печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1211/23-к
19 січня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час проведення обшуку, в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021000000001429 від 17.11.2021, -
10.01.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , яка передана слідчому судді ОСОБА_1 13.01.2023, на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час проведення обшуку, в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021000000001429 від 17.11.2021.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 28.09.2022 було проведено обшук автомобіля марки MAN TGX 18.440, 2010 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN кузова № НОМЕР_2 та вилучено вказаний автомобіль, товарно-транспортну накладну № Р000119 від 27.09.2022, товарно-транспортну накладну № 13 від 18.10.2021; товарно-транспортну накладну № 32803 від 26.11.2021, товарно-транспортну накладну N° 375 від 25.11.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , проте на вказане майно арешт не накладено, а відтак вилучене майно підлягає поверненню його законному володільцю.
Особи, яка подала скаргу - адвокат ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд скарги у її відсутність, вимоги підтримала та просила задовольнити.
Слідчий ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність та просив відмовити. Одночасно долучив заперечення на скаргу, в яких вказав на безпідставність доводів скарги, оскільки майно, яке адвокат просить повернути, дозвіл на його вилучення було надано ухвалою слідчого судді.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність особи, якою подано скаргу та слідчого, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження №12021000000001429 за фактами вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що на території обслуговування Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» діє організована група осіб, які зорганізувалися у стійке об'єднання, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, завідомо відомий всім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника, метою діяльності якої являються незаконні заволодіння кам'яним вугіллям, що транспортується залізничним транспортом.
Вказана організована група придбала засоби для викрадення вугілля із залізничних вагонів, вантажні транспортні засоби, для перевезення викраденого вантажу, легкові автомобілі, для транспортування учасників організованої групи до місць вчинення злочинів.
Злочини вчиняються на залізничних станціях, де тимчасово знаходяться состави з вугіллям, що формуються або чекають на відправлення.
Викрадення вугілля відбувається в нічний час доби із залізничних вагонів, які перебувають на «крайніх» залізничних коліях, до яких є під'їзд вантажного авто. Безпосередні виконавці організованої групи, як правило в кількості 9-16 чоловік, залазять на залізничні вагони та набирають вугілля до мішків. В цей час до залізничної станції під'їжджає інший учасник організованої групи на вантажному авто, але не заїжджає на її територію, зупиняється неподалік і чекає вказівки на заїзд. Після наповнення мішків вугіллям, вантажне авто під'їжджає до залізничних вагонів. Учасники організованої групи перекидають мішки з вугіллям до кузова вантажівки та висипають їх вміст.
Після наповнення кузова викраденим вугіллям, його перевозять до місць тимчасового зберігання. Потім водій вантажівки повертається до залізничної станції та, не заїжджаючи на її територію, чекає команди на заїзд. За ніч відбувається крадіжка від 3 до 5 вантажівок вугілля, що у ваговому еквіваленті становить близько 12-20 тон.
У подальшому, викрадене вугілля вивозиться із місць тимчасового зберігання сідловини тягачами із напівпричепами. Воно реалізується постійним оптовим покупцям, а грошові кошти розподіляються пропорційно між учасниками організованої групи. За період документування протиправної діяльності вказаної організованої групи, зафіксовано більше десяти фактів викрадення вугілля із залізничних вагонів.
12.09.2021ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку в автомобілі, яким володіє та користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме автомобіля марки MAN TGX 18.440, 2010 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN кузова № НОМЕР_2 , з метою відшукання і вилучення: мобільних телефонів, сім-карток, записників, блокнотів із чорновими записами щодо отриманого доходу та розподілу прибутку, господарсько-фінансової документації, пов'язаної із збутом та транспортуванням вугілля, в паперовому та/або електронному вигляді, банківських карт, візитних карток, листівок та буклетів із рекламою щодо збуту вугілля, які можуть бути використані в якості доказів протиправної діяльності, автомобіля марки MAN TGX 18.440, 2010 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN кузова № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 із ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
На підставі вказаної ухвали слідчого судді 28.09.2022 проведено обшук в автомобілі, яким володіє та користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме автомобіля марки MAN TGX 18.440, 2010 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN кузова № НОМЕР_2 , під час якого було вилучено вказаний автомобіль, товарно-транспортну накладну № Р000119 від 27.09.2022, товарно-транспортну накладну № 13 від 18.10.2021; товарно-транспортну накладну № 32803 від 26.11.2021, товарно-транспортну накладну N° 375 від 25.11.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає адвокат, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2022.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності особи, яка подала скаргу обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, яка подала скаргу та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час проведення обшуку, в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021000000001429 від 17.11.2021.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1