Справа № 447/1257/22 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.
Провадження № 22-ц/811/2812/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
25 січня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2022 року,-
в червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 04 серпня 2020 року між ним та ОСОБА_2 вдруге зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Миколаївського районного суду від 08 вересня 2021 року. У шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з відповідачкою. Судовим наказом Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 червня 2021 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 07 червня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стверджує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених законодавством. Зазначає, що не може сплачувати аліменти у визначеному розмірі, оскільки не має постійної роботи та належної оплати праці, а з 2022 року проходить службу в Збройних Силах України, отримав поранення, внаслідок чого перебуває на лікуванні, відтак, стан його здоров'я суттєво погіршився. Вказує, що у нього є дитина від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої він також сплачує аліменти на користь ОСОБА_6 . Крім того, після смерті батька, він фактично проживає з матір'ю, яка перебуває на його утриманні. З наведених підстав просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 червня 2021 року про стягнення з нього на користь неповнолітніх дітей з 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину щомісяця.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що висновки суду першої інстанції про недоведеність ним обставин, які є підставами для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, є помилковими. Зазначає, що протягом 2022 року в нього погіршився майновий стан, а також суттєво погіршився стан його здоров'я у зв'язку з пораненням, в результаті чого він потребує значних коштів на лікування, що не дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 червня 2021 року. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що він сплачує аліменти на утримання доньки від попереднього щлюбу, а також на його утриманні перебуває матір, яка хворіє та фактично проживає з ним після смерті батька у 2021 році. Вважає, зміна матеріального стану та погіршення стану його здоров'я є підставами для зменшення розміру аліментів, визначеного судовим наказом Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 червня 2021 року. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання не з'явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 25 січня 2023 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 16 січня 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 25 січня 2023 року.
16 січня 2023 року ОСОБА_2 звернулася з клопотанням про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2022 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, відтак, зменшення розміру аліментів на утримання дітей суперечитиме інтересам дітей, оскільки суттєво погіршить їхнє матеріальне становище та унеможливить забезпечення належного рівня життя, необхідного для розвитку дітей.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ст. 18, п. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з роз'ясненнями п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 липня 2016 року.
У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області 13 листопада 2012 року, та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 30 січня 2018 року, відповідно.
Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 , виданим 05 серпня 2020 року Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 повторно зареєстрували шлюб 04 серпня 2020 року.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08 вересня 2021 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який повторно зареєстровано 04 серпня 2020 року, - розірвано.
Судовим наказом Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 07 червня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Обгрунтовуючи підстави для зменшення розміру аліментів та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 покликається на те, що змінився його матеріальний стан, оскільки він не має постійної роботи та належної оплати праці, погіршився стан його здоров'я внаслідок поранення, а також на його утриманні перебувають неповнолітня дитина від іншого шлюбу та непрацездатна матір.
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції 06 березня 2007 року, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 450 грн. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 липня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вищезазначеного рішення суду Миколаївським районним судом Львівської області 27 лютого 2012 року видано виконавчий лист № 1313/392/12.
Довідкою-замінником військового квитка підтверджується, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_5 .
Довідкою військово-лікарської комісії клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 09 травня 2022 року № 1293 підтверджується, що під час проходження військової служби 15 квітня 2022 року ОСОБА_1 отримав поранення, внаслідок якого зазнав мінно-вибухової травми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, вогнепальних сліпих осколкових поранень м'яких тканин волосяної частини голови, у зв'язку з чим потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів.
З 30 червня 2022 року до 14 липня 2022 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному (кардіологія) відділенні Комунального некомерційного підприємства Одеської обласної ради «Одеський обласний клінічний медичний центр» з діагнозом гіпертонічна хвороба II ст., наслідки перенесеної мінно-вибухової травми, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравми у виді мікрознаків органічного ураження центральної нервової системи, правостороння глухота, лівостороння сенсоневральна туговухість, деформація носа, викривлення носової перегородки з порушенням дихання, возомоторний риніт, порушення функції гіпоталамуса, з ожирінням 2 ст., порушення вуглеводного обміну (порушення толерантності до вуглеводів), за результатами якого пройшов курс лікування, після якого виписаний з відділення під нагляд лікаря військової частини з рекомендаціями щоденного вживання ліків, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1492.
Доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться непрацездатна матір, ОСОБА_8 , 1957 року народження, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що на ОСОБА_1 покладено обов'язок щодо її матеріального утримання, а саме лише спільне проживання не свідчить про наявність такого обов'язку.
Оскільки матеріалами справи підтверджується погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 у зв'язку з чим у нього виникли додаткові витрати на лікування, зважаючи, на те, що, визнаючи апеляційну скаргу, відповідачка погодилася на зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 червня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав, передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України, для зменшення розміру аліментів.
Однак, вимога позивача про зменшення розміру аліментів до 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісяця, не забезпечуватиме реалізацію прав дітей на достатній рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального її розвитку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зменшення розміру аліментів з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, не призведе до покладення надмірного тягаря на платника аліментів та відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, на утримання яких стягуються аліменти.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 червня 2021 року з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 25 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 25.01.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк