П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 540/5449/21
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУПФУ), в якій просила: визнати протиправними дії ГУПФУ щодо прийняття рішення від 11.08.2021 р. № 213050023345 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону та зобов'язати ГУПФУ зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.08.1980 р. по 20.01.1993 р. в "Херсонском облобъединении фирмы "Одежда" (мовою оригіналу); зобов'язати ГУПФУ призначити пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.07.2021 р.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 05.08.2021 р. на підставі положень ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернулась до відділу обслуговування громадян №10 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком та подала відповідні документи, що підтверджують страховий стаж особи. Проте, у вересні 2021 року отримала від відповідача лист, в якому повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж - не менше 28 років. Відповідачем при визначенні страхового стажу для призначення пенсії за віком не зараховано період роботи з 01.08.1980 р. по 20.01.1993 р., оскільки запис про звільнення завірений печаткою, яку неможливо прочитати, що суперечить п.п.2.4 та 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 р. № 58. Вважає вказані дії протиправними та такими, що порушують конституційні права на соціальний захист.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Суд вирішив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 11.08.2021 р. № 213050023345; зобов'язати ГУПФУ зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи з 01.08.1980 р. по 20.01.1993 р. та повторно розглянути заяву від 05.08.2021 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині позовних вимог, які були задоволені, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулась до ГУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви позивачкою долучено наступні документи: паспорт громадянина України від 09.12.1997 р., довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, архівна довідка про навчання від 26.07.2021 р. № 230, довідку Херсонського міського центру зайнятості від 07.07.2021 р. № 2120/07/2334/21 про підтвердження стажу; свідоцтва про народження дитини від 18.11.1981 р., від 28.05.1987 р., свідоцтво про шлюб від 17.01.1981 р., трудову книжку від 21.11.1984 р.
За наданими документами та даними індивідуальних відомостей про застраховану особу до стажу позивачки зараховано 23 роки 9 місяців 1 день, про що свідчить протокол від 11.08.2021 р. № 213050023345.
11.08.2021 р. ГУПФУ прийнято рішення №213050023345 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому відповідач повідомив про те, що до загального стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 21.11.1984 р. в Херсонському обласному оптово-роздрібному об'єднанні фірми "Одяг" з 01.08.1980 р. по 20.01.1993 р., оскільки запис про звільнення завірено печаткою підприємства, яку не можливо прочитати, що є порушенням п.2.12 Інструкції. Для зарахування до страхового стажу зазначеного вище періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку. Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача листом від 18.08.2021 р. № 2100-0304-8/39514.
Вказані обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначав, що пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
Також, суд зауважив, що по суті позивачку було переведено до нового підприємства, яке утворилось в результаті реорганізації попереднього, тобто фактично звільнення не відбулось.
Також, суд зазначив, що належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивачка дійсно в період визначений в оскаржуваному рішенні відповідача, а саме: з 01.08.1980 р. по 20.01.1993 р., працювала в Херсонському обласному оптово-роздрібному підприємстві-фірмі "Одяг".
Також судом наголошено, що позивачка не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивачки за спірний період.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог, які було задоволено, тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду лише в цій частині.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону).
Зі змісту ч.1 ст.26 Закону вбачається, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку, які народилися у період з 01.04.1961 року по 31.12.1961 рік, у 60 років при за наявності страхового стажу не менше 28 років з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, відмовляючи в зарахуванні спірного трудового стажу відповідач зазначав про неможливість прочитати печатку, якою завірено запис про звільнення позивачки.
Колегія суддів не погоджується з вказаним посиланнями та зазначає, що дійсно печатка, якою завірено відповідний запис, не є чіткою (а.с.17), водночас, така обставина не є перешкодою для зарахування стажу, оскільки свідчить про зміну трудового стану працевлаштованої позивачки (переведення до нового підприємства, яке утворилось в результаті реорганізації, а не звільнення).
При цьому, вказані обставини щодо нечіткості печатки не відміняють факту працевлаштування позивачки в період часу до 20.01.1993 року, що фактично не оскаржується відповідачем. При цьому, печатка, що засвідчує прийняття на роботу (а.с.16), є чіткою та зрозумілою.
Крім того, вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі Інструкція № 58).
Положеннями п.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З наведеного вбачається, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником.
Колегія суддів зазначає, що призначення та отримання пенсії (яке відбувається внаслідок зарахування відповідного трудового стажу), є однією з основних державних гарантій щодо соціального забезпечення.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин щодо зарахування до трудового стажу відповідного періоду роботи позивачки.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.