26 січня 2023 року Чернігів Справа № 620/8694/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України (далі також - Міноборони, відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 6 витягу з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації, про відмову позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини від 27.01.2022 № 13 та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу передбачену одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2021року, без урахування раніше виплачених сум
В обґрунтування позову зазначив про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини. Однак відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено у виплаті спірної допомоги. Вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідачем не враховано, що зміна групи інвалідності не відбулась, змінились причини та обставини встановлення втрати ступеня працездатності.
02.12.2022 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти доводів позивача та зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні спірної допомоги, оскільки групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач в період з 11.11.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, внаслідок чого 19.11.2014 отримав травму, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 004039 від 05.01.2015, ступінь втрати професійної працездатності у позивача встановлено 20 відсотків, у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби (а.с.14).
16.09.2021 позивача звільнено з військової служби за пунктом «а» частини першої статі 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується витягом з наказу командира 1 Окремої танкової Сіверської бригади від 16.09.2021 № 120-РС (а.с.15).
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2021 № 235, з 06.10.2021 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.16).
У подальшому, позивачу встановлено причинний зв'язок захворювання колишнього військовослужбовця «травма, захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини» та з 08.11.2021 встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК № 560306, серії 12ААВ від 01.12.2021 (а.с.17).
З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги позивач звернувся до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідним пакетом документів згідно із Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 975, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення IIІ групи інвалідності.
16.11.2022 листом № 5/8235е Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивача повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.19).
До цього листа додано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.01.2022 №13, відповідно до пункту 6 якого, відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги за відсутності підстав, оскільки між первинною втратою працездатності, визначеної у відсотках та встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки ( а.с. 21).
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За таких умов норми частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2014 року.
Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону 2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
З огляду на вищевикладене, право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку зі встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №806/2187/18, від 20 лютого 2020 року у справі №806/714/18, від 04 березня 2020 року у справах №240/5688/18 та №240/5765/18, від 12 березня 2020 року у справі №280/148/19, від 30 липня 2020 року у справі №540/2329/18, від 20 серпня 2020 року у справі №240/2269/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 822/1397/18, від 04 травня 2022 року у справі №140/133/19, від 01 червня 2022 року у справі № 240/9429/19, від 15 червня 2022 року у справі №296/8156/17, від 04 серпня 2022 року у справі № 280/5907/19 та від 19 вересня 2022 року у справі № 360/359/21, від 01 грудня 2022 № 330/5953/20.
Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (який набрав чинності з 1 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ( далі-Порядок № 975).
Згідно із пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ступеня втрати особою професійної працездатності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Як вбачається із вищевказаних висновків, пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати спірної допомоги шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров'я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров'я.
Проте, ті особи, стан здоров'я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров'я, втрачають право на виплату грошової допомоги, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров'я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
Також відсоток втрати працездатності вперше (поранення, травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби) та встановлення інвалідності в подальшому (захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини) встановлювався позивачу органами МСЕК, тому суд дійшов висновку, що оцінка причин ушкодження здоров'я особи, ступеня такого ушкодження та його наслідків, здійснюється тільки компетентним органом, а саме медико-соціальною експертною комісією, яка, за наслідками такої оцінки, уповноважена визначити ступінь ушкодження здоров'я військовослужбовця (шляхом встановлення відповідного відсотка втрати працездатності або встановлення відповідної групи інвалідності).
Оскільки законодавець пов'язує момент набуття права на отримання грошової допомоги з датою, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, то заподіяння шкоди здоров'ю та оцінка його ступеню без встановлення такого факту уповноваженим органом - органом МСЕК, в тому числі причинного зв'язку такої шкоди здоров'ю з проходженням військової служби, не створює підстав для виплати грошової допомоги.
Це також свідчить, що визначальним та достатнім для встановлення права на виплату спірної допомоги є не ступінь тяжкості ушкодження здоров'я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності).
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що виплата спірної допомоги з підстав встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для її виплати, оскільки законодавець застосовує такі поняття лише для визначення ступеня заподіяння шкоди здоров'ю.
З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту прийняття рішення компетентним органом (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.
При цьому держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання спірної допомоги, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п'ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за наслідками розгляду справи з аналогічними правовідносинами зробила наступні висновки:
- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги;
- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми;
- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
З огляду на таке, суд у цій справі доходить висновку, що оскільки на час первинного встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (05.01.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла та з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (05.01.2015) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (08.11.2021) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Поміж іншим, суд також вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п'ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України.
Зважаючи на наявну юридичну позицію Конституційного Суду України слід зазначити, що за загальним правилом вона може бути застосована судами тільки з дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 06 квітня 2022 року.
Таким чином, оскільки правове регулювання правовідносин, що є предметом цієї справи, змінилося з 06 квітня 2022 року внаслідок відповідного рішення Конституційного Суду України, то суд не вбачає підстав для відступу від позиції, сформованої Верховним Судом за наслідками розгляду справи №240/10153/19.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, у постанові від 03 червня 2022 у справі № 340/5086/20 та від 15 червня 2022 року у справі №296/8156/17.
Крім того, суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачено, що грошова допомога є одноразовою, тобто виплачується один раз у зв'язку із встановленням інвалідності, а не у зв'язку зі зміною групи інвалідності чи причини такої інвалідності.
Отже, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Міністерство оборони України пр-т Повітрофлотський, 6,м.Київ,03168 код ЄДРПОУ 00034022.
Повний текст рішення виготовлено 26 січня 2023 року.
Суддя І.І. Соломко