Справа № 463/8819/22 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 33/811/36/23 Доповідач: Партика І. В.
20 січня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 14 грудня 2022 року,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2465 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Згідно постанови, старший солдат ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, дії воєнного стану, був відсутній з 17 год. 00 хв. 08 грудня 2022 року до 18 год. 15 хв. 09 грудня 2022 року у військовій частині за адресою: АДРЕСА_1 , без поважних причин, тобто самовільно залишив місце служби, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КпАП України.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі.
В доводах своєї апеляційної скарги зазначає, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає дійсності, про час та місце розгляду справи йому не було відомо, про результат розгляду справи дізнався 20 грудня 2022 року.
Наголошує, що жодних заяв до суду першої інстанції не надавав, у зв'язку із чим вважає постанову суду першої інстанції незаконною.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 20 січня 2023 року не прибув, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 172-11 КУпАП, передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
Так, згідно диспозиції ч. 4 статті 172-11КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
Поняття самовільне залишення частини визначає залишення військовослужбовцем без відповідного дозволу території розташування військової частини або місця служби на строк понад одну (але не більше трьох) діб або менше однієї доби. Як «самовільна відсутність» кваліфікується також «неявка військовослужбовця» (в ті ж терміни) без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, повернення з відрядження, відпустки, лікувального закладу і так далі.
Самовільне залишення військової частини або місця служби полягає у тому, що військовослужбовець покидає частину або місце служби без законного дозволу на це, так і не повернення до частини після лікування, відпустки або коли військовослужбовець не прибув вчасно до нового місця служби при переведенні.
Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 173-11КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу А7381 № 27 про військове адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП від 10 грудня 2022 року (а.с. 1-2), відповідно до якого старший солдат ОСОБА_1 , з 17 год. 8 грудня 2022 року до 18 год. 15 хв. 9 грудня 2022 року у військові частині не з'являвся, обов'язків військової служби не виконував, документів, які б підтверджували вагомість відсутності на службі не представив, зазначив що відпочивав вдома;
- інформацією з письмових пояснень ОСОБА_1 від 10 грудня 2022 року ( а.с. 4 ) згідно із якою останній повідомляв, що 8 грудня 2022 року він не прибув до місця служби, через те, що перебував у дома після проходження медичного огляду, лікаря медичного пункту та свого командира про це не повідомив, 9 грудня 2022 року самостійно повернувся до місця несення служби;
- даними рапортів (а.с. 5-6), відповідно до яких ОСОБА_1 з 17 год. 8 грудня 2022 року до 18 год. 15 хв. 9 грудня 2022 року у військові НОМЕР_1 був відсутній.
Аргументи ОСОБА_1 , що він не подавав жодних заяв про розгляд справи у його відсутності, не беруться до уваги апеляційного суду, оскільки сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 знав, що відносно нього складено протокол А7381 №27.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень Личаківським районним судом м Львова положень ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив таке в межах санкції ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Личаківського районного суд м. Львова від 14 грудня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 172-11 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.