18 січня 2023 року м. Дніпросправа № 280/11138/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання Рівна В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року (головуючий суддя Максименко Л.Я.)
в адміністративній справі №280/11138/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТД Техпром" до відповідача Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УТД Техпром", звернувся 16.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Запорізької митниці, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №А112080/2021/00314, винесену Запорізькою митницею; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2021 №UА 112080/2021/000044/2, винесене Запорізькою митницею. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500грн.
Позов обґрунтовано тим, що підстава для витребування додаткових документів у відповідача була відсутня, тому що митним органом не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах, зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті Митного кодексу України. Вказує, що в прийнятому відповідачем Рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено які ж саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні документи були надані. Вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції. Посадові особи Запорізької митниці ДМС не обґрунтували того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Вважає, що винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є незаконними та підлягають скасуванню. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року позов задоволено.
Визнано протиправними і скасовано рішення Запорізької митниці Держмитслужби України №UА 112080/2021/000044/2 від 29.10.2021 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА112080/2021/00314 від 29.10.2021.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4540 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, рішення Запорізької митниці Держмитслужби України №UА 112080/2021/000044/2 від 29.10.2021 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА112080/2021/00314 від 29.10.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд першої інстанції також зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 4500грн. дійсно є завищеними у порівняні з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). З огляду на викладене, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг становить 4000грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що декларантом не надано усіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 27.10.2021 подано до митного оформлення митну декламацію №UA112080/2021/010201 з додатками для визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору.
29.10.2021 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/000044/2 згідно якого визначено митну вартість товару відповідно до ст.64 МКУ за резервним методом (за МД № UA 1001002021/599683 від 27.08.2021).
У оформлені МД №UA112080/2021/010201 від 27.10.2021 (за ціною договору) - відмовлено, про що складено Картку відмови № UA112080/2021/000314 від 29.10.2021.
Товар випущено у вільний обіг за МД від 29.10.2021 №UA112080/2021/010563 із застосуванням гарантій передбачених розділом X МКУ. Термін дії фінансової гарантії закінчився 26.01.2022. Відповідно до ст.55 МКУ, Товариством "УТД ТЕХПРОМ" для підтвердження заявленої митної вартості додаткові документи не надавались.
Позивач вважає протиправними рішення про коригування митної вартості та картку відмови.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
В силу ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пп. 23,24 ч.1 ст.4 МКУ).
За змістом статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1,2 ст.51 МКУ).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 - 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64 “Резервний метод” МКУ).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що частиною 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.5 - 6 ст.53 МКУ).
Отже статтею 53 Митного кодексу України чітко визначено, які документи слід надати митному органу для підтвердження митної вартості імпортованого товару та за яких умов надаються додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
В силу частин 1 - 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності, такий висновок містить постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 та ін.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.09.2021 між TOB "УТД ТЕХПРОМ" (покупець) та ООО «Корпорация ВЄД- Центр» (продавець) укладено Контракт №09/23 (а.с. 22-25).
Відповідно до п. 1.1. цього контракту, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію, що надалі іменується товар, за номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеним в специфікаціях до контракту, що є невід'ємними частинами даного контракту.
На виконання умов Контракту №09/23 сторонами сформовані специфікації про постачання товару згідно номенклатури, вартості та на умовах, вказаних у них (а.с. 26, 27, 28, 33, 38, 39).
Також матеріали справи містять додаткові угоди до Контракту №09/23 (а.с. 29-30, 34-35).
