26 січня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/8561/22
Провадження № 11-кп/4820/127/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відео конференції апеляційну скаргу прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021243000002007, внесеному до ЄРДР 26 лютого 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Мазники, Деражнянського району, Хмельницької області, громадянина України, не працюючого, не судимого, який має на утриманні дитину ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1
визнано винним та засуджено до покарання у виді 5 років позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами. У порядку, передбаченому ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, із покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
За вироком суду ОСОБА_8 16 жовтня 2021 року, близько 18 години 37 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "MercedesBenz 412D" д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в лівій смузі руху проїзної частини вулиці Трудової у місті Хмельницький, зі сторони вулиці Прибузької в напрямку до Вінницького шосе, здійснюючи маневр лівого повороту, для подальшого руху на територію АЗС «Smart», що за адресою вулиця Трудова, 4Б, місто Хмельницький, в порушення вимог пп. 10.1. та 10.4. Правил дорожнього руху - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (10.1.); перед поворотом праворуч та ліворуч, водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам (10.4.) затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 (далі Правил дорожнього руху), діючи недбало та необережно, не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, змінюючи напрямок руху ліворуч на ліву смугу руху проїзної частини вулиці Трудової у напрямку до вулиці Прибузької, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу - автомобілю "ВАЗ 210994" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався у лівій смузі руху проїзної частини вулиці Трудової, зі сторони Вінницького шосе у напрямку до вулиці Прибузької, в результаті чого відбулося зіткнення передньою правою частиною автомобіля "MercedesBenz 412D" д.н.з. НОМЕР_1 з передньою частиною автомобіля "ВАЗ 210994" д.н.з. НОМЕР_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_8 , вимог Правил дорожнього руху, водій автомобіля "ВАЗ 210994" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді:
- закритої внутрішньочеревної травми - забійної рани лобної ділянки, навколоочних крововиливів правого та лівого ока, крововиливу під тверду та м'які мозкові оболонки із забоєм речовини головного мозку, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті;
- переломів кісток лівого передпліччя, що мають ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що в причинному зв'язку із настанням смерті не перебувають;
- забійних ран правого та лівого колінних суглобів, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та в причинному зв'язку із настанням смерті не перебувають;
- саден грудної клітини зліва, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що в причинному зв'язку із настанням смерті не перебувають.
В подальшому 17 жовтня 2021року потерпілий ОСОБА_10 , від травм, отриманих внаслідок ДТП помер в реанімаційному відділенні Хмельницької обласної лікарні.
Порушення водієм ОСОБА_8 п.п. 10.1., 10.4. Правил знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, у виді спричинення смерті ОСОБА_10 .
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок в частині призначення ОСОБА_8 покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та на підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Свої вимоги прокурор аргументує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення ОСОБА_8 покарання, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Вказує, що суд у вироку не мотивував свого рішення щодо підстав звільнення обвинуваченого від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Зауважує, що висновки суду про те, що обвинувачений використовує автомобіль для заробітку не відповідають встановленим судом обставинам, оскільки доказів того, що ОСОБА_8 працює водієм і це є єдиним джерелом його заробітку суду не надано. З цих підстав мотиви, наведені у вироку суду, в частині не застосування до обвинуваченого додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами, з причин порушення права ОСОБА_8 на працю, прокурор вважає очевидно необґрунтованими.
Зауважує, що судом не надано належної оцінки при призначенні покарання і тяжкості та незворотності наслідків вчиненого ОСОБА_8 злочину - смерті молодої людини.
Вважає, що не застосування до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призвело до неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що у свою чергу потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість і, згідно із ст. 409 ч.1 п.4, ст. 409 ч.2, ст. 413 ч.1 п.1, та ст. 414 КПК України є підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи учасників апеляційного перегляду провадження.
Під час апеляційного перегляду провадження прокурор та потерпіла ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, захисник, обвинувачений ОСОБА_8 заперечували проти апеляційних вимог прокурора, вважали вирок суду законним та обґрунтованим.
Вислухавши доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали провадження, зокрема в частині відомостей, що характеризують особу обвинуваченого та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню та виходить з наступного.
Мотиви, з яких виходив суд при винесенні вироку з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.
З положень, визначених в ст. 50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, за якою суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами обвинувачення, колегія суддів виходить з позиції ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права.
У справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези Суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод»
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що покарання, призначене судом обвинуваченому ОСОБА_8 , в частині звільнення обвинуваченого від додаткового покарання, не відповідає вимогам ст.50 65 КК України. Суд, при призначенні покарання повною мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його наслідки, та відомості характеризуючи особу обвинуваченого.
Санкцією статті 286 ч.2 КК України передбачено покарання в виді позбавлення волі від трьох до восьми років з альтернативним додатковим покаранням у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Виходячи з положень ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Колегія суддів погоджується з апеляційними твердженнями прокурора про відсутність достатніх підстав для виключення додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами щодо ОСОБА_8 та виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_8 , зважаючи на положення ст. 12 КК України вчинив необережний тяжкий злочин, який має тяжкі, незворотні наслідки у виді загибелі ОСОБА_10 . Грубі порушення водієм ОСОБА_8 п.п. 10.1., 10.4. Правил знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді загибелі людини. Мотиви, наведені у вироку суду, про те, що керування транспортним засобом є заробітком обвинуваченого та єдиним джерелом існування його родини матеріалами провадження не підтверджуються, відомостей про працевлаштування ОСОБА_8 водієм на час ухвалення судового рішення, стороною захисту суду надано не було ( а/с - 165-168)
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами прокурора, колегія суддів також виходить з того, що ОСОБА_8 є особою працездатного віку, інвалідність 3 групи загального захворювання, дозволяє працевлаштування, тому колегія суддів вважає, що він здатен працювати, утримувати свою родину та відшкодовувати потерпілим завдану шкоду, виконуючи додаткове покарання в виді позбавлення керування транспортними засобами. Ті обставини, що обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв слідству, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем мешкання, частково відшкодував шкоду, завдану потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та думка потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, були в сукупності враховані судом як обставини, пом'якшуючі покарання та характеризуючи особу обвинуваченого при призначенні ОСОБА_8 основного покарання за ст. 286 ч.2 КК України в виді позбавлення волі з випробуванням з застосуванням положень ст. 75,76 КК України.
Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, звільняючи обвинуваченого від відбування додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами, не навів у вироку достатніх, виключних мотивів, що відповідно до положень ст. 409 ч.1 п.4, ст. 409 ч.2, ст. 413 ч.1 п.1, та ст. 414 КПК України є підставою для скасування вироку суду в частині призначеного покарання.
З урахуванням викладених обставин, призначаючи покарання за ст. 286 ч. 2 КК України, апеляційний суд вважає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в виді позбавлення волі з випробуванням з застосуванням додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортним засобом, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
За вимогами ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Оскільки колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про застосування до обвинуваченого додаткового покарання за ст. 286 ч.2 КК України в виді позбавлення права керування транпортними засобами, це є підставою для скасування вироку суду в частині призначеного покарання з ухваленням апеляційними судом вироку в порядку ст. 420 КПК України.
Керуючись ст. 404,405,407,409,420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2022 рокуухвалений щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 286 ч.2 КК України у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на три роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки: періодично з'являтися до уповноваженого органу пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2022 рокуухвалений щодо ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3