ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2023Справа № 910/12491/22
За позовом Центрального науково - дослідного інститут озброєння та військової техніки ЗСУ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІНРАЙЗ"
РІНРАЙЗ»
про стягнення 18 960,00 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники: не викликались
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 18 960,00 грн., з яких: 15 034,00 грн. - основна заборгованість, 2 015,00 грн. - пені, 1 052,00 грн. - штраф, 859,00 грн. - інфляційна складова, за договором № 29 від 03.12.2021 та за договором № 30 від 03.12.2021.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем свого зобов'язання за вказаними договорами в частині поставки позивачу товару в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12491/22. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк, який становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання до суду: відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України; доказів направлення відзиву позивачу. Позивачу встановлено строк, який становить 5 днів з дня отримання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04208, м. Київ, пр. Правди, 88 - А, кв. 90.
Разом з тим, від відповідача повернувся конверт № 01054 93133060 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідачі не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзиви на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України (Замовником за Договором, далі по тексту - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІНРАЙЗ" (Постачальником за Договором, далі по тексту - Відповідач) було укладено договори про закупівлю товару № 29 від 03.12.2021) та № 30 від 03.12.2021, згідно умов яких Постачальник (Відповідач) зобов'язувався поставити, а Замовник (Позивач) - забезпечити приймання та оплату товару "Періодичні видання (журнали, газети)" у строки і за цінами згідно з умовами договорів та специфікаціями, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.5. договорів поставки № 29,30 від 03.12.2021, товар поставляється у місячний строк після того, як товар виходить у тираж та стає доступним для використання.
У Додатку № 1 (специфікація на періодичні видання) до Договору про закупівлю товару № 29 від 03.12.2021 та у Додатку № 1 (специфікація на періодичні видання) до Договору про закупівлю товару № 30 від 03.12.2021 сторони узгодили асортимент, кількість та вартість Товару.
Відповідно до пункту 1.4 Договору № 30 від 03.12.2021 змінення обсягу закупівлі товару оформлюється додатковими угодами та може здійснено в період від дати підписання договорів до дати здійснення Постачальником поставки такого товару.
Додаткові угоди щодо змінення обсягу закупівлі товару не укладались. Обсяг закупівлі товару не змінювався.
Відповідно до пункту 2.2 Договору № 29 від 03.12.2021 та пункту 2.2 Договору №30 від 03.12.2021 отримувачем товару є Замовник (Позивач), адреса та відвантажувальні реквізити якого повідомляються Постачальнику (Відповідач).
Відповідно до пункту 2.3 Договору №29 від 03.12.2021 та пункту 2.3 Договору № 30 від 03.12.2021 місцем постачання товару є Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних Сил України: місто Київ, проспект Повітрофлотський 28, тел.: (044) 520-12-84.
Адреса та відвантажувальні реквізити Замовника (Позивача) зазначені у Договорі № 29 від та у Договорі № 30 від 03.12.2021.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2021 Позивач здійснив попередню оплату за періодичні видання (журнали, газети) відповідно до умов Договорів про закупівлю товару № 29, № 30 від 03.12.2021 про що свідчать платіжні доручення № 9 та № 10 від 20.12.2021, які містяться у справі.
Загальна сплачена Позивачем вартість за Товари на рахунок Відповідача склала за Договором про закупівлю товару № 29 від 03.12.2021 - 2 822,00 грн. без ПДВ; за Договором про закупівлю товару №30 від 03.12.2021 - 13 750,00 грн. без ПДВ. (в сукупності складає 16 572,00 грн.).
Відповідно до Акту № 02-0028 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку ПВ-034/00034 від 03.12.2021 року згідно Договору № 29 від 03.12.2021 Відповідач поставив Замовнику журнал "КІБЕРНЕТИКА ТА СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ" у кількості 1 штука за ціною 173,00 грн. без ПДВ.
Також, відповідно до Акту № 04-0048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 за квітень 2022 року по рахунку ПВ-034/00034 від 03.12.2021 згідно Договору № 29 від 03.12.2021 Відповідач поставив Замовнику журнал "МЕЖДУНАРОДНЫЙ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ПРОБЛЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ И ИНФОРМАТИКИ" у кількості 1 штука за ціною 171,00 грн. без ПДВ та "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ" у кількості 1 штука за ціною 183,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до Акту № 06-0048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2022 року за червень 2022 року по рахунку ПВ-034/00034 від 03.12.2021 згідно Договору № 29 від 03.12.2021 Відповідач поставив Замовнику журнал "ЕЛЕКТРОННЕ МОДЕЛЮВАННЯ" у кількості 1 штука за ціною 96,00 грн. без ПДВ.
При цьому, відповідно до платіжного доручення № 1 від 16.08.2022 Постачальник здійснив повернення коштів у сумі 915,00 грн.
Доказів поставки позивачу товару на суму 1 284,00 грн. за договором № 29 від 03.12.2021 та на суму 13 750,00 грн. за договором № 30 від 03.12.2021 відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу претензій від 22.08.2022, 19.09.2022, в яких позивач вимагав, в разі неможливості надходження періодичних видань повернути кошти.
Проте, такі претензії залишені відповідачем без відповіді та виконання.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У даному випадку, продавець ТОВ "РІНРАЙЗ" (відповідач) який отримав попередньої оплати товару, не передав товар на загальну суму 15 034,00 грн., у встановлений договорами строк (з урахуванням повернутої позивачу суми).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Суду не надано доказів визначення сторонами строку повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було. Тому, у даному випадку суд застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.
Як встановлено судом, позивач відповідно до платіжних доручень № 9 та № 10 від 20.12.2021 перерахував на рахунок відповідача кошти у загальній сумі 16 572,00 грн. Вказана сума була перерахована в якості попередньої оплати за товар згідно договорів поставки № 29, № 30 від 03.12.2021, проте відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі позивачу товару, у повному обсязі.
Так, згідно вказаних судом вище актів приймання - передачі товару, відповідач поставив позивачу товар лише частково згідно рахунку № ПВ-035/00035 від 03.12.2021 на суму 623,00 грн. та здійснив повернення коштів у сумі 915,00 грн.
Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.
Позивач 25.08.2022 направив відповідачу Претензію № 189/10/2408 від 22.08.2022 з вимогою повернути сплачені кошти у розмірі вартості не поставленого товару (15 034,00 грн.) та нараховану позивачем суму пені 1 456,03 грн.
Станом на час розгляду справи, строк виконання обов'язку Відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав.
Тобто, Відповідач повинен був повернути позивачу заявлену суму попередньої оплати 15 034,00 грн., в строк відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 04.09.2022.
Статтею 525 ЦК України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення суми в розмірі 15 034,00 грн. не виконав.
Отже, позовні вимоги в цієї частині позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 15 034,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 2 015,00 грн. та штрафу у розмірі 1 052,00 грн., відповідно до п. 6.2 договору за невиконання Постачальником (відповідачем) зобов'язань, щодо поставки товару, суд зазначає таке.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п. 6.2. Договорів поставки № 29, 30 від 03.12.2021, сторони погодили, у випадку невиконання Постачальником зобов'язань відповідно до умов цього договору або / та за порушення строків виконання зобов'язаний сплатити пені у розмірі 1 % загальної вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Отже, сторони письмово дійшли згоди про застосування відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу за прострочку поставки товару.
Остання поставка відповідачем здійснена за актом приймання - передачі у червні 2022.
Відповідно до специфікацій до договорів, наступна поставка мала бути здійснена 01.07.2022 (видача поліграфічного видання, згідно переліку в Специфікаціях). Станом на 11.11.2022 поставка відповідачем не здійснена.
Отже, мало місце прострочення поставки більш як на 30 днів, з огляду на що підлягає також застосування до відповідача відповідальності у вигляду штрафу.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені та штрафу є вірним та арифметично правильним, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 015,00 грн. пені та 1 052,00 грн. штрафу підлягає задоволенню судом.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 859,00 грн. за порушення строків поставки товарів та за непоставлений Товар, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, по перше, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо він прострочив виконання грошового зобов'язання, а позивачем у даному випадку, заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 859,00 грн. за порушення строків поставки товарів та за непоставлений Товар.
По друге, сторони в Договорі встановили інший розмір сплати відсотків. Так, відповідно до п. 6.4. договорів, сторони встановили інший розмір % (за порушення грошового зобов'язання), в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, який становить - 0 %.
З огляду на викладене, вимога в частині стягнення інфляційних втрат не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що така не кореспондується з вказаними вище положеннями законодавства та договору.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково, шляхом стягнення з відповідача 15 034 грн. сум передоплати, 2 015 грн. пені, 1052,00 грн. штрафу.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Центрального науково - дослідного інститут озброєння та військової техніки ЗСУ (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський,28, код ЄДРПОУ: 24292711) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІНРАЙЗ" (04208, м. Київ, пр. Правди, 88 - А, кв. 90, код ЄДРПОУ: 4397038) на користь Центрального науково - дослідного інститут озброєння та військової техніки ЗСУ (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський,28, код ЄДРПОУ: 24292711) 15 034 (п'ятнадцять тисяч тридцять чотири) грн. 00 коп. суму передоплати, 2 015 (дві тисячі п'ятнадцять) грн. 00 коп. пені, 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 00 коп. штрафу та 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко