про залишення позовної заяви без розгляду
27 січня 2023 року справа № 580/4942/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
17.10.2022 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактично виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021.
Ухвалою судді від 21.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 20.01.2023 надано позивачу строк для надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
26.01.2023 позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже позов має бути поданий до суду протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що заборгованість за перерахованою пенсію за 2016-2017 роки виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та виплачена остаточно у червні 2021 року.
Отже позивач, отримуючи щомісячно пенсію із частиною заборгованості за перерахованою пенсією, мав можливість дізнатись про те, що компенсація втрати частини доходів відповідачем не виплачувалась.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем був здійснений у червні 2021 року, шестимісячний строк звернення до суду збіг у грудні 2021 року.
Позивач звернувся з позовом до суду 17.10.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Позивач зазначає, що заборгованість за перерахованою пенсію за 2016-2017 роки виплачувалась йому щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та виплачена остаточно у червні 2021 року. Відтак, позивачу було відомо про щомісячну виплату нарахованої доплати у фіксованих сумах, отже позивач мав можливість виявити належну зацікавленість та звернутись до відповідача з письмовим запитом щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів одночасно з виплатою нарахованої доплати.
Проте позивач звернувся з таким запитом лише у 07.07.2022 та отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України №3629-4041/Д-03/8-2300/22 від 18.07.2022.
Суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача №3629-4041/Д-03/8-2300/22 від 18.07.2022 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач вчинив значно пізніше від щомісячного отримання доплати пенсії без нарахування компенсації втрати частини доходів.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №460/5667/20.
За вказаних обставин дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Щодо посилань позивача на дію на території України воєнного стану як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Строк звернення до суду збіг у грудні 2021 року, водночас воєнний стан в Україні був введений з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX.
Отже, пропуск позивачем строку звернення до суду не пов'язаний з введенням на території України воєнного стану.
Щодо посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, згідно з якою в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством порядку за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів, то предметом розгляду у вказаній справі було поновлення та виплата пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року, виплата якої була припинена у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.
Оскільки предметом спору у справі, що розглядається, є виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків фактично виплаченої пенсії, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, не є застосовними.
Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За вищезазначених обставин наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий Алла РУДЕНКО