26 січня 2023 року
м. Київ
справа №560/3249/22
адміністративне провадження № К/990/1589/23
Верховний Суд у складіКасаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №560/3249/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
12 січня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
Визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті одноразової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час у часті в ЗНБО;
Зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу одноразову допомогу, що передбачена у разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в ЗНБО.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , яка викладена в листі № 263/ф/285 від 27 серпня 2021 року, щодо не включення в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби, - винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (ЗНБО) та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в ЗНБО.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з врахуванням винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (ЗНБО) та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в ЗНБО, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач в касаційній скарзі вказав на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник просить прийняти касаційну скаргу до провадження, оскільки ця справа має виняткове значення для держави в особі військових формувань. Предметом спору у цій справі є визначення підстав виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з врахуванням винагороди за безпосередню участь в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (ЗНБО) та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров?я під час участі в ЗНБО.
Також, як зазначає відповідач, якщо враховувати позицію судів у цій справі, яка відрізняється від позиції судів в подібних спірних правовідносинах, вбачається, що усі військові формування та правоохоронні органи, невірно нараховують та виплачують військовослужбовцям грошове забезпечення. Використання бюджетних коштів повинно бути ефективним, обґрунтованим, справедливим й неупередженим, що становить значний суспільний інтерес як для Держави України, так і для кожного військовослужбовця та членів їх сімей. У разі, якщо в подібних спірних правовідносинах застосовувати правовий підхід викладений в рішеннях судів першої та апеляційної інстанції в даній адміністративній справі, то це призведе до необхідності здійснення значних додаткових виплат з державного бюджету України усім без виключення військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби. Як вказує заявник касаційної скарги, ухвалення рішення касаційною інстанцією в питаннях спірних відносин, пов?язаних з визначенням критерію обрахування розмірів грошового забезпечення військовослужбовців та підстав для його збільшення у відповідні періоди дасть змогу приймати законні рішення, звільненим з військової служби.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника щодо посилання на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку, оскільки рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, не тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання відповідача на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі №560/3249/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова