний» за адресою 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 13/5 з вимогою про повернення залишків коштів заробітної плати з рахунку у розмірі 7 660 грн. 62 коп. Однак працівниками зазначеного відділення Відповідача було відмовлено у задоволенні вимоги Позивача з повернення належних йому коштів заробітної плати. Отримати їх вдалося лише 01.06.2021 в іншому відділенні банку.

Вважає дії Відповідача з розірвання в односторонньому порядку договору та подальшого протиправного утримання належних йому коштів заробітної плати незаконними, та такими, що призвели до порушення охоронюваних законом прав та інтересів Позивача, моральних страждань, що змусило його звернутись до суду з цим позовом.

Зазначає, що Відповідач вчинив такі незаконні дії, оскільки помилково тлумачив норми чинного законодавства, зокрема що:

1) дружина Позивача нібито є національним публічним діячом, що було якимось чином «встановлено» працівниками банку на підставі Закону від 06.12.2019 № 361-ІХ;

2) Позивач нібито погодився з цим і власноруч підтвердив факт своєї належності до членів сім'ї національних публічних діячів в опитувальному листі від 23.03.2021, а подальші письмові пояснення Позивача щодо неналежності до членів сім'ї національного публічного діяча, викладені в листі від 01.04.2021, нібито є недостовірними;

3) Відповідач застосував до правовідносин 2016 року положення закону від 06.12.2019, який набув чинності лише 28.04.2020.

Водночас Позивач стверджує, що:

1. Дружина Позивача ніколи не була національним публічним діячом, а Позивач - членом сім'ї національного публічного діяча.

18.02.2016 на дружину Позивача, начальника управління Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_3 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 80-р було тимчасово покладено виконання обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України.

23.08.2016 постановою Кабінету Міністрів України № 585 Державну службу інтелектуальної власності України було ліквідовано, утворено ліквідаційну комісію.

22.05.2017 у зв'язку з ліквідацією Державної служби інтелектуальної власності України дружину Позивача було переведено до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на посаду начальника управління.

Зазначена інформація є повністю відкритою і доступною для перевірки в офіційних джерелах. Працівникам банку ніщо не заважало ознайомитися з цією інформацію.

Позивач також зауважив, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3 на сторінці 37 зазначено, що 20.10.2014 вона була призначена на посаду начальника управління державного нагляду за дотриманням законодавства в сфері інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності України. 22.05.2017 у зв'язку з ліквідацією Державної служби інтелектуальної власності України звільнена із зазначеної посади начальника управління та переведена до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. 23.05.2017 призначена на посаду заступника директора департаменту інтелектуальної власності - начальника управління з державних реєстрацій (сторінка 41 трудової книжки ОСОБА_3 ).

Таким чином, Позивач вважає, що його дружина, ОСОБА_3 , ніколи не обіймала посаду керівника центрального органу виконавчої влади, а займала лише посади не вище начальника управління, які не належать до посад державної служби категорії «А» та відповідно не є посадами національних публічних діячів.

Відповідач листом від 17.03.2021 № 6-001-11328БТ-2021, посилаючись на вимоги Закону від 06.12.2019 № 361-ІХ, зазначив, що не зважаючи на численні пояснення Позивача, переконаний у його належності до членів сім'ї національних публічних діячів «як чоловік керівника центрального органу виконавчої влади: (https://рер.org.ua/uk/person/35178)».

Згідно пункту 47 ч. 1 ст. 1 Закону від 06.12.2019 № 361-ІХ національні публічні діячі є політично значущими особами. При цьому абзацом 4 ч. 7 ст. 11 Закону від 06.12.2019 № 361-ІХ чітко визначено, що: «Для визначення належності клієнта або кінцевого бенефіціарного власника клієнта до політично значущих осіб, членів їх сімей або пов'язаних з ними осіб суб'єкт первинного фінансового моніторингу використовує декілька надійних джерел інформації та вживає заходів для перевірки отриманої інформації».

Таким чином, якщо Відповідачу здавалося що дружина Позивача є національним публічним діячем, він мав:

1) знайти цю інформацію в декількох джерелах;

2) переконатися, що кожне з цих джерел є надійним;

3) перевірити отриману інформацію належним чином.

Підставою розірвання з Позивачем договірних відносин Відповідач зазначив абзац 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (лист від 30.04.2021 № 6-001 -20036БТ-2021.

Абзац 4 ч. 1 ст. 15 Закону від 06.12.2019 № 361-IX передбачає, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: «подання клієнтом чи його представником суб 'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб 'єкта первинного фінансового моніторингу».

У цьому ж листі від 30.04.2021 № 6-001-20036БТ-2021 Відповідач зазначив, що Позивачем нібито було подано недостовірну інформацію наступного змісту: «вказана у зверненні інформація щодо неналежності до категорії членів сім'ї національних публічних діячів не знаходить підтвердження та є недостовірною».

З метою з'ясування такої «правової» позиції 14.05.2021 на адресу Відповідача було направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію про те, які саме з поданих Позивачем документів містили недостовірну інформацію.

Листом від 28.05.2021 № 6-001 -24199БТ-2021 Відповідач більш детально пояснив свою логіку, стверджуючи що: дружина Позивача нібито є національним публічним діячом, що було якимось чином «встановлено» працівниками банку на підставі Закону від 06.12.2019 № 361-IX; Позивач нібито погодився з цим і власноруч підтвердив факт своєї належності до членів сім'ї національних публічних діячів в опитувальному листі від 23.03.2021, а подальші письмові пояснення Позивача щодо неналежності до членів сім'ї національного публічного діяча, викладені в листі від 01.04.2021, нібито є недостовірними, оскільки суперечать наявній у банка інформації.

Крім того, навіть отримавши відповідь Позивача від 17.02.2021 з поясненням обставин роботи його дружини на державній службі у 2016 році. Відповідач в листі від 17.03.2021 № 6-001-11328БТ-2021 зазначив, що Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019 «не передбачено жодних виключень щодо невіднесення до публічних діячів осіб, які працювали на відповідних посадах до набрання чинності цим Законом». У зв'язку з чим Відповідач застосував до правовідносин 2016 року положення закону, який був прийнятий 06.12.2019 і набув чинності лише 28.04.2020.

Зазначає, що Відповідач проігнорував той факт, що інформація про посади. які обіймала дружина Позивача на державній службі, є у відкритому доступі, в тому числі на офіційному сайті НАЗК у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://public.nazk.gov.ua/) і взяв до уваги лише відомості з сайту https://pep.org.ua./uk/.

За посиланням https://pep.org.ua./uk/ міститься так званий «Відкритий реєстр національних публічних діячів УКРАЇНИ». Зазначений реєстр не є офіційним джерелом інформації. У розділі «Про реєстр» є стаття «На яких доказах ґрунтується інформація реєстру?», в якій зазначено, що «Інформація, викладена в Реєстрі ґрунтується на доказах, зібраних «Центром протидії корупції» із публічно-доступних достовірних джерел». Крім того у статті «Як часто оновлюється інформація в Реєстрі?» зазначено, що «Інформація в реєстрі оновлюється щоденно в напівавтоматичному режимі». Таким чином зазначений реєстр є ненадійним джерелом, в якому може міститися недостовірна, неперевірена інформація і банк не може покладатися лише на це джерело для цілей перевірки у розумінні ч. 7 ст. 11 Закону від 06.12.2019 № 361-ІХ.

2. Також зазначає, що Відповідач не здійснював належної перевірки інформації з сайту https://pep.org.ua./uk/.

У всіх щорічних деклараціях дружини Позивача, доступних у вільному доступі на офіційному сайті НАЗК у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://public.nazk.gov.ua/), завжди було зазначено її актуальні посади державної служби та категорію посади «Б», які не є посадами національних публічних діячів.

На сайті https://pep.org.ua./uk/ було зазначено, що дружина Позивача, ОСОБА_3 нібито тимчасово була національним публічним діячем під час роботи у Державній службі інтелектуальної власності України у період за 18.02.2016 до 23.08.2016. Однак Позивач вважає, що ця інформація не відповідає дійсності. Оскільки у 2016 році були чинними норми Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII. Пунктом 25 ст. 1 зазначеного закону було визначено вичерпний перелік осіб, які є національними публічними діячами. І дружина Позивача не обіймала жодної з перелічених посад.

У 2016 році на дружину Позивача, яка перебувала на посаді державної служби категорії «Б», на певний час було тимчасово покладено виконання обов'язків голови центрального органу виконавчої влади. При цьому переведення на посаду державної служби категорії «А» не відбулося, жодних записів у трудовій книжці про зміну посади внесено не було (оскільки посада державної служби категорії «Б» - начальник управління - і не змінювалася). Окрім відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, це також вбачається і з трудової крижки ОСОБА_4 .

При цьому ст. 6 Закону України «Про державну службу» встановлено чітке розмежування категорій посад державної служби. Зокрема, керівники центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, віднесені до категорії «А» (вищий корпус державної служби), і є національними публічними діячами. У той час як керівники структурних підрозділів державних органів віднесені до категорії «Б» і вони не відносяться до національних публічних діячів.

12.05.2021 Позивач звернувся до Національного агентства України з питань державної служби із запитом про надання інформації (додаток 33). У цьому запиті Позивач детально описав обставини покладення на ОСОБА_3 обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України і поставив питання:

1. Чи стає державний службовець, який обіймає посаду державної служби категорії «Б», під час виконання обов'язків за посадою категорії «А», державним службовцем категорії «А»?

2. Чи є національним публічним діячем у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від

14.10.2014 № 1702-УІІ державний службовець, посада якого належить до категорії «Б», який тимчасово виконував обов'язки державного службовця, посада якого належить до категорії «А»?

3. Чи є національним публічним діячем у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ державний службовець, посада якого належить до категорії «Б», який тимчасово виконував обов'язки державного службовця, посада якого належить до категорії «А»?

10.06.2021 листом № 3954/13-21 Національне агентство України з питань державної служби надало відповідь про те, що: «державний службовець, який обіймає посаду державної служби категорії «Б», під час тимчасового виконання обов'язків за посадою державної служби категорії «А» не стає державним службовцем категорії «А», а лише тимчасово виконує обов'язки за відповідною посадою. Тобто у такого державного службовця категорії посади державної служби залишається незмінною».

Позивач вважає, що зазначена відповідь має суттєве значення для розгляду цієї справи і підтвердження того, що дружина Позивача не була національним публічним діячом, оскільки саме Національне агентство України з питань державної служби згідно пункту 3 ч. З ст. 13 Закону України «Про державну службу» надає роз'яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Крім того, 12.05.2021 Позивач з аналогічними питаннями звернувся і до Державної служби фінансового моніторингу України, яка відповідно до Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 537, реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Служби, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові фінансів.

19.05.2021 листом № 1998/320-08 Державна служба фінансового моніторингу України надала відповідь про те, що тимчасове виконання дружиною Позивача обов'язків голови Державної служби інтелектуальної власності України «не було підставною віднесення цієї особи до категорії національних публічних діячів»

22.05.2021 листом № 2-20210522 Позивач додатково звернувся до Державної служби фінансового моніторингу України із запитом «про надання інформації щодо застосування положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ від 06.12.2019 до правовідносин 2016, 2017 років». В цьому запиті Позивач детально описав обставини тимчасового покладення на його дружину у 2016 році обов'язків голови центрального органу виконавчої влади без призначення на посаду голови центрального органу виконавчої влади.

02.08.2021 листом № 3167/320-08 Державна служба фінансового моніторингу України надала відповідь, де проаналізувавши обставини тимчасового виконання обов'язків дружиною Позивача зазначила: «З урахуванням зазначеного, тимчасове виконання особою обов'язків голови центрального органу виконавчої влади не є підставою для віднесення такої особи до національних публічних діячів».

Таким чином, із з декларацій, копії трудової книжки та офіційних листів Національного агентства України з питань державної служби та Державної служби фінансового моніторингу України Позивач виснував, що його дружина, ОСОБА_5 ніколи не була національним публічним діячом, а у Відповідача не було жодних правових підстав відносити дружину Позивача до категорії національних публічних діячів, а самого Позивача до категорії членів сім'ї національного публічного діяча.

2. Позивач був позбавлений можливості відмовитися від підписання розробленого Відповідачем опитувального листа та редагувати його зміст, при цьому у власних листах Позивач надавав банку вичерпну достовірну інформацію щодо неналежності до членів сім'ї національного публічного діяча.

Відповідач, отримавши з ненадійного і неперевіреного джерела недостовірну інформацію про нібито належність Позивача до членів сім'ї національного публічного діяча, замість пошуку надійних та офіційних джерел почав надсилати Позивачу погрози про можливе припинення договірних відносин (лист від 05.02.2021 № 193-193-4932-2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку- фізичної особи». У зазначеному листі Відповідача йшлося про неможливість подальшого обслуговування зарплатного проекту у випадку відмови Позивача від підписання опитувального листа.

17.02.2021 Позивачем було надано відповідь на зазначений лист. Позивач надав вичерпну інформацію, яку запитував банк. Зокрема, зазначив що єдиним джерелом походження статків Позивача є заробітна плата за основним і єдиним місцем роботи. Щодо належності до публічних осіб або членів їх сімей Позивачем було надано банку вичерпну інформацію щодо хибності таких тверджень. Було роз'яснено обставини тимчасового виконання його дружиною обов'язків голови центрального органу виконавчої влади, припинення виконання цих обов'язків тощо. В листі окремо було зазначено: «ні я, ні члени моєї сім'ї не є публічними, політично значущими або пов'язаними з ними особами».

Незважаючи на це, 17.03.2021 листом № 6-001-11328БТ-2021 Відповідач підтвердив отримання відповіді від 17.02.2021, однак продовжив вимагати підписання розробленої банком анкети-опитувальника.

Позивач був, переконаний що банком враховані і взяті до уваги всі пояснення щодо неналежності його до членів сім'ї національних публічних діячів, погодився 23.03.2021 підписати Опитувальний лист клієнта-фізичної особи. При цьому у пункті 15 зазначеного листа заздалегідь працівниками банку замість Позивача вже була проставлена стверджувальна відповідь щодо його належності до категорії членів сім'ї національного публічного діяча. Позивачу було лише запропоновано проставити підпис для подальшого продовження обслуговування карткового рахунку. У випадку відмови від підписання цього листа працівники банку погрожували припинити подальше обслуговування зарплатного проекту. Позивач був змушений підписати анкету в редакції Відповідача.

Таким чином підписання анкети 23.03.2021 відбувалося в умовах агресивного тиску банку на клієнта, після отримання Позивачем численних погроз, та не відповідало реальному волевиявленню Позивача, висловленому в листі від 17.02.2021 (відповідь на лист від 05.02.2021 № 193-193-4932-2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку-фізичної особи». У подальшому листом від 01.04.2021 Позивач ще раз надав інформацію, що він не є членом сім'ї національного публічного діяча. Примус підписання документа, в якому працівниками банку заздалегідь надрукована недостовірна інформація, яка суперечить фактичним обставинам, щодо якої Позивач неодноразово звертав увагу і надавав вичерпні письмові пояснення - жодним чином не робить дії Відповідача правомірними, а лише свідчить про його намір зухвало порушувати права Позивача. Реальне волевиявлення Позивача щодо надання інформації про його неналежність до членів сім'ї національного публічного діяча відбулось у самостійно написаних ним і відправлених на адресу Відповідача листах від 17.02.2021 та від 01.04.2021.

У свою чергу Відповідач проігнорував інформацію, викладену в листі від 17.02.2021, а інформацію, викладену в листі від 01.04.2021 визнав недостовірною. При цьому Відповідачу було відомо що Позивач не є членом сім'ї національного публічного діяча задовго до отримання листа від 01.04.2021.

3. Відповідач за будь-яких обставин не мав права застосовувати до правовідносин 2016 року положення закону від 06.12.2019, який набув чинності лише 28.04.2020.

Вчиняючи протиправні дії відносно Позивача у 2021 році, Відповідач не тільки безпідставно стверджував, що дружина Позивача нібито була національним публічним діячом у 2016 році, а й скористався положеннями Закону від 06.12.2019 № 361-IX, яким було запроваджено фактично довічний статус національних публічних діячів на відміну від Закону від 14.10.2014 № 1702-УІІ, який діяв на момент гіпотетичного набуття статусу національного публічного діяча дружиною Позивача у 2016 році і передбачав трирічний статус.

На момент тимчасового виконання дружиною Позивача обов'язків голови центрального органу виконавчої влади у 2016 році чинними були норми Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-УІІ. І на той момент п. 25 ст. 1 зазначеного закону було передбачено, що «національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні».

23.08.2016 Державну службу інтелектуальної власності України, в якій працювала дружина Позивача, було ліквідовано, утворено ліквідаційну комісію. 22.05.2017 у зв'язку з ліквідацією Державної служби інтелектуальної власності України всіх її працівників, в тому числі і дружину Позивача було переведено до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Дружина Позивача обійняла посаду начальника управління зазначеного Міністерства і у 2017 році пішла у відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами та подальшим доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином навіть якби дружина Позивача і була національним публічним діячом у 2016 році, вона остаточно припинила виконання цих обов'язків у 2017 році і згідно з положеннями чинного на той час Закону від 14.10.2014 № 1702-УІІ вважалася б національним публічним діячом лише протягом трьох років після гіпотетичного отримання статусу національного публічного діяча.

Новим Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361 -IX було змінено підхід до визначення національних публічних діячів. Зокрема, було виключено примітку «протягом останніх трьох років» і запроваджено фактично довічний статус національних публічних діячів для державних службовців категорії «А», які займали такі посади на момент набуття чинності нового Закону від 06.12.2019 № 361-IX.

Однак ст. 58 Конституції України визначено: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом 'якшують або скасовують відповідальність особи».

Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України) і Конституційний суд України неодноразово висловлювався щодо зворотної дії закону в часі.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 було зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

У рішенні Конституційного Суду України «Про офіційне тлумачення статей 58. 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)» від 13.05.1997 № 1- зп по справі № 03/29-97 було зазначено:

«Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта».

У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(І)/2019 по справі № 3-243/2018 (3254/18, 4772/18, 6232/18, 6820/18, 2945/19, 1821/19) зазначено:

«Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування».

Таким чином цілком очевидно, що навіть якби дружина Позивача і була національним публічним діячом у 2016, на цю ситуацію могли б поширюватися виключно положення закону, який на той час регулював зазначене питання - Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII.

Новий Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ, який набув чинності 28.04.2020, на момент коли дружина Позивача припинила виконання обов'язків Голови центрального органу виконавчої влади, за будь-яких обставин не може застосовуватися до правовідносин, які існували до його прийняття.

Закон від 06.12.2019 № 361-ІХ не може автоматично робити всіх політиків, державних службовців тощо за весь час існування України особами з довічними статусом національного публічного діяча. Такий статус можуть набувати виключно особи, які обіймали відповідні посади починаючи з 28.04.2020.

Це також пов'язано з тим, що новий закон встановлює більш жорсткі обмеження для національних публічних діячів (фактично довічний фінансовий моніторинг на відміну від трирічного, який був передбачений старим законом). І якби національні публічні діячі заздалегідь знали про запровадження таких обмежень, вони можливо і не погодилися б займати посади, які тягнуть за собою такий статус.

Застосування Закону України № 361-ІХ від 06.12.2019 до правовідносин 2016, 2017 років порушує зазначену Конституційним судом України гарантію «стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами», і руйнує впевненість громадян «у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта», про які зазначав Конституційний Суд України.

Крім того, застосування Закону України № 361-ІХ від 06.12.2019 до правовідносин 2016, 2017 років фактично призводить до колізії регулювання однієї і тієї самої ситуації однопредметними нормативними правовими актами однакової сили: у 2016 ситуація регулювалася Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-УІІ. А у 2021 році та сама ситуація 2016 на думку Відповідача регулюється вже Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ від 06.12.2019.

У свою чергу у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп у справі № 18/183-97 було зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному».

Крім того Конституційний Суд України вже стикався зі спробами поширити на минулі періоди діяльності національних публічних діячів нових обмежень шляхом застосування зворотної дії закону у часі.

Так, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», від 13.03.2012 № 6-рп/2012, по справі № 1-14/2012 ще раз було згадано, що «дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом».

Неприпустимість застосування зворотної дії закону в часі і неприпустимість поширювати на правовідносини 2016 року більш жорсткі положення закону прийнятого у 2019 році передбачено імперативними нормами прямої дії Конституції України.

08.06.2021 Позивач додатково звернувся до Міністерства юстиції України із запитом про надання інформації щодо зворотної дії закону в часі. В цьому запиті Позивач детально описав обставини спроб застосування положень Закону України № 361- ІХ від 06.12.2019 до правовідносин 2016, 2017 років.

14.07.2021 листом № 33501/11.1.1/-21 Міністерство юстиції України надало відповідь про неприпустимість зворотної дії закону в часі у викладених обставинах.

4. Підстави для відшкодування моральної шкоди.

Оскільки протиправними діями Відповідача на певний час було порушено конституційне право Позивача розпоряджатися належними йому коштами заробітної плати, доцільним є також застосування положення ч. З ст. 386 ЦК: власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Законом України «Про захист прав споживачів» також визначено, що споживач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків послуги (п. 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного закону). Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів». При цьому п. З зазначеної постанови визначено, що моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності, прав, наданих споживачам.

Відповідач своїми протиправними діями очевидно порушив право власності Позивача - позбавив його можливості розпоряджатися належними йому коштами заробітної плати у розмірі 7 660 грн. 62 коп. - чим спричинив суттєві моральні переживання Позивача.

Крім того, Відповідач порушив права, надані Позивачу в якості споживача. Протягом місяця Позивач не міг розпоряджатися належними йому коштами заробітної плати. Був позбавлений можливості купувати ліки та продукти харчування для себе та своєї родини (дружини та двох малолітніх дітей віком 12 і 3 роки). Також Позивач був змушений вживати заходи для пошуку іншого банку, на який у подальшому він міг би отримувати заробітну плату від роботодавця.

Протиправність діяння заподіювана шкоди - Відповідача. Відповідач, розриваючи в односторонньому порядку договір з Позивачем та утримуючи в подальшому належні Позивачу кошти заробітної плати, грубо порушив імперативні положення низки нормативно-правових актів: ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів - дії Відповідача з розірвання в односторонньому порядку договору, укладеного з Позивачем, подальшого протиправного утримання належних Позивачу коштів заробітної плати - є очевидним порушенням права споживача на належну якість отримання послуги Крім того, дії Відповідача містили ознаки нечесної підприємницької практики, яка проявляється зокрема у загрозах здійснити незаконні або неправомірні дії (пункт 5 ч. 4 ст. 19), а саме - Відповідач, ще до розірвання правовідносин із Позивачем, листом від 05.02.2021 № 193-193-4932-2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку-фізичної особи» висловлював погрозу припинення обслуговування зарплатного проекту Позивача. Листом від 11.05.2021 № 193-193-20890-2021 Відповідач не тільки зазначив, що припиняє ділові відносини з Позивачем, і й проінформував що буде обмежувати права Позивача на отримання послуг у цьому банку і в майбутньому. Відповідач, застосовуючи до правовідносин 2016 року положення Закону від 06.12.2019 № 361 -IX, грубо порушив приписи ст. 58 Конституції України, які не допускають зворотної дії законів в часі. Тим більше що новим законом було встановлено більш жорсткі вимоги до фінансового моніторингу порівняно з законом від 14.10.2014 № 1702-УІІ, який регулював ці правовідносини у 2016 році. Крім того, внаслідок незаконних дій Відповідача було порушено права Позивача, закріплені ст. 43 Конституції України. Зокрема, ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідач своїми діями грубо порушив це право Позивача. Починаючи з 07.05.2021 і до 01.06.2021 Позивач був позбавлений можливості отримати та розпорядитись своєю заробітною платою у розмірі 7 660 грн. 62 коп. При цьому Відповідачу було відомо, що заробітна плата, яка щомісяця надходила на картковий рахунок Позивача - є єдиним джерелом доходу Позивача. Однак це не зупинило Відповідача від незаконного блокування та утримання належних Позивачу коштів всупереч ст. 43 Конституції України. Причинний зв'язок між протиправними діяннями Відповідача та шкодою, завданою Позивачу, є також очевидним. Відповідач спочатку неналежним чином виконав покладені на нього обов'язки з перевірки того чи є Позивач., членом сім'ї національного публічного діяча. Потім повністю проігнорував ґрунтовні пояснення Позивача з цього питання. У подальшому проігнорував положення Конституції України щодо дії закону в часі. І врешті решт вдався до розірвання договірних відносин в односторонньому порядку, блокування карткового рахунку Позивача і незаконного утримання належних йому коштів заробітної плати, що призвело до моральних страждань Позивача. Вина Відповідача в заподіянні шкоди в тому, що незважаючи на той факт, що Позивач неодноразово пояснював Відповідачу незаконність погроз та вимог останнього, закликав утриматися від протиправної поведінки, Відповідачем були здійснені протиправні дії, які стали підставою подання цього позову. Однак 17.03.2021 листом № 6-001-11328БТ-2021 Відповідач підтвердив отримання листа від 17.02.2021 і зазначив, що не зважаючи на численні пояснення Позивача, переконаний у його належності до членів сім'ї національних публічних діячів «як чоловік керівника центрального органу виконавчої влади». Тобто цим листом Відповідач фактично підтвердив неналежне виконання ним свого обов'язку з якісної перевірки цієї інформації, закріпленого Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX.

Позивач вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями Відповідача.

Зазначає, що моральна шкода полягає у його душевних стражданнях в ситуації, коли законослухняний громадянин не може розпорядитися своєю заробітної платою; коли дорослий чоловік не може придбати собі ліки та продукти харчування; коли батько двох малолітніх дітей не може придбати їжу своїм дітям; коли чоловік змушений просити гроші у своєї дружини тощо.

Розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Оскільки Відповідач вважав за можливе незаконно утримувати належні Позивачу кошти заробітної плати у розмірі 7 660 грн. 62 коп., Позивач вважає доцільним стягнути з Відповідача моральну шкоду у десятикратному розмірі незаконно утриманої заробітної плати, що складає: 7 660,62 х 10 = 76 606 (сімдесят шість тисяч шістсот шість) гривень 20 коп.

12.08.2022 Відповідач подав відзив на позов разом з клопотанням про поновлення строку на його подання, яке мотивовано наступним.

Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 18.02.2022 про відкриття провадження у справі №753/2080/22 була отримана Відповідачем 21.06.2022, що підтверджується поштовим конвертом №0206821139900 та трекінгом відправлень Укрпошти №0206821139900 (додаються до даного відзиву). Співробітники, які приймали участь у взаємовідосинах з Позивачем та переписці з ним, після початку військових дій 24.02.2022 були евакуйовані, а документи що були отримані Банком від Позивача (з моменту відкриття рахунку та до моменту відмови від підтримання ділових відносин) були передані до архіву та евакуйовані до м. Львів, при цьому документи, що надійшли до Банку після повідомлення Позивача про відмову від підтримання ділових відносин, знаходилися в іншому місці, зокрема у м. Києві, окрім того, головний офіс Акціонерного банку «Південний» та його представники знаходяться в м. Одесі, означені обставини в сукупності унеможливили подання відзиву у справі у встановлений судом строк.

Суд продовжив установлений в ухвалі строк на подання відзиву, оскільки причини, з яких він пропущений, є поважними.

У відзиві Відповідач заперечив проти задоволення позову з таким обґрунтуванням.

Позивач посилається на те, що одностороння відмова Банку від договору банківського обслуговування, укладеного з Позивачем, є незаконною, оскільки він не належить до членів сім'ї національних публічних діячів і підстави для відмови від підтримання ділових відносин були відсутні, а розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушило його права, тому на думку позивача, слід стягнути на його користь моральну шкоду, якої було йому завдано, внаслідок протиправних дій Відповідача.

Відповідач вважає посилання Позивача є безпідставними та надуманими, оскільки вони спростовуються наступним:

15.02.2019 року між Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ПК), відповідно до умов якої банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у гривні. Дана Заява-Договір є заявою про відкриття поточного рахунку, договором банківського рахунку.

Відповідно Заяви-Договору, підписанням цієї Заяви-Договору Клієнт погоджується та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття (акцепту) пропозиції Банку укласти Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «ПІВДЕННИМ», розміщеного на офіційному сайті Банку www.bank.com.ua (далі - ДКБОФО або Публічний договір) в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в ДКБОФО. Клієнт підтверджує, що перед підписанням цієї Заяви-Договору він ознайомився з Тарифами Банку та всіма умовами ДКБОФО, повністю з ними погоджується і зобов'язується їх виконувати. Підписання Клієнтом і Банком цієї Заяви-Договору є підтвердженням укладення Сторонами у письмовій формі договору банківського рахунку, який разом з Тарифами Банку, поданими Клієнтом заявами в рамках ДКБОФО є невід'ємною частиною ДКБОФО. Клієнт підтверджує досягнення згоди щодо всіх істотних умов ДКБОФО та достовірність усіх поданих даних, в т.ч. персональних, сказаних у Заяві-Договорі.

На дату підписання Заяви Договору від 15.02.2019 Публічний договір діяв в редакції затвердженій протоколом №3 від 17.01.2019, що набрала чинності 18.01.2019, яким було визначено загальні положення стосовно надання Банком послуг, а також встановлені права та обов'язки сторін. Станом на дату відмови від підтримання ділових відносин, Публічний договір діяв в редакції затвердженій протоколом №12 від 19.03.2021, що набрала чинності 22.04.2021.

Відповідно до п. 2.1., розділу 2, частини 1 ДКБОФО в редакції від 17.01.2019 та від 19.03.2021, Цей Договір комплексного банківського обслуговування вважається укладеним, а всі його умови прийнятими та погодженими Клієнтом з моменту та шляхом підписання Клієнтом та Банком відповідного Заяви-Договору про надання банківського продукту/послуги, яка містить згоду Клієнта на прийняття пропозиції укласти Договір комплексного банківського обслуговування (акцепт). Підписанням відповідної Заяви-Договору про надання банківського продукту/ Клієнт підтверджує що він ознайомлений з умовами Договору комплексного банківського обслуговування (в тому числі Тарифами), прийняв його умови безумовно та в повному обсязі, прийняв на себе зобов'язання дотримуватись їх та згоден з укладанням з Банком цього Договору.

Відповідно до п.8.5. розділу 8, частини 1 ДКБОФО в редакції від 19.03.2021 цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Банку, без попереднього повідомлення Клієнта, у разі відмови Банком від підтримання подальших договірних відносин з Клієнтом відповідно до положень Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Сторони при цьому розуміють та підтверджують, що в такому випадку рахунки Клієнта можуть бути негайно закриті Банком на підставі цього Договору, а у разі наявності грошових коштів на рахунках Клієнта, відповідні залишки грошових коштів перераховуються Банком на рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками» після погашення заборгованості Клієнта перед Банком.

Ч. 4. Ст. 1075 ЦК України, визначає, що банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі: наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361 - IX) суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Згідно ч. З ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, чинне законодавство не обмежує право Банку на односторонню відмову від укладення договору з клієнтом в разі наявності визначених дим законом обставин.

30.04.2021 на виконання вимог абзацу четвертого частини першої статті 15 Закон № 361 - IX, Акціонерним банком «Південний» було прийнято рішення відмовити у підтриманні ділових відносин з клієнтом, у зв'язку з тим, що інформація надана клієнтом є недостовірною. Про відмову від підтримання ділових відносин з Позивачем, його було повідомлено, шляхом направлення на його адресу листа вих. №6-001-20036БТ-2021 від 30.04.2021, отримання листа позивачем не оспорюється.

Підставою для відмови у підтриманні ділових відносин стали наступні обставини.

11.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного банку «Південний» з метою встановлення ділових відносин, відкриття рахунку.

Відповідно до опитувальниго листа клієнта-фізичної особи від 12.02.2019 та у Додатку до нього від 12.02.2019 Позивач зазначив про свою належність до категорії РЕР (політично значущих осіб) як чоловік ОСОБА_5 , в.о. Голови Державної служби інтелектуальної власності України, дата припинення обіймання посади 27.09.2016 (підтверджується анкетою від 12.02.2022 та додатком, які додаються до даного відзиву).

Згідно ч. 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Постановою КМУ від 19 листопада 2014 р. № 658, в редакції, що діяла на момент відкриття рахунку ОСОБА_1 . Державна служба інтелектуальної власності України (ДСІВ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 25 ч.І ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», в редакції, що діяла на момент відкриття рахунку ОСОБА_1 , керівники інших центральних органів виконавчої влади. їх перші заступники і заступники належали до національних публічних діячів (далі НПД), окремо від державних службовців, посади яких належать до категорії "А".

Інформація надана ОСОБА_1 дозволила Банку враховувати його, в якості близької особи Національного публічного діяча, з наслідками встановленими чинним законодавством та внутрішніми нормативними документами Акціонерного банку «Південний». З огляду на вказане не зрозумілим е твердження позивача про порушення його прав, оскільки ОСОБА_1 сам довів до відома Банку інформацію про те, що його дружина є НПЛ та сам її підтвердив.

15.02.2019 між Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 укладено Заяву- договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ПК), відповідно до умов якої банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у гривні.

Закон № 1702-VII втратив чинність на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-ІХ від 06.12.2019. який вступив в силу 28.04.2020 (далі Закон № 361-ІХ).

Оскільки Законом України № 361-ІХ було суттєво змінено підхід до встановлення та моніторингу НПД, у тому числі щодо поняття «політично значущі особи» та часу, та періоду, на який НПД залишається у відповідному статусі, Акціонерний банк «Південний» був змушений звернутися до всіх клієнтів, які перебували у такому статусі, з метою актуалізації даних, що цілком нормальною практикою у питаннях фінансового моніторингу, враховуючи надвеликі санкції за порушення в цій сфері (до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

З 12.03.2020 в Україні був запроваджений карантин (Постанова КМУ від 11.03.2020 № 211), тому заходи щодо уточнення інформації по клієнтам категорії РЕР були відтерміновані до завершення дії карантину. Клієнтам тимчасово не відмовляли в обслуговуванні з причини відсутності інформації щодо актуалізації даних. Щодо клієнтів, які самостійно звертались до відділень, уточнення інформації здійснювалось у поточному режимі.

04.05.02.2021 при проведенні планової актуалізації даних, Позивачу надіслано лист від 04.02.2021 вих. № 193-193-4686-2021 «щодо уточнення інформації по клієнту» та лист від 05.02.2021 року вих. № 193-193-4932-2021 про встановлення належності клієнта до категорії РЕР та «з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку - фізичної особи» з проханням надати відповідні документи до 28.02.2021.

23.03.2021 ОСОБА_1 надано до Банку запитувані документи, в т.ч. опитувальник з позначкою про належність до категорії РЕР та Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік. На підставі вказаного Акціонерний банк «Південний» продовжив враховувати позивача в категорії РЕР.

Разом з цим, 01.04.2021 Позивач надіслав лист в якому стверджував, що не належить до категорії РЕР, просив виключити його з категорії члена сім'ї НПД у всіх внутрішніх реєстрах та базах даних Банку, припинити вживати відносно нього заходи, визначені Законом № 361-ІХ для клієнтів категорії РЕР.

Відсутність порушень Акціонерним банком «Південний», а відповідно і вини у заподіянні шкоди позивачу, через незаконне віднесення його до РЕР, підтверджується наступним.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 6 Закону № 361-IX комерційні банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

Права, обов'язки та відповідальність за порушення законодавства в сфері фінансового моніторингу для комерційних банків регламентуються Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65.

Ч. 2 ст. 8 Закону № 361-IX визначає обов'язки суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до п. 4) ч. 2 ст. 8 Закону № 361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Згідно пункту 34 ч. 1 ст. 1 Закону № 361-IX належна перевірка - заходи, що, серед іншого, включають:

- ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);

- проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями);

- забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Згідно ч. З ст. 11 Закону № 361-IX належна перевірка здійснюється в разі, зокрема, наявності підозри та виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта.

У відповідності до ч. 6 ст. 7 Закону № 361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.

Надання недостовірної (суперечливої) інформації ОСОБА_1 відносно власного статусу позбавило можливості Акціонерний банк «Південний» виконувати визначені Законом № 361-IX обов'язки здійснювати належну перевірку існуючих клієнтів, в частині забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта, внаслідок чого йому було встановлено неприйнятно високий ризик, що підтверджується відповідним листуванням (копії листів позивач долучив до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема:

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей

- подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

З огляду на вказане Акціонерний банк «Південний» був зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, з огляду на наявність двох підстав, визначених ч. 1 ст. 15 Закону № 361 - IX, кожна з яких сама по собі є достатньою підставою для визначеного Законом обов'язку суб'єкту первинного фінансового моніторингу відмовитися від підтримання ділових відносин.

30.04.2022 Позивачу відмовлено у підтриманні ділових відносин на виконання вимог частини першої статті 15 Закону № 361-ІХ та листом вих. №6-001-20036БТ-2021 від 30.04.2021 повідомлено клієнта про відмову.

Після прийняття рішення про відмову у підтриманні ділових відносин, кошти клієнта обліковувались на окремому банківському рахунку та були повернуті клієнту 01.06.2021, при його першому зверненні стосовно їх отримання.

Відповідач вважає, що віднесення Позивача до категорії РЕР як близької особи/члена сім'ї, було здійснено Банком з урахуванням норм чинного законодавства, за сукупністю відповідних встановлених фактів та обставин, рекомендацій та роз'яснень регулятора. При цьому, дії банку щодо відмови від підтримання ділових відносин з Позивачем є правомірними та законними, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та неправомірність односторонньої відмови відповідача від Договору та для покладення на Банк відповідальності за неї, а отже, й підстави для задоволення позову.

Стосовно змісту відповідей Національного агентства України з питань державної служби від 10.06.2021, Державної служби з питання фінансового моніторингу України від 02.08.2021 та Міністерства юстиції України від 14.07.2021, Відповідач у відзиві звернув увагу на наступне.

Висновок Державної служби з питання фінансового моніторингу України про те, що тимчасове виконання особою обов'язків голови центрального органу виконавчої влади не є підставою для віднесення такої особи до національних публічних діячів є таким, що не повною мірою охоплює питання, яке задано в своєму запиті ОСОБА_1 , з огляду на наступне. Підпункт 37) ч. 1 ст. 1 Закону № 361-ІХ національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції а саме: Президент України, Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України та їх заступники; керівник постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України, його заступники; керівник та заступники керівника Державного управління справами;

керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, що не є державними службовцями, посади яких належать до категорії "А":

Секретар та заступники Секретаря Ради національної безпеки і оборони України; народні депутати України;

Г олова та члени Правління Національного банку України, члени Ради Національного банку У країни; голови та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів; члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів У країни, члени Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів;

Генеральний прокурор та його заступники;

Голова Служби безпеки України та його заступники;

Директор Національного антикорупційного бюро України та його заступники;

Директор Державного бюро розслідувань та його заступники;

Директор Бюро економічної безпеки України та його заступники;

Голова та члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Голова та члени Антимонопольного комітету України, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступники, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів: надзвичайні і повноважні посли;

начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, командувачі Сухопутних військ Збройних Сил України, Повітряних Сил Збройних Сил України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України;

державні службовці, посади яких належать до категорії "А":

керівники органів прокуратури, керівники обласних територіальних органів Служби безпеки України, голови та судді апеляційних судів;

керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків;

члени керівних органів політичних партій.

Точне співставлення назви посад, з вказаного переліку певної категорії посад з точним визначенням їх назви, на думку Відповідача, не виключає встановлену законом необхідність суб'єктам первинного фінансового моніторингу відносити до РЕР фізичних осіб що виконують або виконували функції національних публічних діячів тимчасово, не залежно від підстави, строку призначення та зміни категорії державного службовця. Визначальним в даному випадку є факт виконання визначних публічних функцій, а не підстава заняття посади, оскільки виконуючий обов'язки керівника, виконує той же обсяг функцій, що і керівник, якщо його функції під час виконання обов'язків не обмежені певним нормативним актом або документом, на підставі якого його було призначено. Як приклад, непоодинокими є випадки, коли за терміном перебування виконуючий обов'язки може виконувати ці функції довше ніж постійно призначена особа.

Отже, приймаючи рішення суб'єкт первинного фінансового моніторингу про віднесення до РЕР фізичних осіб, що тимчасово виконують або виконували функції національних публічних діячів, повинен визначити, чи було особу, яку призначено тимчасово на посаду з переліку, вказаного у підпункті 37) ч. 1 ст. 1 Закону № 361-ІХ обмежено у виконанні визначних публічних функцій.

В свою чергу, підпункт 37) ч. 1 ст. 1 Закону № 361-ІХ включає державних службовців, посади яких належать до категорії «А».

Відповідно до підпункту 2) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну службу» відносить до категорії «А» керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників.

З наданого ОСОБА_6 розпорядження КМУ № 80-р від 18.02.2016, яким було покладено на ОСОБА_3 виконання обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України, не вбачається жодних обмежень у виконанні визначних публічних функцій, що виконує Голова цієї служби під час виконання своїх обов'язків.

Крім того, жоден з листів Національного агентства України з питань державної служби, Державної служби з питання фінансового моніторингу України та Міністерства юстиції України не дає відповіді на питання розповсюдження дії Закону № 361-ІХ на фізичних осіб що виконували визначні публічні функції, тільки загальні принципи застосування, а тому не може підтверджувати неможливість застосування Закону № 361-ІХ до ОСОБА_4 .

Вважає, що підстави для стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди відсутні, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви.

У відповіді на відзив, яку Позивач подав до суду 19.08.2022, він зазначив, що вважає відзив необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідач посилається на підроблений документ. До відзиву на позовну заяву Відповідач додав копію Додатку до опитувального листа клієнта - фізичної особи від 12.02.2019, яка нібито заповнена Позивачем. На думку ПАТ АБ «Південний», цей документ є беззаперечним підтвердженням визнання Позивачем свого статусу члена сім'ї національного публічного діяча. Однак це не відповідає дійсності. Позивач ніколи не вносив у Додаток до опиту вального листа клієнта - фізичної особи від 12.02.2019 інформацію про те, що його дружина є національним публічним діячем, і не підписував його в такій редакцій. У зв'язку з чим повідомив, що зазначений документ - Додаток до опитувального листа клієнта - фізичної особи від 12.02.2019 - копію якого Відповідач подав до відповіді на відзив, заповнений та підписаний від його імені невстановленою особою.

У зв'язку з чим судом було задоволено клопотання та ухвалою від 19.09.2022, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у Відповідача оригінал зазначеного документу - Додатку до опитувального листа клієнта - фізичної особи від 12.02.2019 - для вирішення його подальшого процесуального статусу в якості доказу.

Позивач зазначив, що Відповідач визнав Позивача членом сім'ї національного публічного діяча не на підставі власноруч заповнених Позивачем анкетних даних, а на підставі неперевіреного джерела в мережі Інтернет.

Відповідач стверджує, що єдиною підставою віднесення Позивача до категорії членів сім'ї національних публічних діячів була анкета Позивача: «віднесення до РЕР ОСОБА_1 відбулось на підставі наданих ним анкетних даних».

Це твердження не відповідає дійсності та спростовується власними листами Відповідача.

05.02.2021в листі № 193-193-4932-2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку-фізичної особи» Відповідач почав звинувачувати Позивача у належності до публічних осіб: «було встановлено Вашу належність до публічних осіб (політично значущих осіб, членів сім'ї політично значущих осіб або пов'язаних з ними осіб)».

Тобто вже за місяць до підписання Позивачем анкети (опитувального листа) від 23.03.2021 Відповідач почав стверджувати, що Позивач є публічною особою.

17.02.2021 у відповідь на лист від 05.02.2021 № 193-193-4932-2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку-фізичної особи» Позивач попросив Відповідача відповісти на наступне питання: «Повідомити з яких саме «надійних джерел інформації» у розумінні ч. 7 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» працівниками ПАТ АБ «Південний» було зроблено висновок що він, або члени моєї сім'ї належать до публічних осіб» (додаток 10 до позовної заяви).

Відповідаючи на поставлене питання ПАТ АБ «Південний» у власному листі від 17.03.2021№ 6-001-11328БТ-2021 зазначило джерело отримання інформації про мою належність до членів сім'ї національного публічного діяча: «Банком було виявлено факт Вашої належності до членів сім'ї національних публічних діячів як чоловік керівника центрального органу виконавчої влади https://pep.org.ua./uk/. Цей лист так само було підписано Відповідачем до моменту підписання Позивачем анкети (опитувального листа) від 23.03.2021.

Таким чином Відповідач почав дискримінаційні дії у відношенні Позивача не у зв'язку з заповненням анкети від 23.03.2021, а більш ніж за місяць до цього - щонайменше з листа від 05.02.2021.

І підставою віднесення Позивача до членів сім'ї національного публічного діяча також була не анкета від 23.03.2021, а неперевірена інформація з сайту https://pep.org.ua/uk/person/35178.

У відзиві Відповідач уникає пояснень щодо цього сайту, хоча у листуванні 2021 року посилався на нього як на надійне перевірене джерело.

Відповідач був обізнаний про те, що Позивач категорично заперечує свою належність до членів сім'ї національного публічного діяча. Відповідач вводить суд в оману, стверджуючи що 12.02.2019 та 23.03.2021 Позивач підтвердив свій статус члена сім'ї національного публічного діяча, а 01.04.2021 Позивач раптово почав заперечувати цей статус, що було визнано банком поданням недостовірної інформації.

Насправді Позивач послідовно доводив свою неналежність до категорії національних публічних діячів та членів їх сімей.

