26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 600/4172/21-а
адміністративне провадження № К/990/26771/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 600/4172/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року (суддя-доповідач - Кузьмишин В.М., судді: Сушко О.О., Сапальова Т.В.),
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо невірного нарахування та недоплати йому індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату належної йому індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
3. Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2022 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року повернуто особі, яка її подала.
5. 18 серпня 2022 року відповідач вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року.
6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року визнано неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку подання апеляційної скарги на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року та відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення такого строку. Апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з наданням апелянту строку у десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №600/4172/21-а.
8. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у поданому відповідачем клопотанні не є поважними.
9. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт є суб'єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суд зауважив, що відповідач не може та не повинен намагатися отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
10. 03 жовтня 2022 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху, Військова частина НОМЕР_1 надіслала кошти для оплати судового збору на рахунок банку 14 липня 2022 року. Однак, перерахування банком коштів відбулося лише 21 липня 2022 року, у зв'язку із чим відповідачем було пропущено строк запропонований ухвалою суду від 05 липня 2022 року. Попри це, платіжне доручення від 14 липня 2022 року № 3119 відповідач листом від 22 липня 2022 року №693/1019 направив на адресу суду апеляційної інстанції. Така поведінка, на думку скаржника, демонструвала готовність брати участь в апеляційному перегляді судового рішення, але у зв'язку з невчасним проведенням банком фінансових операції, строк виконання ухвали суду був пропущений.
12. Звернувшись повторно 18 серпня 2022 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, відповідач повідомив суду вищевказані обставини та просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. Окремо апелянт повідомив суду про те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України увесь особовий склад Військової частини НОМЕР_1 задіяний до заходів забезпечення оборони держави та захисту безпеки населення, у зв'язку із чим судова кореспонденція підписується у районах бойових дій та відправляється засобами поштового зв'язку до суду (з Донецької області), що підтверджується матеріалами справи. На думку касатора, вказані обставини є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, однак апеляційним судом ураховані не були.
13. Враховуючи наведене, а також рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року, відповідач просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
14. Ухвалою від 21 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. Слід зазначити, що суд касаційної інстанції направляв на адресу ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги, проте конверт повернувся до Суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
16. Разом із тим, у силу частини четвертої статті 338 КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
17. Ухвалою від 25 січня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
18. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
19. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
20. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
21. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини п'ятої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору
22. Частинами другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
23. Як слідує з матеріалів справи, 04 липня 2022 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 600/4172/21-а.
24. Ухвалою суду від 05 липня 2022 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою апелянтом судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків. Ухвалу відповідач отримав 07 липня 2022 року засобами електронного зв'язку.
25. На виконання вимог ухвали суду 14 липня 2022 року було сформовано платіжне доручення № 3119 про сплату відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у справі №600/4172/21-а в розмірі 1362,00 грн. Однак, відповідно до штампу відділення банку перерахування коштів за вказаним платіжним дорученням відбулося лише 21 липня 2022 року.
26. Відтак, оскільки апелянтом у визначений судом строк не було виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 22 липня 2022 року Сьомим апеляційним адміністративним судом було постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги. Між тим, того ж дня до суду апеляційної інстанції надійшов лист Військової частини НОМЕР_1 з платіжним дорученням від 14 липня 2022 року № 3119.
27. Ураховуючи, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, відповідач 18 серпня 2022 року вдруге звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі №600/4172/21-а.
28. До скарги відповідач додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому посилався на те, що пропуск строку зумовлений введенням на території України воєнного стану та задіянням Військової частини НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року до заходів щодо оборони держави та національної безпеки.
29. Понад те, суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на подання апеляційної скарги, у зв'язку із чим ухвалою від 30 серпня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та залишив її без руху, із наданням строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
30. На виконання вимог ухвали від 30 серпня 2022 року відповідач надіслав клопотання про поновлення пропущеного строку, в якій, додатково до вищенаведеного зазначив про те, що рішення суду першої інстанції йому не вручалося, сплата судового збору поза межами визначеного судом строку відбулася не з його вини, кореспонденція на адресу суду направляється з території ведення активних бойових дій, що підтверджує задіяння особового складу Військової частини НОМЕР_1 до заходів щодо оборони держави.
31. Разом з тим, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 вересня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача.
32. Стаття 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження. Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
33. Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
34. За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
35. Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
36. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, визнає наведені підстави для поновлення строку неповажними, про що постановляється ухвала.
37. Оцінюючи наведені у клопотанні про поновлення пропущеного строку доводи апелянта, суд апеляційної інстанції розцінив їх як намагання суб'єкта владних повноважень отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
38. Проте колегія суддів уважає передчасним такий висновок апеляційного суду з огляду на наступне.
39. За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
40. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
41. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
42. Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
43. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
44. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).
45. Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
46. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).
47. У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
48. Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
49. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
50. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
51. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
52. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
53. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
54. Верховний Суд зауважує, що особливістю розглядуваної правової ситуації є те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений указами Президента України та який діє і на даний час.
55. За змістом статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
56. Пунктом 2 Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
57. Згідно зі статтею 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
58. Отже, Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер.
59. Вказане підтверджується тим, що обидві апеляційні скарги відповідача на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 600/4172/21-а були відправлені з м. Краматорськ Донецької області, де ведуться активні бойові дії.
60. З наведеного висновується, що у розглядуваній ситуації існували об'єктивні причини (неотримання відповідачем копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, запровадження воєнного стану, довготривала процедура оплати судового збору за вперше поданою апеляційною скаргою), що унеможливлювали дотримання апелянтом процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції.
61. Попри це, відповідач продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо намагання належним чином виконати процесуальний обов'язок щодо оскарження рішення суду першої інстанції у найкоротший строк.
62. На переконання Суду, суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати особливий статус апелянта та специфіку завдань, які наявні перед особовим складом органів Військової частини НОМЕР_1 , зокрема залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави.
63. Між тим, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував означених вище обставин, що призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
64. У зв'язку із цим, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така що постановлена внаслідок надмірного формалізму.
65. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
66. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
67. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі №600/4172/21-а скасувати.
Справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк