П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/11335/22
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, треті особи, Приморська районна адміністрація м. Одеси, товариство з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно- експлуатаційного відділу м. Одеса щодо не вчинення всіх необхідних дій згідно ст. 110 ЖК УРСР, «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 та «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 року № 380 щодо подання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу ОСОБА_1 і членам його сім'ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатацiйний відділ м. Одеса вчинити всі необхідні дії згідно ст. 110 ЖК УРСР, «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2006 року № 1081 та Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 року № 380 щодо подання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 2 особи , а саме: ОСОБА_1 члену його сім'ї - i дружині ОСОБА_2 , ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він, майор запасу, перебуває на квартирному обліку у житловій комісії військової частини НОМЕР_1 Одеського гарнізону по забезпеченню житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. В 2017 році житлова квартира АДРЕСА_1 була розподілена для постійного проживання позивачу, майору запасу ОСОБА_1 , та його сім'ї у зв'язку з відселенням їх з аварійної будівлі військового містечка № НОМЕР_2 , і відповідає нормам законодавства, встановленим для населеного пункту (міста Одеси). Проте Міністерство оборони України та КЕВ м. Одеса, не вчинивши всіх необхідних дій спрямованих на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту військовослужбовців, порушили право позивача на житло, яке закріплено в Конституції України, а саме: Міністерство оборони України не передало вказане житло на баланс КЕВ м. Одеса та, відповідно, КЕВ м. Одеса не подав до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради клопотання про оформлення та видачу позивачу ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що спір виник через протиправну бездіяльність Міністерства оборони України щодо не закріплення в оперативне управління та не взяття на баланс КЕВ м. Одеса 39 квартир в будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Також вважає, що спір виник через незаконну відмову відповідачів подати клопотання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про оформлення та видачу ОСОБА_1 і членам його сім'ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, апелянт наголошує, що ним не пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до ст. 311, 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на вселення ОСОБА_1 у березні 2017 року у квартиру за адресою АДРЕСА_5 , саме з цього моменту розпочалось, на переконання позивача, порушення його прав оскаржуваною бездіяльністю, про яку він зазначає у позовній заяві, а відтак саме з цього моменту й розпочався строк звернення позивача до суду. Суд зазначив, що зміна підсудності зазначеної категорії спорів розглядається ним, як поважна причина при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду, проте, як підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, однак і до Приморського районного суду м.Одеси позивач звернувся з цим позовом у травні 2022 року, тобто більш ніж за 5 років з вимогами щодо бездіяльності по вчиненню дій з видачі ордера та не навів поважних причин для поновлення такого строку.
Судова колегія не погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
За приписами ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивач зазначає, що даний спір виник через протиправну бездіяльність Міністерства оборони України щодо не закріплення в оперативне управління та не взяття на баланс КЕВ м. Одеса 39 квартир в будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Крім того позивач зазначає, що спір виник через незаконну відмову відповідачів подати клопотання до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про оформлення та видачу ОСОБА_1 і членам його сім'ї ордера на житлове приміщення для постійного проживання. Отже, відповідачі своєю протиправною бездіяльністю порушили права позивача на поліпшення житлових умов, шляхом невиконання своїх обов'язків та створення перешкод в отримані ордера на квартиру і подальшій її приватизації, а також перешкодою в реєстрації місця проживання, оформлення особового рахунку тощо.
Так, у березні 2017 року позивач разом із родиною вселений до квартири за адресою: АДРЕСА_5 , однак відповідний ордер на отримання житла досі не отримав.
З матеріалів прави вбачається, що 12 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з цивільним позовом до Приморського районного суду м.Одеси, в якому просив суд визнати бездіяльність відповідачів протиправною та зобов'язати відповідачів вчинити певні дії щодо надання йому житла.
16 травня 2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси, розглянувши матеріали цивільної справи №522/5552/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, за участі третіх осіб Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ТОВ «УВГП - Система», Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії щодо надання житла, направила матеріали цивільної справи до Київського районного суду м. Одеси для розгляду в порядку територіальної підсудності.
Ухвалою від 10.06.2022 року Київським районним судом м.Одеси справу прийнято до провадження.
08 серпня 2022 року Міністерство оборони України завернувся до суду із заявою, в якій просило закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та зазначив, що в Постанові Великої Палати Верховного суду від 08.06.2022 №362/643/21 зроблено висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України). Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси провадження по справі закрито та роз'яснено ОСОБА_1 , що він може звернутись з даним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
Через тиждень ОСОБА_1 подав цю позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду, що на його переконання є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
З викладеного слідує, що право на отримання житла військовослужбовець набуває за однієї умови, якщо має вислугу на військовій службі більше 20 років, і отримання такого житла не обмежується будь - яким терміном.
Триваюча бездіяльність, в даному випадку, пов'язана з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом владних повноважень обов'язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, - порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом владних повноважень.
На переконання колегії суддів, тривала бездіяльність відповідачів є триваючим порушенням прав позивача на отримання ордеру на житло, у зв'язку із чим перебіг строку на її оскарження автоматично відкладається.
Разом з тим, розгляд зазначеної категорії спорів був підсудний цивільній юрисдикції, загальна позовна давність якої, відповідно до ст.257 ЦУ України, становить три роки.
Так, 03 липня 2021 року сім'ї військовослужбовців, у тому числі і сім'я ОСОБА_1 , колективно звернулися до Міністра оборони України стосовно сприяння у вирішенні питання щодо отримання документів на квартири в м. Одеса, в які вони були переселені у 2017 році та отримали проміжну відповідь лист № 370/2/6984 від 19.07.2021 року, відповідно до якої у Центральному управлінні інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України, за дорученням, в межах компетенції, опрацьовано колективне звернення сімей військовослужбовців до Міністра оборони України стосовно сприяння у вирішенні питання щодо отримання документів на квартири в м. Одеса, в які були переселені у 2017 році 40 сімей військовослужбовців. Дані квартири на розподіл до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса не надходили, тому Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики ЗСУ України жодного відношення до них не має. Вирішення порушеного питання належить до компетенції Міністра оборони України.
Листом від 04.08.2021 року № 2937 Квартирно- експлуатаційний відділ м. Одеса, на запит ОСОБА_1 , повідомив позивача, що: на квартиру АДРЕСА_1 - відсутні наказ Міністерства оборони України щодо закріплення в оперативне управління, взяття на баланс КЕВ м. Одеса та акт прийому-передачі до KEB м. Одеса, у зв'язку із чим, КЕВ м. Одеса не має можливості вчиняти будь-які дії щодо розподілу даної квартири відповідно вимог Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 № 380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за № 1020/32472.
Отже саме з липня - серпня 2021 року у позивача виникли підстави для оскарження бездіяльності відповідачів шляхом звернення до суду протягом трьох років, а отже з позовною заявою до Приморського суду м.Одеси він звернувся у строк, встановлений ЦК України.
Твердження ж суду першої інстанції, що саме з березня 2017 року у позивача обраховувався строк звернення до суду з цим позовом, є необґрунтованими.
08 червня 2022 року по справі № 362/643/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків ВСУ, ВП ВС та ВС щодо розгляду спорів про оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій за правилами цивільного судочинства та зазначила, що такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку із чим провадження по цивільній справі позивача було закрито.
Позивач звернувся з цим позовом через сім днів після закриття провадження Київським районним судом м.Одеси цивільної справи та роз'яснення підсудності позовної заяви, тобто у найкоротший строк.
Верховний Суд в постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19 в інших спірних правовідносинах по суті, зі спірного питання щодо застосування строку звернення до суду у разі зміни сталої судової практики, дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.
При цьому ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа <<повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі №160/2551/19.
Дійсно, судом першої інстанції вірно зазначено, що зміна підсудності розглядається судом як поважна причина при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду, однак в даному випадку судом зроблено невірні висновки щодо пропуску строку звернення до суду з огляду на вищенаведені обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку із поважністю підстав пропуску строку, строк звернення до суду з цією позовною заявою ОСОБА_1 підлягає поновленню.
За приписами ч. 1 ст. 320 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст.308, 312, 320, 322, 328,329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко