24 січня 2023 року місто Київ.
Справа 761/28414/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/22/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.,
секретарі судового засідання: Ковальова В.О., Вєтчінова О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 16 серпня 2022 року (у складі судді Макаренко І.О., повне рішення суду складено 16 серпня 2022 )
в справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
18.07. 2019 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати Наказ №08-1466-04 від 05.06.2019 незаконним, скасувати його, дії відповідача визнати протиправними, поновити позивача на роботі завідувачанавчальною лабораторією з 12.06.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2011 року він перебував на посаді завідувача навчальної лабораторії "Молекулярної біотехнології та біоінформатики" Інституту високих технологій Київського національного університету імені Т. Шевченка. В 2014 році був мобілізований до ЗСУ. Після повернення у 2015 році з АТО він не мав умов і засобів для виконання своїх функціональних обов'язків, а також доступу у підвідомчу йому навчальну лабораторію. Наказом №08-1466-04 від 05.06.2019 позивача звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штату, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12.06.2019. Позивач посилався на те, що під час його звільнення було порушено ст. 47 КЗпПУ, оскільки відповідачем у день звільнення не було видано позивачу трудову книжку та копію наказу про звільнення.Наказ про звільнення оформлено з порушенням вимог законодавства. Відповідачем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпПУ, а саме: за два місяці до звільнення позивача попереджено не було, відповідач не пропонував позивачу роботу за відповідною професією чи спеціальністю, а також не врахував переважне право позивача на залишення на роботі в порушення ст. 42 КЗпП України. Позивач вказує, що його не було повідомлено про нараховані суми, належні йому при звільненні, перед їх виплатою в день звільнення. На думку позивача, його звільнення з роботи є незаконним та таким, що відбулося не через реальну виробничу необхідність, а з особистих забаганок посадовців відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року в задволенні позову відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення його скарги.
В скарзі вказував на те, що суд дійшов не вірного висновку, що відповідач, не порушив вимоги ст. 42 КЗпП України, з огляду на те, що в структурному підрозділі, в якому працював позивач була лише одна посада завідувача лабораторії. Суд не врахував, що відповідач недотримався встановленої типової форми наказу про звільнення П-4. Відповідач не надав суду доказів, що окрім посади двірника, інших вакантних посад, що відповідали його кваліфікаційному рівню до моменту звільнення у відповідача не було. Позивач також посилається на те, що акт від 28 лютого 2019 року є підробленим, так як йому не пропонувались більше ніякі посади до моменту звільнення, окрім тих, що пропонувались 03 травня 2018 року . В скарзі позивач посилається, що був звільнений через упереджене ставлення особисто до нього, а не через виробничу необхідність.
В судовому засіданні апеляційного суду 24 січня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 , повноваження якої підтверджено довіреністю на а.с. 137, доводи скарги підтримала.
Представник відповідача в судове засідання 24 січня 2023 року не з'явилась. Про розгляд справи повідомлялась належним чином в судовому засіданні 17 січня 2023 року, що підтверджується розпискою, долученою до справи.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.
Наказом Київського національного університету імені Т. Шевченка №08-1359-04 від 17.08.2011 року позивача прийнято на роботу на посаду завідувача навчальної лабораторії «Молекулярної біотехнології та біоінформатики» Інституту високих технологій Київського національного університету імені Т. Шевченка (а.с. 104).
12.12.2017 Київським національним університетом імені Т. Шевченка видано Наказ «Про створення та реорганізацію структурних підрозділів Університету» №1145-32.
Відповідно до п.п. 4.1. Наказу №1145-32 від 12.12.2017, Інститут високих технологій Київського національного університету імені Т. Шевченка реорганізовано шляхом об'єднання навчальної лабораторії молекулярної біотехнології та біоінформатики й навчальної лабораторії молекулярної та квантової біофізики при кафедрі молекулярної біотехнології та біоінформатики. Створено на їх базі навчальну лабораторію молекулярної біотехнології та біоінформатики за рахунок штатного розпису ІВТ і без збільшення штатних ставок навчально-допобіжного персоналу (а.с. 105).
19.02.2018 Київським національним університетом імені Т. Шевченка видано Наказ «Про внесення змін до штатного розпису по Інституту високих технологій» №100-32.
Згідно п. 1 Наказу №100-32 від 19.02.2018, булоскорочено 3 посади з навчальної лабораторії молекулярної та квантової біофізики при кафедрі молекулярної біотехнології та біоінформатики, а саме: завідувач навчальної лабораторії, провідний інженер, старший лаборант, во.
Згідно п. 2 Наказу №100-32 від 19.02.2018, булоскорочено3 посади з навчальної лабораторії молекулярної біотехнології та біоінформатики при кафедрі молекулярної біотехнології та біоінформатики, а саме: завідувач навчальної лабораторії, провідний інженер, старший лаборант, во.
Згідно п. 3 Наказу №100-32 від 19.02.2018, введено6 посад до новоствореної навчальної лабораторії молекулярної біофізики, біосенсорики та біоінформатики при кафедрі молекулярної біотехнології та біоінформатики, а саме: завідувач навчальної лабораторії, провідний інженер (2шт.од), інженер (3шт. од.)
Згідно п. 6 Наказу №100-32 від 19.02.2018, начальнику відділу кадрів наказано здійснити скорочення та переведення працівників відповідно до чинниного законодавства (а.с. 106).
03.05.2018 позивачу вручено попередження про те, що посада, яку він обіймає скорочується, та запропоновано вакантні посади: фахівець міжкафедральної навчальної лабораторії біомедецини та двірник.
Позивач ознайомився із вказаним попередженням, від запропонованих посад відмовився, що підтверджується його підписом (а.с.107).
28.02.2019 позивачу вручено попередження про те, що посада, яку він обіймає скорочується, та було запропоновано вакантні посади: фахівець 1 категорії інструментальних методів біології, старший лаборант Навчальної лабораторії загальної медичної генетики (а.с. 108).
28.02.2019 комісією навчального закладу складено акт про те, що 28.02.2019 о 16:00 год. позивача попереджено, що згідно наказу ректора від 19.02.2018 №100-32 здійснюється реорганізація Інституту високих технологій, посада, яку він обіймає скорочується. Попередження йому було зачитано, з яким він ознайомився особисто. Від запропонованих посад відмовився. Підписати попередження відмовився (а.с. 109).
Наказом Київського національного університету імені Т. Шевченка №08-1359-04 від 05.06.2019 позивача звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штату, згідно п.1 ст. 40 КЗпПУ (а.с. 110).
11.06.2019 позивачу направлено повідомлення про його звільнення, копію наказу та повідомлення про необхідність отримання трудової книжки за наявності паспорту у відділі кадрів Київського національного університету імені Т. Шевченка, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією поштового відправлення (а.с. 111-112).
За вищенаведених обставин суд вважав встановленим, що звільнення позивача на підставі п.1 ст. 40 КЗпп України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Дослідивши наявні в справі докази, а також докази витребувані у відповідача на підставі клопотання представника позивача, колегія суддів двйшла висновку, що ті обставини справи, які суд вважав встанволеними є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що саме позивачу мала бути запропонована посада завідувача новоствореної навчальної лабораторії молекулярної та квантової біофізики кафедри молекулярної біотехгнології та біоінформатики інституту високих технологій, з урахуванням вимог ч.2 ст. 42 КЗпФП України, колегія суддів не приймає з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст. 42 КЗп П України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.
Судом шляхом дослідження фкнкціональних обов'язків встановлено, що згідно до кваліфікаційних вимог кандидата на посаду завідувача навчальної лабораторії молекулярної та квантової біофізики кафедри молекулярної біотехгнології та біоінформатики інституту високих технологій, такий кандидат повинен мати науковий ступінь.( функціональні обов'язки п.1.5. а.с 177)
На вищевказану посаду було прийнято ОСОБА_2 , який має науковий ступінь, а позивач такого ступеню не має.
Посилання на те, що позивач є учасником бойових дій не свідчить про незаконність звільнення, оскільки при звільненні у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією, а при рівних умовах кваліфікації перевага надається учасникам бойових дій.
Доводи представника про те, що для визначення рівня кваліфікації позивачу та ОСОБА_2 не було проведено відповідну атестацію, колегія суддів не приймає, оскільки проведення такої атестації не передбачено ні КЗпП України ні локальними нормативними актами Університету.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не пропонувалась робота, яка б відповідала його кваліфікації, а лише посада двірника, спростовуються наданими суду доказами: попередженням про майбутнє вивільнення від 03 травня 2018 року, відповідно до якого позивачу пропонувалась посада фахівець міжкафедральної навчальної лабораторії біомедецини, на якому міститься підпис позивача та відмітка про відмову від запропонованих посад. Також 28.02.2019 позивачу запропоновано вакантні посади: фахівець 1 категорії інструментальних методів біології, старший лаборант Навчальної лабораторії загальної медичної генетики (а.с. 108), що підтверджується відповідним актом, згідно якого позивач відмовився від підпису на попередженні та від запропонованих посад.
Доводи позивача про те, що такий акт є фальшивим та підробленим є недоведеним припущенням. Суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували підробку документу.
Київським апеляційним судом було також перевірено та встановлено, що позивачу не пропонувались інші вакантні посади, яких всіх по університету в період з дати попередження до дати звільнення позивача було 126,85, такі як: інженер, провідний інженер, електромонтажник, слюсар-сантехнік, столяр, електрогазозварник та електромонтер, економіст , бухгалтер та провідний бухгалтер , оскільки позивач немає спеціальної освіти та відповідного розряду, допусків, які необхідні, щоб обіймати такі посади.
Доводи представника позивача про те, що дві навчальні лабораторії було об'єднано лише з метою усунути від роботи позивача, так як всі інші працівники, які працювали в цих лабораторіях не були звільнені, колегія суддів не приймає, з огляду на те , що суд не має права втручатись в господарську діяльність університету. Саме відповідач наділений правом визначати, які навчальні лабораторії мають діяти в складі навчального закладу та які фахівці мають працювати в таких лабораторіях.
Встановивши, що в новоствореній навчальній лабораторії, було введено 6 посад, з яких одна завідувач навчальної лабораторії, 2 посади провідного інженера та 3 штатних одиниці інженера, суд першої інстанції вірно визначився, що у відповідача відбулася зміна в організації виробництва і праці, яка призвела до скорочення штатної посади, яку займав позивач.
Доводи представника позивача про те, що наукова рада університету не надавала згоди на реорганізацію двох навчальних лабораторій, внаслідок чого відбулось скорочення посади завідувача навчальної лабораторії, колегія суддів не приймає так як, вирішуючи спір про поновлення на роботі суд не уповноважений вирішувати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Суд перевіряє наявність підстав для звільнення та дотримання процедури такого звільнення, що відповідає правовому висновку Верховного Суду в постанові від 12 січня 2021 року у справі 753/9240/18.
Доводи апеляційної скарги про те, що наказ про звільнення позивача не відповідає формі П-4 відповідно Наказу № 489 Державного Комітету Статистики, так як в ньому не зазначено всі реквізити та на підставі яких документів було прийнято рішення про скорочення, причини і підстави звільнення, не відповідають дійсності, оскільки дослідивши копію наказу про звільнення суд встановив, що він містить всі необхідні реквізити, та в ньому зазначено підстави звільнення позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був звільнений не у зв'язку з виробничою необхідність, а лише через "примхи" корумпованих посадовців, та через наявність триваючого конфлікту є безпідставними та недоведеними.
Інших доводів апеляційна скарга позивача не містить.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду, щодо відсутності правових підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, ЦПК України, Київський апеляційний суд, у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 16 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 січня 2023 року.
Головуючий О. В. Желепа
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик