10 жовтня 2022 року 14 год. 45 хв.Справа № 280/711/22 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участю секретаря судового засідання Демченко А.Е. та сторін
від позивача: ОСОБА_1 , адвокат Сліпченко В.І.,
від відповідача: Коваленко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними, рішення протиправним та поновлення на роботі.
17 січня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та поновлення на службі в Національній поліції, в якій позивач просить суд:
- визнати рішення начальника ГУНП в Запорізькій області М. Лушпієнка оформлене наказом №703 о/с По особовому складу від 17.12.2021 яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію - протиправним;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору агентурно - оперативної роботи Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Застосувати негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді;
- визнати протиправним рішення начальника ГУНП в Запорізькій області М. Лушпієнка оформлене наказом № 2158 від 16.12.2021 Про застосування дисциплінарного стягнення, яким до старшого оперуповноваженого сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції - та скасувати його;
- зобов'язати відповідача виплатити заробітну плату старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач під час перебування на лікарняному з 17.12.2021 отримав 22.12.2021 поштове відправлення № 6900511908798 Укрпошти в яке було вкладено зокрема Наказ ГУНП в Запорізькій області №703 о/с від 17.12.2021 за підписом начальника генерала поліції третього рангу М. Лушпієнка «По особовому складу» відповідно до якого, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (далі - ЗРУП) звільнено зі служби в поліції з 17.12.2021 за пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі: наказу ГУНП від 16.12.2021 №2158; подання начальника ЗРУП підполковника поліції Мателеги В.В. від 17.12.2021; довідки УЛМТЗ ГУНП від 14.12.2021 №288. Також позивач зазначав, що проведене відносно нього службове розслідування є неповним та однобічним, оскільки під час його проведення не було опитано ОСОБА_2 , який був відповідальній від керівництва 20.11.2021 по ЗРУП; не витребувано копії документів - рапортів, які підтверджують доведення до відповідального від керівництва 20.11.2021 (шляхом написання рапортів) про факт застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів «кайданок» до громадянина ОСОБА_3 , який перед входом до приміщення ЗРУП, куди він був запрошений і добровільно погодився з'явитися, почав поводити себе агресивно, штовхатися та заподіювати інші хаотичні тілесні ушкодження працівникам поліції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; не враховано факт наявність орієнтування від 26.06.2021 за повідомленням служби 102 «за фактом незаконного заволодіння автомобіля ВАЗ-2102, білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 1974 року випуску, заявник ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в той час як особа до якої підійшли працівники поліції, і якою в подальшому виявився ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , виглядав явно на 8-10 років молодше, ніж було зазначено. На місці особа відмовилася надати документи для огляду тому їй і було запропоновано проїхати до приміщення ЗРУП та продемонстровано неузгодженість у наявній інформації, на що ОСОБА_3 погодився і на автомобіль проїхав до будівлі ЗРУП»; не враховано, що автомобіль на якому пересувався ОСОБА_3 ВАЗ-2102, білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , 1974 року випуску позивач не зупиняв, а підійшов до нього після повної зупинки, однак у висновку службового розслідування позивачу ставиться у провину саме «незаконне зупинення транспортного засобу»; не враховано, що за заявою ОСОБА_3 від 26.06.2021 та повідомлення служби 102 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом ВАЗ 2102 д.н.з. НОМЕР_1 , було здійснено виїзд слідчо-оперативної групи, яка здійснила огляд місця події, переглянула відеозаписи з камер відеоспостереження, слідчим допитано трьох свідків події та направлено запити для вилучення відеозаписів з камер відеоспостереження на місці події; не враховано, що відділ документального забезпечення не працює по суботам, а календарна дата 20.11.2021 є саме суботою, однак у висновку службового розслідуванні позивачу ставиться у провину «ненадання 20.11.2021 заяви ОСОБА_3 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву Запорізького РУП». Крім того зазначає, що довідка УЛМТЗ ГУНП №288 «Про отриманні поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився» виготовлена ще 14.12.2021, хоча рішення про застосування дисциплінарного стягнення прийнято лише 16.12.2021, а наказ про звільнення виданий аж 17.12.2021. Отже рішення про звільнення позивача було передчасним та заздалегідь визначеним для керівництва ГУНП в Запорізькій області, що додатково підтверджує необ'єктивність оскаржуваних наказів. Стверджує, що зміст службового розслідування не відповідає положенням законодавства України в частині, які дозволяють кожному працівнику поліції: запрошувати будь-яких громадян (зокрема і 20.11.2021 гр. ОСОБА_3 ) до приміщення поліції та застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби «кайданки» до особи у порядку передбаченому п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 42, ст. 44 та п. г) ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, зазначає, що згідно положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовну заяву не визнав, 21 лютого 2022 року до суду надійшов відзив за вх. №12295, в якому, зокрема, зазначено, що дисциплінарною комісією ГУНП встановлено, що 20.11.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно громадянина ОСОБА_3 було незаконно застосовано поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, а саме: зупинення транспортного засобу, обмеження пересування особи, фізичний вплив (сила) та спеціальні засоби, оскільки транспортний засіб, яким 20.11.2021 керував ОСОБА_3 у розшуку не перебував, вказаними поліцейськими не було задокументовано жодного факту скоєння ОСОБА_3 адміністративного або кримінального правопорушення, протокол про адміністративне затримання або затримання у порядку ст. 208 КПК України відносно останнього не складався, процесуальні дії за участю ОСОБА_3 не проводились. Також встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у письмовій формі свого керівника про застосування 20.11.2021 до ОСОБА_3 спеціального засобу кайданок не повідомили, а навпаки намагались у ході службового розслідування приховати факт застосування до останнього заходів фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів. Крім того, прийнявши у ОСОБА_3 20.11.2021 заяву щодо встановлення ним місцезнаходження автомобіля ВАЗ-2102, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшій доповіді керівництву Запорізького РУП 20.112021 її не надали, чим порушили Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затверджений наказом МВС України від 15.11.2017 №930 та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 №414. Тобто своїми діями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушили вимоги п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 29, ч. 2 ст. 30, ст. 35, ч. 1 ст. 37, ст. 44, ч. 1, п. 1 ч. 3, ч. 6 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», а також свої посадові інструкції. Викладене свідчить про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили дії, які підривають авторитет поліції, оскільки вони, як поліцейські повинні безумовно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», вживати заходів па підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, в особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати ігнорування вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Отже, поведінку ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неможна вважати гідною посади поліцейського та такою, що сприяє посиленню довіри громадян до Національної поліції України. Обставини, які б обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , передбачені частиною 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VІП, відсутні. Пом'якшуючою обставиною, передбаченою частиною 4 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VІП, є те, що на час проведення службового розслідування у вказаних поліцейські відсутні діючі дисциплінарні стягнення. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
24 січня 2022 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі №280/711/22, підготовче засідання призначене на 24.02.2022 об 14 год. 00 хв.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 18.03.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №7168 від 15.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 на 30 днів до 24.04.2022 включно.
20 червня 2022 р. ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 29 червня 2022 року о 09 год. 00 хв.
26 липня 2022 р. ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 01 серпня 2022 року о 11 год. 00 хв.
01.08.2022 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 08.08.2022 о 14 год. 30 хв.
08 серпня 2022 р. ухвалою суду підготовче провадження у справі № 280/711/22 - закрито, призначено судове засідання на 27 вересня 2022 року об 14 год. 00 хв.
27 вересня 2022 р. усною ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 10 жовтня 2022 року о 10:00 год.
10 жовтня 2022 р. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_1 (жетон-0005851) старший лейтенант поліції, проходив службу на посаді оперуповноваженного сектору агентурно-оперативної роботи відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області. На дану посаду призначений наказом 266 о/с від 03.06.3021 По особовому складу начальником ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 .
На підставі наказу від 16.12.2021 № 2158 «Про застосування дисциплінарних стягнень» на підставі Висновку службового розслідування, проведеного за відомостями, викладеними у доповідній записці відділу комунікації ГУНП щодо можливих порушень службової диципліни окремими поліцейськими ГУНП в Запорізькій області від 16.12.2021 пунктом 4, за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог пункту 1, пункту 2, пункту 3 частини 1 ст. 18, частини 2 статті 29, частини 2 статті 30, статті 35, частини 1 статті 37, статті 44, частини 1, пункту 1 частини 3, частини 6 ст. 45 Закону України Про Національну поліцію, Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України Про Національну поліцію, пункту 1, пункту 3 та пункту 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також своєї посадової інструкції (витяг від 03.12.2021 № 871/40-2021 дск), що виразилось у незаконному застосуванні 20.11.2021 поліцейських превентивних заходів та заходів примусу відносно громадянина ОСОБА_3 , а саме: незаконному зупиненні транспортного засобу під керуванням останнього, незаконному доставленні ОСОБА_3 до приміщення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, незаконному застосуванні відносно ОСОБА_3 фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів (кайданок), ненаданні 20.11.2021 заяви ОСОБА_3 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву Запорізького РУП, тобто вчиненні дій, які підривають авторитет поліції і довіру до неї з боку населення та призвели до суспільного резонансу, до старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом від 17.12.2021 №703 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України Про Національну поліцію звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляд звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (005851), оперуповноваженого сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції, з 17 грудня 2021 року. Підстава: наказ ГУНП від 16.12.2021 №2158; подання начальника Запорізького РУП підполковника поліції Мателеги В.В. від 17.12.2021; довідка УЛМТЗ ГУНП від 14.12.2021 №288.
17.12.2021 об 12 год. 50 хв. заступником начальника УГІ ГУНП в Запорізькій області Столпаковим М.О. складено акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом (та отримання копій документів), а саме наказу №2158 від 16.12.2021 про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
У період з 17.12.2021 по 24.12.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділені клінічної імунології, ревматології з центром хіміотерапії КНП «ЗОКЛ» ЗОР, з діагнозом: серопозитивний ревматоїдний артрит, множинні локалізації, акт ІІ ст, РГ ІІ ст, ПФС ІІ ст. Що підтверджується довідкою від 24.12.2021 вих. № 6079 та виписки з медичної карти стаціонарного хворого №19819 від 24.12.2021.
22.12.2021 позивачем засобами поштового зв'язку отримано витяг з наказу №703 о/с від 17.12.2021 за підписом начальника генерала поліції третього рангу М. Лушпієнка «По особовому складу» відповідно до якого, ОСОБА_1 оперуповноважений сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (далі - ЗРУП) звільнений зі служби в поліції з 17.12.2021. Про що свідчить трекінг Укрпошти, який міститься в матеріалах справи. А 28.12.2021 позивачем засобами поштового зв'язку отримано витягу з наказу Головного управління національної поліції в Запорізькій області № 2158 від 16.12.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення». Про що свідчить трекінг Укрпошти, який міститься в матеріалах справи.
Не погодившись із наказом № 703 о/с від 17.12.2021 «По особовому складу» та наказом № 2158 від 16.12.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та з вимогою поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Основні обов'язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII.
Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Положеннями частини 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком згідно статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Результати аналізу наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає змогу зробити висновок, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов'язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення.
Однак, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.
Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частинами 1, 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.
Відповідно до частини 1 статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Разом з тим, згідно із частиною 1 статті 19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Дисциплінарного статуту висновок за результатами службового розслідування підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (надалі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
На підставі п. 1 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 4 розділу 6 Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Згідно із ч. 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі висновків службового розслідування, позивача, за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог пункту 1, пункту 2, пункту 3 частини 1 ст. 18, частини 2 статті 29, частини 2 статті 30, статті 35, частини 1 статті 37, статті 44, частини 1, пункту 1 частини 3, частини 6 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, пункту 3 та пункту 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також своєї посадової інструкції (витяг від 03.12.2021 № 870/40-2021 дск), що виразилось у незаконному застосуванні 20.11.2021 поліцейських превентивних заходів та заходів примусу відносно громадянина ОСОБА_3 , а саме: незаконному зупиненні транспортного засобу під керуванням останнього, незаконному доставленні ОСОБА_3 до приміщення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, незаконному застосуванні відносно ОСОБА_3 фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів (кайданок), ненаданні 20.11.2021 заяви ОСОБА_3 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву Запорізького РУП, тобто вчиненні дій, які підривають авторитет поліції і довіру до неї з боку населення та призвели до суспільного резонансу, до оперуповноваженого сектору агентурно-оперативної роботи відділу кримінальної поліції Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
З приводу зазначеного у висновку порушення позивачем частини 2 статті 29, частини 2 статті 30, статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме незаконного зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 580-VIII поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону № 580-VIII поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
У ст. 35 Закону № 580-VIII зазначено про зупинення транспортного засобу.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Позивачу за висновком службового розслідування ставиться у вину порушення - незаконного зупинення транспортного засобу, однак як встановлено у судовому розгляді позивачем не вчинялись дії щодо зупинки даного транспортного засобу. Позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підійшли до автомобіля вже після його зупинки.
Вказана обставина не заперечувалась представником відповідача у судовому засіданні та підтверджується допитаним в якості свідка ОСОБА_5 , і письмовими поясненнями ОСОБА_3 відібраними під час проведення службового розслідування.
Доказів зворотного у матеріалах справи не міститься.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дисциплінарною комісією помилково зазначено про зупинку транспортного засобу та відповідно про порушення відповідачем вказаних правових норм.
Щодо обмеження пересування ОСОБА_7 та незаконному доставленні ОСОБА_3 до приміщення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
Статтею 32 Закону № 580-VIII передбачено, поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Судом з матеріалів службового розслідування та з пояснень позивача і свідка ОСОБА_5 встановлено, що останні 20.11.2021 у м. Запоріжжя виявили автомобіль ВАЗ-2102, д.н.з. НОМЕР_1 , та згадали, що він раніше проходив по орієнтуванню як викрадений. Після цього ними було прийнято рішення щодо його перевірки. Відповідач не заперечується, що позивач був обізнаний про наявність орієнтування на вказаний транспортний засіб.
На вимогу поліцейських пред'явити документи реєстрації транспортного засобу ОСОБА_3 відмовився.
Згідно висновків службового розслідування дисциплінарною комісією порушень ст. 32 Закону № 580-VIII не виявлено.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 33 Закону № 580-VIII поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації.
Представник відповідача зазначив, що позивач міг установити транспортний засіб на місці, але 20.11.2021 інформація з ITC «Інформаційний портал НПУ», стосовно ОСОБА_3 та транспортного засобу ВАЗ-2102, н.з. НОМЕР_1 , не запитувалась.
Стосовно даного твердження судом встановлено, що у позивача відсутній доступ до інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
У позивача також відсутній обов'язок здійснення запитів до інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
Окрім цього, у вину позивача висновками службового розслідування не ставиться порушення щодо не здійснення запиту до вказаної системи.
Службовим розслідуванням виявлено порушення позивачем частини 1 статті 37 Закону № 580-VIII, що полягало у незаконному доставленні ОСОБА_3 до приміщення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 580-VIII поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
У висновку службового розслідування зазначено, що згідно з поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 було запропоновано проїхати з ними до Запорізького РУП для перевірки автомобіля.
Позивач у наданих поясненнях вказує про добровільну згоду ОСОБА_3 проїхати до управління для з'ясування обставин.
Проте висновок не містить вказаного, дисциплінарною комісією зроблений висновок саме про затримання особи ОСОБА_3 , без врахування пояснень позивача про добровільну згоду особи та відсутність будь-якого впливу.
У службовому розслідувані вказано, що «…Він ( ОСОБА_3 ) попросив поліцейських надати свої службові посвідчення, однак тільки один з них швидко показав нагрудний знак поліцейського (спеціальний жетон) та заховав його. Після цього він ( ОСОБА_3 ) домовився з ними проїхати до Запорізького РУП з метою з'ясування обставин його побиття та затримання, на що поліцейські погодились. Далі він ( ОСОБА_3 ) на своєму автомобілі разом з ОСОБА_4 поїхав до Запорізького РУП, а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на своєму автомобілі прослідкували за ними…».
Однак, дисциплінарною комісією зроблений висновок саме про затримання особи ОСОБА_3 , без врахування пояснень позивача та самого ОСОБА_3 про добровільну згоду прослідувати до поліцейського приміщення.
Відповідно під час судового розгляду не встановлено та не підтверджено будь-якими існуючими доказами використання (застосування) процедури затримання чи обмеження пересування особи ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, порушення позивачем частини 1 статті 37 Закону № 580-VIII службовим розслідуванням не є доведеним.
Щодо незаконного застосування відносно ОСОБА_3 фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів (кайданок), яке стало порушенням позивачем статті 44, частини 1, пункту 1 частини 3 ст. 45 Закону № 580-VIII за висновками дисциплінарної комісії.
Статтею 44 Закону № 580-VIII передбачено, поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 580-VIII поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
Загальні правила застосування спеціальних засобів: 1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі (п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 580-VIII).
В ході судового розгляду досліджений відеозапис з камери відеоспостереження над входом в управління від 20.11.2021, на якому зафіксовано, як три особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) заводять до приміщення іншу особу ( ОСОБА_3 ) з використанням фізичного впливу (сили) та спеціальних засобів (кайданок).
З пояснень та рапорту позивача встановлено, що ОСОБА_3 перед входом до будівлі управління почав вести себе агресивно, погрожувати, відмовлявся заходити, вів себе зухвало. Для забезпечення безпеки себе та оточуючих працівниками поліції прийняте рішення про застосування сили та кайданків. Вказане також підтверджується показаннями допитаного судом свідка ОСОБА_5 .
Проте дисциплінарною комісією зроблений висновок, що оскільки ОСОБА_3 у розшуку не перебував, вказаними поліцейськими не було задокументовано жодного факту скоєння даною особою адміністративного або кримінального правопорушення, то засоби фізичного впливу (сили) та спеціальні засоби (кайданки) застосовані незаконно.
Однак, не було надано оцінку поясненням позивача та зазначених вище працівників поліції щодо наявності підстав за пунктом г) статті 45 Закону № 580-VIII кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим.
Досліджений судом відеозапис з камери відеоспостереження не свідчить про відсутність підстав для застосування фізичної сили та/або спеціальних засобів працівниками поліції.
Після входу до будівлі управління, ОСОБА_3 записався до журналу (Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених), кайданки з нього були зняті, в кабінеті був опитаний, надав документи, що посвідчують особу та документи на транспортний засіб. Повідомив, що транспортний засіб знайшов, подав зустрічну заяву про це. ОСОБА_1 записані надані ОСОБА_3 пояснення 20.11.2021, також ОСОБА_3 написана власноручно заява, у якій просить органи поліції та прокуратури перевірок не проводити, зазначає про відсутність претензій, збитків, потерпілим себе не вважає, автомобіль знайшов самостійно.
Після цього, ОСОБА_3 самостійно вийшов з будівлі управління.
У журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (стор. 71), міститься запис №5 від 20.11.2021 - 11:02 год., про запрошення ОСОБА_3 , час залишення органу поліції 11:52 год. та відмітка у графі наявність чи відсутність претензій до працівників поліції - «нет» з підписом ОСОБА_3 .
Матеріалами службового розслідування та в ході розгляду цієї справи не встановлено підтвердження належними доказами пояснень ОСОБА_3 щодо залякування з боку поліцейських, позбавлення його волі за незаконне заволодіння автомобілем, погроз фізичною розправою з боку кримінальних елементів (бандитів), висловлювань у його бік нецензурною лайкою, побиття, погроз зґвалтуванням, принижень честі і гідності та вимагання повернути 15 тисяч гривень.
Відповідно до висновку службового розслідування позивачем не надані 20.11.2021 заява ОСОБА_3 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву Запорізького РУП, що є порушенням частини 6 ст. 45 Закону № 580-VIII, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також своєї посадової інструкції (витяг від 03.12.2021 № 871/40-2021 дск).
У висновку зазначено, що прийнявши 20.11.2021 у ОСОБА_3 заяву щодо встановлення ним місцезнаходження зазначеного автомобіля ОСОБА_1 до сектору документального забезпечення Запорізького РУП для відповідної реєстрації та подальшої доповіді керівництву не надав, у письмовій формі свого керівника про застосування до ОСОБА_3 спеціального засобу кайданок не повідомив.
Як передбачено положеннями Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, діловодство за зверненнями громадян ведеться структурним підрозділом органів (підрозділів) поліції, на який покладено ці обов'язки, або посадовими особами, відповідальними за організацію роботи зі зверненнями громадян (далі - служба діловодства), окремо від інших видів діловодства (п. 10 розділу І).
Звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв'язку, мережі Інтернет, електронного зв'язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі - РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп'ютерами (п. 1 розділу ІІ).
Інструкцією з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженою наказом НПУ від 20.05.2016 № 4142 встановлено, при надходженні до органу чи підрозділу поліції документ першочергово реєструється підрозділом документального забезпечення відповідного органу чи підрозділу поліції та не пізніше наступного дня після реєстрації (а стосовно документа термінового характеру - негайно) подається до керівництва відповідного органу чи підрозділу, яке визначає виконавців, встановлює строки виконання документа та необхідність здійснення контролю. Резолюція на документі складається з таких елементів: прізвище та ініціали виконавця (виконавців), зміст доручення (конкретні дії щодо виконання документа), термін виконання, особистий підпис керівника, дата. (п. 2 розділу ІІІ)
Відповідно до наведених норм реєстрація звернень громадян здійснюється службою діловодства органу (підрозділу) поліції / підрозділом документального забезпечення відповідного органу чи підрозділу поліції.
Частиною 6 ст. 45 Закону № 580-VIII передбачено, поліцейський зобов'язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.
До матеріалів справи надана копія рапорту позивача від 20.11.2021 на якому міститься резолюція Білоусова, дата 20.11.2021, про застосування спеціальних засобів - кайданок.
Позивачем надані суду пояснення, що ОСОБА_2 поставив свою резолюцію як начальник сектору Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, який був відповідальний від керівництва 20.11.2021. Після проставлення резолюції матеріали були передані до чергової частини ЗРУП, оскільки сектор документального забезпечення у вихідний день (20.11.2021) не працює. Вказане підтверджується показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , капітана поліції, старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, робоче місце якого знаходиться у одному кабінеті із ОСОБА_2 . Відповідно надання позивачем рапорту ОСОБА_2 20.11.2021 підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_8 .
Доказів, які спростували дане твердження відповідачем не надано.
Також, на адвокатський запит представника позивача, ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надана відповідь від 12.01.2021 №242/40/01-2022 відповідно до якої:
- 20.11.2021 відповідальним від керівництва Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області на добове чергування заступив начальник сектору РЗПО ВКП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області підполковник поліції ОСОБА_2 ;
- графік роботи сектору документального забезпечення Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з понеділка по п'ятницю з 09:00 до 18:00 год., обідня перерва з 13:00 год. до 14:00 год. (20.11.2021 неробочий день).
Враховуючи викладене, позивачем виконані всі дії щодо надання матеріалів на реєстрацію та повідомлення керівника про застосування до особи спеціального засобу.
Суд вважає за необхідне також звернути увагу, що висновок та наказ від 17.12.2021 №705 о/с по особовому складу містить лише вказівку на порушення позивачем Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також своєї посадової інструкції (витяг від 03.12.2021 № 871/40-2021 дск), однак не конкретизовано, які саме норми встановлені зазначеними актами порушені позивачем.
Відповідно до статтей 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
При цьому суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.
Суд акцентує увагу, що саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного (можливого) правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду зазначена у постанові від 06.02.2020 у справі №826/1916/17 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до положень ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Водночас суд констатує, відповідачем не проведено ретельного, повного та об'єктивного службового розслідування з урахуванням всіх обставин; не взято до уваги пояснення позивача; не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, тяжкість вчиненого проступку; не доведено вину в скоєнні проступків, що, в свою чергу, спричинило висновок про застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення з служби в поліції з щодо позивача вбачається, та прийняття оскаржуваних наказів.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами і не обґрунтовано нормами чинного законодавства факт порушення позивачем вимог пункту 1, пункту 2, пункту 3 частини 1 ст. 18, частини 2 статті 29, частини 2 статті 30, статті 35, частини 1 статті 37, статті 44, частини 1, пункту 1 частини 3, частини 6 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, пункту 3 та пункту 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, та Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом НПУ від 20.05.2016 № 414, а також своєї посадової інструкції (витяг від 03.12.2021 № 871/40-2021 дск).
За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу № 2158 від 16.12.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до оперуповноважений сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи (довідка Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 24.12.2021 вих. №6079, виписка із медичної карти стаціонарного хворого №19819 від 24.12.2022), з 17.12.2021 по 24.12.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні клінічної імунології, ревматології з центром хіміотерапії КНП «ЗОКЛ» ЗОР, з діагнозом: серопозитивний ревматоїдний артрит, множинні локалізації, акт ІІ ст, РГ ІІ ст, ПФС ІІ ст.
Відповідно до частини першої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Отже, з наведених норм вбачається, що дисциплінарне стягнення може бути застосовано під час тимчасової непрацездатності поліцейського, однак виконується таке стягнення лише після закінчення періоду тимчасової непрацездатності особи.
Наведене правило кореспондується з положеннями частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, якою закріплено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не було повідомлене керівництво про перебування на лікарняному.
Обставини ненадання поліцейським листків непрацездатності за місцем проходження служби не є умовою, яка впливає на можливість звільнення поліцейського до закінчення періоду його тимчасової непрацездатності та до фактичного прибуття до місця проходження служби.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 по справі №823/798/17, у такому випадку порушене право позивача підлягає захисту шляхом зміни дати звільнення після закінчення періоду непрацездатності.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ №703 о/с «По особовому складу» від 17.12.2021, яким капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» винесено за відсутності на це правових підстав, також передчасно (до прибуття до місця проходження служби після завершення лікарняного).
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправним рішення начальника ГУНП в Запорізькій області, оформлене наказом №704 о/с «По особовому складу» від 17.12.2021, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», проте як встановлено судом, позивача звільнено на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №703 о/с «По особовому складу» від 17.12.2021.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача за встановленими обставинами у даній справі має бути визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №703 о/с "По особовому складу" від 17.12.2021, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Щодо поновлення на попередньо займаній посаді суд зазначає наступне.
Законом №580-VII не визначено процедури поновлення протиправно звільненого поліцейського на посаді, відповідно, застосуванню підлягають норми трудового законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відтак, позивач підлягає поновленню на попередньо займаній посаді оперуповноваженого сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 за №669/28799 визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 9 розділу І); при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І); поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення (пункт 6 розділу ІІІ).
Відтак, внаслідок скасування судом наказу про звільнення позивача та задоволення позовної вимоги про поновленні на роботі належить також задовольнити позовну вимогу про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту Порядок №100).
Відповідно до п. 8 цього Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки про доходи від 14.02.2022 №346/12/01-2022, середньомісячне грошове забезпечення позивача (за жовтень 2021 року - 12567,60 грн/31 день, за листопад 2021 року 12441,50 грн/30 днів) становить 12504,39 грн, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 409,98 грн.
Судом перевірені розрахунки грошового забезпечення зазначені у довідці та середньоденний заробіток (25009,10 грн/61 календарний день) становить 409,98 грн.
За період з 18.12.2021 по 10.10.2022, включно, позивач перебував у вимушеному прогулі 298 календарних днів. А тому, сума середнього заробітку, що підлягає до відшкодування за час вимушеного прогулу, вирахувана шляхом множення середньоденного заробітку (409,98 грн.) на число календарних днів за період вимушеного прогулу (298), становить 122 174,04 грн.
Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Суд дійшов висновку про допущення рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд встановив, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 243-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова Олександра, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання дій протиправними, рішення протиправним та поновлення на роботі - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області оформлене наказом №703 о/с «По особовому складу» від 17.12.2021, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області з 18 грудня 2021 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області №2158 від 16.12.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до оперуповноваженого сектору агентурно-оперативної роботи Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Запорізькій області виплатити заробітну плату старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 грудня 2021 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 20 жовтня 2022 року.
Суддя Р.В. Сацький