До митного контролю та митного оформлення позивачем 27.10.2021 надіслано засобами електронного зв'язку згідно з ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію в режимі IM 40, якій присвоєно МД №UA112080/2021/010201 на товар:
«Риштування рамні будівельні приставні: базовий блок ВСП 250/07 - 30шт, секція ВСП 250/0,7 - 70шт, базовий блок ВСП 250/1,2 - 10шт, секція ВСП 250/1,2 - 50шт, помост ПМ-200 - 5шт, вишка Дачник - 3шт, настил з люком ВСП 250/0,7 - 10шт, настил з люком ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, настил без люка ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, рама з драбиною ЛРСП 40 - 150шт, рама прохідна ЛРСП 40 - 300шт, сполучення діагональне І-Зм - 200шт, сполучення горизонтальне 1=3м - 400шт, рігель настилу 1=3м - 400шт, базовий блок ВСП 250/07 - 30шт, секція ВСП 250/0,7 - 130шт, базовий блок ВСП 250/1,2 - 20шт, секція ВСП 250/1,2 - 50шт, помост ПМ-200 - 5шт, вишка Дачник - 3шт, комплект стабілізаторів (4шт) - 10шт, настил з люком ВСП 250/0,7 - 10шт, настил з люком ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, настил без люка ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, рама з драбиною ЛРСП 40 - 100шт, рама прохідна ЛРСП 40 - 300шт, сполучення діагональне 1=3м - 200шт, сполучення горизонтальне 1=3.и - 300шт, рігель настилу 1=3м - 300шт, діагональ об'ємна ВСП 250/1,2 - 15шт. Базовий блок ВСП, секції ВСП, комплект стабілізаторів, настил з люком та без люка являють собою частини башти будівельної збірно-розбірної, призначеної для здійснення монтажних, ремонтних і оздоблювальних робіт як зовні так і всередині будівель, і розміщення робітників і матеріалів безпосередньо в зоні робіт. Базовий блок ВСП 250/0,7 містить: база з колесами і домкратами - 2шт, діагональ объемна - 1шт, гантель огорожі - 2шт, драбина огорожі - 2шт, перекладина огорожі - 2шт, настил з люком - 1шт, стяжка огорожі - 8шт. Базовий блок ВСП 250/1,2 містить: база з колесами і домкратами - 2шт, діагональ объемна - 1шт, гантель огорожі - 2шт, драбина огорожі - 2шт, перекладина огорожі - 2шт, настил з люком -1 шт, настил без люка - 1шт, стяжка огорожі - 8шт. Секція ВСП містить: драбина секції - 1шт, гантель секції - 2шт, стяжка секції - 8шт. Помост малярний (ПМ-200) призначений для проведення оздоблювальних, ремонтних і монтажних робіт зовні і всередині приміщень. Помост являє собою конструкцію зі сталевого полегшеного профілю, що має зносостійке покриття. Оснащений обгумованими колесами. Вишка Дачник збірно- пересувна призначена для проведення будівельно-монтажних оздоблювальних і ремонтні х робіт. Діагональ об'ємна є комплектуючим до базового блоку від вишки-тури. Використовується для додачі конструкції жорсткості. Рама з драбиною, рама прохідна, сполучення діагональне та горизонтальне, рігель настилу являють собою металеві риштування рамні будівельні приставні, призначені для оздоблювальних робіт на фасадах будівель заввишки до 40м. Мають полімерне зносостійке покриття. Матеріал виготовлення риштувать - сталь стЗсп, 08пс. Виробник: ООО "РИЗ". Країна виробництва: RU».
Для митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД позивачем також надіслано скановані копії документів відповідно гр. 44 зазначеної ЕМД.
Під час контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом на адресу TOB "УТД ТЕХПРОМ" направлено 29.10.2021 електронне повідомлення, в якому зазначено вимогу надати додаткові документи, оскільки містяться наступні розбіжності:
1. В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №784 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 №1 до специфікації від 06.10.2021 №4, яка є невід'ємною частиною контракту.
2. В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №785 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 №2 до специфікації від 06.10.2021 №5, яка є невід'ємною частиною контракту.
3. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №1 до специфікації №4 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 18.10.2021 №934 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
4. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №2 до специфікації №5 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 13.10.2021 № 928 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
5. Платіжні доручення від 07.10.2021 № 873, від 19.10.2021 №892 містить посилання на специфікації №1, №2, №4, №5, №6, №7, посилання на додаткову угоду від 13.10.2021 №1 та додаткову угоду від 13.10.2021 №2 відсутні, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені, згідно умов контракту.
6. Додатково надані видаткові та прибуткові накладні (прибуткова накладна №7 від 19.10.2021, прибуткова накладна №6 від 19.10.2021, видаткова накладна №96 від 28.10.2021, видаткова накладна №95 від 21.10.2021) не стосуються заявленої партії товару.
Також 29.10.2021 митним органом надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також повідомлено, що згідно ч.3 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
29.10.2021 декларантом надано наступні додаткові документи: Лист б/н від 29.10.2021.
За результатом розгляду додатково наданих документів митним органом встановлено, що Лист б/н від 29.10.2021 не містить жодної цінової інформації, тому не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару, .
Отже, під час здійснення Запорізькою митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме:
1) В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №784 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 № 1 до специфікації від 06.10.2021 № 4, яка є невід'ємною частиною контракту.
2) В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №785 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 № 2 до специфікації від 06.10.2021 № 5, яка є невід'ємною частиною контракту.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, та зокрема, сумнівам митного органу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що інвойс - це розрахунковий документ, який використовується під час міжнародної торгівлі. Видається місцевим продавцем іноземному покупцеві з повною інформацією про поставлений товар. Документ містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару (колір, вага), умови поставки, відомості про відправника і одержувача, їхні банківські реквізити тощо.
При цьому, за формою інвойса не передбачено відображення у ньому посилань саме на додаткові угоди до специфікації.
В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що інвойси №784 та №785 містять посилання на контракт та специфікації, за якими здійснюється постачання, що в повній мірі надає змогу ідентифікувати поставку.
3) Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №1 до специфікації №4 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 18.10.2021 № 934 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
4) Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №2 до специфікації №5 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 13.10.2021 № 928 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
Водночас, із долучених до матеріалів справи рахунків від 18.10.2021 № 934 та від 13.10.2021 № 928 судом встановлено, що вказані рахунки містять посилання на специфікації (номер та дату) і контракт (номер та дату), що в повній мірі дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою має здійснюватися платіж.
5) Платіжні доручення від 07.10.2021 № 873, від 19.10.2021 №892 містить посилання на специфікації №1, №2, №4, №5, №6, №7, посилання на додаткову угоду від 13.10.2021 №1 та додаткову угоду від 13.10.2021 №2 відсутні, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені, згідно умов контракту.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що платіжні доручення містять призначення платежу: «предоплата за товар контракт 09/23 от 29.09.2021, спецификации 6,7 от 18.10.201 и доплата по спецификации 4,5 от 06.10.2021» (мовою оригіналу) та «предоплата за товар контракт 09/23 от 29.09.2021, спецификации 1,2 от 05.10.201 и 4,5 от 06.10.2021» (мовою оригіналу). Відтак, повністю ідентифікують здійснені платежі.
6) Додатково надані видаткові та прибуткові накладні (прибуткова накладна № 7 від 19.10.2021, прибуткова накладна №6 від 19.10.2021, видаткова накладна №96 від 28.10.2021, видаткова накладна №95 від 21.10.2021) не стосуються заявленої партії товару.
З цього приводу слід зазначити, що оскільки вказані документи не є обов'язковими згідно переліку, визначеному ч.2 ст. 53 МК України, то виставляти вимоги щодо них у митного органу не має підстав.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що “Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…”.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.
Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, митним органом повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Також відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Слід зазначити, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог митного органу декларантом було надано лист б/н ТОВ «УТД ТЕХПРОМ» в якому постачальник надає прибуткова накладна №7 від 19.10.2021, прибуткова накладна №6 від 19.10.2021, видаткова накладна №96 від 28.10.2021, видаткова накладна №95 від 21.10.2021 та роз'яснює відображення інформації у інвойсах.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч.12 ст.264 МКУ).
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, шо в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.10.2021 №UА 112080/2021/000044/2 зазначено, що за результатом проведення консультації встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв'язку з тим, що декларантом або уповноваженою ним особою не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (а.с. 16-18).
Також в цьому рішенні зазначено, що митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості -2Г-2,04USD/кг, згідно з положеннями ст. 64 МК України (за МД № UA100100/2021/599683 від 27.08.2021) (а.с. 18).
З цього приводу слід зазначити, що Верховним Судом у Постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 зазначено наступне:
“...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.”
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, з Рішення про коригування митної вартості товарів №UА 112080/2021/000044/2 від 29.10.2021 вбачається, що у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Так, у Рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Натомість, рішення №UА112080/2021/000044/2 від 29.10.2021такої інформації не містить.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Таку правову позицію, зокрема, висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Відтак, рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 29.10.2021 №UА 112080/2021/000044/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок підлягає скасуванню і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2021/00314 від 29.10.2021.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду, не підлягають розподілу судові витрати.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької митниці - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 18.01.2023 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 18.01.2023.
В повному обсязі постанова виготовлена 25.01.2023.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова