печерський районний суд міста києва
Справа № 287/2076/19-ц
24 січня 2020 року суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про визнання недійсного договору,-
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 10.12.2019 справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Перевіривши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, встановлено наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вказаних вимог, позивачем не додано до позовної заяви доказів на підтвердження сплати судового збору, оскільки він вважає, що звільнений від сплати судового збору на підставі положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав та на підставі положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
На дату укладення договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №10000777089 від 23.07.2019, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладена в наступній редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, на момент укладення спірного договору, відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються спеціальним Законом України «Про споживче кредитування», а не Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п.п. 1,7 ч. 2 ст. З Закону України «Про споживче кредитування» цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Відповідно до п 1.2 договору про надання фінансового кредиту №10000777089 від 23.07.2019, кредит надавався строком до 22.08.2019. Також відповідно до п.1.1 даного договору позивачу було надано фінансовий кредит в розмірі 3800 грн., що станом на дату видачі кредиту є менше однієї мінімальної заробітної плати.
Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно змісту оскаржуваного договору №10000777089 від 23.07.2019 метою його укладення було надання грошових коштів на умовах фінансового кредиту, тобто позивачу ОСОБА_1 було надано фінансовий, а не споживчий кредит і даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За таких обставин, вказані спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а посилання позивача на вказані норми закону носять формальний характер та застосовані позивачем лише як підстава для уникнення вимоги щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, а тому підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у відповідності до норм ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць установлено у розмірі - 1921,00 грн.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи із змісту позовної заяви вона містить одну вимогу немайнового характеру.
Отже, позивачу необхідно подати документ про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн.
Відтак, позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, провадження у справі не може бути відкрито, а тому відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185, 258-259, 260-261, 293-294, 353 ЦПК України суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про визнання недійсного договору - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог встановлених ст. 177 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.В. Новак