Справа № 728/1407/22 Суддя (судді) першої інстанції: Глушко О.І.
26 січня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У листопаді 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- скасувати постанову у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 115707 від 20 жовтня 2022 року;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за постановою серії БАБ № 115707 від 20 жовтня 2022 року.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно досілджено докази та встановлено обставини справи і застосовано норми права.
Зокрема, апелянт вказує, що відповідачем не підтверджено належними доказами, що швидкість ТЗ та відстань зафіксована в межах населеного пункту.
Також, позивач зазначає, що на відео зафіксовано лише факт спілкування поліцейського з позивачем, сам факт вчинення позивачем правопорушення на даному відеофайлі не зафіксовано.
Також у прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача.
Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.10.2022 року поліцейським взводу № 1 роти № 2 БУПП в Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Пасічником М.О. було винесено постанову серіїБАБ № 115707 відносно ОСОБА_1 зі змісту якої вбачається, що останній 20.10.2022 року о 8 годині 29 хвилин, керуючи транспортним засобом Volkswagen Тоuаrеg НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті с. Пирогівці АД М-30 288 км зі швидкістю 73 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 23 км/год., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що відносно нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху транспортного засобу вимірювалася приладом TruCam 000682 (а.с. 5).
Вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що відповідачем правомірно було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідачем спростовані доводи позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України, тому постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення не підлягає скасуванню
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII).
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
Відповідно до ст. 40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з оскаржуваною постановою, позивач 20.10.2022 року о 8 годині 29 хвилин, керуючи транспортним засобом Volkswagen Тоuаrеg НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті с. Пирогівці АД М-30 288 км зі швидкістю 73 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 23 км/год.
Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер 000682).
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року № 437, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Згідно до листа Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №22-38/49 від 01.10.2019 вбачається, що вимірювач швидкості TruCam повністю відповідає вимогам стандарту. Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобі в автоматичному режимі.
Посилання позивача на те, що використання приладу TruCam протиправно здійснювалось інспектором в ручному режимі, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, проте вимірювання швидкості транспортних засобів, цей прилад здійснює автоматично.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля Volkswagen Тоuаrеg НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 73 км/год підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Належність доказів слідує з приписів ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, зокрема диск із відеозаписом фіксації події (а.с. 45), колегія суддів вважає їх належними, оскільки такий запис здійснений на боді-камеру патрульного поліції, яким зафіксовано відповідні події та факт обізнаності позивача з ними.
Як підтверджено матеріалами справи, автомобіль Volkswagen Тоuаrеg НОМЕР_1 рухався в населеному пункті зі швидкістю 73 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості руху в населених пунктах згідно ПДР на 23 км/год.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на фотознімку (стоп-кадр) також зафіксовано, що позначка приладу ТruСАМ «+» зафіксована саме на автомобілі позивача, що підтверджує факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 48).
Відповідно до організації дорожнього руху на автомобільній дорозі М-30 «Стрий-Ізварине» перебуває населений пункт село Пирогівці, де встановлено дорожні знаки 5.45 «Початок населеного пункту» з написом «Пирогівці» та 5.46 «Кінець населеного пункту».
Наявність вищевказаних знаків підтверджується і матеріалами фото та відеофіксації на диску, наявному в матеріалах справи.
Наявність дорожніх знаків 5.45 «Початок населеного пункту» та 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», підтверджується відеозаписом, здійсненим патрульним поліції та наявним на диску, долучеому в суді першої інстанції до матеріалів справи, що свідчить про те, що перед початком руху в с. Пирогівці, де було вчинено правопорушення, учасники дорожнього руху завчасно проінформовані про здійснення фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху.
За приписами п. 2.3 ПДР саме водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування автомобілем у дорозі.
Згідно із п. 8.2 1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
За приписами ПДР порожній знак 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
5.46 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Колегія суддів вважає, що вказане вище дає підстави зробити висновок, про наявність порушення правил дорожнього руху, які зафіксовані належними засобами та у визначений спосіб.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відповідачем не підтверджено належними доказами, що швидкість ТЗ та відстань зафіксована в межах населеного пункту, оскільки на наявному в матеріалах диску міститься відеозаписів заміру відстані від місцезнаходження знаку 5.45 «Початок населеного пункту» «Пирогівці» до місця фіксації швидкості автомобілів за допомогою приладу ТruСАМ (біля трансформатора), якими підтверджується загальна відстань 339 м.
Окрім того, зазначену відстань було додатково виміряно за допомогою приладу TruCam LTI 20/20, результат вимірювання 339,5 м.
Також наявними в матеріалах справи відеозаписами в час порушення позивачем Правил дорожнього руху та в подальшому спілкування з поліцейськими підтверджується вказане вище місце, де перебував інспектор з приладом TruCam LTI 20/20 і фіксував порушення, тобто, звідки фіксувалось порушення (біля трансформатора), де як вказано вище були здійснені заміри до знаку 5.45 «Початок населеного пункту» «Пирогівці».
Отже місце вчинення правопорушення зафіксовано на матеріалах фіксації правопорушення, що є невід'ємною частиною оскаржуваної постанови.
При цьому, як підтверджує сам позивач, відповідно до фото з приладу TruCam LTI 20/20 транспортний засіб позивача зафіксовано за 276 м. Отже на момент фіксації швидкості автомобіль Volkswagen Тоuаrеg НОМЕР_1 проїхав вже 63 м після знаку 5.45 «Початок населеного пункту» «Пирогівці» (339 м - 276 м).
Зворотні доводи апелянта колегією суддів оцінюється критично, оскільки позивачем жодним чином не доведено, що відповідні дорожні знаки на відповідній ділянці автомобільної дороги були відсутні, а відстань до них від місця фіксації порушення є іншою, аніж підтверджено відеозаписами та вказано відповідачем.
Враховуючи фото та відео докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що інспектор патрульної поліції під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та винесення постанови серії БАБ № 115707 від 20 жовтня 2022 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2022 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді А.Ю. Кучма,
Л.Т. Черпіцька