26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 420/5809/20
адміністративне провадження № К/9901/11388/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/5809/20
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя Вовченко O. A.) від 09 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Шевчук О .А., Бойка А. В., Федусика А. Г.) від 24 лютого 2021 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний перевалочний комплекс» (далі - ТОВ «Південний перевалочний комплекс») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 0001020402 від 16 червня 2020 року про відмову в отриманні бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку у розмірі 1 185 850 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що надані до перевірки первинні документи в повному обсязі підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з поставки транспортних засобів, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) та ділову мету. На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 05 травня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Південний перевалочний комплекс» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року - без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Південний перевалочний комплекс» зареєстроване 06 лютого 2017 року, взято на облік в контролюючих органах 06 лютого 2017 року № 150217041985 та станом на 08 травня 2020 року перебувало на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
9. Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: 52.24 Транспортне оброблення вантажів (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н. в. і. у.; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.31 Штукатурні роботи; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.
10. У період з 24 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 21 квітня 2020 року № 1482 та повідомлення від 21 квітня 2020 року № 345/15-32-04-02 ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18 березня 2020 року № 9056337574, з урахуванням уточнюючої від 06 квітня 2020 року № 9070081768 (з додатками).
11. За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт від 08 травня 2020 року № 399/15-32-04-02/41128218, яким встановлено порушення позивачем абзацу б) п.200.4 ст.200 ПК України: підприємство ТОВ «Південний перевалочний комплекс» (код за ЄДРПОУ 41128218) не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 1185850 грн.
12. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області 16 червня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001020402, яким зазначено, що в порушення абзацу б) п. 200.4 ст. 200 ПК України виявлено відсутність права ТОВ «Південний перевалочний комплекс» на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за лютий 2020 року) у розмірі 1 185 850 грн.
13. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що документи, які надані позивачем, є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагента з метою використання його у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків, у зв'язку з чим підстави для невключення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.
16. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
16.1 Так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 06 березня 2020 року у справі № 803/13/16, від 12 березня 2019 року у справі № 725/254/16-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 2а-576/12/0970, від 30 травня 2019 року у справі № 804/7585/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 802/1255/17-а, від 29 березня 2019 року у справі № 803/5/18 та від 15 травня 2020 року у справі № 815/1571/16.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
18. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
19. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
20. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
21. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
22. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).
23. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
24. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
25. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
26. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
27. Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
28. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
29. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
30. Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
31. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
32. Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
33. У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
34. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
35. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.
36. Згідно матеріалів справи, а саме, згідно акту перевірки від 08 травня 2020 року № 399/15-32-04-02/41128218, основним постачальником позивача на митній території України у лютому 2020 року було ТОВ «БЄЛ-ТРАНС», код 37136296.
37. Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 грудня 2019 року між ТОВ «Південний перевалочний комплекс» (покупець) та ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» (продавець) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів № 2019/12-02/ТЗ, згідно умов якого продавець передає покупцю у власність, а покупець приймає та зобов'язується оплатити належне продавцеві на праві власності рухоме майно - транспортні засоби (далі по тексту договору - «транспортний засіб» «транспортні засоби») в порядку та на умовах визначених даним договором (п.1.1). Продавець передає у власність покупця транспортні засоби в найменуванні, кількості та за ціною відповідно до специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2). Покупець зобов'язаний прийняти транспортні засоби, передані у передбаченому цим договором порядку, за актом (-ами) приймання-передачі транспортного засобу (додаток № 2 до цього договору). Акт приймання-передачі складається у 2 (двох) оригінальних примірниках для кожної із сторін, і є невід'ємною частиною цього договору (п.2.3).
38. На підтвердження реальності умов даного договору позивачем було надано:
- специфікації: № 1 від 06 грудня 2019 року, № 2 від 20 грудня 2019 року, № 3 від 23 грудня 2019 року, № 4 від 16 лютого 2020 року;
- акти приймання-передачі транспортних засобів: № 1 від 17 січня 2020 року, № 2 від 17 лютого 2020 року, № 3 від 02 березня 2020 року;
- податкові накладні: № 2 від 06 грудня 2019 року, № 3 від 13 грудня 2019 року, № 4 від 21 грудня 2019 року, № 5 від 21 грудня 2019 року, № 6 від 23 грудня 2019 року, № 7 від 24 грудня 2019 року, № 8 від 24 грудня 2019 року, № 508 від 17 січня 2020 року, № 910 від 17 лютого 2020 року, № 1210 від 02 березня 2020 року;
- платіжні доручення: № 1486 від 06 грудня 2019 року, № 28 від 13 грудня 2019 року, № 1511 від 21 грудня 2019 року, № 1513 від 21 грудня 2019 року, № 1516 від 23 грудня 2019 року, № 1520 від 24 грудня 2020 року, № 1521 від 24 грудня 2019 року, № 1 від 26 лютого 2020 року, № 3 від 28 лютого 2020 року, №2 від 27 лютого 2020 року;
- рахунки: № СФ-0005566 від 06 грудня 2019 року, СФ-000695 від 13 грудня 2019 року, СФ-0005567 від 20 грудня 2019 року, СФ-000699 від 24 грудня 2019 року;
- видаткові накладні № ЛНА-000001 від 17 січня 2020 року, № ЛНА-000002 від 17 лютого 2020 року, № ЛНА-000003 від 02 березня 2020 року;
- картки рахунку: 311 за лютий 2020 року, 631 за лютий 2020 року, 361 за лютий 2020 року;
- оборотно-сальдову відомість за лютий 2020 року по рахункам: 631, 1321, 361, 105;
- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів;
- податкову декларацію від 18 березня 2020 року за лютий 2020 року з додатками;
- додаткові угоди №2 та №3 від 15 лютого 2020 року до договору купівлі-продажу транспортних засобів №2019/12-02/ТЗ, згідно яких сторони внесли зміни до додатку №1 до такого договору специфікація №1 та специфікація №3 в частині марки ТЗ, що передаються продавцем у власність покупцю.
39. Крім того, відповідно до додаткової угоди №1 до зазначеного договору від 09 січня 2020 року ТОВ «Південний перевалочний комплекс» (покупець) та ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» (продавець) було укладено окремі договори купівлі-продажу на кожний транспортний засіб, зазначений у специфікаціях до даного договору, а саме: № 2020/01-15/1-ТЗ, № 2020/01-15/2-ТЗ, №2020/01-15/3-ТЗ, №2020/01-15/4-ТЗ, №2020/01-15/5-ТЗ, №2020/01-15/6-ТЗ, №2020/01-15/7-ТЗ, №2020/01-15/9-ТЗ, №2020/01-15/10-ТЗ, №2020/01-15/11-ТЗ.
40. На підтвердження реальності зазначених договорів позивачем було надано специфікації №1 та акти приймання-передачі №1.
41. Також позивач на підтвердження здійснення ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» ремонту, реконструювання та модернізації проданих йому транспортних засобів надав до суду акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів ТОВ «БЄЛ-ТРАНС», згідно яких зазначені в актах транспортні засоби перебували у неплановому ремонті чи модернізації та що такий ремонт/модернізацію виконано повністю.
42. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Південний перевалочний комплекс» у розділі ІІІ «Розрахунки за звітний період» податкової декларації з ПДВ за лютий 2020 року задекларовано наступні показники:
- у рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення)» - 2942310 грн.;
- у рядку 20 «Сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1)» - 2743428 грн.;
- у рядку 20.2 «підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 ДЗ):» - 1 185 850 грн.;
- у рядку 20.2.1 «на рахунок платника у банку» - 1 185 850 грн.
43. Разом із вказаною податковою декларацією позивачем подано додаток 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування (Д3)», в якому наведено наступні показники у таблиці 1:
1) «Сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації за вирахуванням суми, зарахованої у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20-рядок 20.1 декларації звітного (податкового періоду)» - 2743428 грн;
2) «Фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальником товарі/послуг або до Державного бюджету України (зазначення рядка «Усього» графи 7 таблиці 2)» 1 185 850 грн;
3) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (зазначається сума рядка 1, яка не більша зазначення рядка 2) (зазначення цього рядка переноситься до рядка 20.2 декларації за поточний звітний (податковий) період)» - 1 185 850 грн.
43.1 У таблиці 2 додатку 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування (Д3)» до декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року зазначено, що сума від'ємного значення за грудень 2019 року, січень та лютий 2020 року складає загалом 1 185 850 грн та постачальником є 371362915097 (індивідуальний податковий номер).
44. Водночас у акті перевірки від 08 травня 2020 року № 399/15-32-04-02/41128218 відповідач зауважив про недостатність підстав для підтвердження суми від'ємного значення податку на додану вартість, заявленої позивачем у додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року.
45. Так, у вказаному акті відповідачем було зазначено про те, що ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» придбано сідельні тягачі і напівпричепи за цінами значно нижчими ніж ціни, за якими їх реалізовано на адресу ТОВ «Південний перевалочний комплекс».
46. Крім того, до перевірки було надано договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06 грудня 2019 року №2019/12-02/Т3, укладений з ТОВ «БЄЛ-ТРАНС», але свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу містять інші дані щодо укладених договорів. Крім того свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та протоколи перевірки технічного стану, не містять даних щодо переобладнання транспортних засобів.
47. Також згідно акту перевірки від 08 травня 2020 року № 399/15-32-04-02/41128218 ТОВ «Південний перевалочний комплекс» придбані транспортні засоби не використовувались у власній господарській діяльності за призначенням, а були передані в строкове платне користування ТОВ «ЕКСПОТРЕНД», код 41326371 (орендар), відповідно до договору оренди транспортних засобів від 01 лютого 2020 року № 01/02-2020-ТЗ (з урахуванням додаткових угод №1 від 26 лютого 2020 року та №2 від 05 березня 2020 року).
48. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення перевірки податковим органом не було зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства, а також не зазначено про відсутність будь-якої первинної документації, яка є обов'язковою для складання під час здійснення господарської діяльності. В акті перевірки не заперечується факт укладання відповідних правових угод та проведення оплати за такими угодами. При цьому, первинні документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
49. Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.
50. У ході розгляду справи установлено, що одним з видів господарської діяльності позивача є: 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
51. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання відповідача у акті перевірки на невикористання позивачем придбаних транспортних засобів та передачу їх в оренду третім особам, як на підставу для відмови в отриманні бюджетного відшкодування, є необґрунтованим.
52. Також суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на значне підвищення ціни придбаних позивачем транспортних засобів по ланцюгу постачання та відсутність доказів на обґрунтування такого підвищення, оскільки контролюючим органом не було надано доказів на підтвердження зазначених обставин.
53. Висновки відповідача про придбання транспортних засобів за цінами, значно нижчими, ніж ціни, за якими їх реалізовано на адресу ТОВ «Південний перевалочний комплекс», ґрунтуються виключно на податковій інформації по конкретним контрагентам та його постачальників у ланцюгу товарообігу.
54. При цьому, у ході розгляду справи позивачем були надані копії актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів ТОВ «БЄЛ-ТРАНС».
55. Доказів нездійснення такого ремонту/модернізації придбаних позивачем транспортних засобів відповідачем надано не було.
56. Таким чином, у ході розгляду справи відповідачем не було наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту або наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податку.
57. При цьому, надані позивачем документи є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів з метою використання їх у власній господарській діяльності та настання змін в майновому стані платника податків.
58. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
59. Водночас доводи касаційної скарги зазначені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.
60. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.
61. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
62. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
63. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
64. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
65. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
VII. ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
66. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
67. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 420/5809/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов