26 січня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/697/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 по 31.10.2017;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпеченій;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04,2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2022 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 29.06.2022 у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпусток за 2015 та 2017 роки;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 02 доби щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік та 33 доби за 2017 рік.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин” (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Як встановлено судом, позивач звільнений зі служби 21.03.2022, проте звернувся до суду з даним позовом 19.01.2023, тобто позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справі про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
В поданій до суду заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач зазначив, що дізнався про порушення своїх прав з виписки по картковому рахунку 07.12.2022, проте суд зазначає, що даний факт не свідчить про час, з якого позивач дізнався про порушення свого права. Крім того, відповідно до інформації з цієї виписки, останнє нарахування заробітної плати від Головного управління Національної поліції в Чернігівській області було 30.08.2022.
Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки не є такими, що не залежали від волевиявлення позивача, а отже не можуть бути визнані судом поважними.
Суд звертає увагу, що в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивачем не зазначено обставини та не надано відповідних доказів щодо об'єктивної неможливості звернення до суду у період строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, подавши до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та наданням доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліку поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя О.Є. Ткаченко