П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 540/5514/21
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаоптстрой" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів,-
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаоптстрой" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі (далі Митниця) та просило визнати протиправним та скасувати рішення № UА508040/2021/000214/1 від 13.09.2021 року про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 13.09.2021 року під час декларування товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, була заявлена митна вартість товарів, визначена самостійно, а саме в сумі 17058,50 доларів США. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст.57, 58 Митного кодексу України.
Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних документів, передбачених Митним кодексом України, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UА508040/2021/000214/1 від 13.09.2021 року.
Оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2019 року між ТОВ (Покупець) та HEFEI HUALING GO, LTD (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-19/07/15.
На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів, Продавець HEFEI HUALING CO, LTD. здійснив поставку на адресу Покупця товару (митна декларація UA508040/2021/007090 від 13.09.2021 року): товар №1: Морозильники типу "скриня" - код товару 8418302090.
13.09.2021 року ТОВ до м/п Херсон Митниці було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару: "морозильники типу скриня 290 л. та 198 л., побутові, нові, хладоген R600аклаcy ізобутан", країна походження Китай, якій присвоєно номер №UA508040/2021/007090, код УКТЗЕД 8418302090. Товар ввезено на умовах поставки "CIF -ODESSA" на виконання умов договору від 15.07.2019 року №CH-UA-19/07/15.
Митна вартість товару заявлена позивачем самостійно за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України у сумі 17058,50 доларів США.
Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: пакувальний лист (0271); рахунок-фактуру (інвойс) (0380); коносамент (0705); автотранспортну накладну (0730); зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками (код 4104).
Декларанту було запропоновано відповідачем надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); 5) транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 6) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 8) копія митної декларації країни відправлення.
На електронний запит Митниці, декларантом було додатково подано наступні документи: прайс-лист; комерційна пропозиція.
За результатом дослідження вказаних документів митну вартість вищезазначеного товару було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000214/1 від 13.09.2021 року.
Винесення вказаного рішення про коригування митної вартості товарів і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо посилання відповідача на те, що у рахунку-фактурі від 19.07.2021 року №МDRHZRL2122285 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, суд зазначив, що такі обставини не впливають на митну вартість товару та не спростовують заявленої декларантом митної вартості.
Також було зазначено, що у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження. Таким чином, вказані обставини не є підставою для коригування митної вартості товару.
Суд зазначив, що безпідставними є посилання відповідача також на дані ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Правова позиція з цього приводу знайшла своє підтвердження у постанові Верховного Суду у справі № 820/636/17.
Щодо доводів відповідача про те, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, суд зазначив, що вказана обставина не випливає на митну вартість товару та не може бути підставою для здійснення коригування.
Крім того, як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, відповідачем митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу, а саме: 113,85 дол. США/ шт (числове значення митної вартості товару становить 166*100,36 дол. США+ 101*136,02=30397,78 дол. США; МД від 10.08.2021 року №UA902080/2021/801188; МД від 10.08.2021 року №UA902080/2021/801192 ).
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.
Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що здійснюючи спірне коригування митної вартості товарів, відповідач посилався на відсутність в рахунках-фактурах (інвойсах) посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківських реквізитів продавця.
Разом з тим, суд зазначає, що рахунок - фактура (інвойс) - у міжнародній комерційній практиці документ, який надається продавцем покупцю і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони постачаються покупцю, формальні особливості товару (колір, вагу та ін..), умови поставки та відомості про відправника та отримувача. При цьому, форма вказаного документу не затверджена ні міжнародним законодавством, ні законодавством України.
Отже, враховуючи, що рахунок - фактура (інвойс) по даній справі за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати, суд приходить до висновку про відсутність у митного органу підстав вважати вказані документи такими, що викликають сумніви у його достовірності чи достовірності відомостей, які він містить.
При цьому, довід відповідача щодо не відображення у інвойсі відомостей про контракт, на виконання якого він виданий, а також банківських реквізитів продавця, не обґрунтований жодною нормою чинного міжнародного чи національного законодавства.
Також колегія суддів зазначає, що адресна направленість прас-листа ТОВ не може сприйматись митним органом, як підстава для коригування митної вартості, а навпаки додатково підтверджує заявлену вартість імпортованих товарів.
Суд вважає хибним висновок відповідача, що прайс-лист є комерційною пропозицією необмеженій кількості потенційних покупців, оскільки прайс-лист також може бути адресований і конкретному клієнту, при чому ціни в ньому можуть відрізнятись від інших прайс-листів, що залежить від особливостей комерційних відносин (об'єм та кількість придбаного товару, давність господарських відносин, тощо).
Стосовно посилань Митниці на відсутність (не надання) страхових документів на поставлений товар, колегія суддів зазначає, що його поставка здійснювалась на умовах CIF Одесса/Чорноморськ/Южний, Україна за правилами Інкотермс 2010 (пункт 3.1. контракту).
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
З огляду на ту обставину, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, колегія судів приходить до висновку про відсутність у ТОВ необхідності (обов'язку) страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNSY.
Крім того, слід зазначити, що за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу. Так, п.6.2 контракту віднесено до переліку товаросупроводжувальних документів лише: морський коносамент, специфікація (2 оригінала), комерційний рахунок-фактура (3 оригінала) та пакувальний лист (3 оригінала).
Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 814/2463/14, від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17.
Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання Митниці на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.
Відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу, чого в даному випадку не було.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2018 року в справі № 814/2659/16, від 24 січня 2019 року в справі № 804/3893/17.
Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланнями відповідача на ту обставину, що здійснивши порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості комбінованих холодильників-морозильників заявленого виробника значно нижчий від рівня митної вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну, оскільки саме по собі неспівпадіння рівня митної вартості товарів не є самостійною підставою для корегування митної вартості товарів, так як не враховує низку обставин та особливостей, що притаманні будь-яким господарським правовідносинам. При цьому, справа не містить, а відповідачем не було надано матеріалів, які містяться в ЄАІС Держмитслужби та з якими здійснювалось порівняння спірного товару.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому багато обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом сформовано правову позицію, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню" (постанови від 21 лютого 2018 року по справі №820/17417/14, від 04 вересня 2018 року по справі №818/1186/17).
Також, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Стосовно відсутності копії митної декларації країни відправлення колегія суддів зазначає таке.
Згідно до вимог ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, відповідності до ч.3 ст.53 МК України надання митному органу копії митної декларації країни відправлення є обов'язковим для декларанта лише за умови якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено жодних аргументів з приводу того, що документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, тобто обов'язкові до подання декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, в результаті чого відповідач взагалі мав би право затребувати декларацію країни відправлення.
Колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.