Весь час співпраці і листування з працівниками ПАТ АБ «Південний» позиція Позивача з цього питання залишалася незмінною.

12.02.2019 у відділенні № 26-01 Регіонального центру в м. Київ Акціонерного банку «Південний» за адресою 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 13/5 під час оформлення документів для відкриття рахунку працівники ПАТ АБ «Південний» повідомили Позивача, що вони володіють інформацією про належність Позивача до членів сім'ї національного публічного діяча.

Позивач надав працівникам банку інформацію про хибність їх припущень.

17.02.2021 у відповідь на лист від 05.02.2021 № 193-193-4932-2021 «Щодо з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку-фізичної особи» Позивач повідомив Відповідача про те, що: «ні я, ні члени моєї сім'ї не є публічними, політично значущими або пов'язаними з ними особами». Надав ґрунтовні пояснення і докази на підтвердження цього твердження.

17.03.2021 Відповідач підтвердив отримання зазначеного листа, оскільки на початку свого листа від № 6-001-11328БТ-2021 зазначив: «У відповідь на Ваше звернення від 17.02.2021 повідомляємо наступне».

01.04.2021 у відповідь на лист від 17.03.2021 № 6-001-11328БТ-2021 Позивач знову категорично заперечив міркування Відповідача щодо належності Позивача до членів сімей публічних осіб.

Таким чином твердження Відповідача про те, що лише з листа від 01.04.2021 він вперше несподівано дізнався, що Позивач заперечує свою належність до членів сім'ї національного публічного діяча - не відповідають дійсності.

Відповідач, підписуючи лист від 17.03.2021 № 6-001-11328БТ-2021, вже був обізнаний про заперечення Позивачем своєї належності до членів сім'ї національного публічного діяча. Однак не розривав договірні відносини з Позивачем в односторонньому порядку, а лише вимагав заповнення анкети-опитувальника.

Твердження Відповідача про те, що його віднесення до членів сім'ї національного публічного діяча відбулось «за ініціативою ОСОБА_1 » не відповідають дійсності, оскільки ініціатива ОСОБА_1 , висловлена в тому числі в листах від 17.03.2021, 01.04.2021 полягала навпаки у припиненні дій банку з незаконного віднесення Позивача до категорії членів сім'ї національних публічних діячів.

Відповідач не виконав обов'язкові для нього заходи з перевірки інформації

Абзацом 4 ч. 7 ст. 11 Закону від 06.12.2019 №361-IX чітко визначено, що: «Для визначення належності клієнта або кінцевого бенефіціарного власника клієнта до політично значущих осіб, членів їх сімей або пов'язаних з ними осіб суб'єкт первинного фінансового моніторингу використовує декілька надійних джерел інформації та вживає заходів для перевірки отриманої інформації».

У досудовому листуванні Відповідач зазначав, що єдиним джерелом інформації про дружину Позивача є сайт https://pep.org.ua/uk/person/35178 (лист Відповідача від 17.03.2021 № 6-001-11328БТ-2021, додаток 12 до позовної заяви). Це джерело було єдиним, ненадійним і неперевіреним.

У відзиві Відповідач змінив правову позицію і відтепер вважає єдиним джерелом інформації анкетні дані Позивача, викладені у таких документах:

- опитувальний лист Позивача від 12.02.2019;

- додаток до опитувального листа Позивача від 12.02.2019;

- опитувальний лист Позивача від 23.03.2021.

По-перше, це знову лише єдине джерело. У той час як відповідно до 4 ч. 7 ст. 11 Закону від 06.12.2019 № 361-IX їх мало бути декілька.

По-друге, в опитувальному листі від 12.02.2019 на питання «14. Чи є/були Ви або Ваш представник публічною особою: особою, яка є національним, іноземним публічних діячом, діячем, який виконує політичні функції в міжнародних організаціях, або особою близькою або пов'язаною з публічною особою?». Позивач поставив «галочку» біля відповіді «ні».

В опитувальному листі від 23.03.2019 «галочка» напроти відповіді «так» була вже заздалегідь надрукована працівниками банку і Позивач не мав можливості її змінити. Підписання анкети 23.03.2021 відбувалося в умовах агресивного тиску банку на клієнта, після отримання Позивачем численних погроз, та не відповідало реальному волевиявленню Позивача, висловленому в листі від 17.02.2021. У подальшому листом від 01.04.2021 Позивач ще раз надав інформацію, що він не є членом сім'ї національного публічного діяча.

Додаток до опитувального листа Позивача від 12.02.2019 взагалі заповнений іншим почерком невстановленою особою і Позивач не має відношення до створення цього документа.

Таким чином навіть якщо Відповідач вважає підставою віднесення Позивача до членів сім'ї національного публічного діяча анкетні дані: опитувальні листи від 12.02.2019 та від 23.03.2019 - він все одно був зобов'язаний перевіряти цю інформацію.

Зі своєї сторони Позивач неодноразово надавав листи з ґрунтовними поясненнями і посиланнями навіть на загальнодоступні джерела інформації, які підтверджували що Позивач не є членом сім'ї національного публічного діяча.

Жодних коментарів щодо дотримання вимог абзацу 4 ч. 7 ст. 11 Закону від 06.12.2019 № 361-IX Відповідач у відзиві не надав.

Відповідач за будь-яких обставин не мав права у 2021 році застосовувати до правовідносин 2016 року положення закону, прийнятого у 2019 році і відносити до національних публічних діячів особу, яка припинила тимчасове виконання своїх обов'язків у 2016 році.

Новим Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ було змінено підхід до визначення національних публічних діячів. Зокрема, було виключено примітку «протягом останніх трьох років» і запроваджено фактично довічний статус національних публічних діячів для державних службовців категорії «А», які займали такі посади на момент набуття чинності нового Закону від 06.12.2019 № 361-ІХ.

Відповідач у відзиві ігнорує чисельні офіційні листи уповноважених органів державної влади, які підтверджують що дружина Позивача ніколи не була національним публічним діячом. і стверджує що вона виконувала певні функції, а тому була віднесена банком до публічних діячів.

Однак навіть якби ця правова позиція Відповідача була вірною, виконання цих функції дружиною Позивача закінчилось у 2016 році. А відтак згідно закону від 14.10.2014 № 1702-УІІ. який був чинним на той час, за будь-яких обставин у 2021 році дружина Позивача не могла бути визнана національним публічним діячем - оскільки з моменту тимчасового виконання нею обов'язків минуло більше трьох років.

У власному листі від 17.03.2021 № 6-001-11328БТ-2021 Відповідач визнав, що застосовує до правовідносин 2016 року новий закон 2019 року, тому що «Законом не передбачено жодних виключень щодо не віднесення до публічних діячів осіб, які працювати на відповідних посадах до набрання чинності цим Законом».

Відповідач перешкоджав поверненню коштів заробітної плати Позивача. Відповідач вводить суд в оману, зазначаючи, що кошти «були повернуті клієнту 01.06.2021, при його першому зверненні стосовно їх отримання». Насправді Позивач був змушений неодноразово звертатись до відділень ПАТ АБ «Південний» для повернення своїх коштів заробітної плати. 14.05.2021 Позивач звернувся до відділення № 26-01 Регіонального центру в м. Київ Акціонерного банку «Південний» за адресою 04070, м. Київ. вул. Ігорівська. 13/5 з вимогою про повернення залишків коштів заробітної плати з рахунку у розмірі 7 660 грн. 62 коп. Однак працівниками зазначеного відділення Відповідача було відмовлено у задоволенні вимоги Позивача з повернення належних йому коштів заробітної плати. У зв'язку з чим в той же день, 14.05.2021 Позивачем на адресу Відповідача була відправлена Вимога про повернення грошових коштів. 21.05.2021 Відповідач надав відповідь № 233-001-22988-2021, в якій підтвердив, що щонайменше до 26.05.2021 буде утримувати належні Позивачу кошти заробітної плати і не поверне їх до цієї дати. 01.06.2021 Позивач лише після повторного звернення до відділення ПАТ АБ «Південний» зміг отримати належні йому кошти заробітної плати.

Відповіді органів державної влади, зібрані Позивачем, мають безпосереднє відношення до розгляду справи.

Відповідач заперечує інформацію, надану органами державної влади у відповідь на запити Позивача. У зв'язку з чим Позивач просив звернути увагу на повноваження цих органів.

Національне агентство України з питань державної служби згідно пункту 3 ч. З ст. 13 Закону України «Про державну службу» надає роз'яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Державна служба фінансового моніторингу України згідно пункту 1 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 537. реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Таким чином відповіді цих органів державної влади про те, що дружина Позивача не обіймала посади національного публічного діяча на державній службі; не була національним публічним діячом, відносно якого слід проводити посилені заходи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом - мають значення для розгляду цієї справи.

Міністерство юстиції України згідно підпункту 2-1 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228. узагальнює практику застосування законодавства та надає методичні рекомендації з питань, що належать до його компетенції.

У зв'язку з чим відповідь Мін'юсту щодо зворотної дії закону в часі також має значення для розгляду цієї справи. Крім того, наведені у відповіді Міністерства юстиції України Рішення Конституційного Суду України з цього питання мають бути враховані при розгляді цієї справи незалежно від ставлення Відповідача до юридичної сили відповіді.

У свою чергу постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.09.2018 у справі № 335/11779/16-ц, на яку посилається Відповідач, стосується питань правонаступництва Міністерства оборони України Міністерства оборони СРСР, пільг військовослужбовців тощо - і не має жодного відношення до цієї справи про неналежне надання споживачу фінансових послуг банком.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. З ст. 12 ЦПК).

Позивач до позовної заяви надав чисельні докази того факту, що його дружина ніколи не була національним публічним діячом. У свою чергу Відповідач не надав жодного доказу який би доводив, до дружина Позивача була національним публічним діячем і віднесення Позивача до членів сім'ї національних публічних діячів з боку ПАТ АБ «Південний» було правомірним.

У запереченнях, поданих до суду 19.09.2022, Банк не погодився з доводами Позивача, викладеними у відповіді на відзив, та заперечив проти них, оскільки:

Посилання Позивача на те, що «відповідач у своєму відзиві посилався на підроблений документ, оскільки він ніколи не вносив у Додаток до опиту вального листа клієнта-фізичної особи від 12.02.2019 року інформації про те, що його дружина є національним публічним діячем і не підписував його в такій редакції, відповідно він заповнений та підписаний від імені позивача невстановленною особою», не відповідають дійсності та не можуть прийматися судом до уваги, оскільки станом на час подання даних заперечень відсутні будь-які: рішення суду, висновки експертів та будь які інші документи якими б було встановлено факт його підробки. Крім того, у Позивача відповідно до приписів підпункту в) п.2 ч.5 ст.6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в редакції від 24.11.2018, було запитано додаткові документи, зокрема, ті, що підтверджують джерела походження активів та права на такі активи, на що, Позивачем було надано Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у вигляді інформаційної довідки №153399714 від 22.01.2019 року, копія якої була засвідчена особистим підписом Позивача.

Окрім того, на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України - gov.ua міститься розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №80-р про покладення обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України на ОСОБА_3 - дані обставини позивачем не спростовуються.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ОСОБА_3 з 18.02.2016 року зазначена Директором Державної служби інтелектуальної власності України (ДСЗВ), код ЄДРПОУ 37552556, що був органом державної лади, також вона зазначена директором і під час знаходження ДСІБ; б стані припинення до 25.04.2019 року -ця інформація Позивачем не спростована (станом наданий час, у зв'язку з початком військової агресії РФ проти України та закриттям доступу до ЄДРПОУ Відповідач не має змоги надати витяг з даного реєстру на підтвердження зазначеного, але повідомляє, що аналогічна інформація міститься в опенда.табот, що надає доступ до державних даних з основних публічних реєстрів: (https:/7opendatabo1:.iia/c/37552556), також вказана інформація підтверджується роздруківкою з WEB-сервісу CheckLists FinAP™ - що є інструментом поглибленого вивчення клієнтів для аналізу ризиків фінансового моніторингу.

Згідно інформації WEB-сервісу CheckLists FinAP™ - що є інструментом поглибленого. вивчення клієнтів для аналізу ризиків фінансового моніторингу, користувачем якого є Відповідач, ОСОБА_5 віднесена до категорії Національні публічні діячі (підтверджується роздруківкою з WEB-сервісу CheckLists FinAP™).

Відповідно до Відкритого реєстру національних публічних діячів України Позивач значиться як чоловік керівника центрального органу виконавчої влади - дана обставина позивачем не спростована та не заперечується (http://pep.org.ua/) доступ до реєстру закрито у зв'язку з початком військової агресії РФ проти України.

Крім того, те, що ОСОБА_5 віднесена до категорії Національні публічні діячі, підтверджується копією витягу з декларації ОСОБА_3 , що була надана Позивачем та міститься на сторінці 16 додатків до Позовної заяви.

Таким чином, віднесення Позивача до категорії РЕР як близької особи/члена сім'ї, було здійснено банком на підставі додатково перевірених Банком анкетних даних Позивача.

В судовому засіданні Позивач підтримав позов, просив його задовольнити з підстав, вказаних ним у позові та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 17.01.2023 суд оглянув наданий Відповідачем на вимогу суду оригінал Додатка до опитувального листа клієнта-фізичної особи від 12.02.2019. Заслухавши пояснення Позивача, що він не заповнював цей Додаток та не підписував його, та позицію представниці Відповідача, яка заперечувала проти призначення експертизи, суд ухвалою, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису Позивача і внесеного тексту до цього Додатка, заявленого з метою спростування Позивачем доводу Відповідача про те, що Позивач, заповнюючи цей листок, зазначив про свою належність до осіб, які є членами родини національних публічних діячів і тим самим ввів в оману Банк, з таких мотивів. Підставою позову зазначено протиправність відмови Відповідача через неправильне, на думку Позивача, встановлення його належності до осіб, які є членами родини національних публічних діячів. Тому обставиною, яку суд має установити у цій справі, є саме факт належності/чи неналежності Позивача до таких осіб і, як наслідок, подальша правомірність чи протиправність дій Відповідача з одностороннього розірвання договору з Позивачем. Враховуючи наявність у справі Додатка до опитувального листа клієнта-фізичної особи від 23.03.2021, висновок експерта (як позитивний, так і негативний) щодо підписання/чи непідписання Додатку від 12.02.2019 Позивачем не може вплинути на результат вирішення справи, а призначення експертизи лише затягне строк розгляду справи, оскільки внаслідок її проведення не можуть бути підтверджені чи спростовані обставини, що належать до предмету доказування (належність/неналежність Позивача до таких осіб).

Представник відповідача - адвокат Кувшинова В.П. у судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Отже, предметом доказування у цій справі є наступні обставини: чи належав Позивач на час відкриття рахунку до категорії осіб, які є членами родини національних публічних діячів, чи поширювались на нього обмеження, встановлені щодо цієї категорії осіб чинним на час відкриття рахунку законодавством України, та чи було протиправним розірвання Банком договору з обслуговування рахунку Позивача в односторонньому порядку. А також наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та її розмір.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у позові з таких мотивів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, норми права, які застосував суд, та мотиви, з яких виходив суд.

15.02.2019 між Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 у гривні з використанням електронного платіжного засобу (ПК) (том 1 а.с. 24-25).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 18.02.2017 зареєстрували шлюб (том 1 а.с. 108).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_5 20.10.2014 вона призначена на посаду начальника управління державного нагляду за дотриманням законодавства в сфері інтелектуальної власності. 22.05.2017 у зв'язку з ліквідацією Державної служби інтелектуальної власності України відповідно до постанови КМУ від 23.08.2016 № 585 - звільнена з посади в порядку переведення для подальшої роботи в апараті Міністерства економічного розвитку і торгівлі (том 1 а.с. 70-77 ).

Відповідно до щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_5 за 2016, 2017, 2020 роки, вона обіймала посади державної служби категорії «Б» (том 1 а.с. 38-43, 78-85).

Згідно з розпорядженням КМУ від 18.02.2016 № 80-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України на ОСОБА_3 » на ОСОБА_5 з 18.02.2016 тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови Державної служби інтелектуальної власності України покладено виконання обов'язків цієї посадової особи (том 1 а.с. 68).

Згідно з постановою КМУ від 23.08.2016 № 585 Державну службу інтелектуальної власності України ліквідовано, утворено ліквідаційну комісію, Головою якої призначено ОСОБА_7 (том 1 а.с. 69).

Отже, з 18.02.2016 по 23.08.2016 ОСОБА_5 , яка є дружиною Позивача, виконувала обов'язки Голови Державної служби інтелектуальної власності України.

Згідно з підпунктом 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 1702-VII), норми якого діяли на час укладення договору між сторонами, «національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні, а саме: Президент України, Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України; перші заступники та заступники міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники і заступники; народні депутати України; Голова та члени Правління Національного банку України, члени Ради Національного банку України; голови та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів; члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; Генеральний прокурор та його заступники; Голова Служби безпеки України та його заступники; Директор Національного антикорупційного бюро України та його заступники; Голова Антимонопольного комітету України та його заступники; Голова та члени Рахункової палати; члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України; надзвичайні і повноважні посли; Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, начальники Сухопутних військ України, Повітряних Сил України, Військово-Морських Сил України; державні службовці, посади яких належать до категорії "А"; керівники обласних територіальних органів центральних органів виконавчої влади, керівники органів прокуратури, керівники обласних територіальних органів Служби безпеки України, голови та судді апеляційних судів; керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків; керівники керівних органів політичних партій та члени їх центральних статутних органів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Постановою КМУ від 19 листопада 2014 р. № 658, в редакції, що діяла на момент відкриття рахунку ОСОБА_1 , Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Враховуючи, що на час виконання обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України ОСОБА_3 , цей орган був центральним органом виконавчої влади України, на ОСОБА_3 у період виконання нею повноважень поширювались обмеження, пов'язані з необхідністю здійснення Банком як суб'єктом первинного фінансового моніторингу фінансового моніторингу встановленого фізичних осіб, віднесених до РЕР.

Станом на час відкриття рахунку Позивачу ці обмеження щодо ОСОБА_3 продовжували діяти, оскільки вона припинила виконання повноважень 23.08.2016, рахунок Позивачеві було відкрито 15.02.2019, тому протягом останніх трьох років (тобто до 23.08.2019) Відповідач правомірно на підставі норми пп. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1702-VII вважав дружину позивача національним публічним діячем та вимагав від Позивача відповідних документів на підтвердження джерел походження його доходів як члена сім'ї національного публічного діяча.

При цьому доводи Позивача щодо того, що його дружина ніколи не була національним публічним діячем, оскільки не обіймала посад державної служби категорії «А» та посилання на відповідне роз'яснення Державної служби фінансового моніторингу України» (том 1 а.с. 94-96), «що в розумінні пп. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1702-VII та п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2418-VIII зайняття фізичною особою посади державного службовця категорії «Б», який тимчасово виконував обов'язки державного службовця, посада якого належала до категорії «А», не є підставою для віднесення цієї особи до категорії національних публічних діячів» - суд вважає необґрунтованими, оскільки Відповідач вважав дружину позивача національним публічним діячем не у зв'язку з цією підставою (виконання нею обов'язків державного службовця, посада якого належала до категорії «А»), а на іншій, окремо виділеній в пп. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1702-VII підставі - виконання протягом останніх трьох років визначних публічних функцій в Україні, а саме: фунцій керівника центрального органу виконавчої влади.

Щодо тимчасового характеру виконання цих функцій, суд погоджується з доводами Відповідача, що тимчасове (упродовж 6-ти місяців) виконання всього обсягу функцій керівника центрального органу виконавчої влади не виключає встановленузаконом необхідність суб'єктам первинного фінансового моніторингу відносити до РЕР таких фізичних осіб. Зазначений висновок не спростовано і роз'ясненням Державної служби фінансового моніторингу України», згідно з яким «оскільки у переліку п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2418-VIII відсутня посада тимчасово виконуючого обов'язки голови центрального органу виконавчої влади, то зазначене не є підставою для віднесення такої особи до національних публічних діячів. Разом з тим, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу встановить, що клієнт займає або займав посаду, яка раніше відносилась до національних публічних діячів, та фінансові операції цієї особи можуть наражати її на ризики, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право встановити такому клієнту високий ризик та вживати посилені заходи належної перевірки, передбачені ст. 12 Закону № 2418-VIII» (том 1 а.с. 101-102).

Підпунктом 2 пункту 2, пунктом 3, 4 постанови правління НБУ від 19.05.2020 № 65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» встановлено, що банки:

2) вживають до клієнтів, з якими ділові відносини встановлені до набрання чинності Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 06 грудня 2019 року № 361-IX (далі - Закон) (далі - наявні клієнти), заходів з належної перевірки, виявлення фактів належності клієнтів (їх кінцевих бенефіціарних власників) до політично значущих осіб, членів їх сімей та/або осіб, пов'язаних з політично значущими особами, переоцінки ризику ділових відносин з клієнтами відповідно до вимог Положення під час здійснення процедур планової актуалізації / уточнення банком даних про таких клієнтів у строки, встановлені банком у наявних внутрішніх документах відповідно до законодавства з питань фінансового моніторингу, до набрання чинності Законом ;

3) звітують до спеціально уповноваженого органу щодо порогових фінансових операцій політично значущих осіб, членів їх сімей та/або осіб, пов'язаних із політично значущими особами, які не мали такого статусу відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII, починаючи з дати виявлення банком факту належності відповідного клієнта до політично значущої особи, члена його сім'ї та/або особи, пов'язаної з політично значущою особою;

4) забезпечують налаштування та автоматизацію необхідних процесів банку відповідно до вимог Положення не пізніше 30.06.2021.

05.02.2021 при проведенні Банком планової актуалізації даних Позивачу надіслано лист від 04.02.2021 вих. № 193-193-4686-2021 «щодо уточнення інформації по клієнту» та лист від 05.02.2021 вих. № 193-193-4932-2021 про встановлення належності клієнта до категорії РЕР та «з'ясування джерел статків (багатства) публічних осіб у клієнта банку - фізичної особи» з проханням надати відповідні документи до 28.02.2021, також лист-роз'яснення № 6-001-11328БТ-2021 надіслано Позивачу 17.03.2021, у якому зазначено, що Банком було виявлено факт його належності до членів сім'ї національних публічних діячів як чоловік керівника центрального органу виконавчої влади: (https://pep.ors.ua/uk/person/35178), з проханням надати запитувану інформацію до 01.04.2021 (том 1 а.с. 30, 47).

Як пояснила в судовому засіданні представник Відповідача, Банк здійснював перевірку щодо належності Позивача до зазначеної категорії на підставі декількох джерел. Зокрема, цю обставину було встановлено Банком з відкритого офіційного джерела - Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якому ОСОБА_5 зазначено як «Директор» колишньої Державної служби інтелектуальної власності України; з офіційного урядового порталу, на явкому було розміщено розпорядження КМУ від 18.02.2016 № 80-р «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби інтелектуальної власності України на ОСОБА_3 », а також з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого для підтвердження цієї інформації запитано відомості безпосередньо у Позивача.

23.03.2021 Позивач надав до Банку запитувані документи, в т.ч. Опитувальний лист від 23.03.2023 з позначкою про належність до категорії РЕР (шляхом проставлення позначки у пункті 15 поруч з відповіддю «так» на запитання: «Чи були Ви членом сім'ї або особою, яка пов'язана з політично значущою особою) та Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік (том 1 а.с. 50-51).

Суд бере до уваги пояснення Позивача про те, що після заповнення Опитувального листа від 23.03.2023 у подальшому листуванні він повідомляв Банк про те, що, на його думку, після того, як його дружина, ОСОБА_5 , 23.08.2016 припинила виконання обов'язків публічного діяча, він не належить до категорії осіб, які є членами родини національних публічних діячів. Зокрема, це підтверджується листуванням, наданим сторонами (зокрема, листом Позивача від 01.04.2021) . Однак, таке помилкове тлумачення норми пп. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1702-VII не спростовує правомірності дій Банку щодо одностороннього припинення ділових відносин на підставі положень Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Так, згідно з ч. 4 ст. 1075 Цивільно кодексу України Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі, зокрема: наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Станом на час розірвання Договору між сторонами діяв Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ, у ч. 1 ст. 15 якого зазначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема:

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до п. 3.2.1. розділу «Загальні права та обов'язки Банку» Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ АБ «Південний» (у редакції на час укладення, та на час розірвання Договору) Банк, зокрема, має право відмовитись від підтримання подальших договірних відносин з Клієнтом відповідно до положень Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (том 1, а.с. 165, а.с. 204).

Отже, на думку суду, Відповідач правомірно розірвав договір з Позивачем у зв'язку з тим, що вказана у зверненні інформація щодо неналежності до категорії членів сім'ї національних публічних діячів не знайшла підтвердження та є недостовірною, про що повідомив останнього листом від 30.04.2021 № 6-001 -20036БТ-2021 про розірвання в односторонньому порядку з ініціативи банку договірних відносин з обслуговування зарплатного проекту на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (а.с. 57), який Позивач отримав 06.05.2021.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1167 ЦК).

07.05.2021 Позивач спробував розрахуватися в аптеці за необхідні йому ліки своєю зарплатною карткою, виданою Відповідачем, однак розрахуватися не вдалося. Термінал видав повідомлення «Авторизацію відхилено». 11.05.2021, після завершення вихідних та травневих свят Позивач спробував отримати залишки належної йому заробітної плати у банкоматі Відповідача, однак також не зміг отримати грошові кошти.

Водночас суд вважає недоведеними доводи позивача на те, що «Відповідач перешкоджав поверненню коштів заробітної плати Позивача, підтвердженням чого є лист Банку від 21.05.2022, яким Відповідач повідомив Позивача, що буде утримувати його кошти щонайменше до 26.05.2022 року» як підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи. Доказів звернення Позивача 14.05.2021 до відділення № 26-01 Регіонального центру в м. Київ Акціонерного банку «Південний» за адресою 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 13/5 з вимогою про повернення залишків коштів заробітної плати з рахунку у розмірі 7 660 грн. 62 коп. та відмови у задоволенні цієї вимоги суду не надано. А Відповідач діяв відповідно до умов укладеного між Банком та Позивачем Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Так, Банк листом від 21.05.2022 вих.№233-001-22988-2021 повідомив Позивача, що його кошти будуть видані йому відповідно до умов Договору, який передбачає таку видачу через 14 днів після подання заяви про закриття рахунку, та вказав, що позивач зможе отримати кошти у касі банку з 26.05.2021, тобто у перший день після настання строку визначеного умовами договору. 26.05.2021 Позивач за отриманням коштів не звернувся, а звернувся лише 01.06.2021, при зверненні кошти були повернені Позивачу.

Отже, дії Банку при поверненні коштів відповідали умовам Договору та чинного законодавства, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутня протиправність дій Відповідача як необхідний елемент для відшкодування такої шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому на підставі ст.12 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що Позивач не довів його прав Відповідачем, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», код ЄДРПОУ: 20953647, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23.01.2023.

Суддя В.М. Маркєлова

Попередній документ

108648887

Наступний документ

108648889

Інформація про рішення:

№ рішення:	108648888
№ справи:	753/2080/22
Дата рішення:	17.01.2023
Дата публікації:	31.01.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Дарницький районний суд міста Києва
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(16.02.2024)
Результат розгляду:	Задоволено
Дата надходження:	15.02.2024
Предмет позову:	про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

19.09.2022 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
03.11.2022 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
05.12.2022 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
17.01.2023 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
28.02.2023 11:40	Дарницький районний суд міста Києва