24 січня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3440/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2022 року, (суддя суду першої інстанції Артоуз О.О.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №280/3440/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
27 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 26 квітня 2019 року відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач належить до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорії) та є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Конституційний Суд України у своєму рішення від 25.04.2019 у справі № 1-р(ІІ)/2019 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової, яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України №796-ХІІ, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Отже, з огляду на вищезазначене, позивач вважає, що пенсія мала би бути розрахована і виплачена з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року, як це і гарантовано нормою ч. 3 ст. 59 ЗУ №796-ХІІ.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 26.04.2019 року відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, починаючи з 26.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги не те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в 2019 році з застосуванням мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2019 року. Із заявою про проведення перерахунку пенсії останній звернувся лише в січні 2022 року, в 2022 році останньому було проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 року.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 10.10.1987 року по 20.11.1987 року приймав участь в ліквідації наслідків на ЧАЕС.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорії) та є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію відповідно до норм чинного Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
06.01.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з 25.04.2019 року на підставі норм ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»..
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії листом від 07.02.2022 за вих.. №1694-536/Д-02/8-0800/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу у перерахунку йому пенсії з 25.04.2019 року відповідно до ст.59 Закону №796-Х1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки зміни про обчислення пенсії військовозобов'язаних, призваних на військові збори з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати внесені з 01.07.2019 року постановою КМУ 26.06.2019 року №543, та проведено перерахунок з 01.01.2022.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в проведенні перерахунку з 26.04.2019 року позивач звернувся з адміністративним позовом у цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з 26.04.2019 року виходячи з п'яти розмірів мінімальної заробітної плати на 01 січня 2019 року.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.
Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок № 1210, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII.
Перерахунок пенсії позивача проведений за формулою, що передбачена пунктом 91 Порядку № 1210, і наведені вище положення Порядку не скасовані та є чинними.
'Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
КСУ у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року КСУ зазначив, що надання Верховною Радою України права КМУ встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження КМУ щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі, щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, КСУ визнав конституційним регулювання КМУ розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані КМУ в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Як випливає з Рішення КСУ, цей суд констатував, що запровадження Законом № 2148-VIII змінених умов та порядку обчислення пенсії по інвалідності для такої категорії осіб як військовослужбовці дійсної строкової служби, передбачених частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII, призвели до дискримінації рівнів соціального захисту різних категорій військовослужбовців. Для усунення цієї дискримінації КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У Рішенні КСУ наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, КСУ зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
КСУ наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
КСУ дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
КСУ підкреслив також, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
На думку КСУ, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.
до внесення змін до Закону № 796-XII і викладу частини третьої статті 59 цього Закону в новій редакції, а також до Рішення № 1-р(ІІ)/2019, які в загальному підсумку розширили перелік осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, і включили до кола цих осіб військовозобов'язаних, призваних на військові збори, чи осіб начальницького і рядового складу інших військових формувань, обрахування і призначення пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, приміром для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, провадилися відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, але не встановленої законом на 1 січня відповідного року, а з мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Для такого обчислення і призначення пенсії застосовувався Порядок № 1210.
Розширення кола осіб, які мають права на призначення пенсії по інвалідності з тієї самої кратності і бази обчислення, але зміненої величини (розміру мінімальної заробітної плати) обчислення, без зміни умов та порядку обчислення на підставі закону не дає жодних підстав вважати, що законодавець наче запровадив розмір пенсії по інвалідності в твердих (абсолютних) числах й водночас відмовився й скасував розрахунок пенсії за формулою, передбаченою Порядком № 1210.
В аспекті наведених вище міркувань та дотримуючись положень частини другої статті 152 Конституцій України, за якою закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, потрібно також констатувати, що чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року. Відтак треба визнати, що фактично внаслідок негативного правотворення після Рішення КСУ положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII про умови та порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначені положеннями цієї норми Закону, зазнали змін і стали поширювати свою дію не тільки на військовослужбовців дійсної строкової служби, але й на військовослужбовців із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори.
Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби та мають інвалідність внаслідок цього, вправі очікувати на обчислення пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII з 26 квітня 2019 року.
Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІІ групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених статті 54 Закону № 796-XII.
Отже, обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI підлягає з дати звернення із заявою виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 796-XII, в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.
Саме активні, вольові усвідомлені дії пенсіонера - звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, можуть посвідчувати бажання останнього стосовно такого обчислення його пенсії.
Відтак можна підсумувати, що обчислення і призначення державної пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XI з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відбувається не автоматично, а потребує зовнішньо вираженого письмового бажання пенсіонера отримувати такого виду пенсію. Лише після подання заяви відповідної форми та змісту виникає право пенсіонера на обчислення та призначення йому пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 20.05.2020 (справа №520/12609/19), яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021, а також в постановах від 30.08.2022 року у справі №520/5433/22, від 07.09. 2022 року у справі № 520/5433/19.
Судом встановлено, що в 2019 році із заявою про проведення перерахунку розміру пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач до пенсійного органу не звертався.
Із заявою про проведення перерахунку пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на 01.01.2019 року починаючи з 26.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся лише 06.01.2022 року. (а.с. 19)
Відтак, з 26.04.2019 року позивач хоча і набув право на звернення із заявою про перерахунок пенсії виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на 01.01.2019 року, однак не реалізував свого права шляхом подання відповідної заяви, в свою чергу, у пенсійного органу не виникало обов'язку провести відповідний перерахунок з 26.04.2019 року.
В свою чергу, судом встановлено, що з урахуванням заяви ОСОБА_1 від 06.01.2022 року, останньому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, здійснено перерахунок та виплату пенсії відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року №1210 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 09.12.2021 року №1307), виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року з 01 січня 2022 року. (а.с. 87 - зворотний бік)
Правильність вказаного перерахунку позивач не оскаржує.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції не встановив протиправності рішень та дій пенсійного органу у даній справі.
Водночас вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2022 року в адміністративній справі №280/3440/22 - скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук