Справа 755/6343/22 Головуючий у І-й інстанції - Марфіна Н.В.
апеляційне провадження № 22-ц/824/1395/2023 Доповідач Заришняк Г.М
.
23 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Сокуренко Наталії Вікторівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову Банк вказував, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача у зв'язку із чим підписав заяву №б/н від 29.06.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який було збільшено до суми 50 000,00грн. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останнього про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на положення ст.ст. 207, 638 ЦК України, а також вказує, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що відповідає положенням ч. 2 ст. 642 ЦК України. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Позивач вказував, що в зв'язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів, відповідач станом на 14.06.2022 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 64043,68грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 51647,46 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12396,22 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.06.2010 року у загальному розмірі 51647 грн. 46 коп.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові втрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі Сокуренко Н.В. , діюча в інтересах АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до ч.1 ст. 369 ЦПК України.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» просив апеляційну скаргу відхилити.
Відповідач ОСОБА_1 правом подачу відзиві на апеляційну скаргу представника позивача не скористався.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 29 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг у ПриватБанку б/н від 29 червня 2010 року, в якій виявив бажання оформити платіжну картку кредитка «Універсальна» у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 5000грн.. При цьому відповідач погодився, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що викладеніна банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір.
Окрім того, відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, в якому зазначено процентні ставки за користування кредитом, поставивши на ньому свій власноручний підпис (а.с. 35-37).
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 було надано наступні картки: картка «Універсальна» № НОМЕР_1 від 29.06.2010 року, термін дії 03/14; картка «Універсальна mini» № НОМЕР_2 від 19.11.2010 року, термін дії 07/14; картка «Універсальна» № НОМЕР_3 від 20.03.2012 року, термін дії 03/16; картка «Універсальна» № НОМЕР_4 від 04.07.2013 року, термін дії 05/16; картка «Gold» № НОМЕР_5 від 03.04.2013 року, термін дії 01/17; картка «Універсальна Gold» № НОМЕР_6 від 12.08.2015 року, термін дії 09/18; картка «Універсальна world» № НОМЕР_7 від 28.05.2015 року, термін дії 05/19; картка «Універсальна World» № НОМЕР_8 від 18.12.2017 року, термін дії 12/21; картка «Універсальна Gold» № НОМЕР_9 від 25.06.2020 року, термін дії 03/24, а всього 9 карток, що свідчить про активне користування відповідачем наданими йому послуг.
При цьому, ОСОБА_1 за час користування кредитною карткою неодноразово змінювався кредитний ліміт, так з 03.04.2013 року кредитний ліміт було встановлено у розмірі 25000,00 грн., а з 14.02.2020 року у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою та випискою по особовому рахунку.
Зі справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором відповідач належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, яка станом на 14.06.2022 року становить 64043,68грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 51647,46 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12 396,22 грн.
Вказаний розрахунок підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, й сумнівів у колегії суддів не викликає.
Також з виписки по банківському рахунку відповідача, яка має статус первинного документа, слідує, що відповідач отримав кредитні кошти, фактично користувався нимита які відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" на час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не повернуті.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу можливість користуватись кредитною карткою зі встановленим кредитом, тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 51647,46 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі відповідача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, не заслуговують на увагу.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 протягом всього строку дії кредитних карток, які він неодноразово змінював, активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку, яка має статус первинного бухгалтерського документу, згідно якої відповідач систематично користувався наданим кредитним лімітом, останній платіж щодо погашення заборгованості за кредитним лімітом було здійснено 22.04.2021 року шляхом поповнення картки готівкою у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 50 169,46 грн., останню операцію по придбанню продуктів шляхом розрахунку банківською карткою було здійснено відповідачем 01 липня 2021 року, в той час як з позовом Банк звернувся до суду 22 липня 2022 року, тобто в межах строку позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_1 на відсутність доказів про укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів в сумі 50 000 грн., в наданій анкеті заяві не вказано про отримання кредитних коштів, розміру відсотків, періоду кредитування та суми кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами даної справи. Крім того, як слідує з Анкети-заяви, ОСОБА_1 29.06.2010 р. отримав кредитну карту та пін-код до неї, про що поставив власноручний підпис (а.с.34-34 зв.), а факт отримання ним кредитних коштів підтверджується також випискою по картковому рахунку, який має статус первинного бухгалтерського документу.
І як вже було зазначено, ОСОБА_1 за час користування кредитною карткою неодноразово змінювався кредитний ліміт, так з 03.04.2013 року кредитний ліміт було встановлено у розмірі 25000,00 грн., а з 14.02.2020 року у розмірі 50000,00 грн., вказане підтверджується відповідною довідкою та випискою по особовому рахунку.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованостіза кредитним договором розмірі 51647 грн. 46 коп.
Звертаючись з позовом про погашення кредиту, Банк просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитом, посилаючись при цьому на те, що їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, передбачений також Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Витягом з Тарифів, як невід'ємні частини спірного договору, а також передбачені Паспортом споживчого кредиту, який відповідач підписав.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку не містять підпису відповідача, сторонами не було погоджено умови договору щодо нарахування та сплати відсотків.
Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного.
За правилом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами - письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень(ст.77).
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Звертаючись з даним позовом до суду, в якості обґрунтування позовних вимог Банком, зокрема, було надано Паспорт споживчого кредиту, який власноручно підписав відповідач та в якому було зазначено процентну ставку в розмірі 43,2% ( процентна ставка за межами пільгового періоду), процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 86,4 та 84%. Дана обставина відповідачем не спростована.
Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що сторонами не було погоджено умови договору щодо нарахування та сплати відсотків, відповідач був необізнаний з приводу нарахування відсотків та їх розмір при отриманні кредитних коштів.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідачем не оспорюється укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, використання їх на власні потреби, тощо. В установленому Законом порядку вказаний кредитний договір не визнаний недійсним і на даний час є чинним. Сума заборгованості, заявлена Банком у позовній заяві, відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.
З огляду на викладене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за простроченими відсотками підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором б/н від 29 червня 2010 року в сумі 12 396 грн. 22 коп.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 721 грн. 50 коп. за подачу апеляційної скарги Банку.
Також підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 3721 грн. 50 коп. (2481*150%=3721,50 грн.), відстрочений ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року.
В решті дане рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Сокуренко Наталії Вікторівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за простроченими відсотками - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул.. Грушевського,1-д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором б/н від 29 червня 2010 року в сумі 12 396 грн. 22 коп.
В решті дане рішення залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 3 721 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за подачу апеляційної скарги в сумі 3721 грн. 50 коп., відстрочений ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, на наступні банківські реквізити:
отримувач коштів УК у Солом'янському районі/Солом'янський район/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA548999980313101206080026010
Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: