Дата документу 25.01.2023Справа № 643/10450/21
Провадження № 1-кп/554/565/2023
25 січня 2023 року
Октябрський районний суд м.Полтави в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та підданого Королівства Марокко, марокканця, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 345 КК України, -
встановив:
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 14 травня 2021 року приблизно о 20 годині, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 140-А, умисно, з корисливих мотивів, застосовуючи насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої - підданої Королівства ОСОБА_7 , штовхнув її в спину та відкрито викрав у неї гаманець з грошима в сумі 50 Євро та 100 доларів США, на загальну суму 4636 грн 57 коп. згідно офіційного курсу НБУ.
Також Сіф Аділ органами досудового розслідування обвинувачується у тому, що 21 липня 2021 року у першій половині дня, в стані алкогольного сп'яніння, після застосування до нього кайданок та доставлення до місця проживання по АДРЕСА_2 , умисно заподіяв працівникам Управління патрульної поліції в Харківській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 побої, а після доставлення його о 12.43 годин цього ж дня до Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області по вул. Алчевських, 49 м. Харкова завдав легкі тілесні ушкодження у виді садна в ділянці носу ще й патрульному ОСОБА_10 .
Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова змінена на Октябрський районний суд м. Полтави.
02 травня 2022 року справу розподілено даному складу суду та 06.05.2022 року прийнято до провадження.
Розгляд справи постійно відкладається через неявки потерпілих, перекладача, строк тримання обвинуваченого під вартою, який був затриманий ще 21.07.2021 року, неодноразово продовжувались та наразі складає більш ніж півтора року.
17.08.2022 року Октябрський районний суд м. Полтави ініціював перед Полтавським апеляційним судом звернення до Верховного Суду щодо направлення указаного провадження до Київського районного суду м. Харкова, з метою його оперативного та ефективного розгляду, позаяк у місті Харкові перебувають усі свідки, потерпілі, обвинувачі, обвинувачений, перекладач. Один зі злочинів, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , вчинений на території Киїівського району м. Харкова, що відноситься до юрисдикції Київського районного суду м. Харкова, який не припинив роботи та в провадженні якого перебуває ще й інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 , у якому він за рішеннями судів не є ув'язненим та засудженим.
Проте у задоволенні подання було відмовлено, у справі з об'єктивних та незалежних від обвинуваченого і його захисника причин тривалий час не може бути проведений навіть підготовчий розгляд.
Прокурор ОСОБА_12 у підготовчому судовому засіданні вчергове заявив клопотання про продовження обвинуваченому термінів тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи, що він обвинувачується у вчиненні указаних вище тяжкого та нетяжкого злочинів, своєї провини не визнає, тому існують ризики переховування його від суду, вчинення інших правопорушень, впливу на потерпілих і свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор ОСОБА_3 підтримала вказане клопотання.
Потерпілі до суду не з'являються.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечили, щодо задоволення клопотання прокурора та прохали змінити запобіжний захід на особисте зобовязання, мотивуючи, що ризики, наведені прокурором не доведені, справа розглядається тривалий час і не знаходить свого вирішення, обвинувачений перебуває в ув'язненні, тому порушується його право на розгляд справи в розумні строки та на забезпечення перекладачем.
Суд, заслухавши клопотання, думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати 2 місяців.
Жодних доказів до клопотання, які б доводили правову позицію прокурора суду не надано та суд на даній стадії процесу процесуально позбавлений права самостійно з власної ініціативи досліджувати справу та оцінювати наявні в ній матеріали.
Жодних письмових доказів суду не надано.
Допоки ж ОСОБА_6 користується презумпцією невинуватості, його провина наразі не доведена у встановленому законом порядку. Доводи ОСОБА_11 про те, що він має постійне місце проживання та буде з'являтися до суду не спростовані в установленому законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому має враховуватись практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права в Україні.
Виходячи з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися у кожній справі з урахуванням конкретних обставин. У рішенні ЄСПЛ «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року констатовано порушення вимог п. 3 ст. 5 Конвенції, оскільки національні суди продовжували тримання під вартою, посилаючись восновному на тяжкість вчиненого злочину, та використовували стереотипні формулювання без розгляду конкретних обставин справи. Відповідно до рішення у справі «Пічугін проти України» від 23.10.2012 року, ЄСПЛ констатував порушення Конвенції через невмотивованість у рішення суду продовження існування ризиків втечі обвинуваченого і чи виправдовують вони позбавлення волі протягом усього часу кримінального провадження. У справах «Цигоній проти України» від 24.11.11 року, «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року, «Дейнеко проти України» від 21.05.2019 року ЄСПЛ констатував порушення Україною п. 3 ст. 5 Конвенції у зв'язку з тим, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою не містило належних і достатніх підстав для такого тривалого тримання та національні суди не розглянули жодних альтернативних запобіжних заходів. В рішенні ЄСПЛ у справі «Ходорковський проти Росії», зазначається, що арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки, якщо «обов'язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м'якими засобами.
Принцип пропорційності передбачає необхідність встановлення рівноваги між важливістю забезпечити негайне виконання зобов'язання та важливістю права на свободу в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ Сааді проти Сполученого Королівства).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, вказані в статті 178 КПК України.
Зокрема, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно провести оцінку в сукупності всіх обставин, а саме: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Суд зазначає, що прокурором відповідно до вимог ст. ст. 184, 199 КПК України не доведено наявності ризиків, зазначених у ст. 184 та ч. 3 ст. 199 КПК України, а також того, що ці ризики виправдовують подальше тривале тримання обвинуваченого під вартою.
Певний публічний інтерес до цієї справи на початкових етапах провадження та сама тяжкість інкримінованого обвинуваченому одного кримінального правопорушення, відсутність підозр у вчиненні інших кримінальних правопорушень, не можуть виправдовувати його надміру тривале ув'язнення на даний час.
Якщо на початковому етапі досудового розслідування можливо й була необхідність у триманні обвинуваченого під вартою, однак на даному етапі судового розгляду, докази продовження застосування найбільш суворого запобіжного заходу суду не надані,
Жодним чином не доведеними є ризики втечі обвинуваченого, його впливу на потерпілих та свідків, знищення документів чи речових доказів, перешкоджання встановленню істини у справі, продовження злочинної діяльності.
Також суд звертає увагу й на те, що обвинувачений не судимий, має постійне місце проживання та соціальні зв'язки, до затримання навчався, запевнив суд, що не ухилятиметься від суду.
Викладені обставини справи, навіть з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів, на переконання суду, не дають підстав для подальшого тривалого тримання обвинуваченого під вартою, однак вважаються достатніми для зміни йому запобіжного заходу відповідно до клопотання сторони захисту на пропорційний за даних обставин у виді особистого зобов'язання.
Підготовчий розгляд справи необхідно відкласти за неявки потерпілих та перекладача.
Керуючись ст. ст. 42, 177, 189-191, 314-316, 331, 369, 372 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 термінів триманння під вартою - відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника про зміну запобіжного заходу- задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання та покласти на нього обов'язки: не залишати межі міста Харкова без дозволу головуючого судді Октябрського районного суду м. Полтави у даній справі, повідомляти головуючого суддю Октябрського районного суду м. Полтави у даній справі про зміну місця проживання та роботи, з'являтися до Октябрського районного суду м. Полтави у даній справі за викликами (в тому числі смс повідомленнями, телефонними викликами, через систему Easycon).
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти негайно.
Підготовчий розгляд справи відкласти до 14 години 23.03.2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1