печерський районний суд міста києва
Справа № 755/7194/19-а
03 липня 2019 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є. від 20.05.2019 справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві виключити автомобіль марки Вольво 240, 1983 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого МРЕВ-3 м. Києва 02.02.1997, реєстраційний номер НОМЕР_4 накладеного постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої влужби Печерського районного управління юстиції у м. Києві №614/9 від 25.10.2004 з акта опису, арешту майна; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з автомобіля марки Вольво 240, 1983 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис про арешт автомобіля.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас частиною першою статті 59 Закону "Про виконавче провадження" №1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 цього Кодексу).
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
Згідно з ч. 2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року (Справа № 826/16025/18).
За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд прийшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за нормами ЦПК України.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя, -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Р.В. Новак