Дата документу 18.01.2023 Справа № 337/2787/21
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 337/2787/21 Головуючий у 1-й інстанції Коломаренко К.А.
Провадження №22-ц/807/219/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
18 січня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.
Бєлки В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Груп Запоріжжя» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Груп Запоріжжя» до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, -
У травні 2021 року ТОВ «Нафтогаз Груп Запоріжжя» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову зазначено, що 05.12.2019 позивачем на електронних торгах було придбано житловий будинок літ. А, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 589,5 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 2310100000:04:016:6067, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Приватним нотаріусом Черняком А.Л. засвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 та проведено державну реєстрацію прав за власником Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Груп Запоріжжя», при цьому земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, на торги не виставлялась та зареєстрована за відповідачем на праві власності.
Посилаючись на те, що придбавши будинок, розпоряджатися та користуватися у повному обсязі ним Позивач не має можливості, так як земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок належить іншій особі - відповідачу у справі, просило суд визнати за ТОВ «Нафтогаз Груп Запоріжжя» право власності на земельну ділянку площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни її меж та цільового призначення, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2022 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Нафтогаз Груп Запоріжжя» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку не відповідає належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Фідобанк», як Продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Груп Запоріжжя», як Покупцем, укладеного відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-10-17-000042-b від 08.11.2019, складеного оператором, через електронний майданчик якого переможець електронних торігв набув право участі в електронних торгах: ТОВ НВП «Інформаційні технології» Продавцем було реалізовано, а Покупцем придбано на відкритих торгах (аукціоні) лот №GL22N012526, що складається з нерухомого майна, а саме: житловий будинок літ. А, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 589,5 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 2310100000:04:016:6067, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10-13)..
Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А.Л. 05.12.2019, зареєстровано в реєстрі за №2176.
Відповідно до п.2 Договору сторонами констатовано той факт, що за цим Договором відбувається купівля-продаж Нерухомого майна, а саме: Продавець продав (передав), а Покупець придбав (отримав) у власність житловий будинок загальною площею 589,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці: площею 0,10 га, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, право власності, на яку на момент укладання цього договору за жодною особою не зареєстроване (а.с. 10)
05 грудня 2019 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна( а.с. 14)
На підставі укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 року проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 589,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці: площею 0,10 га, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067 за власником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Груп Запоріжжя» (а.с.16).
Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №658724, виданого Управлінням Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №3240 від 04.10.2011 р., ВРН684963, державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, видано ОСОБА_1 (а.с. 119).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суд від 05 лютого 2020 року у справі №280/6027/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ілющенкова С.О., з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 189651821 вбачається, що 19.11.2019 державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ілющенков С.О. провів державну реєстрацію права власності, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, номер запису про право власності: 34245048, підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЛ 658724, виданий 08.12.2011 видавник Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49784470 від 21.11.2019. Відповідно до інформаційної довідки за № 190115859 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки номер 2310100000:04:016:0067 в розділі Актуальна інформація про право власності зазначено - відомості про право власності відсутні. Державним реєстратором був вилучений (скасований) запис про реєстрацію права власності. Вказаним судовим рішенням дії державного реєстратора визнано протиправними та право власності на земельну ділянку поновлено (а.с. 144-150).
Зі змісту вказаного судового рішення дійсно вбачається, що станом на день укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 року, за яким позивач набув право власності на житловий будинок літ. А, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 589,5 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 2310100000:04:016:6067, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на земельну ділянку за жодною особою не було зареєстроване. При цьому, вказаним рішенням зобов'язано державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (юридична адреса: 70413, Запорізької області, Запорізький район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1) поновити право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, номер запису про право власності: 34245048, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЛ 658724, виданий 08.12.2011 видавник Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За приписами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Зі змісту статей 81, 116, 120, 125, 126, 131, 132 ЗК України вбачається, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ)виділення внатурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебуваютьу власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду,розміщені на земельній ділянці,що перебуває у власності іншої особи,переходить право власності на земельну ділянку або її частину,на якій вони розміщені,без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок,будівлю або споруду,є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Положеннями ч.1 ст. 120 ЗК України в чинній редакції (яка була чинною і під час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 у справі № 910/18560/16).
Якщо право власності на об'єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об'єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості не допускається. Аналогічні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року в справі № 907/68/18 і від 31 травня 2018 року в справі № 29/5005/17496/2011.
З рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №280/6027/19 та умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 вбачається, що станом на день укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 року, за яким позивач набув право власності на житловий будинок літ. А, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 589,5 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,10 гектарів, кадастровий номер 2310100000:04:016:6067, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право власності на земельну ділянку за жодною особою не було зареєстроване.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 року, на підставі якого позивач набув право власності на житловий будинок літ. А, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 589,5 кв.м., розташований на земельній ділянці, яка є предметом спору, укладено відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-10-17-000042-b від 08.11.2019, складеного оператором, через електронний майданчик якого переможець електронних торгів набув право участі в електронних торгах, тобто через процедуру реалізації майна на електронних торгах.
З аналізу ч.1 ст. 650, ч.1 ст. 655 та ч.4 ст. 656 ЦК України вбачається, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Разом з цим, з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.
Аналогічні висновки сформульовані у п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).
Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом зазначених положень моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі- продажу як окремого документа Порядок не передбачає. Тобто, умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця, повинні міститися в інформаційному повідомленні про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Зокрема, у такому повідомленні повинна міститися вичерпна інформація про майно, яке продається.
Якщо продажу підлягає об'єкт нерухомості, право власності на який відповідно до частини першої статті 377 ЦК України, частини першої статті 120 ЗК України переходить лише разом з правом власності на земельну ділянку, на якій такий об'єкт розташований, то в інформаційному повідомленні про електронні торги повинен бути зазначений кадастровий номер такої земельної ділянки. Невиконання цієї вимоги призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку встановлено, що якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано відомостей про те, яка інформація щодо земельної ділянки містилась в інформації про майно щодо відомостей про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності). При цьому, з п. 2 укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, вбачається, що що сторонами констатовано той факт, що за цим Договором відбувається купівля-продаж Нерухомого майна, а саме: Продавець продав (передав), а Покупець придбав (отримав) у власність житловий будинок загальною площею 589,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці: площею 0,10 га, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, право власності, на яку на момент укладання цього договору за жодною особою не зареєстроване.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано відомостей про те, що з нерухомим майном позивач придбавав і права на земельну ділянку, на якій вона розташована.
Згідно ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна полягає у переході його з володіння однієї особи (яка втрачає володіння) до іншої (яка його набуває).
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).
Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).
За приписами статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Оскільки, як зазначено вище, оформлення та підписання договору купівлі-продажу майна, проданого на прилюдних торгах, як окремого документа законодавством не передбачено, то виникнення права власності не пов'язується з його нотаріальним посвідченням. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу (укладення якого підтверджується протоколом електронних торгів) та дії сторін, спрямовані на передання нерухомого майна у володіння покупця (затвердження акта про проведені електронні торги, видача або надсилання його покупцю, звернення покупця до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності за покупцем).
В силу приписів п.4 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.
Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.12.2019 року проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - а саме житловий будинок загальною площею 589,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці: площею 0,10 га, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067 за власником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Груп Запоріжжя».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших.
За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Вказане узгоджується з висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.
При цьому, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.6). Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №200/606/18 (постанова від 22.06.2021), розглядаючи вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; та визнання права власності на земельну ділянку.
З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано вірний спосіб захисту у цій справі, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку не відповідає належному способу захисту у цій справі. Вказане узгоджується з висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
Отже доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Груп Запоріжжя» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26 січня 2023 року.
Головуючий
Судді: