ф
26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 240/44040/21
адміністративне провадження № К/990/1786/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Опанасюка Сергія Павловича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі №240/44040/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (УДМС України в Житомирській області) в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати висновок службової перевірки, оформлений 04 листопада 2021 року УДМС України в Житомирській області та затверджений Державною міграційною службою України від 19 листопада 2021 року за №311/21, яким визнано недійсним паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 16 грудня 2015 року Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати УДМС України в Житомирській області направити до Богунського відділу у м. Житомирі Управління ДМС України у Житомирській області, Адміністрації державної прикордонної служби України, Національної поліції України та до Інформаційної підсистеми "Функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи.
06 липня 2022 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року від 07 грудня 2022 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 16 січня 2023 року.
В касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судовому рішенні застосували норму права, а саме статті 3, 6, 8, 21 Закону України «Про громадянство України» пункту 39, 40, 43, 44, 45, 109 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМУ від 25 вересня 2015 року №302, пункту 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №640/19732/18, від 21серпня 2020 року у справі №520/2915/19, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 07 вересня 2022 року у справі №420/3418/19.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (частина друга статті 330 КАС України).
Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.
В тексті касаційної скарги представник позивача посилаючись на постанови Верховного Суду, акцентуючи увагу на витягах з них, однак не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі від 25 лютого 2020 року у справі №640/19732/18, від 21серпня 2020 року у справі №520/2915/19, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 07 вересня 2022 року у справі №420/3418/19 є подібними.
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також в касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження, заявник касаційної скарги вказує що за весь час судового розгляду в першій інстанції відповідач не надав, а суд не оглянув оригінали матеріалів службової перевірки, що є грубим порушенням вимог статті 73-75, 80, 90, частини другої, шостої статті 94, статті 211, 217 КАС України та свідчить про ухвалення оскаржуваного рішення на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказів.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Представником позивача не викладено підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної приписами вказаної норми КАС України, тобто не зазначено підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає не доведеним представником позивача наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням представником позивача у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Опанасюка Сергія Павловича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі №240/44040/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії- повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова