печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12/23-к
17 січня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на бездіяльність щодо неповернення тимчасового вилученого майна,
В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на бездіяльність слідчого ГСУ НПУ, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42021000000000876.
Адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.
Слідчий, бездіяльність якого є предметом оскарження, у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши скаргу, та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000001379 від 04.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження 20.05.2022 року були проведені два обшуки за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . В результаті обшуків у власників майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було вилучено наступне майно:
а) за адресою АДРЕСА_1 : - системний блок KINGEL в корпусі металевого кольору; - системний блок D24130823200668; - флешнакопичувач DT SE9 s/n: DT SE9H/3Gb; - флешнакопичувач SP s/n: Q33B2G; - флешнакопичувач TRANSCEND s/n: D478430631/3D33193; - жорсткий диск R/N 771945 1.0 Tb;- токін блакитного кольору POWERED by Yubico; -грошові кошти в сумі 5230,00 євро та 1638,00 дол. США; - 2 арк. з даними авторизації; - договір № 41187 про відкриття та обслуговування карткового рахунку № 26252000040214 від 20.12.2010 р.; - договір № 140915-06 про надання послуг від 14.09.2015 р.; - договір доручення № 409/11 від 11.10.2016 р.; - договір № ІЕ 2428 від 11.10.2016 р.
б) за адресою АДРЕСА_2 : - токін № 12392866; - токін POWERED BY YUBICO; - токін № 10645816 ; - криптогаманець LEDGER; - флешнакопичувач KINGSTON DTX/32 GB C4979-374A00LF5U KF9357179; - мобільний телефон SAMSUNG IMEI НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; - мобільний телефон UMIDIGI корпусі чорного кольору IMEI НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ; - жорсткий диск в чорному корпусі serial USB 2.0; - ноутбук Acer серійний номер NX6LDEP0016450A7993400 та зарядний пристрій до нього; - ноутбук HP серійний номер 5CG13301CC та зарядний пристрій до нього; - криптогаманець TREZOR; - 13 арк. з даними авторизації; - 6 арк. з чорновими записами в друкованому та рукописному тексті; - банківські картки Приватбанк НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ; - карткотримач з сім-картою НОМЕР_8 ; - блокнот з чорновими записами; - 2 арк. з чорновими записами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2022 у справі №757/10995/22-к надано дозвіл слідчим та прокурорам у кримінальному провадженні №12021000000001379 на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на предмет виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: носіїв електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носії, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), системних блоків персональних комп'ютерів (СБПК), ноутбуків (ППК), зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, мобільних телефонів (шляхом зняття копії інформації яка міститься на них) та сім карт, пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, банківських карток, документів та носіїв інформації, що містять відомості щодо логінів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2022 у справі №757/10998/22-к надано дозвіл слідчим та прокурорам у кримінальному провадженні №12021000000001379 на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , праві власності за яким не зареєстроване та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на предмет виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: носіїв електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носії, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), системних блоків персональних комп'ютерів (СБПК), ноутбуків (ППК), зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, мобільних телефонів (шляхом зняття копії інформації яка міститься на них) та сім карт, пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, банківських карток, документів та носіїв інформації, що містять відомості щодо логінів.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 20.05.2022 року за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалах слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2022 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ОСОБА_6 законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_6 , відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на бездіяльність щодо неповернення тимчасового вилученого майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1