ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2023Справа № 910/7520/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональна електромережі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ»
про стягнення 567017,81 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гучок В.В.;
від відповідача: не з'явився.
12.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональна електромережі» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» про стягнення 567017,81 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії у березні, квітні 2022 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 567017,81 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7520/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональна електромережі» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 08.09.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 постановлено продовжити розгляд справи №910/7520/22, підготовче засідання призначено на 19.10.2022.
19.10.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів надсилання йому рахунків на оплату. Крім того, відповідач послався на існування форс-мажорних обставин.
Підготовче засідання, призначене на 19.10.2022, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 підготовче засідання у справі №910/7520/22 призначено на 23.11.2022.
23.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
Підготовче засідання, призначене на 23.11.2022, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 підготовче засідання у справі №910/7520/22 призначено на 07.12.2022.
У підготовчому засіданні 07.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.01.2023.
18.01.2023 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 12:15 год, у приміщенні Касаційного господарського суду.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.
Крім того, суд вже відкладав розгляд даної справи, задовольняючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
При цьому, судове засідання у даній справі призначено на 18.01.2023 о 14:30 год, тоді як судове засідання у приміщенні Касаційного господарського суду призначено на 18.01.2023 о 12:15 год, з огляду на що суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про неможливість прибуття ним у судове засідання, призначене у приміщенні Господарського суду міста Києва на 18.01.2023 о 14:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 18.01.2023 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 18.01.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
Розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії (п. 78 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Згідно з п. 2.1.1 глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб'єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку. Відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи.
Відповідно до п. 2.1.21 глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.
Ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач. Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи (п. 2.1.3 глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії).
У п. 2.1.4 глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії зазначено, що договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.
Відповідно до п. 2.1.15 глави 2.1 розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.
Заявою-приєднання від 23.11.2018 відповідач ініціював приєднання до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 1.1 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії цей договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам постачальника (надалі - Постачальник) як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії на підставі цього Договору Оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ Постачальника до мереж Оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи. Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам Постачальника, які входять в балансуючу групу Постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує інформаційний обмін та контроль за режимами розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії.
Постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 2 до цього Договору (п. 2.2 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії).
Згідно з п. 2.3 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії прийняття постачальником послуг з розподілу електроенергії оформлюється актом приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії, що підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.1 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів балансуючої групи Постачальника.
Згідно з п. 3.3 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць.
Відповідно до п. 4.2 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії постачальник зобов'язується після здійснення контролю за достовірністю даних, наведених оператором системи в акті приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії підписувати такий акт та повертати один його примірник оператору системи протягом 3-х календарних днів з дати одержання.
Відповідно до п. 9.1 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії цей договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього договору, але не раніше ніж з 01.01.2019, і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії.
Так як матеріали справи не містять доказів висловлення будь-якою стороною договору наміру про припинення дії договору в порядку, визначеному п. 9.1 договору, суд дійшов висновку, що Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії був чинним у спірний період (березень, квітень 2022 року).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги у березні, квітні 2022 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 567017,81 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів надсилання йому рахунків на оплату. Крім того, відповідач послався на існування форс-мажорних обставин.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 1 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що оператор системи розподілу: 1) забезпечує недискримінаційний доступ до системи розподілу; 2) надає послуги з розподілу електричної енергії з дотриманням встановлених показників якості надання послуг; 3) надає послуги з приєднання до системи розподілу відповідно до кодексу систем розподілу; 4) здійснює планування розвитку системи розподілу з урахуванням заходів з енергоефективності, управління попитом та можливостей використання розподіленої генерації; 5) забезпечує довгострокову спроможність систем розподілу задовольняти обґрунтований попит на розподіл за допомогою перспективного планування заходів та інвестицій для забезпечення достатньої потужності системи розподілу та надійності її функціонування; 6) забезпечує безпечне, надійне та ефективне функціонування систем розподілу з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища; 7) забезпечує користувачів системи інформацією, необхідною для ефективного доступу та використання системи розподілу; 8) забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; 9) розробляє типові графіки (профілі) навантаження для певних категорій споживачів відповідно до кодексу комерційного обліку; 10) виконує інші функції, передбачені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу має право: 1) своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії; 2) отримувати від учасників ринку інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, у формі та порядку, визначених правилами ринку та кодексом систем розподілу; 3) інші права, передбачені законодавством та укладеними ним договорами на ринку електричної енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Судом встановлено, що 28.06.2022 позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру за послугу з розподілу електричної енергії №247000105-032022 від 31.03.2022 за березень 2022 року та відповідний акт №247000106/032022 приймання-передачі наданих послуг, а також рахунок-фактуру за послуги з розподілу електричної енергії №247000106/042022 за квітень 2022 року від 30.04.2022 та відповідний акт №247000106/0420222 приймання-передачі наданих послуг, що підтверджується списком групованих поштових відправлень із зазначенням ідентифікатора відправлення (штрих-коду) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що вказані документи були отримані відповідачем 04.07.2022.
Доводи відповідача про те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, які саме документи були надіслані відповідачу, судом оцінюються критично, так як на спростування викладених позивачем обставин відповідач не надав доказів отримання ним 04.07.2022 будь-яких інших документів, відмінних від вказаних вище рахунків та актів
Як зазначено в надісланих позивачем актах, акт вважається узгодженим постачальником (відповідачем) та підписаним без зауважень в односторонньому порядку, якщо протягом 5-ти робочих днів постачальник не повернув підписаний примірник акту або не надіслав мотивованої відмови від його підписання.
Матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем мотивованої відмови від підписання актів надання послуг за березень та квітень 2022 року.
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідачем не було висловлено заперечень щодо нарахованої позивачем вартості послуг з розподілу електроенергії, власного контррозрахунку суду не надано.
Таким чином, надіслані позивачем акти вважаються узгодженими відповідачем та останній зобов'язаний їх оплатити відповідно до умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 3.4 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії оплата послуг з розподілу здійснюється постачальником шляхом 100% попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.6 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії постачальник зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії, надані оператором системи за розрахунковий період, протягом 5-ти робочих днів після отримання рахунку оператора системи, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Тобто, відповідач в будь-якому випадку повинен був оплачувати надані позивачем послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання відповідачем рахунку на оплату від позивача.
Доказів виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії у березні, квітні 2022 року на загальну суму 567017,81 грн матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» за Договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії у сумі 567017,81 грн підтверджуються наявними матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 567017,81 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональна електромережі» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» заборгованості у розмірі 567017,81 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин (війна з росією), у зв'язку з яким відповідач не виконав свої зобов'язання, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Відповідач посилається на лист ТППУ від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорної обставини - військової агресії росії проти України.
Однак, суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Тобто, в даному випадку відповідач повинен довести, що саме виникнення обставин, які є форс-мажорними (військова агресія росії), призвело до неможливості виконання ним обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з розподілу електроенергії у березні, квітні 2022 року.
Однак, таких доказів відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідно до п. 7.2 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 5 днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили.
Втім, відповідачем не надано суду доказів повідомлення ним позивача про виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язань саме у спірних правовідносинах.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121, корпус В, кабінет 401; ідентифікаційний код: 32015568) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 23243188) грошові кошти у розмірі 567017 (п'ятсот шістдесят сім тисяч сімнадцять) грн 81 коп та судовий збір у розмірі 8505 (вісім тисяч п'ятсот п'ять) грн 27 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 27.01.2023.
Суддя О.М. Спичак