17 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/24235/21 пров. № А/857/14663/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.
Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мартинюк В.Я.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 11 год. 25 хв. 31 березня 2022 року, повне судове рішення складено 01 квітня 2022 року, у справі №380/24235/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,
14.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №25813/13-01-07-05 від 22.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, у розмірі сімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто дві гривні; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №25814/13-01-07-05 від 22.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 4316983,32 грн. (чотири мільйони триста шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три грн. 32 коп.), з них 3453586,65 грн. сума податкового зобов'язання та 863396,67 грн. сума штрафних санкцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вступав у господарські відносини із третіми особами, на які посилається відповідач (ТОВ «НВП «Укрстрой», ТОВ «Галада», ТОВ «Скай Комплект» та інші). Суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи також наявні достатні докази, які вказують на те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем залучалися до виконання робіт й інші суб'єкти, які не мали відношення до ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд», та позивач мав достатньо ресурсів для виконання таких робіт. Суд першої інстанції також вказав, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають критерію правомірності, а тому підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення ґрунтувались на тому, що обставини встановлені під час перевірки свідчили про нереальне вчинення господарських операцій позивачем із ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «БФ «Міськжитлобуд». Скаржник вказує, що наявність у позивача документів, які відповідно до вимог податкового законодавства, є необхідними для формування податкового кредиту - податкові накладні, видані (складені) вказаними постачальниками не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Скаржник зазначає, що у ході відпрацювання ланцюгів постачання товару отримано пояснення від найманих робітників ТОВ «НВП «Укрстрой», ТОВ «Ультратрейдінг» про непричетність до діяльності даних підприємств, що підтверджує їхню фіктивність. Скаржник вказує на відсутність ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» за податковою адресою та відсутністю документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, фахової належності робітників підприємства. Скаржник зазначає, також, що згідно з аналізом баз даних Архів електронної звітності (ЄРПН) ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» протягом охоплених узагальненою податковою інформацією періодів здійснення господарської діяльності, реалізовано товари (роботи, послуги) частково за тією самою ціною, за якою було й придбано у контрагентів-постачальників, тобто реалізація товарів (робіт, послуг) відбувається без націнки або з практично нульовою націнкою та/або нульовою, що ставить під сумнів проведення досліджуваних операцій. Скаржник зазначає, що перерахування платником податків коштів за нереальною господарською операцією не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість їх кваліфікації як витрати. Також вказує, що відсутнє підтвердження фактичного придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ «МЕШТАРА» та їх зв'язок з провадженням господарської діяльності платника податку, та відсутня підстава для включення вартості послуг, без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу витрати, а сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того, скаржник зазначає, що ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» не могло здійснювати зазначені роботи для ТОВ «ОАЗІС» з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, недостатньої чисельності трудових ресурсів (працівників робочих будівельних спеціальностей), віддаленості та розташування об'єктів, на яких здійснювались роботи. Скаржник вважає, що позивач, обґрунтовуючи неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, не надає доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, враховуючи відсутність в останніх будь - яких належних трудових ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності , основних фондів та матеріальних ресурсів ,що в сукупності з встановленими обставинами та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались, свідчать про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування даних податкового обліку позивача за господарськими операціями з вказаним контрагентом.
Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що відповідач взагалі не надав жодних спростувань щодо змісту та суті представлених позивачем до суду документів, які вказували на фактично використання товарів, робіт, послуг придбаних в ТОВ «МЕШТАРА» та ТОВ «БФ МІСЬКЖИТЛОБУД», ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДИНГ», тобто реальний рух активів. Зазначено, що вказавши в Акті перевірки, що придбані ТМЦ згідно видаткових накладних відображені в бухгалтерському обліку, як списана сировина і матеріали у виробництво, відповідач не встановив фактів та обставин, які б це заперечували. Товариство також вказує, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.
В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» зареєстроване як юридична особа 21.04.2000, серед видів діяльності 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
В період з 01.10.2021 по 25.07.2021 Головним Управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ОАЗІС» за період діяльності з 01.01.2019 по 30.06.2021 з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01.01.2019 по 30.06.2021 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.11.2021 №20613/13-01-07-05/30878290 відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення Товариством: - пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6, пункту 7, пункту 11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 76692 грн. за перший квартал 2020 року; - пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 3453586 грн. 65 коп., у тому числі за травень 2020 року у сумі 510974 грн. 15 коп., за жовтень 2020 року у сумі 711979 грн. 17 коп., за листопад 2020 року у сумі 321075 грн. 83 коп., за лютий 2021 року у сумі 519230 грн. 83 коп., за березень 2021 року у сумі 1390326 грн. 67 коп.
На підставі згаданого акта у відповідності до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №25813/13-01-07-05 від 22.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 76 692 грн. 00 коп., у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями 76692 грн. 00 коп.; №25814/13-01-07-05 від 22.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4316980 грн. 32 коп., у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями 3453586 грн. 65 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями 863396 грн. 67 коп.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулось з позовом до суду.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до пункту 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Пунктом 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
В акті перевірки від 01.11.2021 №20613/13-01-07-05/30878290 контролюючим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 встановлено заниження такого у сумі 76 692 грн. Контролюючим органом встановлено, що Товариством завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати всього в сумі 426 069,36 грн. за І кв. 2020 року.
Так, відповідно до наданих для перевірки документів контролюючим органом встановлено, що зазначені у видаткових накладних, складених ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» ТМЦ (будівельні матеріали) відображено у бухгалтерському обліку проведеннями Дт201 Кт631, Дт644 Кт631, Дт631 Кт311 (201 «Сировина й матеріали», 231 «Основне виробництво», « 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 «Податковий кредит», 311 «Поточні рахунки в національній валюті») та включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт)., послуг)» Звіту про фінансові результати всього у сумі 426 069,36 грн. за I кв 2020 року.
В акті перевірки зазначено, що згідно баз даних ІС «Податковий блок» ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» перебуває на обліку у ГУ ДПС У Харківській області. Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ): за ІV квартал 2019 року - працювало 18 осіб за 101 ознакою, основний вид діяльності - 46.73 ( оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням). Балансова вартість основних засобів відповідно до: фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2019 - 0 тис. гривень.
Під час аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, виробництва, зберігання, відвантаження та транспортування товару, виконання робіт.
Контролюючий орган зазначає, що ТОВ «Ультратрейдінг» там його контрагенти є підприємства, що є ймовірними учасниками схем ухилення від оподаткування, які взаємопов'язані між собою; ТОВ «Ультратрейдінг» не мало можливості здійснювати реальні господарські операції, що свідчить про залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту; викладені обставини вказують на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ультратрейдінг» фактично не відбулися; було встановлено відсутність трудових та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності; враховуючи зазначене, вбачається документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні; ТОВ «Ультратрейдінг» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; таким чином, господарські операції позивача та ТОВ «Ультратрейдінг» не мали реального товарного характеру.
Згідно з аналізом баз даних Архів електронної звітності (ЄРПН) контролюючим органом встановлено, що ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» протягом охоплених узагальненою податковою інформацією періодів здійснення господарської діяльності реалізовано товари (роботи, послуги) частково за тією самою ціною, за якою було й придбано у контрагентів-постачальників, тобто реалізація товарів (робіт, послуг) відбувається без націнки або з практично нульовою націнкою та/або нульовою, що ставить під сумнів проведення досліджуваних операцій.
Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Господарські операції позивача з таким не мали реального характеру, а представлені Товариством до перевірки податкові накладні та видаткові накладні не підтверджують факт придбання товарів, не є свідченням реальності господарських операцій. Вказане стало підставою для висновку контролюючого органу про безпідставність включення Товариством до складу витрат вартості згідно з накладними, складеними ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» в сумі 426 069,36 грн.
Разом з тим, судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» (Постачальник) укладено договір Поставки №10/12-1 від 10.12.2019, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно з умовами договору відповідно до направленої на адресу Постачальника заявки на товар.
На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, виписки по рахунку з 01.12.2019 по 31.12.2020; картки рахунку 631 за грудень 2019 року-червень 2021 року, які містять відомості про поставку ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» позивачу товарів зазначених у специфікаціях на поставку товару, які є додатками до згаданого договору поставки.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин,
Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до пункту 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт належного документального підтвердження поставки позивачу товару ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ», підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, такі не мають ознак дефектності. Надані Товариством документи підтверджують зв'язок понесених витрат позивача по придбанню товару з господарською діяльністю.
Щодо використаної контролюючим органом узагальнена податкова інформація від 28.07.2020 по ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» за звітні періоди декларування ПДВ - листопад, грудень 2019 року, з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-продавцями та контрагентами-покупцями, то суд апеляційної інстанції зауважує, що норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Таким чином, висновки про можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.
При цьому, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що взаємовідносини позивача з ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» мали місце в період грудень 2019 року - січень 2020 року, тоді як аналіз податкової інформації по ТОВ «УЛЬТРАТРЕЙДІНГ» проведено за листопад, грудень 2019 року, і лише в липні 2020 не встановлено місцезнаходження вказаного контрагента за місцем реєстрації.
Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності вказаного контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.
Щодо висновків контролюючого органу щодо заниження Товариством податку на додану вартість за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, то такі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункту 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як вбачається зі змісту акта перевірки висновки контролюючого органу щодо заниження Товариством зобов'язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зроблені за результатами аналізу господарських операцій позивача із ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «БФ «Міськжитлобуд».
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з Договором підряду №30/04-1 від 30.04.2020 укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ «МЕШТАРА» (Підрядник), Замовник доручає Підряднику виконати комплекс будівельно-монтажних робіт в магазині «СІЛЬПО», розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, 36, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати і здати Підряднику роботи на об'єкті Замовника.
Відповідно до п.1.2 вказаного договору Підрядник зобов'язується виконати роботи на свій ризик, власним обладнанням та інструментами, з металів Замовника, відповідно до умов договору.
Контролюючий орган зазначає, що згідно баз даних ІС «Податковий блок» встановлено, що за період вересень - листопад 2020 р. ТОВ «МЕШТАРА» сформовано податковий кредит від наступних ризикових контрагентів: ТОВ «Галада», ТОВ «СКАЙ КОМПЛЕКТ», ТОВ «ОЛ-СЕР». Перевіркою з податкових інформацій, яка відображена в акті перевірки, встановлено відсутність у ТОВ «Мештара» трудових та технічних ресурсів для здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єктах ТОВ «ОАЗІС». Крім цього, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що протягом періоду проведення взаємовідносин ТОВ «МЕШТАРА» здійснює придбання ТМЦ відмінних від реалізованих (наявна підміна товарних позицій).
Щодо ТОВ «БФ «Міськжитлобуд» з яким позивач уклав договір підряду No05/10-1 від 05.10.2020 на виконати комплексу будівельно-монтажних робіт на виробничо-складських та адміністративно-побутових приміщеннях розташованих за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Білогорська, 111, то контролюючим органом зазначено, що ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» за період проведення взаємовідносин надає послуги з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг), що в подальшому реалізуються на адресу інших суб'єктів господарювання, шляхом придбання одного виду товару (відсутністю його реалізації) та реалізацію інших видів товарів (робіт).
Скаржник зазначає, що в ході проведення перевірки, під час проведеного аналізу наявних у ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» трудових ресурсів: з однієї сторони - незначна кількість працюючих (працівників робочих будівельних спеціальностей) та з другої сторони - значний обсяг фактично оформлених ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями. Залучення інших суб'єктів господарювання до виконання даних робіт ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» не здійснювало. Відповідно до поданої звітності у ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» відсутні основні засоби (необхідна спеціалізована техніка та інструменти). В зв'язку з цим, ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» не могло здійснювати зазначені роботи для ТОВ «ОАЗІС» з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, недостатньої чисельності трудових ресурсів (працівників робочих будівельних спеціальностей), віддаленості та розташування об'єктів, на яких здійснювались роботи.
В свою чергу, Товариство на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами долучило до матеріалів справи:
- для підтвердження виконання ТОВ «Мештара» вказаного договору: договірні ціни на будівництво Комплекс будівельно-монтажних робіт в магазині «Сільпо», розташованому за адресою м.Дніпро, вул.Титова, 36, що здійснюється в 2021 році; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року №1; підсумкові відомості ресурсів за жовтень 2020 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №1 за жовтень 2020 року; податкова накладна №43 від 30.10.2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року №2; акт приймання-передачі матеріалів замовника №2 за жовтень 2020 року; податкова накладна №45 від 30.10.2020 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року №3; підсумкові відомості ресурсів за листопад 2020 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №3 за листопад 2020 року; податкова накладна №5 від 05.11.2020 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №4 за листопад 2020 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №4 за листопад 2020 року; податкова накладна №4 від 05.11.2020 року; виписка по рахунку за період з 01.11.2020 року по 31.03.2021 року; картка рахунку 631 за квітень 2020 року-червень 2021 року;
- для підтвердження реальності операцій з ТОВ «БФ «Міськжитлобуд» договірні ціни на будівництво, що здійснюється в 2021 році; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2021 року; підсумкові відомості ресурсів за березень 2021 року; податкова накладна №1 від 01.03.2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №4 за березень 2021 року; податкова накладна №2 від 01.03.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №5 за березень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №5 за березень 2021 року; податкова накладна №48 від 31.03.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за березень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №2 за березень 2021 року; податкова накладна №49 від 31.03.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за березень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №3 за березень 2021 року; податкова накладна№50 від 31.03.2021 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №6 за квітень 2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №7 за квітень 2021 року; податкова накладна №76 від 30.04.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №8 за квітень 2021 року; підсумкова відомість ресурсів за квітень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №8 за квітень 2021 року; податкова накладна №77 від 30.04.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №9 за квітень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №9 за квітень 2021 року; податкова накладна №78 від 30.04.2021 року; виписка по рахунку з 07.04.2021 року по 25.05.2021 року; картка рахунку 631 за жовтень 2020 року червень 2021 року.
До перевірки Товариство надало акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 складені ТОВ «Мештара» на загальну суму 13 938 230,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 323 038,33 грн. (сума без ПДВ 11 615 191,67 грн.). Відповідно до наданих для перевірки документів встановлено, що зазначені у актах будівельно-монтажних робіт, складених ТОВ «Мештара» роботи відображено у бухгалтерському обліку проведеннями Дт 231 Кт631, Дт644 Кт631, Дт631 Кт311, (231 «Основне виробництво», « 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 «Податковий кредит», 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Станом на 31.12.2020 кредиторська заборгованість ТОВ «ОАЗІС» перед «Підрядником» ТОВ «Мештара» становила 7 848 030,00 грн., станом на 30.06.2021 кредиторська заборгованість становила 3 367 970,00 грн. ТОВ «Мештара» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних «Замовнику» ТОВ «ОАЗІС» податкові накладні на загальну суму 13 938 230,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 2 323 038,33 грн. щодо будівельно-монтажних робіт. ТОВ «ОАЗІС» суми ПДВ з вартості будівельно-монтажних робіт згідно податкових накладних виписаних ТОВ «МЕШТАРА» відобразило у складі податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях.
До перевірки надано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 складені ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» на загальну суму 23 762 790 грн. в т.ч. ПДВ 19 802 325 грн. (сума без ПДВ 3 960 465 грн.). Відповідно до наданих для перевірки документів встановлено, що зазначені в актах будівельно-монтажних робіт, складених ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» (роботи відображено у бухгалтерському обліку проведеннями Дт231 Кт631, Дт644 Кт631, Дт631 Кт311 (231 «Основне виробництво», « 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 «Податковий кредит», 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних «Замовнику» ТОВ «ОАЗІС» податкові накладні на загальну суму 23 762 790 грн. в тому числі ПДВ у сумі 3 960 465 грн. щодо виконаних будівельно-монтажних робіт. Позивачем суми ПДВ з вартості будівельно-монтажних робіт згідно податкових накладних виписаних ТОВ «БФ «МІСЬКЖИТЛОБУД» відобразило у складі податкового кредиту з ПДВ у сумі 1 390 326,67 грн. за березень 2021 року в податкових деклараціях, відображених в акті перевірки.
Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи також документи, відповідно до яких позивачем, окрім вказаних підприємств, залучалися до виконання робіт й інші суб'єкти, які не мали відношення до ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд», та він мав достатньо своїх ресурсів для виконання таких робіт.
На підставі системного аналізу положень податкового законодавства та матеріалів справи, враховуючи критерій добросовісності платника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що представлені Товариством первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Такі документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності, підтверджують зв'язок отриманого доходу з господарською діяльністю.
Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не виявлено неповноту, недостовірність, суперечливість, а також складення та/або їх підписання не уповноваженими особами, жодних доказів протилежного, акт перевірки не містить.
До того ж, судом апеляційної інстанції, також, взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Контролюючим органом не підтверджено наявність податкової вигоди для позивача за наслідком здійснених господарських операцій, та, як наслідок, наявність умислу на ухилення від оподаткування.
При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).
Згідно з частиною статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналіз вимог чинного законодавства та встановлених обставин у справі, враховуючи подані позивачем первинні документу, дає підстави суду апеляційної інстанції погодитись з висновками суду першої інстанції, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, тоді як подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентом.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій з ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд» меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а скаржником, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини та не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі №380/24235/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 27.01.2023 згідно з ч.3 ст.321 КАС України