17 січня 2023 року Чернігів Справа № 620/3949/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Мазко Ю.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Кашуби М.О.,
представника відповідача Лиманюк О.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить:
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.03.2022 № 58 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області;
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.03.2022 № 55 о/с "по особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.03.2022 до дня поновлення на посаді.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з тексту наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 22.03.2022 № 58 установлено, що проведеним службовим розслідуванням виявлено факт грубого порушення службової дисципліни та неналежне виконання службових обов'язків, недотримання вимог ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», ч. 3 ст. 1, ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції у частині безпідставної відсутності на службі з 19 березня 2022 року по 22 березня 2022 року (прогулу) та прийнято рішення про його звільнення. Проте позивач вказує, що жодного разу не порушував вимоги ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції. Відповідно до висновку службового розслідування від 22.03.2022, яким встановлено, що він нібито 19 березня 2022 року по 22 березня 2022 року не перебував на службі, тобто не відвідував місця служби, не виконував посадові обов'язки, самоусунувся від служби тощо. Хоча будь-яких належних та допустимих доказів не перебування його на робочому місці в матеріалах службової перевірки немає. З цього можна зробити висновок, що перевірка носила формальний характер, неповно відображала об'єктивність та зібрана інформація містить неправдиві дані. Крім того, при проведенні дисциплінарного провадження допущено істотні порушення закону. Зокрема, позивача не повідомлено про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією, що унеможливило реалізацію його прав під час дисциплінарного провадження, передбачених ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». З огляду на вищевикладене та враховуючи вимоги Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» наявні достатні підстави вважати, що проведене службове розслідування щодо нього не було повним та об'єктивним. Крім того, позивач стверджує, що жодного дня прогулу за період 19 березня 2022 року по 22 березня 2022 року у нього не було, він сумлінно ніс службу та виконував свої посадові обов'язки та накази, які надавали керівники.
Ухвалою суду від 12.10.2022 в справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 10.11.2022 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що порушення допущенні вищевказаним працівником поліції стали можливими у зв'язку з низькими морально-діловими якостями останнього, особистою недисциплінованістю, оскільки після початку вторгнення військ окупанта, а саме російської федерації, після початку бойових дій на території Київської області, зазначений поліцейський повинен був залишатися вірними і відданим народу України, сумлінно і чесно виконувати свій професійний обов'язок, законні накази начальників, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області у зоні відчуження Чорнобилької АЄС.
Згідно графіку несення служби поліцейських відділу поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київський області та списку працівників відділу поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київський області, які отримують доплату за роботу або виконання службових обов'язків в зоні відчуження Чорнобилької АЄС, позивач перебував на службі з 01.02.2022 по 15.02.2022 (а.с.54-59, 67 т.1).
Начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області Нєбитову А. надійшла доповідна записка начальника Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_2 про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначеного підрозділу, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» та безпідставному невиході на службу, а саме старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області (а.с. 152 т.1).
22 березня 2022 року наказом ГУНП в Київській області № 304 за відомостями, викладеними у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», призначено службове розслідування (а.с.150 т. 1).
У зв'язку із не виходом на службу без поважних причин з 19.03.2022 року по 22.03.2022 року ОСОБА_1 складений акт про відсутність на службі від 22.03.2022 та зареєстрований в канцелярії від 04.04.2022 року № 447/109/1500/01/2022 (а.с.153 т.1).
У той же час, ОСОБА_1 під час телефонних розмов з керівництвом підрозділу повідомляв, що прибуде на роботу, однак після останнього дзвінка, який мав місце 19.03.2022 року до 22.03.20222 року на робоче місце так і не прибув.
Відповідно до акта відмови від надання письмових пояснень № 152/109/15-2022 від 22.03.2022 поліцейському взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старшому сержанту поліції ОСОБА_1 у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області (м. Вишгород, вул. Кургузова, 3) для написання письмових пояснень по факту невиходу на службу, однак останній у телефонному режимі повідомив, що прибувати для написання пояснень не буде (а.с.154).
У ході проведення службового розслідування 22.03.2022 опитаний начальник відділу поліції № 1 Вишгородського ВП ГУНП в Київській області підполковник поліції ОСОБА_3 , який пояснив, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Окрім того, відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Однак у порушення статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» без поважних причин на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місць станом на 22.03.2022 не прибув поліцейський взводу №3 роти № 2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 , хоча під час телефонних розмов повідомляв, що прибуде на роботу, однак після останнього дзвінка, який мав місце 19.03.2022, станом на 22.03.2022 на робоче місце так і не прибув (а.с.157 т.1).
Опитані 22.03.2022 заступник начальника ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_4 , т.в.о. начальника СКЗ Вишгородського РУП ГУН в Київській області ОСОБА_10, поліцейський взводу № 3 роти № 2 БзОЗРЗ ВП № 1 Вишгородського РУП старший сержант поліції ОСОБА_11, поліцейський взводу № 1 роти № 2 БзОЗРЗ ВП №1 Вишгородського РУП старший сержант поліції ОСОБА_5 надали аналогічні пояснення (а.с. 155, 156, 158, 159 т.1).
22.03.2022 складено висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», який затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Київській області генералом поліції третього рангу А. Нєбитовим (а.с. 160-183).
Наказом ГУНП в Київській області від 22.03.2022 №58 за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 19.03.2022 по 22.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.148, 184-185 т.1).
Реалізовано вказаний наказ шляхом видання наказу ГУНП в Київській області від 25.03.2022 № 55 о/с, яким позивача звільнено зі служби поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с.149, 209 т. 1).
Вважаючи вищевказані накази відповідача протиправними, а звільнення - незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580 національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону №580 визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В силу пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580 поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону №580).
Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX 2 Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, метою яких є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Таким чином, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у тому числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Стаття 29 Дисциплінарного статуту встановлює особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок № 893).
Крім того, вказаним Порядком № 893 передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
22.03.2022 складено висновок службового розслідування (а.с.160-183 т.1), де зазначено про таке:
«на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам відповідно до доповідної записки начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області не прибув поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області старший сержант поліції ОСОБА_1 .
У той же час, ОСОБА_1 під час телефонних розмов з керівництвом підрозділу повідомляв, що прибуде на роботу, однак після останнього дзвінка, який мав місце 19.03.2022 до 22.03.2022 на робоче місце так і не прибув» (а.с. 170-171 т.1).
Проведеним службовим розслідуванням (висновок службового розслідування від 22.03.2022) встановлено в діях старшого сержанта поліції ОСОБА_1 факт дисциплінарного проступку в частині грубого порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 19.03.2022 по 22.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
Як встановлено судом, наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 на виконання Указу Президента України «Про введення надзвичайного стану в Україні», з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад ГУНП в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим.
Проте, станом на 24.02.2022 позивач перебував в межах міста Чернігів за місцем проживання, зазначає, що вказівок від керівництва про прибуття на місце служби або інших вказівок щодо подальшої служби не отримував. Орієнтовно з 09.03.2022 по 18.03.2022 позмінно чергував на блокпосту в м. Чернігів. 19.03.2022 евакуював свою сім'ю в безпечне місце та виїхав за межі м. Чернігів до м. Чортків Тернопільської області.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд враховує таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Статтею 24 Закону №580 установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що всі поліцейські з 24.02.2022 зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі і завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.
Суд наголошує на тому, що позивач рапорт на ім'я керівника ГУНП в Київській області про залишення місця дислокації підрозділу не подавав.
Відповідно до листа Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області від 23.12.2022 №2863/124/20/01-2022 встановлено, що поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області старший сержант поліції ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 24.03.202 на обліку у Головному управлінні Національної поліції України в Чернігівській області у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» не перебував (а.с.141 т.2).
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 , повідомив що ОСОБА_1 заступав на блок пости в одному з районів міста Чернігів, заступав у військовій формі зі зброєю. Розмов про виїзд з міста Чернігів не вів. Оскільки жили по сусідству ховались у підвалі будинку з ним від обстрілів десь до квітня.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що знає позивача близько трьох років. З 24.02.2022 за однією адресою ховались від обстрілів. ОСОБА_1 через день заступав на чергування на блокпост у місті Чернігів. Також він повідомив, що в розмовах з ним ОСОБА_1 говорив, що зі служби йому жодного разу не телефонували. Щодо проблем зі зв'язком не обізнаний, оскільки зрідка дзвонив, а якщо й дзвонив, то підіймався на дах будинку.
Допитаний в судовому засіданні заступник начальника відділу поліції ОСОБА_4 повідомив, що був особисто присутнім під час телефонного дзвінка ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , в якому повідомляли останнього про необхідність повернутись на службу. ОСОБА_4 24.02.2022 перебував на Чорнобильській АЕС та отримав наказ евакуюватись, перебував там 1 добу, потім був у м. Вишгороді. Через те, що люди не могли виїхати чи повернутись керівництво почало розшукувати особовий склад. ОСОБА_1 28.02.2022 повинен був повернутись на вахту до Чорнобильської АЕС. Також повідомив суд, що ОСОБА_1 під час телефонної розмови зі ОСОБА_8 відмовився повернутись на службу.
Допитаний в судовому засіданні заступник командира батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 з 16.02.2022 по 28.02.2022 перебував на міжвахтовому відпочинку за місцем постійного проживання в м.Чернігів. Відповідно до наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» працівникам, які не змогли прибути до підрозділу (в тому числі і ОСОБА_1 ) був наданий наказ про постановку на облік в територіальні підрозділи, на території яких вони проживають. 19.03.2022, проводячи моніторинг працівників, які не змогли прибути у Вишгородське РУП, і наказів відповідних територіальних підрозділів, було встановлено, що ОСОБА_1 на обліку в ГУНП в Чернігівській області не перебуває. 19.03.2022 ним особисто був здійснений телефонний дзвінок ОСОБА_1 про необхідність прибути до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області (Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3), куди був евакуйований відділ поліції № 1 Вишгородського РУП, для подальшого несення служби в умовах воєнного стану. ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився прибувати на службу, мотивуючи це тим, що він разом з сім'єю (дружина, двоє дітей, батько після операції на серці) виїхав до м. Тернопіль і не може залишити їх одних. Ним повторно запропоновано ОСОБА_1 переглянути свою думку та прибути на службу. Незважаючи на його прохання, на службу ОСОБА_1 так і не прибув, внаслідок чого було ініційовано проведення службового розслідування по факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, в результаті чого його було звільнено зі служби в поліції за порушення дисципліни, яке виразилось у безпідставному не виході на службу для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Допитаний в судовому засіданні начальник відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 пояснив, що о 4.02 ранку 24.02.2022 почались обстріли, ним введено план «Фортуна», про що доповів керівництву. Потім отримав команду евакуюватись на іншу територію. Коли зрозуміли, що не втримаємо, почали передислоковуватись. В зоні радіаційної безпеки працювали 15/15 днів. ОСОБА_1 повинен був приїхати на Чорнобильську АЕС 28.02.2022. В Києві створили штаб, який повинен був перевірити місце перебування поліцейських відділу. До штабу входив ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 . Як було встановлено ОСОБА_1 на облік не став, ОСОБА_8 йому телефонував, проте він відмовився повертатись. Про існування письмових наказів не знає, сам отримав команду і діяв відповідно до неї, особисто ним накази не видавались.
Допитаний в судовому засіданні поліцейський взводу №3 роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення ОСОБА_9 повідоми суду, що прибувши до Вишгородського районного відділу він заступав на патрулювання, про що доповідав ОСОБА_8 . Зазначив, що чув, як ОСОБА_8 неодноразово телефонував ОСОБА_1 . Про зміст розмови повідомити нічого не може.
Факт невиходу позивачем на службу з 19.03.2022 по 22.03.2022, відсутність із ним зв'язку підтверджується актом про відсутність на службі від 22.03.2022 (а.с.153 т.1), актом відмови від надання письмових пояснень № 152/109/15-2022 від 22.03.2022 (а.с.154).
Крім того, як встановлено судом, з роздруківки дзвінків абонентського номеру НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , за період з 23.02.2022 по 25.03.2022, наданої ПрАТ «ВФ Україна», позивачу 12.03.2022, 22.03.2022, 23.03.2022 неодноразово телефонував заступник командира батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 та 23.03.2022 начальник відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 (а.с.109-119 т.2)
З наданої ТОВ «Лайфселл» роздруківки дзвінків абонентського номеру НОМЕР_2 за період з 23.02.2022 по 25.03.2022 позивачу 10.03.2022 телефонував заступник командира батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 (а.с. 133-138 т.2).
Щодо доводів позивача про порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваних наказів, які б могли вплинути на кінцевий результат.
Разом з тим суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі ним не наведено, а судом під час розгляду справи - не встановлено.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання (а.с. 207).
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації. Якогось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу й на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява №63235/00).
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Пунктом 7 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
Крім того, судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи факт відсутності позивача на робочому місці (службі) в робочий час у період воєнного стану в Державі, а відтак, висновок відповідача про відсутність позивача на службі без поважних причин, на думку суду, є обґрунтованим.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Київській області від 22.03.2022 № 58 та від 25.03.2022 № 55о/с і відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вимоги щодо поновлення на службі в поліції у спеціальному званні та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до приписів ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено Головним управлінням Національної поліції в Київській області при розгляді даної справи.
Підстави для розподілу судових витрат згідно із ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки у позові відмовлено повністю.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 27 січня 2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області (вул.Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616).
Суддя О.Є. Ткаченко