П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 522/26173/21
Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 листопада 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ № 00002302 від 08.12.2021 року та стягнення з відповідача на його користь понесених судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не вчиняв правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.2ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обґрунтовуючи, що фактична маса транспортного засобу не перевищила нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України; постанова складена з порушеннями вимог КУпАП та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27.09.2021 року №512 (далі - Інструкція), а викладені в них обставини не відповідають дійсності.
Позивач також вважав незрозумілим та хибним розмір перевищення навантаження визначений у відсотках, що вказаний у оскаржуваній постанові. Позивач зазначає, що процентне перевищення нормативного навантаження, зазначене в постанові не відповідає зазначеному розміру перевищення навантаження визначеному в тонах. Крім того, зазначає, що оскаржувана постанова не містять інформації про результати зважування, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги, тобто не зрозуміло від яких показників маси відштовхувалася уповноважена особа під час винесення оскаржуваної постанови. Відповідач не надав документів, які б містили інформацію про зважування транспортного засобу визначену в автоматичному режимі під час проведення зважування. Всупереч вимогам Інструкції в оскаржуваній постанові не міститься наступна інформація: у розділі «установив»: місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі "Інформація про технічний засіб": тип обладнання, серійний номер. Під час автоматичної фіксації адміністративного правопорушення не було визначено тип транспортних засобів та відповідно не було враховано цю інформацію під час розгляду справи. Отже, на думку позивача, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення позивачем правопорушень, працівниками державної служби України з безпеки на транспорті не в повній мірі встановлено необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав відповідач не відповідають обставинам справи, тому вищевказана постанова є незаконною, протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 08 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
З огляду на неприбуття в судове засідання сторін, колегія суддів вирішила розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серія ВМ №00002302 від 08.12.2021 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч.2 ст.132-1 КУпАП. В даній постанові зазначено: 04.12.2021 року о 22 год 41 хв за адресою М-07, Київ-Ковель-Ягодин, км 62+879, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 460 FT, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 11,5 % (5.242 тон).
Прийняття вказаної постанови і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не в повній мірі відповідає вимогам Інструкції, оскільки не містить наступної інформації: у розділі «установив»: місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі «Інформація про технічний засіб» : тип обладнання, серійний номері.
Суд зазначив, що відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичного навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів.
Із наявних матеріалів справи не вбачається можливим з'ясувати на основі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаних в постановах транспортних засобів, ні інформації про фактичне навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.
Оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимого навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу з інформацією про фактичне навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тонах.
Аналізуючи матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів, не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тонах. Наведені обставини не спростовано доводами, які викладено у відзиві відповідача. Крім цього, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем залишено поза увагою вимоги п.4 Правил про допустиме перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
При цьому, суд зазначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на:
забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;
забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту;
розвиток та удосконалення нормативно-правової бази діяльності автомобільного транспорту;
визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту;
визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;
захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;
захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту;
створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці;
раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів;
охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Відповідно до ст.6 Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП (Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
В обґрунтування власної позиції позивачем було зазначено, що ним перевозився подільний вантаж - бітум, що впливає на процедуру та результат зважування автомобіля.
Водночас, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, визначеною, в постанові від 29 січня 2020 року, справа №814/1460/16.
Також, наявність ТТН від 04 грудня 2021 року не свідчить про відсутність факту перевищення ваги, оскільки ТТН не є документом суворої звітності (обліку), а тому не може мати визначальний (пріоритетний) вплив в межах даної справи та повинна оцінюватись в сукупності з іншими доказами.
При цьому, слід наголосити, що відповідно до 1 Розділу Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Наведене формулювання свідчить, що ТТН в першу чергу є документом комерційно-господарського характеру, що складається суб'єктами підприємницької діяльності з метою обліку товарно-матеріальних цінностей.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, вказаною в постанові від 31 липня 2019 року справа №802/518/17-а, у якій судом було зазначено, що посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням нормативної ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, Верховний Суд вважає необґрунтованими. Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Крім того, колегія суддів не враховує посилання позивача на ту обставину, що оскаржувана постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувані постанови не містять, та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми не надано, оскільки представником відповідача надано (а.с.78) як формулу розрахунку перевищення ваги, так і фактично розраховано перевищення допустимої ваги з урахуванням похибки.
Крім того, колегія суддів враховує, що оскаржувана постанова, як така, містить всю необхідну інформацію, передбачену ст.283 КУпАП, зокрема, дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, моделі номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки, що настають у разі несплати штрафу, а також порядок оскарження постанови, відривну квитанцію і зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення вигляді штрафу; адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
З огляду на вищевказане мотивування суд зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції з приводу того, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не в повній мірі відповідає вимогам Інструкцій з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом МІНІСТЕРСТВА ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ від 27.09.2021 року № 512. Суд наголошує, що оскаржувана постанова містить необхідну інформацію, передбачену ст.283 КУпАП, який є законом, має вищу юридичну силу по відношенню до вказаної Інструкції, і саме за порушення норм КУпАП позивача було притягнуто відповідальності.
Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00).
Наведені висновки свідчать про відсутність правових підстав для задоволення даного позову про визнання протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ № 00002302 від 08.12.2021 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 листопада 2022 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови серія ВМ № 00002302 від 08.12.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.