26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 200/6213/21
адміністративне провадження № К/990/1454/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №200/6213/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в просила визнанти протиправним та скасування наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області від 23.04.2021 № 110-ЛК, про звільнення її з посади начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення - головного бухгалтера, відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (припинення державної служби з ініціативи суб'єкта призначення, у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Донецькій області).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 200/6213/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби скасовано. Прийнято нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ заступника голови ліквідаційної комісії Ф.Фольварчука № 110-ЛК від 23 квітня 2021 року про звільнення з публічної служби ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення - головного бухгалтера Головного управління Держпраці у Донецькій області з 24 квітня 2021 року.
Стягнуту з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 164642,34 грн. (сто шістдесят чотири тисячі шістсот сорок дві гривні) 34 коп. з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
На зазначену постанову суду апеляційної інстанції Головним управлінням Держпраці у Донецькій області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 11 січня 2023 року.
У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права у подібних правовідносинах, а саме частину третю статті 87 Закону України «Про Державну службу» без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022року у справі №200/3012/21-а.
Проте, в касаційній скарзі, посилаючись на вказану постанову Верховного Суду, відповідач акцентує увагу на витягах з цієї постанови, зокрема, релевантних джерелах права, які застосовано судом касаційної інстанції у конкретній справі за конкретних обставин, та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі №200/3012/21-а, розглянутій Верховним Судом, є подібними з урахуванням предмета правового регулювання, а також умов та періодів застосування правових норм.
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Отже, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Так, у справі №200/3012/21-а, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд вирішував питання правомірності звільнення позивача відповідно до підпункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про Державну службу» з 18 лютого 2021 року, натомість у розглядуваній справі позивача звільнено з посади 23 квітня 2021 року, тобто у зазначених справах частина третя статті 87 Закону України «Про Державну службу» діяла в різних редакціях, тому відсутні підстави вважати, що справи №200/3012/21-а та №200/6213/21 є подібними з урахуванням умов та періодів застосування правових норм.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, касаційна скарга не містить обґрунтування, в чому скаржник вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, з правовідносинами у справі, яка була предметом розгляду Верховним Судом.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, з якими не погоджується скаржник, та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Подаючи касаційну скаргу скаржником не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, а подана касаційна скарга позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанову Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відповідач, покликаючись на постанову Верховного Суду не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справі за подібними відносинами із цією справою, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №200/6213/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова