20 січня 2023 року м. Київ
Справа № 752/11015/21
Провадження № 22-ц/824/4458/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,
учасники справи: позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Беровою Ольгою Василівною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі -
КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
При цьому, свої зобов'язання зі сплати наданих позивачем послуги відповідач виконує неналежно, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підставі викладеного, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з
ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 96 773,68грн; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі
0,00грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 129 225,87 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 389,99 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року прийнято справу до провадження Голосіївського районного суду міста Києва. Відкрито провадження в цивільній справі за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за правилами спрощеного позовного провадження.
Аргументи сторони відповідача
31 травня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги за централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2021 року, вказана неповна інформація, яка не дає можливості визначити: кількість днів в опалювальному періоді, до яких застосовуються відповідні тарифи за надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води; формулу розрахунку вартості 1 кв.м опалювальної площі, адже щомісяця вона є різною; структуру тарифу, який застосовується у відповідному опалювальному періоду, із зазначенням його вартості за 1 Г/кал з ПДВ для споживачів, які мають квартирні (на приміщення) та/або будинкові засоби обліку теплової енергії та не мають таких засобів обліку за місяць протягом опалювального періоду.
Крім цього, не зрозуміло, чи здійснював позивач, як виконавець комунальних послуг, коригування нарахувань (в сторону зменшення) за теплову енергію, послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для відповідача, як споживача таких послуг, у зв'язку зі зміною ціни природного газу, починаючи з грудня 2019 року, відповідно до вимог Постанови КМУ від 24 грудня 2019 року № 1082 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу».
Також, при аналізі розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 01 квітня 2021 року, незрозуміло, чому позивач вказує період з травня 2018 року, адже сума 73 447,71 грн була сплачена відповідачем в рамках ВП № 61395522, як заборгованість, яка утворилася за 2018 рік.
Тобто, позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за спожиті
з 01 травня 2018 року послуги з ЦО в розмірі 129 225,87 грн., не підлягають задоволенню, адже відповідач має реальну заборгованість лише за опалювані періоди 2019/2020 та 2020/2021, заборгованості з 01 травня 2018 року в нього немає.
Окрім цього, відсутній сам розрахунок заборгованості за конкретний опалювальний період, який би містив інформація про тариф, який діяв на той період часу, розрахунок вартості за 1 кв.м, щомісячну сума нарахувань та інше. Також до додатку та до договору не надані корінці нарядів включення й відключення відповідача від конкретного опалювального сезону, за який утворилася така заборгованість. По суті, відсутні належні та допустимі докази, які б в повній мірі могли підтвердити розмір заборгованості в сумі
96 773,68 грн перед позивачем.
23 грудня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва у складі судді Колдіної О. О. була розглянута справа № 752/21660/16-ц, де заявником виступав
ПАТ «Київенерго», який звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 на загальну суму 62 679,71 грн (включаючи загальний розмір заборгованості, 3 % річних та розмір судового збору).
За результати розгляду даної справи був виданий судовий наказ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №54478019. З аналізу матеріалів даної справи вбачається, що ПАТ «Київенерго» звернулося з відповідною заявою про стягнення заборгованості за опалювальний період 2014/2015 роки.
20 грудня 2019 року Голосіївським районним судом міста Києва була розглянута інша справа №752/21196/19 за правилами спрощеного позовного провадження; за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з ЦО, яка утворилася до 01 вересня 2019 року, тобто за опалювальний період 2018/2019 років.
За результати розгляду справи позовна заява була задоволена та видано виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №61395522 від 28 лютого 2020 року, яке 09 липня 2020 року було закінчено у зв'язку зі сплатою боргу боржником.
З урахуванням вищевказаного та керуючись методом виключення, залишається опалювальний період 2016/2017, за який могла утворитися заборгованість в розмірі
96 773, 68 грн. перед позивачем, як новим кредитором, відповідно до договору цесії.
Відповідач просив застосувати строки позовної давності.
Додаткові аргументи позивача
25 червня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що оскільки, між позивачем та ПАТ «Київенерго» договір про відступлення права вимоги № 602-18 було укладено 11 жовтня 2018 року, то обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01 травня
2018 року відповідачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, відповідно з частиною першою статті 261 ЦК України починається з моменту укладання вищезазначеного договору про відступлення права вимоги.
Таким чином, позивачем належним чином доведений факт, через який останній не знав про порушення свого права до жовтня 2018 року.
Виходячи з вищевикладеного строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих послу з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води закінчується 11 жовтня 2021 року.
Позивач, на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 96 773,68 грн (сума заборгованості сформована ПАТ «Київенерго») детальний розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в якому зазначено помісячні розрахунки заборгованості, часткові оплати споживача (розрахунок надається), також у відповіді на відзив представник відповідача не ставить під сумнів розмір заборгованості, а отже визнає її.
Щодо заборгованості за період з 01 травня 2018 року, яка на момент подачі позовної заяви складала 129 225,87 грн., позивачем надано детальний розрахунок за спожиті послуги з централізованого опалення, звертає увагу, що у відзиві відповідач визнає наявність боргу за зазначені у розрахунку періоди.
Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 11 (4511).
Факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг (Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа № 6-2951цс15).
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08лютого 2022 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі
96 773,68 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 129225,87 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3389,99 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 225 999,55 грн за заявлені позивачем періоди, яка підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки відповідачем не надано доказів відсутності такої заборгованості.
При цьому суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки в даному випадку строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих послу з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води закінчується 11 жовтня 2021 року, тоді як позивач звернувся до суду 28 квітня 2021 року. Суд також зазначив, що оскільки, між позивачем та ПАТ «Київенерго» договір про відступлення права вимоги № 602-18 було укладено 11 жовтня 2018 року, то обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01 травня 2018 року відповідачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, відповідно з частиною першою статті 261 ЦК України починається з моменту укладання вищезазначеного договору про відступлення права вимоги.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
19 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Берова О. В.через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08лютого 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що незастосування судом першої інстанції позовної давності та наслідків її спливу є незаконним та необґрунтованим. Укладення договору цесії не є підставою виникнення нових зобов?язань і нових строків виконання у взаємовідносинах нового кредитора і боржника, враховуючи, що новий кредитор, який прийняв прострочену заборгованість прийняв і наслідки спливу позовної давності по вимогах на суму 83 069,21 грн (згідно наявного в матеріалах справи розрахунку починаючи з 01 липня 2015 року по квітень 2018 року). Позивачем не надано доказів про надання послуг, які фактично надавались відповідачу.
Заявник також вказує, що оскаржуваним судовим рішення суду першої інстанції щонайменше стягнуто вдруге заборгованість за 2015 рік (з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року), а також за 2019 рік (з 01 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року), оскільки розрахунок суми боргу в розмірі 96 773,68 грн. здійснено позивачем за період з 01 липня 2015 року по квітень 2018 року, а сума боргу в розмірі 129 225,87 грн - за період з 01 листопада 2019 року по березень 2021 року. При цьому, 23 грудня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 762/21660/16 видано судовий наказ та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за надані послуги з центрального опалення за період з 2014 - 2015 років в розмірі 46 539,48 грн. 20 грудня 2019 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/21196/19 рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» 73 447,71 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення за період 2018 2019 роки.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 22 липня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25липня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Берової О. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року задоволено та поновлено його.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Беровою О. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
27 жовтня 2022 року заявником на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 25 липня 2022 року через засоби поштового зв?язку надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі, визначеному судом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Беровою О. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого
2022 року у справі за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва матеріали цивільної справ № 752/11015/21 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
19 грудня 2022 року матеріали цивільної справи № 752/11015/21 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 225 999,55 грн., яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн).
А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Доводи інших учасників справи
15 грудня 2022 року КП «Київтеплоенерго» через засоби поштового зв?язку подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року - залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що відповідачем не правильно тлумачаться норми права, що регулюють правила застосування строків позовної давності, оскільки строки позовної давності є продовженими на строк дії карантину. Позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості враховано судові рішення, виконання яких є закінченими.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до01 травня
2018 року послуг з - централізованого опалення та гарячого водопостачання станом
на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 21 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго Святошинського району м. Києва». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, а отже з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона може запропонувати свої умови.
ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг з центрального опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».
З Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що:
23 грудня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі
№ 752/21660/16 видано судовий наказ, яким:
1. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» суму заборгованості за надані послуги з центрального опалення в розмірі 46 539,48 грн.
2. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» 3 % річних та інфляційну складову боргу в розмірі 12 451,25 грн.
3. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» судовий збір в сумі 689,00 грн.
Судовий наказ є чинним, у встановленому законом порядку не скасований.
Постановою Головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Проц В. С. від 09 липня 2020 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 752/21196/19, виданого 03 лютого 2020 року, у зв?язку з виконанням рішення у повному обсязі.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня
2019 року у справі № 752/21196/19 за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Київтеплоенерго» 73 447,71 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення,
1 468,80 грн - 3 % річних, 2 081,09 грн. інфляційних нарахувань, а також 1 921,00 грн судового збору.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року є чинним, в апеляційному порядку не переглядалось.
Зі змісту заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 20 грудня 2019 року установлено, що КП «Київтеплоенерго» звертаючись до суду з вимогами до ОСОБА_1 заборгованість з централізованого опалення та/або постачання гарячої води в розмірі 73 447,71 грн визначило станом на 01 вересня
2019 року.
Звертаючись у травні 2021 року до суду з позовними вимогами, які є предметом розгляду справи, яка переглядається, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з
ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 96 773,68 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 березня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 129 225,87 грн.
Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_1 просив застосувати строки позовної давності (а. с. 64-66).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до пункту 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що за відсутності договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, суди покладають на боржника відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 225 999,55 грн за заявлені позивачем періоди, яка підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки відповідачем не надано доказів відсутності такої заборгованості.
Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.
23 грудня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва по справі
№ 752/21660/16 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» суму заборгованості за надані послуги з центрального опалення в розмірі 46 539,48 грн.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня
2019 року у справі № 752/21196/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Київтеплоенерго» 73 447,71 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення станом на 01 вересня 2019 року.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості установлено, що КП «Київтеплоенерго» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 96 773,68 грн за період до 01 травня 2018 року, а у розмірі 129 226,87 грн за період з 01 травня 2018 року по 31 березня 2021 року.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки заборгованість ОСОБА_1 за період до 01 травня 2018 року та за період з 01 травня 2018 року по 01 вересня 2019 року стягнута відповідними судовими рішеннями, а відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим, як убачається з доданого до відзиву на апеляційну скаргу деталізованого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2019 року по час звернення позивача з дійсним позовом до суду, а саме до 28 квітня 2021 року, за діючими тарифами в сумі 1 355,83 грн. не нараховувалась (а. с. 147-150), а відтак заявлені вимоги за вказаний період є недоведеними.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 61-20952св19).
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, аргументи заявника щодо пропуску позивачем строків позовної давності є безпідставними.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом не повно, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року відповідно до правил статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Берової О. В., скасування рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 5 085,00 грн слід стягнути з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Беровою Ольгою Василівною - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Код ЄДРПОУ 40538421) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 085,00 грн. судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна