25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/22342/21 пров. № А/857/15905/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Кондрин І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання протиправною бездіяльності щодо перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за віком та призначити пенсію за віком на пільгових умовах (суддя суду І інстанції: Кравців О.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 05.10.2022р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
22.11.2022р. (згідно з відомостями ярлика на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну предмету позову, просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо здійснення перерахунку його пенсії за віком із врахуванням розмірів пільгового страхового стажу і розмірів заробітної плати, що зазначені у матеріалах пенсійної справи, зокрема: у довідці про заробіток для обчислення пенсії від 25.12.2008р.; у довідці про роботу № 376 від 19.09.2018р.; у довідці про заробітну плату № 1089 від 22.09.2017р.; у довідці про заробітну плату № 1088 від 22.09.2017р.; у довідці № 8 від 19.11.2014р. і у його трудовій книжці;
зобов'язати пенсійний орган провести перерахунок його пенсії за віком, починаючи з 23.11.2019р., із врахуванням розмірів пільгового страхового стажу і розмірів заробітної плати, що зазначені у матеріалах пенсійної справи, зокрема: у довідці про заробіток для обчислення пенсії від 25.12.2008р.; у довідці про роботу № 376 від 19.09.2018р.; у довідці про заробітну плату № 1089 від 22.09.2017р.; у довідці про заробітну плату № 1088 від 22.09.2017р.; у довідці № 8 від 19.11.2014р. і у його трудовій книжці;
зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській обл. призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п.«б» ч.1 ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» з 23.11.2019р. та провести виплату донарахованої пенсії (а.с.1-6, 124-132).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, вирішено судом першої інстанції проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (Т.1, а.с.29-31).
Ухвалою суду від 19.05.2022р. призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (Т.1, а.с.114 і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним неврахування ГУ ПФ України у Львівській обл. до страхового стажу і розмірів заробітної плати ОСОБА_1 відомостей, що зазначені у довідках № б/н від 25.12.2008р., № 376 від 19.09.2018р., № 1088 від 22.09.2017р., № 1089 від 22.09.2017р.; зобов'язано пенсійний орган зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи, зазначені у довідках № б/н від 25.12.2008р., № 376 від 19.09.2018р., № 1088 від 22.09.2017р., № 1089 від 22.09.2017р., та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2021р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 454 грн. (Т.2, а.с.15-20).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони - позивач ОСОБА_1 , та відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл.
В своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи в частині незадоволених позовних вимог, просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції та заявлений позов задовольнити повністю (Т.2, а.с.56-71).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що фактично позивач неодноразово звертався до пенсійного органу із заявами, в яких просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах.
У поданій заяві від 23.01.2020р. працівник пенсійного органу неправильно зазначила вид пенсії за віком, а представлені документи підтверджували пільговий страховий стаж ОСОБА_1 .
За таких обставин помилковим є висновок про те, що позивач не звертався із відповідною заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відомостями трудової книжки позивача і представленими уточнюючими довідками про умови праці та характер роботи підтверджується пільговий стаж позивача за Списком № 2, який станом на 22.11.2014р. складає 28 років 08 днів.
Окрім цього, відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., на якого покладено обов'язок доказування, не довів правомірності своєї бездіяльності щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком, з врахуванням розмірів пільгового страхового стажу і заробітної плати, що зазначені у матеріалах його пенсійної справи, зокрема: у довідці про заробіток для обчислення пенсії від 25.12.2008р.; у довідці про роботу № 376 від 19.09.2018р.; у довідці про заробітну плату № 1089 від 22.09.2017р.; у довідці про заробітну плату № 1088 від 22.09.2017р.; у довідці № 8 від 19.11.2014р., а також в його трудовій книжці.
У поданій апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи в частині задоволених позовних вимог, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити у повному обсязі (Т.2, а.с.40-48).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що звернення ОСОБА_1 від 30.04.2021р. щодо перерахунку призначеної йому пенсії за віком розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян»; про результати розгляду позивач повідомлений листом № 6144-5075/С-52/8-1300/21 від 27.05.2021р.
Призначення пенсії за віком відповідач провів на підставі заяви позивача від 23.01.2020р. і доданих до неї документів. Для перевірки представлених підприємствами Російської Федерації /РФ/ довідок ГУ ПФ України у Львівській обл. скерувало відповідні запити для перевірки достовірності видачі таких.
Після надходження частини відповідей ГУ ПФ України у Львівській обл. направило позивачу лист-виклик, а в подальшому на підставі заяви позивача від 22.02.2022р. проведено перерахунок пенсії за віком із врахуванням отриманих архівних довідок.
Водночас, правові підстави для врахування періодів роботи позивача у ЗАТ «Промспецстрой» є відсутніми, оскільки підтвердження сплати внесків за вказані періоди роботи відповідачем не здобуто. Також періоди роботи позивача в ЗАТ ВБФ «АБО» з 03.02.2003р. по 31.12.2003р. зараховані до стажу позивача.
Наведені обставини не отримали належної оцінки під час винесення рішення суду в цій справі.
Відповідачем ГУ ПФ України у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній наполягає на залишенні такої без задоволення (Т.2, а.с.96-105).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФ України у Львівській обл. в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги та заперечення щодо іншої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, починаючи з 23.11.2019р., позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській обл. та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана пенсія призначена позивачу відповідно до рішення відповідача № 135050004539 від 31.01.2020р. про призначення пенсії за віком на підставі заяви позивача від 23.01.2020р. за призначення/перерахунком пенсії (Т.1, а.с.245).
При цьому, страховий стаж позивача врахований відповідачем загальною тривалістю 26 років 10 місяців 07 днів (Т.1, а.с.242).
Після ознайомлення із матеріалами своєї пенсійної справи позивач дізнався про те, що при призначенні йому пенсії не було враховано його страховий стаж і заробітну плату, які зазначені в наявних в матеріалах пенсійної справи довідках, зокрема:
у довідці про заробіток для обчислення пенсії № б/н від 25.12.2008р. (робота у ЗАТ ВБФ «АБО»);
у довідці про роботу № 376 від 19.09.2018р. (робота у ЗАТ «Промспецстрой»);
у довідці про заробітну плату № 1089 від 22.09.2017р. (робота у ЗАТ «Промспецстрой»);
у довідці про заробітну плату №1088 від 22.09.2017р. (робота у ЗАТ «Промспецстрой»);
у довідці № 8 від 19.11.2014р. (робота в ТзОВ «Стрийсільрембуд»).
По причині наведеного позивач звернувся 26.04.2021р. до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявою (отримана адресатом 30.04.2021р.), в якій просив провести перерахунок його пенсії за віком з врахуванням розмірів його страхового стажу і розмірів його заробітної плати, що зазначені у матеріалах його пенсійної справи, зокрема, у довідці про заробіток для обчислення пенсії № б/н від 25.12.2008р., у довідці про роботу № 376 від 19.09.2018р., у довідці про заробітну плату №1089 від 22.09.2017р., у довідці про заробітну плату № 1088 від 22.09.2017р., у довідці №8 від 19.11.2014р. і у його трудовій книжці (Т.1, а.с.15 і на звороті, 16 і на звороті, 8-13).
Звернення ОСОБА_1 від 30.04.2021р. щодо перерахунку призначеної йому пенсії за віком розглянуто відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян»; про результати розгляду позивач повідомлений листом № 6144-5075/С-52/8-1300/21 від 27.05.2021р. (Т.1, а.с.18-19).
При цьому, відповідач повідомив про те, що зарахування до страхового стажу періодів роботи та врахування заробітної плати у РФ з 01.01.2004р. здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до ПФ РФ.
В матеріалах пенсійної справи є наявними довідки, видані установами РФ, а саме:
№ б/н від 25.12.2008р., видана ЗАТ ВБФ «АБО» про заробітну плату за період з лютого 2003 року по грудень 2008 року, в якій зазначено що на всі виплати нараховані страхові внески;
№ 376 від 19.09.2018р., видана ЗАТ «Промспецстрой» про період роботи з 21.08.2015р. по 28.08.2017р., інформація про сплату внесків у довідці є відсутньою;
№ 1088 від 22.09.2017р. та № 1089 від 22.09.2017р., видані ЗАТ «Промспецстрой» про заробітну плату з серпня 2015 року по серпень 2017 року, де зазначено, що на всю заробітну плату нараховувалось 22 % у Федеральний бюджет ПФ РФ.
Також період роботи з 14.08.1989р. по 29.01.2003р. зараховано відповідачем до стажу згідно з довідкою № 8 від 19.11.2014р., виданою ТзОВ «Стрийсільрембуд».
Після надходження на адресу ГУ ПФ України у Львівській обл. частини відповідей із відповідних установ РФ, останній скерував позивачу лист-виклик, а в подальшому на підставі заяви позивача від 22.02.2022р. (Т.1, а.с.229-230) провів перерахунок його пенсії за віком із врахуванням отриманих архівних довідок.
Зокрема, за результатами розгляду поданої позивачем заяви та додатково отриманими документів на підставі абз.1, 2 ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зміна стажу та заробітку) відповідач виніс рішення № 135050004539 від 22.03.2022р. про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022р. (Т.1, а.с.175).
25.03.2022р. та 16.06.2022р. відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл. прийняло рішення № 135050004539 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 через індексацію заробітку (Т.1, а.с.221, 222).
При винесенні вказаних рішень відповідачем врахований страховий стаж позивача тривалістю 28 років 10 місяців 07 днів.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Оскільки представлені довідки містять всю необхідну інформацію, тому відповідача слід зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи, які зазначені у довідках № б/н від 25.12.2008р., № 376 від 19.09.2018р., № 1089 від 22.09.2017р., № 1088 від 22.09.2017р.
Беручи до уваги викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2021р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки позивач із відповідною заявою у встановленому порядку про призначення пенсії на пільгових умовах до ГУ ПФ України у Львівській обл. не звертався; будь-якого рішення за результатами розгляду такої заяви пенсійний орган не приймав, тому підстави для задоволення позовних вимог у частині вимог щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах є відсутніми.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Предметом розглядуваного спору є взаємовиключні вимоги: з одного боку, позивач наголошує на протиправності дій відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо відмови в перерахунку призначеної позивачу пенсії за віком, починаючи з 23.11.2019р., із врахуванням розмірів пільгового страхового стажу і розмірів заробітної плати, що зазначені у матеріалах пенсійної справи, а з другої сторони, наполягає на зобов'язанні пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п.«б» ч.1 ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» з 23.11.2019р.
Тобто, за конструкцією кінцево сформульованих позовних вимог, починаючи з 23.11.2019р. позивач претендує на два види пенсії: на пенсію за віком на пільгових умовах; а також на перерахунок вже призначену йому пенсії за віком із врахуванням розмірів пільгового страхового стажу і розмірів заробітної плати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Статтею 26 зазначеного Закону встановлені умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті (після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років).
Водночас, приписами ч.1 ст.114 наведеного Закону визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.2 ч.2 ст.114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, обов'язковою умовою для призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону України № 1058-IV є наявність необхідного страхового стажу (в тому числі пільгового) та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено порядок обчислення страхового стажу. Страховий стаж - це період (строк), упродовж якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФ України відповідно до вимог Закону № 1058-IV за відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.
За змістом ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якою регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п.3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.18 зазначеного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до п.2.2 цієї Інструкції до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п.2.4 вказаної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Із наведених законодавчих норм слідує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Списки № 1, 2, затв. постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956р., застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991р.; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992р. (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994р., - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою КМ СРСР № 10 від 26.01.1991р.; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994р. (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003р., - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою КМ України № 162 від 11.03.1994р.
Посада «електрозварник ручного зварювання» передбачена Списком № 2, розділ XXXII «Загальні професії», затв. постановою РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956p.; Списком № 2, розділ XXXIII «Загальні професії», код КП 23200000-19906, затв. постановами КМ СРСР № 10 від 26.01.1991р. та № 162 від 11.03.1994р.; Списком № 2, розділ XXXIII «Загальні професії (у всіх галузях господарства)», код КП 33, затв. постановою КМ України № 36 від 16.01.2003р.; Списком № 2, розділ XXXIII «Загальні професії (у всіх галузях господарства)», затв. постановою КМ України № 461 від 24.06.2016р.
Довідка ЗАТ «Промспецстрой» № 376 від 19.09.2018р. підтверджує, що позивач з 21.08.2015р. по 28.08.2017р. працював електрогазозварювальником.
У довідках №№ 1088, №1089 від 22.09.2017р. про заробіток, який враховується при розрахунку пенсії, виданих ЗАТ «Промспецстрой», відображені відомості про заробітну плату позивача за період серпень-грудень 2015 року, січень-липень 2016 року, вересень-грудень 2016 року, січень-серпень 2017 року.
Також відомості про заробітну плату позивача за період серпень 2015 року-серпень 2017 року містяться у архівній довідці № 12/04-02/4661 від 14.09.2021р., яка видана муніципальним архівом відділу по справах архівів адміністрації м.Новий Уренгой (Т.1. а.с.60).
Як встановлено судом першої інстанції, при розрахунку стажу, застосованого при проведенні індивідуального перерахунку пенсії ОСОБА_1 , врахований страховий стаж позивача за період з 14.08.1989р. по 29.01.2003р. відповідно до довідки № 8 від 19.11.2014р., виданої ТзОВ «Стрийсільрембуд».
Водночас, за період лютий 2003 року - грудень 2008 року (довідка № б/н від 25.12.2008р.) до страхового стажу позивача враховано лише 10 місяців 29 днів з 03.02.2003р. по 31.12.2003р.; а період з 21.08.2015р. по 28.08.2017р. (довідки № 376 від 19.09.2018р., №№ 1088 і 1089 від 22.09.2017р.) до страхового стажу не зараховані.
В частині несплати страхових внесків за відповідні періоди роботи позивача колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 вказаного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до ст.1 наведеного Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 зазначеного Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФ відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ст.20 вказаного Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті страхувальниками. Обчислення розміру пенсії та її перерахунок провадиться з урахуванням страхового стажу особи, а саме, періоду, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Внаслідок невиконання роботодавцями ОСОБА_1 обов'язку по сплаті внесків позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальниками свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 27.03.2018р. у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17, від 30.09.2019р. у справі № 414/736/17, від 30.07.2019р. у справі № 373/2265/16-а та від 23.03.2020р. у справі № 535/1031/16-а.
Згідно фактичних обставин справи ОСОБА_1 працював у ЗАТ ВБФ «АБО», ЗАТ «Промспецстрой», а з його заробітної плати проводились відрахування в ПФ РФ.
Представлені довідки про заробітну плату в повній мірі підтверджують факт зайнятості позивача на підприємствах та повну сплату всіх необхідних страхових внесків та податків із заробітної плати позивача.
Зокрема, у довідці про заробітну плату для нарахування пенсії № б/н від 25.12.2008р. (період лютий 2003 року - грудень 2008 року), виданій ЗАТ ПСФ «АБО», містяться відомості про заробітну плату позивача за вказаний період.
Довідка ЗАТ «Промспецстрой» № 376 від 19.09.2018р. підтверджує, що позивач з 21.08.2015р. по 28.08.2017р. працював електрогазозварювальником.
У довідках ЗАТ «Промспецстрой» №№ 1088, 1089 від 22.09.2017р. про заробіток, який враховується при розрахунку пенсії, відображені відомості про заробітну плату позивача за період серпень - грудень 2015 року, січень - липень 2016 року, вересень - грудень 2016 року, січень - серпень 2017 року.
Також відомості про заробітну плату ОСОБА_1 за період серпень 2015 року - серпень 2017 року, а саме: серпень- грудень 2015 року, січень- липень 2016 року, вересень- грудень 2016 року, січень-серпень 2017 року містяться у архівній довідці № 12/04-02/4661 від 14.09.2021р., виданій муніципальним архівом відділу по справах архівів адміністрації м.Новий Уренгой.
Таким чином, сплату усіх необхідних внесків за весь період роботи позивача у ЗАТ ВБФ «АБО», ЗАТ «Промспецстрой» слід вважати підтвердженою.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 цієї Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р., трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до п.3 ст.6 Міжнародної Угоди від 15.04.1994р. «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» (дата набрання чинності для України: 22.08.1995р.) встановлено, що працівники користуються правами і виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування.
Згідно ст.7 цієї Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку і розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування.
Згідно ч.1 ст.13 Закону РФ «Про трудові пенсії» (в редакції, чинній на період роботи в РФ) встановлено, що при підрахунку страхового стажу періоди роботи і (або) іншої діяльності, які передбачені статтями 10 і 11 цього Федерального закону, підтверджуються документами, що видаються в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
В частині вирішення вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, а також виплатити перераховану пенсію за минулий період, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення йому спірної пенсії.
Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови у перерахунку пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у листі № 6144-5075/С-52/8-1300/21 від 27.05.2021р. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для перерахунку такої пенсії.
Вказані дії (в тому числі перевірка заявленого стажу) належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про перерахунок пенсії за віком.
Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про перерахунок його пенсії за віком.
Також зобов'язання зарахування певних періодів роботи до страхового стажу позивача буде призводити до відновлення права позивача на пенсійне забезпечення, сприятиме своєчасному вирішенню спірного питання і унеможливить виникнення умов для безпідставної тяганини через дії відповідача.
При повторному розгляді заяви позивача також в обов'язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів керується наступним.
Постановою Правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р. затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пп.1-3 п.4.2 розділу ІV цього Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з п.4.3 розділу ІV вказаного Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
В силу приписів абз.1 п.4.7 розділу ІV зазначеного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФ України у встановленому порядку.
Із відповідною заявою у встановленому порядку про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 до ГУ ПФ України у Львівській обл. не звертався; будь-якого рішення за результатами розгляду такої заяви пенсійний орган не приймав.
Твердження апелянта про помилкове заповнення заяви від 23.01.2020р. про призначення пенсії за віком колегія суддів відхиляє, оскільки будь-яких доказів такої помилки під час судового розгляду не здобуто.
Зміст поданої позивачем заяви про призначення пенсії з чітким та зрозумілим, носить однозначний характер і стосується саме пенсії за віком.
Водночас, рішення відповідача про призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком останнім не оскаржувалося, а тому є дійсним.
З огляду на викладене, правові підстави для задоволення вимог щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах колегія суддів не убачає.
Під час вирішення наведеного спору колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007р. № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004р. № 7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.
Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткову підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із вищевказаних мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг належить покласти на апелянтів ОСОБА_1 та ГУ ПФ України у Львівській обл.
Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022р. в частині зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022р. в адміністративній справі № 380/22342/21 належить визнати такою, що втратила чинність.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022р. в адміністративній справі № 380/22342/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022р. в частині зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2022р. в адміністративній справі № 380/22342/21 такою, що втратила чинність.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 27.01.2023р.