27 січня 2023 р. Справа № 440/3620/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, по справі № 440/3620/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом - ГУ ПФ України в Полтавській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській перевести ОСОБА_1 з виду пенсії «по інвалідності» на вид пенсії «за вислугою років» з моменту подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 січня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність відмови відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з підстав недостатності у ОСОБА_1 календарної вислуги років для призначення йому такої пенсії, оскільки вважає, що має таку вислугу років (згідно з розрахунком станом на 09.12.2020 складає 25 років 06 місяців 28 днів, у тому числі у календарному обчисленні 22 роки 08 місяців 02 дні та у пільговому - 02 роки 10 місяців 26 днів). Отже, відповідно до норм Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3 1, відповідач зобов'язаний перевести позивача на підставі поданої заяви на пенсію за вислугу років.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 440/3620/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з Законом України від 09.04.1992 № 2262 ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з дати подання заяви - 27.01.2022.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій після уточнення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 440/3620/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, оскільки на дату звільнення зі служби (09.12.2020) у ОСОБА_1 була відсутня календарна вислуга років - 25 років (вислуга років в календарному обчисленні позивача становила 22 роки), що не дає йому права на отримання пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.04.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 09.12.2020 - у Національній поліції, що підтверджується розрахунком вислуги років для призначення пенсії та витягом з послужного списку архівної особової справи позивача, які складені управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області /а. с. 16 - 18а/.
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 09.12.2020 № 544 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
У поданні про призначення пенсії від 21.01.2021 № 41115/39/01-21-639 /а. с. 45/ зазначено, що страховий стаж станом на 09.12.2020 для призначення пенсії ОСОБА_1 складає 27 років 05 місяців 19 днів, у томі числі 22 роки 08 місяців 02 дні за вислугу років у календарному обчисленні.
У грудні 2020 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як особі з інвалідністю другої групи, у розмірі 52 % грошового забезпечення /а. с. 44/, а відповідно до протоколу від 26.02.2021 - у розмірі 60 % грошового забезпечення /а. с. 43/.
27.01.2022 позивач звернувся до ГУ ПФ України в Полтавській області з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", враховуючи його загальну вислугу років, яка становить 25 років 05 місяців 28 днів /а. с. 17а - 19/.
Листом ГУ ПФ України в Полтавській області від 10.02.2022 вих. № 2129-1380/З-02/8-1600/22 позивача повідомлено про відсутність підстав для переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки наявної календарної вислуги років недостатньо для призначення йому пенсії за вислугу років /а. с. 20/.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання такої відмови протиправної та зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з виду пенсії «по інвалідності» на вид пенсії «за вислугою років».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18 а та у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, виходив з їх обґрунтованості, оскільки дійшов висновку про наявність у позивача достатньої вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та, як наслідок, протиправності відмови відповідача у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Також, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, зобов'язав відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років з дати подання ним заяви - 27.01.2022.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Конституції України).
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII. Цим законом установлені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (тут і надалі у редакції, чинній на день звернення позивача до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років - 27.01.2022) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною 2 ст. 17 Закону № 2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно зі ст. 17-1 Закону № 2262 ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, проте, у нього наявна додаткова вислуга років у відповідному пільговому обрахунку, що не заперечується відповідачем.
Положеннями ст. 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 № 393 (далі за тестом - Постанова № 393), відповідно до абз. 2 п. 1 якої для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
При застосуванні положень указаної вище постанови щодо обчислення вислуги років позивача для встановлення його права на призначення пенсії за вислугу років колегія суддів виходить з правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, яка викладена у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, згідно з якої суд відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 360/1432/19, від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі № 750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі № 620/509/19, і, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення при застосуванні норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Таким чином, при призначенні пенсії за вислугу років потрібно враховувати і пільгове нарахування стажу. При цьому, календарна вислуга років не є визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років.
Вказана позиція була також підтримана у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 та неодноразово застосовувалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 640/12919/20, у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 813/1263/18.
Таким чином, вказана правова позиція Верховного Суду є застосовною до спірних відносин у цій справі.
Колегією суддів установлено, що відповідно до розрахунку вислуги років для обчислення пенсії ОСОБА_1 , виданого Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області (а. с. 16 - 16а) вислуга років, що дає право на призначення пенсії, згідно з розрахунком на 09.12.2020, становить 27 років 05 місяців 19 днів, у тому числі: час служби в календарному обчисленні - 22 роки 08 місяців 02 дні, час навчання - 04 роки 09 місяців 17 днів, час служби в пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 02 роки 10 місяців 26 днів.
Вислуга років в пільговому обчисленні становить 25 років 06 місяців 28 днів, отже, є достатньою для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, необхідна кількість якої повинна дорівнювати 25 рокам.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач на день звернення до відповідача з відповідною заявою мав право на призначення пенсії за вислугу років.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі за текстом - Порядок № 3 1).
Відповідно до п. 4 Порядку № 3 1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Згідно з абз. 1 п. 14 Порядку № 3 1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (п. 17 Порядку № 3 1).
З урахуванням встановлення під час судового розгляду судами першої та апеляційної інстанцій наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років на день звільнення зі служби та на дату звернення до ГУ ПФ України в Полтавській області, колегія суддів вважає, що після отримання заяви ОСОБА_1 від 27.01.2022 відповідач повинен був вчинити дії щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262 ХІІ.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищенаведені норми права, враховуючи, що невчинення відповідачем відповідних дій призвело до порушення права позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 зобов'язання ГУ ПФ України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з виду пенсії «по інвалідності» на вид пенсії «за вислугою років» з моменту подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27 січня 2022 року.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327 - 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 по справі № 440/3620/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій