іменем України
(заочне)
Справа №377/568/22
Провадження №2/377/16/23
25 січня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Гаєвої К.Г., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
21 листопада 2022 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 104-105, 110, 112 СК України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 вересня 2017 року у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 98.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач з відповідачем ОСОБА_2 знаходиться у шлюбі, який був зареєстрований 28 вересня 2017 року у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, Україна, актовий запис № 98. Від шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що в силу психологічної несумісності характерів між сторонами так і не склалися нормальні сімейні стосунки. На час реєстрації шлюбу позивач була впевнена в тому, що вона з відповідачем зуміють збудувати дружню та міцну родину, але, як виявилося з часом, у кожного з них зовсім різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя. Фактично з самого початку шлюбу сторони не знайшли спільної мови та взаємного порозуміння, що призвело до того, що під час вагітності позивача вони повністю припинили сімейні стосунки, ведення спільного господарства і сумісне проживання. З того часу відповідач став проживати у м. Чернігові і ніколи не виявляв бажання поновити подружні відносини, незважаючи на наявність у них спільної дитини. Син сторін після розірвання шлюбу залишається проживати разом з позивачем. Спірних питань по розподілу сумісно нажитого майна у сторін немає.
Ухвалою судді від 15 грудня 2022 року після виконання вимог, передбачених частиною 6 статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 05 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 05 січня 2023 року судовий розгляд справи було відкладено на 25 січня 2023 року на підставі частини 4 статті 223 ЦПК України.
Позивач у призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. До канцелярії суду подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач повторно в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, за адресою зареєстрованого місця проживання, проте згідно відстеження поштового відправлення на офіційному сайті АТ «УКРПОШТА» відправлення ОСОБА_2 не вручено під час доставки та повернуто за зворотною адресою, причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України. Відзив на позов відповідач до суду не направив. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 25 січня 2023 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 28 вересня 2017 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 28 вересня 2017 року зареєстрували шлюб у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 28 вересня 2017 року складено відповідний актовий запис № 98. Після державної реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_5 .
Під час шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач, мати - позивач, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09 березня 2018 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 3218-1055094-2017, виданого 22 листопада 2017 року Славутицьким міським сектором Управління Державної міграційної служби України в Київській області, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; дата реєстрації 02.04.2004.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання, виданої 31.05.2018 Управлінням адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, згідно даних Реєстру територіальної громади міста Славутича місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 31.05.2018 року по теперішній час.
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що в силу психологічної несумісності характерів між сторонами так і не склалися нормальні сімейні стосунки. Фактично з самого початку шлюбу сторони не знайшли спільної мови та взаємного порозуміння, що призвело до того, що під час вагітності позивача вони повністю припинили сімейні стосунки, ведення спільного господарства і сумісне проживання. Фактично сім'я сторін розпалася майже одразу після реєстрації шлюбу, тому в подальшому, сугубо формальному, збереженні шлюбу позивач не вбачає ніякого сенсу.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини 1 статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частиною 2 статті 18, пункту 3 статті 51, частиною 3 статті 56, частиною 1 статті 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною 2 статті 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, спільний син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишається проживати разом з позивачем. Спірні питання з приводу поділу спільного майна між сторонами відсутні.
У відповідності до статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В поданій заяві позивач зазначила, що після розірвання шлюбу вона бажає відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 992,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-281 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 вересня 2017 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 98.
Після розірвання шлюбу відновити дошлюбне прізвище дружини ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне заочне рішення суду складено 25 січня 2023 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька